Постанова

від 14.07.2020 по справі 904/2713/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2713/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури: Масенко А.О., посвідчення № 051988 від 15.01.2019 р., прокурор;

від позивача: Дерило В.Г., довіреність № 7/10-3652 від 19.12.2019 р., представник;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 , ухвалене суддею Новіковою Р.Г., повний текст якого складений 18.10.2019, у справі №904/2713/19

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 2257642 грн. 96коп. за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська місцева прокуратура №4 Прокуратури Дніпропетровської області звернулась в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 2 257 642,96 грн. за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі №904/2713/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" на користь Дніпровської міської ради суму безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 2 257 642,96 грн. за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" на користь Прокуратури Дніпропетровської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 338 64 грн. 64 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, яке виразилось у не застосуванні закону, який підлягав застосуванню, нез`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що належного витягу з нормативно-грошової оцінки Позивачем в порушення ст.74 ГПК України не надано, оскільки спірна земельна ділянка за адресою м. Дніпро, Шаховий проїзд, 8, не була сформована як об`єкт права оренди, а тому, приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду на відсутність доказів щодо нормативної грошової оцінки, необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, можна зазначити про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Акт обстеження від №38-18 від 14.11.2018 не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує Відповідач, та її формування як об`єкту права і участі у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди. Вищезазначене ставить під сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Прокурором у позовній заяві не зазначено в чому саме полягає неможливість позивача звернутися з відповідним позовом про витребування майна, оскільки позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернулась Дніпропетровська місцева прокуратура №4 Прокуратури Дніпропетровської області, має підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем.

У доповненні до апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, яке виразилось у прийнятті оскаржуваного рішення за відсутності Відповідача не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

Позивач, Дніпровська міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що спірна земельна ділянка використовується Відповідачем при відсутності договору оренди землі, державного акту постійного землекористування, свідоцтва про право власності на земельну ділянку або будь-яких інших правовстановлюючих документів на зайняття земельної ділянки. Провівши візуальне обстеження, Позивач прийшов до висновку про наявність у відповідача права власності на нерухоме майно, але в той же час - на відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, про що складено відповідний акт.

Розмір збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, розраховано на підставі:

- Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Шевченківської районної у місті ради від 14.11.2018;

- нормативно-грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки;

- листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стан сплати земельного податку або орендної плати за землю.

Вважає, що жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що є предметом спору у справі.

Наполягає на тому, що розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки , довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з`ясування обставин.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Не погоджується з твердженням Відповідача про те, що стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою можливо лише у випадку, якщо проведено її нормативну грошову оцінку.

Вважає, що для визначення суми безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, достатнім є визначення площі такої ділянки та часу безоплатного користування нею суб`єктом господарювання. Визначення інших ознак земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, є об`єктивно недоцільним з огляду на положення ПК України, та правову природу спору, що є предметом розгляду у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді Дармін М.О., Березкіна О.В.) скаржнику відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі № 904/2713/19; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.07.2020.

У судовому засіданні 06.07.2020 оголошено перерву до 14.07.2020.

В судовому засіданні 14.07.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №170796408 від 18.06.2019 право власності на двоповерхову будівлю та підсобні приміщення, що складаються з трьох двоповерхових корпусів літер А-2, А1-2, А2-2, з`єднаних між собою одноповерховими переходами, загальною площею 1993,1 кв.м та тимчасової споруди для охорони, огорожі, інженерно-комунікаційних мереж та траси, мощення на шлаковій основі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Шаховий проїзд, будинок 8, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Класика" (а.с. 28-31, т.1).

Прокурор у позові зазначає, що з метою отримання інформації щодо договорів оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, 8, Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 на адресу Дніпровської міської ради 16.06.2017 було направлено відповідний запит (вимога № 77-1596вих17 від 16.06.2017 - а.с. 32, т.1).

Згідно з інформацією, наданою Дніпровською міською радою у листі за вих. №12/11-193 від 23.06.2017 (а.с. 33, т.1) на вимогу Дніпропетровської місцевої прокуратури №4, станом на 23.06.2017 міською радою не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку за адресою: Шаховий проїзд, 8.

В подальшому, з метою встановлення факту порушення вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Класика", Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 голові Чечелівської районної ради було направлено лист №77-3338вих18 від 08.11.2018 щодо необхідності обстеження групою самоврядного контролю земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, 8 (а.с. 54, т.1).

Виконавчий комітет Чечелівської районної у місті Дніпрі ради листом №1115 від 09.11.2018 (а.с. 59, т.1) повідомив керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" про те, що 14.11.2018 о 16:30 год. членами робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель буде проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, Шаховий проїзд, 8.

За результатами проведеної 14.11.2018 позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, Чечелівський район, Шаховий проїзд. 8, складено акт №38-18 від 14.11.2018 (а.с. 46-53, т.1).

В указаному акті зафіксовано наступне:

- за результатом візуального обстеження з`ясовано, що за адресою: Шаховий проїзд, 8 розміщується двоповерхова будівля, що складається з трьох корпусів, з`єднаних між собою одноповерховими переходами та підсобні приміщення; за візуальними ознаками об`єкт нерухомості - колишній дитячий садочок; земельна ділянка огороджена частково збірно-разбірним залізобетонним парканом та цегляною огорожею, вкрита рослинністю: дерева, чагарники, поросль; будівля та прилегла територія не експлуатуються;

- згідно з даними Інтернет ресурсу "Google Earth" за адресою: Шаховий проїзд, 8 використовується земельна ділянка площею близько 0,7149 га, що відноситься до земель комунальної власності, і на якій розміщено об`єкти нерухомого майна;

- за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за адресою: Шаховий проїзд, будинок 8 знаходиться: двоповерхова будівля та підсобні приміщення, що складаються з трьох двоповерхових корпусів літ А-2, А1-2, А2-2, з`єднаних між собою одноповерховими переходами, загальною площею 1993,1 кв.м. та тимчасова споруда для охорони, огорожа, інженерно-комунікаційні мережі та траса, мощення на шлаковій основі;

- підставою виникнення права власності слугували договір купівлі-продажу, укладений 29.09.2005р. між ТОВ "Вектра" та ТОВ "Класика", рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області по справі №2-1667/2005 від 31.10.2005 та ухвала того ж суду від 07.12.2006;

- за інформацією Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо реєстрації дозволу на виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, будинок 8;

- Головне архітектурно-планувальне управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомило, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру будь-яка інформація стосовно погодження місця розташування об`єкта за вищевказаною адресою відсутня.

Членами робочої групи у акті перевірки №38-18 від 14.11.2018 зроблено такий попередній висновок : вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика" (код ЄДРПОУ 31549773) користується земельною ділянкою за адресою: Шаховий проїзд, будинок 8, загальною площею 0,7149 га, без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на неї (т. 1 а.с. 48).

З метою нарахування збитків та їх стягнення в установленому законом порядку Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 вищевказаний акт перевірки листом від 15.02.2019 за № 77-528вих19 скеровано до Дніпровської міської ради (а.с. 34, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика" листом комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, Дніпровської міської ради за №1/Б-13 від 12.04.2019 було запрошене на засідання комісії 23.05.2019 для надання коментарів стосовно використання земельної ділянки за адресою: Шаховий проїзд, 8 (а.с. 65, т.1). Факт направлення відповідачу вказаного повідомлення підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною №4900071001631 та фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" від 12.04.2019, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 83, т.1).

Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, Дніпровської міської ради 29.05.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" направлено вимогу №1/Б-25 щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, з доданим до неї розрахунком суми цих коштів (а.с. 60-62, т.1). Про направлення відповідачу вимоги №1/Б-25 від 29.05.2019 свідчать наявні у матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист, накладної №4900072844942 та фіскального чеку ПАТ "Укрпошта" від 29.05.2019 (а.с. 84, т.1).

Згідно з розрахунком, здійсненим комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, Дніпровської міської ради, сума коштів, які збережені землекористувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Класика" земельної ділянки площею 0,7149 га за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, будинок 8, за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, становить 2 322 670 грн.74 коп. за період з 23.05.2016 по 23.05.2019.

Під час розрахунку розміру недоотриманої орендної плати позивачем використовувались показники з нормативної грошової оцінки, наведені в листі Відділу у м. Дніпро Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області №18-4-0.38-412/107-19 від 19.03.2019 (а.с. 64, т.1).

Таким чином, за доводами прокурора, з огляду на вищенаведене та в силу приписів статей 96, 122, 152, 156, 206 Земельного кодексу України та 22, 1166, 1212 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика" повинно відшкодувати державі збитки в сумі коштів, збережених у себе за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою площею 0,7149 га за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, 8.

З урахуванням строку загальної позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України, прокурором заявлено до стягнення не всю суму безпідставно збережених коштів орендної плати, що визначена в розрахунку, а лише частину - в сумі 2 257 642 грн. 96 коп. за період з 24.06.2016 по 23.05.2019, - яка заподіяна в межах строку позовної давності на час звернення з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідачем в порушення Конституції України (ст.ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст.ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 122, 123, 125, 126), Закону України "Про оренду землі" право користування земельною ділянкою площею 0,7149 га під належним йому нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, 8, загальною площею 1993,1 кв.м, оформлене не було. Відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави (за відсутності правовстановлюючих документів на землю), що призвело до ненадходження до міського бюджету платежів у вигляді орендної плати.

Під час розрахунку розміру недоотриманої орендної плати позивачем використовувались показники з нормативної грошової оцінки, наведені в листі Відділу у м. Дніпро Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області №18-4-0.38-412/107-19 від 19.03.2019.

Недоотримана орендна плата в сумі 2 257 642 грн. 96 коп., яку зберіг у себе Відповідач за рахунок Позивача внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, в добровільному порядку не сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Класика" на користь Дніпровської міської ради.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

В обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі уповноваженого органу у сфері спірних правовідносин - Дніпровської міської ради - керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 зазначає, що використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавляє міську раду, як власника землі, ефективного використання права комунальної власності та отримання місцевим бюджетом відповідного доходу (орендної плати), які можуть бути використані для задоволення нагальних потреб м. Дніпра.

Однак, Дніпровською міською радою, обізнаною, в тому числі з листів місцевої прокуратури №77-1596вих-17 від 16.06.2017, №77-528вих-19 від 15.02.2019, №77-1895вих-19 від 14.06.2019, про наявність порушень її інтересів у сфері контролю за використанням спірною земельною ділянкою комунальної власності, додержання земельного законодавства, справляння плати за землю, захист яких відповідно до норм Земельного кодексу України покладено на міську раду, у визначений ст. 257 Цивільного кодексу України строк не вживались належні та ефективні заходи цивільно-правового характеру для припинення вказаних порушень, а саме - стягнення з ТОВ "Класика" безпідставно набутих і збережених коштів орендної плати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У відповідності до положень частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У позовній заяві прокурор обґрунтував наявність інтересів держави спричиненням відповідачем шкоди інтересам територіальної громади міста Дніпра, які виражені у ненадходженні до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Більше того, сума таких коштів є дуже значною.

В питаннях оцінки "суспільного", "публічного" інтересу Європейський Суд з прав людини визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Тож, правовідносини, пов`язані з використанням та розпорядженням земель державної та комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес.

Слід зауважити, що за рахунок недоотриманої орендної плати місцевий бюджет зміг би вирішити певні соціальні питання, зокрема в галузях освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту населення, екологічного фонду, житлово-комунальної сфери інвалідність тощо. Тому наявність такого значного боргу та необхідність його повернення до місцевого бюджету становить суспільний інтерес.

Звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлене неналежним здійсненням позивачем своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави. Незважаючи на виявлене Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 порушення вимог земельного законодавства, повідомлення Дніпровської міської ради про вказаний факт та неодноразові звернення щодо застосування заходів, спрямованих на стягнення з відповідача безпідставно набутих і збережених коштів орендної плати, позивач безпідставно не звертався за судовим захистом інтересів держави.

Отже, вказані обставини обумовили необхідність застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та є підставою для звернення до суду із позовною заявою на захист інтересів держави.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про не зазначення прокурором у позовній заяві, в чому саме полягає неможливість позивача звернутися з відповідним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, з огляду на те, що Дніпровська міська рада мала підстави і можливість самостійно захищати свої права, а прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим Позивачем.

Предметом позовних вимог прокурором визначено суму безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,7149 га, яка розташована за адресою: місто Дніпро, Шаховий проїзд, 8 за відсутності правовстановлюючих документів.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212,1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика" є власником об`єкта нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Шаховий проїзд, будинок 8, а саме - двоповерхової будівлі та підсобних приміщень, що складаються з трьох двоповерхових корпусів літер А-2, А1-2, А2-2, з`єднаних між собою одноповерховими переходами, загальною площею 1993,1 кв.м та тимчасової споруди для охорони, огорожі, інженерно-комунікаційних мереж та траси, мощення на шлаковій основі (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №170796408 від 18.06.2019 - а.с. 28-31, т.1).

Право власності відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі продажу від 29.09.2015, укладеного між ТОВ "Вектра" та ТОВ "Класика", рішення від 31.10.2005 та ухвали від 07.12.2006 Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у справі №2-1667/2005 і зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2006 та 26.12.2017.

Водночас, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з Відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 24.06.2016 року по 23.05.2019 рік.

Таким чином, для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав, та обґрунтованість порядку і підстав здійснення нарахування коштів, які заявлені до стягнення.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як унормовано статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Колегією суддів встановлено, що Відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Дніпровською міською радою та державної реєстрації такого права.

Через що колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, що було вірно враховано судами попередніх інстанцій.

Також слід зазначити, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

У даному випадку колегією суддів установлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою ні попереднім землекористувачем (ТОВ "Вектра"), ні ТОВ "Класика", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Дніпровською міською радою та державної реєстрації такого права.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених Позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору колегія суддів враховує наступне.

Як зазначалось вище, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Отже, об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №916/2948/17 та від 09.04.019 по справі №922/652/18).

Таким чином, вказані вище норми Земельного кодексу встановлюють певні критерії, за наявності яких можна стверджувати про сформованість земельної ділянки. Зазначені критерії, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, для вирішення даного спору є необхідним встановлення, чи є земельна ділянка, самовільне використання якої є підставою позову, сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збереженні кошти орендної плати.

Державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Вказаний нормативний акт встановлює, що факт формування земельної ділянки повинен бути підтверджений Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Але в матеріалах даної справи такий доказ відсутній.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, і це не оскаржується сторонами, земельна ділянка за адресою: місто Дніпро, Шаховий проїзд, 8 в період, за який позивачем нараховується орендна плата, не була сформована як об`єкт цивільного права, оскільки така не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру. Докази протилежного позивачем до суду не надані.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Позивач належних доказів формування спірної земельної ділянки як об`єкту цивільного права до суду не надав, а ті докази, які містяться в матеріалах справи є недопустимими, оскільки згідно статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17, від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

Вищенаведеним спростовуються доводи Позивача та прокурора про те, що жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що є предметом спору у справі.

В той же час, колегією суддів встановлено, що у справі відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку Позивача, Відповідач мав сплатити за період з 24.06.2016 по 23.05.2019 за користування земельною ділянкою.

За відсутності витягів з нормативної грошової оцінки землі, колегія суддів фактично позбавлена можливості перевірити наданий міськрадою розрахунок коштів, які підлягають сплаті ТОВ "Класика". Таким чином, з розрахунку Позивача неможливо встановити, чи правильним є застосовані міськрадою функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, фактично несплаченої відповідачем та заявленої до стягнення.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, на Позивача покладається обов`язок доводити обставини, на які посилається щодо визначення розміру грошових коштів, які підлягають стягненню внаслідок несплати орендної плати за 2016-2019 роки, а тому твердження про технічні складнощі щодо отримання витягів з нормативної грошової оцінки земель, не може бути причиною для підтвердження доводів позовної заяви доказами, які суперечать вимогам Закону України "Про оцінку земель".

Твердження Позивача про те, що при розрахунку суми збитків, завданих використанням Відповідачем земельної ділянки, міськрада могла виходити з інформації, наведеної в листі Відділу у м. Дніпро Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області №18-4-0.38-412/107-19 від 19.03.2019 (а.с. 64, т.1), є безпідставними, оскільки технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не можна ототожнювати із зазначеною інформаційною довідкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 904/4737/18.

Не можна погодитися із твердженнями Позивача про те, що Податковий кодекс в даному випадку дозволяє визначати орендну плату без нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, в статті 271 ПК України зазначено, що базою для стягнення плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

В той же час, в матеріалах справи міститься розрахунок грошових коштів, які просить стягнути Позивач (т. 1 а.с. 42), який виконано виходячи із нормативної грошової оцінки 1 м.кв. земельної ділянки за відповідною адресою. Однак, як вже зазначалося вище, вказаний розрахунок виконано не на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а на підставі не передбаченої чинним законодавством довідки (т. 1 а.с. 64), що вказує на суперечність доводів Позивача.

Крім того, слід зазначити, що у такому випадку базою для стягнення плати за землю є площа земельної ділянки. Однак, і дана складова формули розрахунку плати Позивачем остаточно не визначена (визначена лише приблизно), що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 14.11.2018 року №38-18, в якому зазначено, що площа земельної ділянки за адресою: Шаховий проїзд, 8 встановлена згідно з даними Інтернет ресурсу "Google Earth" та приблизно складає 0,7149 га.

В той же час, за інформацією, що міститься в Інтернет ресурсі "Публічна кадастрова карта Україна" земельній ділянці за адресою: Шаховий проїзд, 8 кадастровий номер не присвоєно.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Акт обстеження від №38-18 від 14.11.2018 не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує Відповідач.

Враховуючи зазначене, за відсутності у матеріалах справи витягів з нормативної грошової оцінки земель та належних і достовірних доказів щодо точної площі зайнятої Відповідачем земельної ділянки, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі підлягає скасуванню через неповне з`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та про порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про прийняття оскаржуваного рішення за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2019 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулась Дніпропетровська місцева прокуратура №4 Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика" з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 2257642 грн. 96 коп. за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів.

Адресою відповідача, яка збігається з адресою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у позові зазначено: 49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд.43 , кв.26.

Ухвалою суду від 27.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2713/19; її розгляд призначений на 17.07.2019 (а.с.1, т.1). Вказана ухвала, направлена відповідачу, повернулась до суду 06.08.2019 з формулюванням "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 119-121, т.1).

Ухвалою від 17.07.2019 через неявку відповідача розгляд справи відкладений на 06.08.2019 (а.с.106, т.1). Вказана ухвала, направлена відповідачу, повернулась до суду 29.08.2019 знов з формулюванням "за закінченням терміну зберігання" (а.с.131-133, т.1).

Ухвалою суду від 06.08.2019 строк підготовчого засідання продовжений; розгляд справи відкладений на 27.08.2019 (а.с.125, т.1). Вказана ухвала повернулась до суду 05.12.2019 з аналогічним формулюванням (а.с.188-190, т.1).

В судовому засіданні 27.08.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 11.09.2019 з постановленням відповідної ухвали (а.с.129, 130, т.1), втім, в даті ухвали міститься описка (зазначена дата 02.09.2019, тобто дата виготовлення її повного тексту). Ця ухвала, направлена відповідачу, повернулась до суду 04.10.2019 з формулюванням "за закінченням терміну зберігання" (а.с.160-161, т.1).

04.09.2019 прокуратурою подана заява про забезпечення позову, в задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 05.09.2019 (а.с.134-137, 141-142, т.1). Ця ухвала. Направлена відповідачу, повернулась до суду 18.10.2019 з формулюванням "за закінченням терміну зберігання" (а.с.173-175, т.1).

Ухвалою від 11.09.2019 розгляд справи відкладений на 08.10.2019 (а.с.152, т.1). Відповідна ухвала повернулась до суду 23.09.2019 з аналогічним формулюванням (а.с.155-158, т.1).

В судовому засіданні 08.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст якого виготовлено та підписано 18.10.2019 (а.с.164-169, т.1). Вказаний процесуальний документ, направлений відповідачу, також повернувся до суду 11.12.2019 з аналогічним формулюванням (а.с.192-198, т.1).

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 висловила правову позицію, подібну правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, що положення Господарського процесуального кодексу України не дають підстав для висновку, що повернення до суду кореспонденції із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення поштової кореспонденції з таких причин не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її відсутність за адресою, повідомленою суду.

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегія суддів враховує висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та у постановах Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 909/940/18, від 10.02.2020 у справі № 90/1744/19.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що всі процесуальні документи, направлені відповідачу, жодного разу йому не були вручені та повернуті суду з формулюванням "за закінченням терміну зберігання", що не може свідчити про вручення процесуального документу, тобто належне повідомлення про дату, час і місце засідання суду, а отже, вказує на необізнаність апелянта із наявною судовою справою відносно нього, відповідно, не можливістю висловити свою позицію щодо заперечення позову вчасно, під час судового розгляду, є слушними доводи апелянта про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки господарським судом справу розглянуто за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, при цьому Відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу, серед іншого, і такою підставою, то колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про порушення господарським судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, по справі приймається нове рішення, яким відмовляється у задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви покладаються на особу, яка звернулася із позовною заявою - Прокуратуру Дніпропетровської області; судові витрати за подання апеляційної скарги - на Позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика", м.Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі № 904/2713/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі №904/2713/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика", м. Дніпро про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 2257642 грн. 96коп. за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати за подання позовної заяви покласти на Прокуратуру Дніпропетровської області.

Стягнути з Дніпровської міської ради, м. Дніпро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика", м.Дніпро 50 796,96 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна