Постанова

від 29.10.2019 по справі 160/9207/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9207/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Криворізької міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року, (суддя суду першої інстанції Турлакова Н.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/9207/18 за позовом публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг до Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до суду із адміністративним позовом до Криворізької міської ради в якому, з урахуванням уточнень просить: визнати протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) від 27.06.2018р. №2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році", а саме: положення Додатку 1 до рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 р. № 2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році" у частині встановлення для юридичних осіб ставки податку за користування земельними ділянками та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками на рівні 2,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земель міста, що відповідають таким критеріям: - вид цільового призначення земель (Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (зі змінами): код - " 11.02"; назва - "землі промисловості; для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості"; - код розділу КВЕД - " 19,24".

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем 27.06.2018 року прийнято рішення "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році", яким визначено ставки земельного податку та розмір орендної плати. Позивач стверджує, що зазначене рішення, яке є нормативно-правовим актом, винесено відповідачем з порушенням процедури прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, зокрема, з порушенням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України". В аналізі регуляторного впливу, що був підготовлений до проекту оскаржуваного рішення, відсутні будь-які розрахунки, на підставі яких розробник цього проекту прийшов до висновку про розмір витрат, які виникнуть у суб`єктів господарювання у разі прийняття відповідного рішення, чим порушено вимоги підготовки аналізу регуляторного впливу, встановлені статтею 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Також, позивач зазначає про невідповідність оскаржуваного рішення принципам державної регуляторної політики, визначеним статтею 4 цього Закону, а саме: принципу прозорості та врахування громадської думки, принципу передбачуваності, принципу ефективності, принципу рівності платників податків та недопущення податкової дискримінації. Оскаржуване рішення є відверто дискримінаційним по відношенню до позивача, оскільки ним запроваджується підвищення ставок земельного податку та розмірів орендної плати таким чином, що 91,85 % такого підвищення покладається виключно на позивача. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач вийшов за межі своїх повноважень, зокрема, запровадив диференціацію ставок земельного податку та орендної плати в залежності від кодів видів економічної діяльності КВЕД), однак Податковий кодекс України не передбачає можливості диференціації ставок земельного податку залежно від видів діяльності платників податків за КВЕД. Також позивач наголошує, що оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" - а саме, в умовах наявності конфлікту інтересів в окремих депутатів Криворізької міської ради, які голосували "за" його прийняття. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги, визнати протиправними та нечинними положення рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018р. №2816 в частині, зазначеній у позовній заяві, яка безпосередньо стосується інтересів позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року адміністративний позовом ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг задоволено: визнано протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) від 27.06.2018р. №2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році", а саме: положення Додатку 1 до рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 р. № 2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році" у частині встановлення для юридичних осіб ставки податку за користування земельними ділянками та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками на рівні 2,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земель міста, що відповідають таким критеріям: - вид цільового призначення земель (Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (зі змінами): код - " 11.02"; назва - "землі промисловості; для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості"; - код розділу КВЕД - " 19,24".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимоги норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що Рішенням №2816 на позивача не покладено надмірний тягар по сплаті місцевого податку, однак вказане не враховано судом першої інстанції при розгляді справи. Вирішуючи дану справу суд першої інстанції фактично втрутився в діяльність органу місцевого самоврядування, підірвав принцип самостійності та збалансованості місцевого бюджету. Також, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність дискримінації позивача при прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, також безпідставно та некоректно порівняв між собою витрати суб`єктів господарювання, що не конкурують між собою, а саме: гірничодобувної та металургійної галузей. Також, відповідач зазначив, що розрахунки в аналізі регуляторного впливу проекту Рішення №2816 - це лише прогнозовані показники, які не можуть бути прямими доказами у справі та ніяк не відображають і не можуть відображати фактичний стан надходжень платежів на відповідний період. Розбіжності між прогнозованими і фактичними показниками є лише вірогідністю застосування п. 284.4 ст. 284 ПК України, з огляду на двояке трактування даної норми закону щодо застосування 25% як до земельного податку так і до орендної плати за землю. Також, відповідач зазначає, що впровадженням КВЕД відповідачем систематизовано інформацію по платникам податків у розрізі принципу соціальної справедливості, чим встановлено юридичну визначеність та реалізовано принцип належного урядування . На думку відповідача, визначаючи розмір ставки орендної плати 2.5%, він діяв в межах ст. 288 ПК України та на підставі дискреційних повноважень. Натомість, заперечення судом КВЕД як законного інструменту у податковій сфері є необґрунтованим, а висновки, що запровадження диференціації за КВЕД є виходом за межі своїх повноважень - зробленими з неправильним тлумаченням норм права.

Також, від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач зазначає, що оскарження Рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 року №2816 та несплата за землю платниками по встановленій справі у розмірі 2,5% призведе до недоотримання місцевим бюджетом коштів у виді запланованого розміру орендної плати, що унеможливить належний й достатній рівень фінансування соціальних напрямків життєдіяльності міста та є загрозою невиплати заробітної плати вчителям, медикам, недофінансування на утримання загальноосвітніх закладів та інтернатів, медичних закладів, харчування учнів 104 класів, безкоштовний проїзд пільгової категорії громадян. Також, відповідач зазначає, що рішенням Криворізької міської ради від 27.06.2018 року №2816 встановлюються ставки плати за землю не конкретним підприємствам, а виходячи з виду цільового призначення землі, тому хибним є посилання позивача на те, що відповідачем встановлено йому ставку податку як єдиному підприємству у м. Кривий Ріг.

24.10.2019 року від Криворізької міської ради надійшли пояснення, в яких остання зазначає, що надана на запити суду інформація Дніпропетровського територіального антимонопольного відділенням Антимонопольного комітету України є суперечливою. Фактично поданням неправдивої інформації територіальне відділення піддало сумніву погодження відповідачем проекту оскаржуваного рішення в порядку ч. 4 ст. 20 Закону України Про Антимонопольний комітет України та наразило відповідача на ризик незаконного визнання нечинним окремих положень рішення №2816. Також, відповідачем повідомлено суд, що за фактом надання територіальним відділенням завідомо неправдивої інформації порушено кримінальне провадження за заявою Криворізької міської ради.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він із посиланням на доводи адміністративного позову, зазначив про неправомірність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача. Позивач наголошує на неправомірності та необґрунтованості оскаржуваного рішення Криворізької міської ради. Вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та таким, що не підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Також, позивачем було надано суду додаткові пояснення, в яких він зазначає, що при прийнятті рішення про встановлення ставок плати за землю на 2020 рік, депутати Криворізької міської ради - працівники гірничо-збагачувальних комбінатів, які допустили порушення вимог Закону України Про запобігання корупції при голосуванні за оскаржуване рішення, заявили про наявність у них конфлікту інтересів, при голосуванні, що підтверджується протоколом та стенограмою пленарного засідання ради. Таким чином, на думку позивача, вказані депутати визнають наявність у них конфлікту інтересів при голосуванні за рішення про встановлення ставок земельного податку та розмірів орендної плати за землю у м. Кривий Ріг. Також, позивач зазначає, що при підготовці проекту щодо ставок податку на 2020 рік, Криворізька міська рада вже не здійснювала диференціацію ставок податку за видом діяльності платників, оскільки, як вважає позивач, остання усвідомила протиправність такого підходу. Також, позивач вказав, що надана на запит суду інформація територіального відділення Антимонопольного комітету вказує на недотримання відповідачем порядку узгодження проекту оскаржуваного рішення.

Крім того, 29.10.2019 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що недотримання відповідачем порядку узгодження проекту оскаржуваного рішення, визначеного ст. 20 ЗУ Про Антимонопольний комітет . Також, позивач зазначає, що відповідачем ініційовано кримінальне провадження за фактом надання територіальним відділенням Антимонопольного комітету завідомо неправдивої інформації безпідставно та недобросовісно, кримінальне провадження не може призвести до будь-яких правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2018 р. Криворізькою міською радою було прийнято рішення № 2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році" (оскаржуване рішення). Як вбачається з Додатку 1 до оскаржуваного рішення, у ньому було запроваджено диференціацію ставок земельного податку та розмірів орендної плати за видом цільового призначення земельних ділянок та за видом економічної діяльності суб`єктів господарювання, які є платниками відповідного платежу. Таким чином, ставки земельного податку та розміри орендної плати, які підлягають сплаті суб`єктами господарювання відповідно до Рішення 2816, залежать від цільового призначення земельної ділянки, що використовується платником, а також від виду економічної діяльності платника.

Відповідно до п. 4 оскаржуваного рішення, дане рішення набирає чинності з 01.01.2019 року.

Вказаним рішенням для суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність за КВЕД 24, було встановлено ставки земельного податку та орендної плати у розмірі 2,5 % від нормативної грошової оцінки земель міста, для земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (категорія 11.02 згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. №548).

Оскільки позивач здійснює діяльність за КВЕД 24, 19 (металургійне виробництво та виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення, відповідно), визначена цим рішенням відповідача ставка податку поширюється на позивача.

Вважаючи рішення відповідача про встановлення ставок земельного податку та орендної плати за землю в частині визначення податку позивачу протиправним ПАТ АрселорМіттал звернулось до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що аналіз регуляторного впливу, вкладений до проекту оскаржуваного рішення, не відповідає вимогам Закону, оскільки як вбачається з підготовленого самим же відповідачем розрахунку, оскаржуване рішення №2816 у частині підвищення ставок земельного податку/розмірів орендної плати для Позивача не сприяє у кінцевому рахунку збільшенню надходжень до бюджету, а натомість, веде лише до перекладання витрат одних суб`єктів господарювання на інших, у першу чергу - на позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що по відношенню до позивача оскаржуваним рішенням була допущена дискримінація за майновим станом, оскільки, як слідує з розрахунків самого відповідача, зроблених в аналізі регуляторного впливу, опублікованому 31.05.2018 р., та з пояснень, викладених у відзиві на позовну заяву, переважна частина додаткових витрат, що виникають у суб`єктів господарювання у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення, покладено саме на підприємство позивача. Також, суд дійшов висновку про необґрунтованість запровадження додаткового критерію диференціації ставок земельного податку та розмірів орендної плати - за видом економічної діяльності суб`єкта господарювання, оскільки це не передбачено ПК України, а також іншими нормативно-правовими актами. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в окремих депутатів Криворізької міської ради конфлікту інтересів при прийнятті шляхом голосування оскаржуваного рішення, що свідчить про порушення відповідачем порядку прийняття рішення №2816. Також, суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем порядку прийняття рішення №2816 в частині не отримання висновку територіального органу Антимонопольного комітету щодо відповідності проекту рішення вимогам антимонопольного законодавства згідно ст. 15, 20 ЗУ Про Антимонопольний комітет .

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 ПК України, встановлено повноваження, зокрема, сільских, селищних та міських рад та загальні правила прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом. План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів. Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

У відповідності до ст. 8 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них; визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; визначити цілі державного регулювання; визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей; описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави; обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені; оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги; оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта; визначити показники результативності регуляторного акта; визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

У відповідності до приписів ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Крім того, при підготовці аналізу регуляторного впливу обов`язковим є застосування Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 308 від 11.04.2004 р.

Статтею 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено особливості розгляду сільською, селищною, міською, районною у місті, районною, обласною радою проектів регуляторних актів, а саме: кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики.

На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту та пропозицій уповноваженого органу відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу та пропозицій уповноваженого органу.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Враховуючи, що рішення Криворізької міської ради №2816 від 27.06.2018р. є регуляторним актом, при його прийнятті дотримання наведених норм законодавства було обов`язковим.

Встановлені обставини справи свідчать, що на виконання вимог Закону у виданнях газети "Червоний гірник", що видається у м. Кривий Ріг, №28 від 24.04.2018 р. і №37 від 31.05.2018 р. було опубліковано проекти оскаржуваного рішення, а також аналізи регуляторного впливу цих проектів.

В Додатку 3 до аналізу регуляторного впливу проекту оскаржуваного рішення, опублікованому 31.05.2018 р. разом з проектом оскаржуваного рішення під назвою "Розрахунок витрат суб`єктів господарювання на податки та збори в разі зміни ставок плати за землю при затвердженні альтернативи 5", було зазначено, що сукупні додаткові витрати суб`єктів господарювання за рахунок підвищення платежів з земельного податку та орендної плати у 2019 році, становитимуть 73,457 700,68 грн.; з них 67 471 889,45 грн. додаткових витрат буде отримано від використання земельних ділянок для металургійного виробництва. У цьому ж Додатку 3 до аналізу регуляторного впливу проекту оскаржуваного рішення було вказано, що площа наданих в оренду земельних ділянок для металургійного виробництва складає 2 186 9522 м2, тобто 2 186,95 га.

В аналізі регуляторного впливу, зокрема у Додатку 3, неправильно розраховано витрати суб`єктів господарювання, що використовують земельні ділянки для металургійного виробництва, у зв`язку з наступним: для розрахунку додаткових витрат цих суб`єктів було використано показник середньої нормативної грошової оцінки у розмірі 521,41 грн.; не було враховано, що позивач орендує за наданими до суду договорами оренди ділянки площею 2 178,34 га, а площа усіх наданих в оренду ділянок для металургійного виробництва згідно з Додатком 3 до аналізу регуляторного впливу складає 2 186,95 га, при цьому середня нормативна грошова оцінка орендованих позивачем ділянок складає 1 274,75 грн. З розрахунку, наведеного позивачем у заяві про зміну підстав позову від 28.12.2018р., відомості якого узгоджуються із витягами про нормативну грошову оцінку орендованих позивачем земельних ділянок, вбачається, та не спростовано відповідачем, що за договором оренди №3039 від 01.07.2011 р., укладеним між позивачем і відповідачем, річний розмір орендної плати за зазначену земельну ділянку при ставці 2,5% від нормативної грошової оцінки землі складав би 491 375 729,06 грн., що на 115 964 672,06 грн. більше, ніж розмір орендної плати, розрахований виходячи зі ставки 1,91 % від нормативної грошової оцінки.

Згідно Додатку 3 до АРВ "Розрахунок витрат суб`єктів господарювання на податки та збори в разі зміни ставок плати за землю при запровадженні альтернативи 5" від 31.05.2018р., внаслідок прийняття оскаржуваного рішення №2816 не відбувається жодного збільшення загального розміру надходжень від сплати земельного податку/орендної плати, у порівнянні з попереднім періодом - 2018 роком. Так, насправді відбувається лише підвищення розмірів цих платежів для окремих суб`єктів, у той час як для інших суб`єктів, зокрема, для підприємств гірничодобувної галузі, що використовують земельні ділянки з цільовим призначенням 11.01, розмір відповідних платежів взагалі зменшується.

Встановлені обставини справи свідчать, що за рахунок підвищення ставок земельного податку/розмірів орендної плати для позивача та інших підприємств відповідач планує додатково залучити в бюджет 73 457 700,68 гривень (рядок 9 стовпця 17 Розрахунку Відповідача). В свою чергу, підприємства, що використовують земельні ділянки цільового призначення 11.01, з КВЕД 07, 09 (тобто підприємства гірничодобувної галузі), сплачуватимуть 131 127 180,00 гривень (рядок 4.1 стовпця 13 Розрахунку відповідача) замість 209 803 488,10 (рядок 4.1 стовпця 15 Розрахунку відповідача), тобто, за розрахунками самого відповідача, на 78 676 308,10 гривні менше.

Таким чином, згідно розрахунку відповідача в цілому в результаті такого вибіркового підвищення розміру платежів за землю для одних платників та її пониження для інших місцевий бюджет отримає на 5 218 607,36 гривень менше у порівнянні з попереднім податковим роком: 73 457 700,68 гривень (додаткові надходження) - 78 676 308,10 гривні (втрати, у порівнянні з попереднім періодом) = - 5 218 607,42 гривень.

Отже, як вбачається з підготовленого відповідачем розрахунку, оскаржуване рішення №2816 у частині підвищення ставок земельного податку/розмірів орендної плати для Позивача не сприяє у кінцевому рахунку збільшенню надходжень бюджету розвитку, а натомість, веде лише до перекладання витрат одних суб`єктів господарювання на інших, у першу чергу - на позивача.

Як зазначає відповідач, розрахунок в аналізі регуляторного впливу до проекту Рішення №2816 - це лише прогнозовані показники, які не можуть бути прямими доказами у справі і ніяк не відображають і не можуть відображати фактичний стан надходжень платежів за відповідний період. Розбіжності між прогнозованими і фактичними показниками є лише вірогідністю застосування ст. 284.4 ст. 284 ПК України з огляду на двояке трактування даної норми закону щодо застосування розміру 25% як до земельного податку так і до орендної плати за землю.

Між тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що аналіз регуляторного впливу до проекту Рішення є документом, що повинен підтверджувати обґрунтованість та доцільність прийняття такого рішення. Таким чином, навіть прогнозовані показники наведені у розрахунку мають в кінцевій меті відповідати мотивам прийняття відповідного рішення, які заявлені відповідачем - надходження більше коштів до бюджету. Однак, фактично рішення №2816 в частині підвищення ставок земельного податку/розмірів орендної плати для Позивача не сприяє у кінцевому рахунку збільшенню надходжень бюджету розвитку, а лише призводить до збільшення витрат на орендну плату за землю, земельний податок для позивача.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення №2816 не відповідає таким принципам податкового законодавства як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, оскільки воно не забезпечує однакового підходу до всіх платників податків.

Про це свідчить зокрема і застосований у спірному рішенні відповідачем підхід до диференціації ставок податків за видом економічної діяльності суб`єкта господарювання, оскільки визначення критерію диференціації ставок податку саме по собі свідчить про різний підхід відповідача до платників податку залежно від виду їхньої економічної діяльності.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Податковий кодекс України не передбачає можливості диференціації ставок земельного податку та орендної плати за видами (кодами видів) економічної діяльності суб`єктів господарювання. Відповідно до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Норми про можливість диференціації ставок земельного податку та орендної плати залежно від видів діяльності платників у Податковому кодексі України відсутні.

Доводи відповідача з приводу того, що впровадження КВЕД систематизувало інформацію по платникам податків у розрізі принципу солідарної справедливості, чим встановлено юридичну визначеність та реалізовано принцип належного урядування, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки відповідачу як органу місцевого самоврядування не надано повноважень для визначення додаткових видів диференціації податків, крім того, чинним законодавством не передбачено ведення різних ставок одного податку в залежності від розміру доходів платника. Більш того, податковим законодавством не передбачено такого принципу оподаткування як солідарна справедливість, натомість одним із принципів оподаткування є рівність усіх платників перед законом, яка полягає у недопущенні будь-яких проявів податкової дискримінації.

Доводи відповідача, що встановлення ставок податку є дискреційними повноваженнями відповідача, що свідчить про його право самостійно обирати принцип диференціації суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки відповідач як орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями діяти лише в спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, як це визначено ст. 19 Конституції України, в свою чергу дискреційні повноваження відповідача полягають лише в тому, що він в окремих випадках може приймати одне з декількох конкретно визначених законодавством рішень, або діяти в один із визначених законом спосіб, однак вказані повноваження не надають йому права вчиняти бідь-які дії або приймати будь-які рішення, прямо не визначені Законом, на власний розсуд.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було порушено порядок погодження Рішення №2816 в порядку, передбаченому Законом України Про Антимонопольний комітет .

Частиною 4 ст.20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

Як видно з супровідного листа від 06.06.2018 року №013362 відповідно до ст. 20 ЗУ "Про антимонопольний комітет України" Криворізькою міською радою було направлено до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України для розгляду та погодження на відповідність вимогам законодавства України про захист економічної конкуренції проект рішення "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році".

Листом від 20.06.2018 року №54-02/596 Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило Криворізьку міську раду, що поданий проект рішення включає встановлення податкових пільг зі сплату за землю, що містить ознаки державної допомоги суб`єктам господарювання. Отже, рішення в наданій до територіального управління редакції не підлягає погодженню у відповідності до ст. 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет", оскільки Законом України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання" визначено процедуру повідомлень Уповноваженого органу про державну допомогу суб`єктам господарювання. Запропоновано міській раді звернутись до Антимонопольного комітету України та надати на розгляд повідомлення про нову державну допомогу.

Також, як видно із рішення Антимонопольного комітету України №570-р від 19.10.2018 року за наслідками розгляду повідомлення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.07.2018 року№2/18-3166, визнано, що підтримка (фінансування), яку буде надавати Криворізька міська рада відповідно до рішення "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році" в частині встановлення пільг зі сплати земельного податку для фізичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, органів прокуратури й судових органів, військових формувань, утворених відповідно до законів України, Збройних сил України та Державної прикордонної служби України, що повністю утримуються коштом державного чи місцевого бюджетів, не є державною допомогою відповідно до Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".

З метою офіційного з`ясування обставин справи, щодо факту дотримання відповідачем процедури погодження рішення з органами Антимонопольного комету України, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року було витребувано від Антимонопольного комітету України, Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України інформацію та її документальне підтвердження щодо того, чи здійснювався Антимонопольним комітетом України, Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розгляд проекту рішення Криворізької міської ради "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році" в частині встановлення для платників податку різних ставок податку, з урахуванням кодів КВЕД таких платників у відповідності до ст. 20 ЗУ "Про Антимонопольний комітет", ст. 15 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" та чи підлягає розгляду проект рішення Криворізької міської ради "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році" в частині встановлення для платників податку різних ставок податку, з урахуванням кодів КВЕД таких платників у відповідності до ст. 20 ЗУ "Про Антимонопольний комітет", ст. 15 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" Антимонопольним комітетом України чи Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

На виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року від Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов лист, в якому територіальне відділення зазначає, що до нього звернувся виконавчий комітету Криворізької міської ради з листом від 06.06.2018 року №4/18-2405 щодо проекту рішення Криворізької міської ради Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році . У наданому з проектом Рішення супровідному листі заявником не було наведено інформації стосовно можливого впливу вказаного рішення на конкуренцію, зокрема щодо створення ним суб`єктів господарювання, встановлення і зміну правил їх поведінки на ринку, або щодо можливості такого рішення призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках. До листа від 06.06.2018 року №4/18-2405 заявником не були додані документи (пояснювальна записка, тощо), з обґрунтуванням можливого впливу проекту Рішення на конкуренцію. Також, вказано, що у разі надходження до територіального відділення звернення щодо погодження проекту Рішення Криворізької міської ради Про встановлення земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу на 2019 рік як такого, що може вплинути на конкуренцію, зокрема містить норми, які могли б призвести до недопущення, усунення обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, зокрема в частині встановлення для платників податків різних ставок податків, з урахуванням кодів КВЕД таких платників податків, з підтверджуючими документами (пояснювальна записка, тощо), що б містили підтверджуючу інформацію щодо впливу на конкуренцію, з урахуванням вимог Закону України Про державну допомогу суб`єктам господарювання такий проект підлягав би розгляду органами Антимонопольного комітету України відповідно до ст. 20 ЗУ Про Антимонопольний комітет України .

