Постанова

від 04.11.2019 по справі 904/2713/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2713/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури Дніпропетровської області: Соколова Н.М., довіреність № 05/2-943вих19 від 03.05.2019 р., прокурор;

від позивача: Маньковський В.Л., довіреність №7/10-3762 від 21.12.2018 р., представник;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 , постановлену суддею Новіковою Р.Г., за наслідками розгляду заяви Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №904/2713/19

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 2257642 грн. 96коп. за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 №77-2938-вих.19 від 03.09.2019 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ "Класика", які стануть відомі при виконанні ухвали суду, в межах суми стягнення.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся перший заступник прокурора Дніпропетровської області, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невірне розуміння судом завдань господарського судочинства та самоусунення суду від відправлення правосуддя в порядку та способом, визначеним законом, просить ухвалу суду від 05.09.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував значну ціну позову у цій справі (2 257 642,96 грн.), не з`ясував співмірність виду забезпечення позову змісту вимог, не врахував, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках відповідача, які стануть відомі при виконанні ухвали суду, не спричинить будь-яких перешкод для ведення господарської діяльності відповідачем.

Скаржник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, враховуючи характер спірних відносин, розмір суми заявленої до стягнення, майновий стан відповідача, тривалість порушення з боку відповідача.

Вказує, що розгляд заяви прокурора про забезпечення позову відбувся без виклику сторін, наслідком чого стало винесення судом необґрунтованого рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика" відзив на апеляційну скаргу не надало, правом, передбаченим, ст.263 ГПК України, не скористалось, що за ч.3 ст.263 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2019 (суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі №904/2713/19 залишено без руху. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України: подання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі (1921 грн) та доказів направлення скарги учасникам провадження листом з описом вкладення.

02.10.2019 від скаржника до суду надійшов супровідний лист з доданим до нього платіжним дорученням № 2450 від 13.09.2019 про сплату 1921,00 грн, а 03.10.2019 до суду апеляційної інстанції надійшов лист з доданими до нього описами вкладення у цінний лист та поштовими накладними про направлення скарги позивача та відповідачу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі № 904/2713/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 04.11.2019; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.

Представник Позивача в судовому засіданні 04.11.2019 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати, прийняти нове рішення у справі про задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 04.11.2019, не з`явився.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 04.11.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулась Дніпропетровська місцева прокуратура №4 Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 2257642 грн. 96 коп. за використання земельної ділянки при відсутності правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач використовує земельну ділянку без належних правових підстав, що призвело до ненадходження до міського бюджету коштів орендної плати.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Класика", - будівлі і споруди, розташовані за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, 8, реєстраційний номер майна 1507516212101.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначав, що відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за відповідачем зареєстроване нерухоме майно - будівля та споруди, реєстраційний номер майна 1507516212101, за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, 8. Згідно акту перевірки №38-18 від 14.11.2018 встановлено, що вищевказане нерухоме майно не експлуатується, земельна ділянка вкрита чагарниками, що свідчить про відсутність ведення господарської діяльності ТОВ "Класика" та можливості отримувати дохід. Відповідно до інформації, наданої ГУ ДФС у Дніпропетровській області на адресу Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, встановлено, що ТОВ "Класика" у 2016 - 2019 роках перебуває на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку третьої групи, таким чином, відповідно до п. 3 статті 291.4 Податкового кодексу України його дохід протягом календарного року не перевищує 5000000 гривень. В той же час, розмір заборгованості відповідача становить половину його гранично допустимого доходу, а з урахуванням факту відсутності ведення господарської діяльності на належному об`єкті нерухомого майна та недбалого ставлення до нього та земельної ділянки на якому він розташований, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна відповідача, є співмірними і пов`язаними з предметом позову, та можуть потенційно забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.07.2019р., а також відмовлено в задоволенні заяви Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2019 відкладено підготовче судове засідання на 06.08.2019.

Ухвалою місцевого господарського суду від 06.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 27.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.09.2019.

04.09.2019 до господарського суду надійшла заява Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 №77-2938-вих.19 від 03.09.2019 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ "Класика", які стануть відомі при виконанні ухвали суду, в межах суми стягнення.

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, Дніпропетровська місцева прокуратура №4 послалась на - розмір заборгованості, яка становить половину гранично допустимого доходу підприємства відповідача, відсутність ведення господарської діяльності на належному об`єкті нерухомого майна, недбале ставлення до об`єкту нерухомого майна та земельної ділянки.

Ухвалою суду від 05.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 №77-2938-вих.19 від 03.09.2019 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ "Класика", які стануть відомі при виконанні ухвали суду, в межах суми стягнення. Вказаний процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що до поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, достатніх для вжиття судом заходів для забезпечення позову. А саме лише посилання на наявність суми коштів, безпідставно збережених відповідачем, та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення, потенційна можливість ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст. 74 ГПК України Позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В той же час, відповідно до заяви про забезпечення позову та інших матеріалів оскарження Позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Судом встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову Заявник послався лише на недобросовісність дій Відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилятись від виконання судового рішення.

Втім, Позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, тобто таких вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, такі як:

- реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації;

- витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем;

- укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Посилання позивача як у заяві про забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі на великий розмір заборгованості та відсутність ведення господарської діяльності на належному об"єкті нерухомого майна, що, в свою чергу може, призвести до ускладнення виконання рішення суду чи взагалі до невиконання рішення у разі задоволення позову, є лише припущенням останнього, яке відповідно до ст. 74 ГПК України не підтверджено жодними доказами.

Та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика" тривалий час не реагує на звернення органу місцевого самоврядування для належного оформлення права користування майном або визначення розміру збитків, не є достатньою правовою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від визнання чи невизнання Відповідачем позовних вимог, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи позивача про зловживання відповідачем процесуальними правами, ухилення останнього від виконання вимог закону щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно, належне відповідачу на праві власності, оскільки на час подання позову та винесення оскаржуваної ухвали ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову.

Тому, не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Саме така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2016 по справі №910/2033/16.

Отже, сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні:

- будь-які докази ухилення Відповідача від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду;

- докази того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Саме лише посилання в заяві Позивача про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, оскаржувана ухвала суду, кореспондується з нормами ст. 137 ГПК України (реальним порушенням прав), а доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Стосовно доводів скарги, що заяву про забезпечення позову розглянуто без проведення судового засідання, то вони відхиляються з огляду на наступне.

За приписами частини 1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частинами 3, 4 ст.140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках , коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Таким чином, ст.140 ГПК України чітко визначений порядок розгляду заяви про забезпечення позову - без виклику сторін, при цьому визначена можливість суду, а не обов"язок призначити судове засідання (у виняткових випадках), коли наданих пояснень та доказів виявиться недостатньо для розгляду заяви.

В даному випадку заявником взагалі на обґрунтування поданої заяви жодних доказів надано не було, отже, суд мав можливість здійснити розгляд поданої прокурором заяви за наявними матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області, м.Дніпро на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі №904/2713/19 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі №904/2713/19 - залишити без змін.

Судові витрати Прокуратури Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.11.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін