Постанова

від 30.10.2019 по справі 278/3184/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3184/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №278/3184/15-ц за позовом Служби автомобільних доріг у Житомирській області до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Ланда ЛТД , ОСОБА_1 , про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання нечинними державних актів, визнання недійсною та скасування державної реєстрації державних актів,

за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Житомирській області,

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 25 березня 2019 року суддею Зубчук І.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року директор Служби автомобільних доріг у Житомирській області (далі - Служба) звернувся до суду із позовом, у якому просив: визнати нечинним та скасувати рішення 22 сесії Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 28 квітня 2005 року "Про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Ланда ЛТД" (далі - Товариство, ТОВ фірма Ланда ЛТД ) земельної ділянки несільськогосподарського призначення, переданої в оренду для розміщення комплексу по обслуговуванню автотранспорту в межах с.Зарічани"; визнати нечинними Державні акти: серії ЖТ № 780797, площею 0,4760 га, з кадастровим номером 1822082500:02:001:0536, виданий 08 червня 2007 року Товариству та серії ЯГ № 780799, площею 0,0430 га, з кадастровим номером 1822082500:02:001:0131, виданий 04 липня 2007 року ОСОБА_1 ; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію вказаних Державних актів.

Обґрунтовував вимоги тим, що згідно розпорядження Житомирської районної Ради народних депутатів Житомирської області від 06.07.1996, виданим на підставі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 153 від 28.06.1996 Служба, як правонаступник Управління автошляхів, правомірно володіє на праві постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території с.Зарічани Житомирського району Житомирської області. Проте, Зарічанською сільською радою було неправомірно передано частину належної Службі земельної ділянки, площею 0,52га у користування Товариству, а у подальшому оспорюваним рішенням 22 сесії вказаного органу місцевого самоврядування від 28 квітня 2005 року вирішено відчужити її Товариству. 25 липня 2005 року між Зарічанською сільською радою та Товариством укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 0,52га. Такий продаж відбувся без узгодження меж земельної ділянки з суміжним користувачем - Службою та без вилучення її у Служби. Крім того, частина земельної ділянки розміром 0,5 га знаходиться за межами с. Зарічани, а тому сільська рада не мала права розпоряджатись нею. У подальшому частина спірної земельної ділянки площею 0,043 га була продана Товариством ОСОБА_1 .

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року у задоволенні позову Служби відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Служби, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову Служби.

На думку представника позивача, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову з підстав не доведення факту накладення земельних ділянок, не звернув увагу на інші, зазначені у позовній заяві підстави для скасування оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування. Зокрема, поза увагою суду залишились ті обставини, що прийняття такого рішення здійснено поза межами компетенції сільської ради та без погодження меж земельної ділянки із суміжним користувачем. Також вважає, що позивачем було надано достатньо доказів про те, що надання спірної земельної ділянки Товариству відбулося за рахунок земель, які належали Службі на праві постійного користування. Тому, на думку представника Служби, у суду були всі підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні представник Служби - Войдевич О . А. апеляційну скаргу підтримала.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші її учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

При цьому, враховуючи визначені законом строки розгляду апеляційної скарги, суд визнав неповажною неявку представника Товариства у зв`язку із повторно заявленим клопотанням про відкладення розгляду справи та з огляду на можливість у Товариства, яке є юридичною особою, забезпечити явку в судове засідання іншого представника.

Заслухавши пояснення представника Служби, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2005 року Зарічанська сільська рада Житомирського району Житомирської області на підставі рішення 22 сесії 4 скликання Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 28 квітня 2005 року передала у власність (продала), а ТОВ фірма "Ланда ЛТД" прийняло у власність (купило) земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 5200 кв.м, розташовану на території с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, призначену для розміщення комплексу по обслуговуванню автотранспорту, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу (т. 1 а.с. 12, 31-32).

Обґрунтовуючи позов, Служба зазначала, що оспореним рішенням Зарічанської сільської ради Житомирського району від 28 квітня 2005 року спірна земельна ділянка передана у власність Товариства за рахунок земельної ділянки, яка з 1996 року перебувала у постійному користуванні Управління автомобільних шляхів №12, а у подальшому - у користуванні позивача, право на яку посвідчується державним актом на право постійного користування серії ЯЯ № 074132 від 18 травня 2007 року (т. 1 а.с.17).

На підтвердження факту накладання земельних ділянок сторін позивач послався на висновок експерта № 269/14-25 від 25 листопада 2014 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи, призначеної у господарській справі №20/5007/84/11 за позовом ТОВ фірма "Ланда ЛТД" до Служби, Житомирської райдержадміністрації, Житомирського науково-дослідного проектного інституту землеустрою про визнання незаконним та скасування розпорядження Житомирської райдержадміністрації від 04 серпня 2006 року № 599 в частині передачі земельної ділянки в постійне користування Службі автомобільних доріг та визнання державного акта серії ЯЯ № 074132 від 18 травня 2007 року недійсним.

Дослідивши висновок експерта у вищевказаній справі, суд першої інстанції встановив, що факт накладення земельних ділянок сторін був встановлений під час порівняння державного акта серії ЖТ № 124025 від 16 листопада 2005 року, виданого ТОВ фірма "Ланда ЛТД", та державного акта серії ЯЯ № 074132 від 18 травня 2007 року, виданого Службі автомобільних доріг у Житомирській області.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що станом на момент проведення експертизи (висновок № 269/14-25 від 25 листопада 2014 року), державний акт серії ЖТ № 124025 від 16 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку для розміщення комплексу по обслуговуванню автотранспорту площею 0,52га, яка розташована у с. Зарічани, Зарічанська сільська рада, Житомирський район, Житомирська область, кадастровий номер 1822082500:02:001:0131, виданий ТОВ фірма "Ланда ЛТД", не був чинний, оскільки 08 червня 2007 року Товариством було отримано новий державний акт серії ЖТ № 780797 на земельну ділянку площею 0,4760га у зв`язку з відчуженням 29 грудня 2006 року частини земельної ділянки площею 0,0430 га ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 13, 14, 35).

Тому, посилаючись на те, що одним із об`єктів дослідження був неіснуючий державний акт ЖТ № 124025 від 16 листопада 2005 року, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом вищевказаний висновок експерта, та зазначив про відсутність інших доказів, які б могли свідчити про порушення прав позивача.

Разом з тим, ухвалюючи таке рішення, суд припустився порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Службою пред`явлено вимогу про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про відчуження Товариству земельної ділянки та вимоги про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку Товариства і ОСОБА_1 нечинними, скасування державної реєстрації цих правовстановлюючих документів.

Водночас, процесуальний статус Товариства та ОСОБА_1 позивачем визначений, як треті особи на стороні відповідача.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч.2 ст.48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. При цьому, слід наголосити, що відповідно до статті 81 ЦПК України така обставина підлягає доказуванню, оскільки позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

За змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, пунктом 1 частини першої статті 189 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Разом із тим, суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначити суб`єктний склад учасників справи, проте встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.

Також необхідно враховувати, що частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, вирішення питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача має здійснюватися судом першої інстанції за клопотанням позивача, а не з власної ініціативи. В силу покладених процесуальним законом повноважень суд роз`яснює позивачеві його процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення таких дій, а встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, відмовляє у позові з цих підстав.

На зазначені положення норм процесуального права суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень на вирішення питання залучення до участі у справі належних відповідачів, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав не залучення усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом, як відповідачів.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про залишення позову без задоволення з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 04 листопада 2019 року.