Ухвала

від 04.11.2019 по справі 910/774/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/774/18

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.,

розглянувши заяву Національної академії наук України про відвід колегії суддів

за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Національної академії наук України

до Приватного підприємства "ГК Феофанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Фонд державного майна України

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, справу призначено до розгляду на 30.05.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2019 зупинено провадження у справі № 910/774/18 за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19) щодо неоднакового застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 поновлено провадження у справі № 910/774/18 за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, у зв`язку з оприлюдненням 30.09.2019 повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19) в Єдиному Державному реєстрі судових рішень, справу призначено до розгляду на 23.10.2019.

23.10.2019 представник Національної академії наук України адвокат Подлящук О.П. звернувся із заявою про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду Мачульського М.Г. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В. від розгляду касаційної скарги заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/774/18.

Заяву обґрунтовано тим, що вказаною колегією суддів з власної ініціативи безпідставно зупинено провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19), оскільки правовідносини (предмет та підстави позову) у цих справах є різними, і на даний факт неодноразово звертав увагу прокурор звертаючись до суду з клопотаннями про поновлення провадження у справі, в задоволенні яких, на думку заявника, без проведення аналізу фактичних обставин та процесуального законодавства, безпідставно відмовлено. Зазначені обставини викликають у заявника обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності колегії суддів.

З огляду наведеного, на думку представника Національної академії наук України адвоката Подлящука О.П., є підставами для відводу колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського М.Г. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В. відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2019 заяву представника Національної академії наук України адвоката Подлящука О.П. визнано необґрунтованою; справу №910/774/18 передано для вирішення питання про відвід, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу; провадження у справі № 910/774/18 зупинено.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 заяву про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського М.Г. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В. передано на розгляд судді Верховного Суду Огородніку К.М.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасникам справи надано право на подання заяв та клопотань, в тому числі згідно з частиною 2 статті 38 ГПК України - на заявлення відводу судді з підстав, передбачених статтями 35 - 37 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з частиною 1 статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Положеннями частин 1, 2 статті 39 ГПК України, передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Розглянувши заяву Національної академії наук України про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Судуу складі : Мачульського М.Г. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В у розгляді справи № 910/774/18 за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції мається на увазі, що "судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент". Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі (рішення ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" та у справі "Сокуренко і Стригун проти України").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 Суд визначив, що для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їх повноважень, існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (Рішення ЄСПЛ у справі "Фіндлей проти Сполученого Королівства" від 25.02.1997). Суд зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (Рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 Рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Між суб`єктивним та об`єктивним критеріями не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка суду не може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" (ВП), заява №73797/01, п. 119, ECHR 2005-XII).

Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Проте, таких доказів заявником відводу до заяви не додано.

Суд зазначає, що в силу частини 4 статті 35 ГПК України позиція судді, висловлена у справі при прийнятті інших судових рішень, не може бути підставою для відводу судді.

З огляду на таке, заява Національної академії наук України про відвід колегії суддів Верховного Суду Мачульського М.Г. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В. не містить обставин, які викликають сумнів у її неупередженості та об`єктивності при розгляді справи № 910/774/18, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Положеннями частини 3 статті 39 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведене вище, заява Національної академії наук України про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Мачульського М.Г. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В. є необґрунтованою, так як відсутні будь-які обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а тому підстав для задоволення заяви про відвід не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 35 - 39 , 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Національної академії наук України про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Мачульського М.Г. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В. у справі № 910/774/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.М.Огороднік