Від Антимонопольного комітету України до суду надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що оскільки Криворізька міська рада є органом місцевого самоврядування її рішення підлягає розгляду Дніпропетровським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. Також, в поясненнях зазначено, що проект рішення Криворізької міської ради про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році в частині встановлення для платників податку різних ставок податку, з урахуванням кодів КВЕД таких платників підлягає розгляду територіальним відділенням Комітету. Крім того, на виконання доручення Антимонопольного комітету від 17.12.2018 року №13-01/1180 здійснено перевірку Криворізької міської ради щодо дотримання нею законодавства про захист економічної конкуренції при прийнятті рішення Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території містка Кривого Рогу у 2019 році . На виконання зазначеного доручення, територіальним Відділенням проведено перевірку та встановлено ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції та розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 16.05.2019 року №10-рп/к розпочато розгляд справи №54/9-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Криворізькою міською радою у вигляді прийняття рішення від 27.06.2018 року №2816, додатком 2 якого передбачено надання пільг зі сплати за землю окремим групам суб`єктів господарювання.

У зв`язку з тим, що відповідач категорично заперечував проти правдивості викладених у листі Дніпропетровського територіального відділення Антимонопольного комітету обставин, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 року було додаткового витребувано у Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету нові докази, а саме: 1) витягу з журналу вхідної кореспонденції Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету про реєстрацію вхідних документів отриманих від Криворізької міської ради протягом 2018 року, 2) завірених належним чином копій документів, що надходили від Криворізької міської ради до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету протягом 2018 року.

30.09.2019 року від Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету на виконання ухвали суду надано таку інформацію: до територіального відділення звертався виконавчий комітет Криворізької міської ради листом від 06.06.2018 року №4/18-2405 щодо проекту рішення Криворізької міської ради Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році . До листа від 06.06.2018 року №4/18-2405 виконавчим комітетом Криворізької міської ради не були додані документи (пояснювальна записка) з обгрунтування можливого впливу проекту Рішення на конкуренцію. Виконавчим комітетом Криворізької міської ради до листа від 06.06.2018 року №4/18-2405 було додано пояснювальну записку до проекту Рішення в якому містилася інформація про виконання Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (публікація, розміщення на сайтах та аналіз пропозицій та зауважень на проект Рішення), інформація щодо вимог Податкового кодексу України та надходження до бюджету міста. У наданій пояснювальній записці не було наведено інформації стосовно можливого впливу вказаного рішення на конкуренцію, зокрема, щодо створення ним суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або щодо можливості такого рішення призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотверення конкуренції на відповіднихї ринках. Інших документів щодо Проекту рішення до територіального відділення від Криворізької міської ради, її структурних підрозділів не надходило.

Отже, з огляду на отриману судом від органів Антимонопольного комітету інформацію, колегія суддів приходить до висновку, що відповідчем при направленні проекту оскаржуваного рішення на погодження, не було належним чином сформовано та подано до територіального відділення Антимонопольного комітету пояснювальної записки щодо проекту рішення із зазначенням конретних обставин та їх обгрунтувань щодо впливу (або його відсутності) на конкуренцію відповдного проекту рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу не дотримання відповідачем процедури погодження проекту рішення в порядку ст. 15, 20 ЗУ Про Антимонопольний комітет . В свою чергу, доводи відповідача з приводу вчинення ним всіх передбачених законом дій та отримання відповідей для умов отримання погодження рішення, однак відповідно до отриманої від територіального відділення відповіді проект Рішення погодженню не потребує, спростовується інформацією, що отримана від органів Антимонопольного комітету судом під час розгляду справи.

Надаючи оцінку доводам позивача з приводу порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного рішення з огляду на наявність у деяких депутатів, що приймали участь у голосуванні за проект рішення конфлікту інтересів, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017р. та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії яких наявні в матеріалах справи, декілька депутатів Криворізької міської ради, які голосували "за" оскаржуване рішення №2618, займають посади в гірничих підприємствах, які ведуть господарську діяльність на території м.Кривий Ріг, зокрема:

- ОСОБА_1 , директор з побуту та соціальних питань ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат";

- ОСОБА_2 , технічний директор ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат";

- ОСОБА_3 , начальник збагачувальної фабрики ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат";

- ОСОБА_8, голова первинної організації профспілки металургів і гірняків України ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат";

- ОСОБА_9 , начальник ремонтно-будівельного цеху ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат";

- ОСОБА_5 , голова первинної профспілкової організації профспілки металургів і гірняків України ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат";

- ОСОБА_10 , менеджер з регіонального розвитку, ТОВ "Метінвест", ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

На запит від 04.12.2018р. про надання публічної інформації про результати поіменного голосування, яке відбулось 27.06.2018р. відповідачем було надано відповідь на нього (Лист від 10.12.2018р.), з якої вбачається, що вказані депутати дійсно голосували "за" оскаржуване рішення №2618.

Судом першої інстанції також встановлено, що бенефіціарним власником (контролером) усіх вказаних підприємств є ОСОБА_7 , що підтверджується відомостями з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; - вказані гірничодобувні підприємства ведуть на території м. Кривого Рогу діяльність з добування залізних руд (КВЕД 7.10), отже на них безпосередньо поширюються рішення Криворізької міської ради про встановлення ставок земельного податку та орендної плати; - вказані гірничодобувні підприємства приймали активну участь у процесі громадського обговорення проекту оскаржуваного рішення №2618, зокрема, висували пропозиції щодо зниження річного розміру земельного податку та орендної плати з 4 відсотків від нормативної грошової оцінки (як це передбачалося у проекті оскаржуваного рішення, опублікованому вперше) до 2,5 відсотків. Також, вказані підприємства просили внести до проекту рішення норми про застосування для гірничих підприємств при сплаті земельного податку податкової пільги, передбаченої пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, яка знижує їх податок на 75%, їх вказані пропозиції фактично були повністю враховані розробником Оскаржуваного рішення (зведений аналіз пропозицій та зауважень наявний в матеріалах справи). Так, ставка земельного податку була знижена до 2.5 відсотка, а стосовно пільги було зазначено, що така пільга в силу закону застосовуватиметься до цих підприємств.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані депутати є керівниками підрозділів, наділені адміністративно-розпорядчими функціями та відповідальністю, тривалий час працюють на вказаних підприємствах, а відтак, під час голосування у них міг бути інтерес у прийнятті саме такого рішення Криворізькою міською радою, яке б вело до залишення на рівні минулого року чи зменшення податкових платежів відповідних комбінатів.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про запобігання корупції" у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Отже, виходячи з нормативного визначення понять конфлікту інтересів та приватного інтересу можна зробити висновок, що під конфліктом інтересів слід розуміти саме наявність у особи інтересу приватного характеру саме у тій сфері, в якій вона реалізує свої представницькі функції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно роз`яснень наданих у Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених Рішенням Національного агентства від 29.09.2017 №839, джерелом приватного інтересу можуть бути не лише приватні, а і позаслужбові відносини. Приватний інтерес в окремих випадках може виникати й зі службових повноважень, тобто полягати у зацікавленості в ухваленні або неухваленні певних рішень, результатах службових розслідувань, дисциплінарних провадженнях, за наслідком яких особа може понести юридичну відповідальність, тощо.

Законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу, як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об`єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових чи представницьких повноважень.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Фактично, депутати місцевих рад здійснюють свої депутатські повноваження на громадських засадах. Частинами 2, 3 ст. 6 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачене працевлаштування у міській раді лише депутата, який обраний на посаду секретаря міської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися правил депутатської етики, зокрема, не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов`язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.

Заробітна плата, яку особа, обрана депутатом міської ради, отримує як найманий працівник від свого роботодавця, є джерелом доходу такого депутату. Це призводить до виникнення у депутата конфлікту інтересів при голосуванні при прийнятті місцевою радою рішень, які стосуються прав та обов`язків роботодавця депутата.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що окремі депутати Криворізької міської ради, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами гірничодобуваної галузі не мали права приймати участі у голосуванні за оскаржуване рішення, оскільки могли діяти в інтересах своїх роботодавців - підприємств гірничовидобувної галузі, які розташовані в м. Кривому Розі з метою зменшення податкового навантаження на останніх.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг про визнання протиправними та нечинними окремих положень рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018р. №2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році".

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року в адміністративній справі №160/9207/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 04.11.2019 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай