Рішення

від 04.11.2019 по справі 633/334/18

ПЕЧЕНІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 633/334/18

провадження № 2/633/13/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судових засідань - Меденець Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області, Печенізької державної адміністрації Харківської області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання недійсними державних актів, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрома та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, ОСОБА_1 , Печенізька державна нотаріальна контора Харківської області, -

в с т а н о в и в :

14 березня 2019 року ОСОБА_1 після уточнення позовних вимог звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області, Печенізької державної адміністрації Харківської області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання недійсними державних актів, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрома .

20 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, треті особи- Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, ОСОБА_1, Печенізька державна нотаріальна контора Харківської області.

20 серпня 2019 р. Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку ( пай) в порядку спадкування за законом, треті особи- Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, ОСОБА_1, Печенізька державна нотаріальна контора Харківської області.

Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, ОСОБА_1 , Печенізька державна нотаріальна контора Харківської області об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області, Печенізької державної адміністрації Харківської області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання недійсними державних актів, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, товариство з обмеженою відповідальністю Агрома .

Позивач, за первісним позовом та третя особа, за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, надав право представляти свої інтереси адвокату Пекареніну Андрію Анатолійовичу.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пекаренін Андрій Анатолійович, в судове засідання з`явився, позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві підтримав, просив суд первісний позов задовольнити, не заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Відповідач за первісним позовом та Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , в судове засідання з`явився, первісний позов визнав, зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , в судове засідання з`явився, позовні вимоги, викладені в первісній позовній заяві визнав, зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі.

Представник Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник Печенізької державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Представник Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Представник Харківської регіональної філії Центру державного земельного кадастру в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агрома в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає, що учасники справи, які не з`явилися, належним чином повідомлялися про розгляд справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України та розглядає дану цивільну справу за їх відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані докази, суд приходить до висновку, що вимоги первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 мав сертифікат на право на земельну частку (пай), площею 4,47 умовних кадастрових га, зареєстрований за № 948, запис від 18.07.1996 року, про це свідчить Витяг із Книги реєстрації сертифікатів із земель колективної власності колишнього КСП Мартова Печенізького району Харківської області.

23 грудня 2002 року Розпорядженням голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 389, розглянувши технічну документацію по оформленню права власності на землю громадянам із земель колективної власності КСП Мартова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розроблену Харківським регіональним центром державного земельного кадастру, відповідно до схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Мартова було затверджено проект організації території земельних часток (паїв) загальною площею 3955 га ріллі (1261 земельна ділянка); а також надано в приватну власність земельні частки (паї) 1261 громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №797553 виданого 30 грудня 2002 року, ОСОБА_1 на підставі розпорядження Печенізької райдержадміністрації № 389 від 23.12.2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,44 га в межах згідно з планом (720), розташовану на території Борщівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 635.

Відповідно до витягу з Технічної документації Кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_1 №720 площею 3,44 га, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6324681000:02:001:0253. Опис меж земельної ділянки: від А до Б землі Борщівської сільської ради; від Б до В - земельна ділянка гр. ОСОБА_6 ; від В до Г - земельна ділянка гр. ОСОБА_8 ; від Г до Д - земельна ділянка гр. ОСОБА_10 ; від Д до Е - земельна ділянка гр. ОСОБА_13 ; від Е до Ж - земельна ділянка гр. ОСОБА_14 ; від Ж до А - земельна ділянка гр. ОСОБА_16

10 червня 2005 року відповідно до технічної документації між землевласником земельної ділянки ОСОБА_1 , з одного боку, та представником відділу ХРФ ДП Центр ДЗК Шкіль А .І. з другого боку, в присутності представників суміжних землекористувачів (представника Борщівської сільської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 ,гр. ОСОБА_14 ,. ОСОБА_16 ) було складено акт визначення та погодження в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться у власності згідно державного акту на право приватної власності серії РЗ №797553 виданого 30 грудня 2002 року, ОСОБА_1 , реєстраційний № 635 .

18 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Фортуна в особі Германа Олександра Григоровича було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,44 га (рілля) строком на 10 років.

Вказаний Договір був зареєстрований у Печенізькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 січня 2007 року за № 040770100016 (згідно копії витягу з книги реєстрації) .

03 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ФГ Фортуна в особі Германа О.Г. було складено акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі площею 3,44 га, з таким складом угідь: 3,44 га рілля, для ведення фермерського господарства, відповідно до Опису меж земельної ділянки, що містяться в Технічній документації по виділенню земельних часток (паїв) та оформлення права приватної власності на земельні частки (паї) Кадастровий план земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Протягом 15 років земельна ділянка площею 3,44 га в межах згідно з планом (720), розташована на території Борщівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253 перебувала у власності ОСОБА_1 . ОСОБА_1 здавав земельну ділянку в оренду, отримував орендну плату та за вказану земельну ділянку сплачувалися податки.

Право власності на земельну ділянку площею 3,44 га в межах згідно з планом (№720), розташовану на території Борщівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253 ніким не оспорювалось.

У 2017 році Позивачу стало відомо, що земельна ділянка площею 3,44 га в межах згідно з планом (№720), розташована на території Борщівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253 перебуває у приватній власності ОСОБА_2 .

Вказану ділянку останній успадкував після смерті матері, ОСОБА_21 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 травня 2006 року ОСОБА_2 успадкував все майно своєї матері - ОСОБА_21 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Печенізької Державної нотаріальної контори Кормілець М.П. та зареєстрованого в реєстрі за №483. Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво складається з: права приватної власності на землю, площами: 0,40 га, 3,43 га і 0,21 га, яка розташована на території Борщівської та Мартівської сільських рад і передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Це право приватної власності на землю належало спадкодавиці на підставі державних актів на право приватної власності на землю, виданих Печенізькою райдержадміністрацією та зареєстрованих у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30.12.2002 року за № 1183, № 1235, № 2168.

22 грудня 2006 року ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.2006 року (реєстраційний № 483) було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №992817, згідно якого він є власником земельної ділянки площею 3,4344 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010670100042.

Таким чином, склалася ситуація, за якої відбулася подвійність права власності на одну і ту ж земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 3,4344 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253 у зв`язку із наступним.

ОСОБА_1 , набув право власності на земельну ділянку, ще 30 грудня 2002 року шляхом отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №797553.

ОСОБА_2 набув право власності на землю у 2006 році, коли отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №992817.

Тут має місце першочерговість набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ..

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний липня земельний кадастр № 3613-VI від 7 липня 2011 року земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Земельній ділянці ОСОБА_1 було присвоєно кадастровий номер. І вже станом на 2005 рік земельна ділянка мала кадастровий номер 6324681000:02:001:0253.

Тобто, вказане свідчить про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 була сформована раніше і правовстановлюючі документи на неї є чинними.

Право власності ОСОБА_21 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на спірну ділянку отримано з грубими порушеннями норм цивільного та земельного законодавства.

Так, ОСОБА_21 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наданих письмових доказів вбачається, що ОСОБА_21 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), площею 3,82 умовних кадастрових га, зареєстрований за № 1472, запис від 18.11.2002 року через 7 років після смерті .

На підставі цього Сертифікату у грудні 2002 року ОСОБА_21 було видано Державний акт на право власності на землю.

Тобто правовстановлюючий документ виданий через 7 років після смерті особи.

Спадкування спірної земельної ділянки ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_21 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулося з численними порушеннями норм цивільного та земельного законодавства.

15 травня 2006 року ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку своєї матері - ОСОБА_21 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Печенізької Державної нотаріальної контори Кормілець М.П..

Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво складається в тому числі із права приватної власності на земельну ділянку площею 3,43 га, яка розташована на території Борщівської сільської ради і передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Це право приватної власності на землю належало спадкодавиці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії РЗ №844188, виданому Печенізькою райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30.12.2002 року за № 1235.

Однак у державному акті ім`я власника вказане не ОСОБА_21 , а ОСОБА_21 , що в свою чергу свідчить, що нотаріус не мав права вчиняти нотаріальних дій.

Оскільки, ОСОБА_1 не має змоги реалізувати свої права власника, він не може належним чином розпоряджатися, користуватися та отримувати дохід від належного йому майна, то порушується його право власності, передбачене ст. 328 ЦК України.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки оскаржувані рішення прийнято з порушенням закону, вони є незаконними і підлягають скасуванню.

Згідно зі ст.59 ч.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.ст.3, 15 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних свобод і інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових відносин.

Згідно ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, що пов`язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. До того ж, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (ЗК)) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статей 116, 118 ЗК України, - недійсним.

Це підтверджено рішеннями Верховного Суду України, прийнятими за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України. А саме, постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2013 р. у справі № 6-169цс12, в якій Верховний Суд послався на норму статті 155 Земельного кодексу України (ЗКУ), згідно з якою, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи зі змісту статей 13, 14, 41, 55 Конституції України, якими гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови їй у судовому захисті таких прав.

Про такий підхід до вирішення зазначених питань йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України положень ст.92, п.6 розділу X "Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому, зокрема, підкреслено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), відповідно до яких судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Відповідно до п. 2.14 Наказу Державного комітету України по земельним ресурсам №43 від 04.05.1999 року Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі державний акт на право приватної власності на земельну ділянку підписується органом, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність, та відповідним державним органом земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.2.9 наказу Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюється державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.

Відповідно до положень п. 4.1 наказу Держкомзему України №325 від 22.06.2009 року Про затвердження Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Виправити вказану ситуацію у позасудовому порядку у ОСОБА_1 немає можливості з огляду на те, що відділи Держземагенства (Держгеокадастру) вже втратили свої повноваження щодо видачі, посвідчення, та виправлення помилок у державних актах.

Так, Законом України Про державний земельний кадастр припинено посвідчення прав на землю шляхом видачі державних актів, раніше видані правовстановлюючі документи на землю залишаються чинними, а відповідно до наказу Держкомзему України №325 від 22.06.2009 року, який діяв до 01.01.2013 року виправлення в державному акті не допускаються.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав ( ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. № 1952-IV).

Пленум Верховного Суду Україні в Постанові № 7 від 16.04.2004 року( зі змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 року) роз`яснив, що оскільки захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням закону.

Відповідно до правового висновку, який Верховний Суд України зробив в постановах від 18.08.2013 р. у справі № 6-92цс13 та від 23.10.2013 р. у справі № 6-93ц13 державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту залежить від законності рішення на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених ст.ст.116,118 Земельного кодексу України .

У зв`язку із вищевикладеним, іншого способу захисту права власності ОСОБА_1 окрім визнання недійсними та скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку ОСОБА_2 не має, тому суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним Розпорядження Печенізької Райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_21 земельної ділянки площею 3,43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю площею 3,43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, серії РЗ №844188, виданий на ім`я ОСОБА_21 Печенізькою райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30.12.2002 року за № 1235, визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Печенізької Державної нотаріальної контори Кормілець М.П.. 15 травня 2006 року, зареєстроване в реєстрі за №483, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 3,4344 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253, виданий на ім`я ОСОБА_2 , серії ЯБ в„–992817 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010670100042 та скасування рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,4344 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253.

Що стосується зустрічної позовної заяви, то вона підлягає задоволенню у зв`язку із наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_21 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Мартівською сільською радою Печенізького району Харківської області.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з права приватної власності на землю, площами: 0,40 га, 3,43 га і 0,21 га, яка розташована на території Борщівської та Мартівської сільських рад і передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Це право приватної власності на землю належало спадкодавиці на підставі державних актів на право приватної власності на землю, виданих Печенізькою райдержадміністрацією та зареєстрованих у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30.12.2002 року за № 1183, № 1235, № 2168.

22 грудня 2006 року ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.2006 року (реєстраційний № 483) було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №992817, згідно якого він є власником земельної ділянки площею 3,4344 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010670100042.

Оскільки в порядку спадкування ОСОБА_2 було передано земельну ділянку, яка уже була передана у власність ОСОБА_1 , то склалася ситуація, за якої відбулася подвійність права власності на одну і ту ж земельну ділянку.

ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , однак бажає аби за ним визнали право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В матеріалах справи містяться документи зі спадкової справи, які надані Печенізькою державною нотаріальною конторою. Згідно вказаних документів, ОСОБА_2 вчасно прийняв спадщину після смерті матері. Інших спадкоємців немає.

Право ОСОБА_21 на земельну частку (пай) підтверджується тим, що на її ім`я було видано сертифікат на право на земельну частку (пай), площею 3,82 умовних кадастрових га, зареєстрований за № 1472, запис від 18.11.2002 року.

За змістом положень ст.5 Земельного кодексу України в редакції закону від 13.03.1992 року № 2196- XII, ст.3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям , ст.25 Закону Про сільськогосподарську кооперацію право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства , кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на право колективної власності на землю. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Відповідно до роз`яснень, які надані в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995р. N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122 , у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Таким чином, право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, буде невизнаним, що дало йому право в порядку ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування : у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Ніхто, крім ОСОБА_2 на спадщину не претендує і він бажає її прийняти, обраний ним спосіб захисту прав є належним, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме: на право на земельну частку (пай).

ОСОБА_2 не матиме змоги реалізувати свої права власника, не може належним чином розпоряджатися, користуватися та отримувати дохід від належного йому майна, так як порушується його право власності, передбачене ст. 328 ЦК України. В позасудовому порядку у ОСОБА_2 немає можливості оформити вказане майно.

Судове рішення має бути справедливим та суд має враховувати інтереси всіх учасників справи.

Оскільки право ОСОБА_2 на земельну частку (пай), яку він успадкував після смерті матері не заперечується сторонами і судом встановлено, що він має на неї право, однак через помилки, вчинені з незалежних від нього причин, він може втратити таке право, то суд вважає, що справедливо буде визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) колишнього КСП Мартова Печенізького району Харківської області, площею 4,47 умовних кадастрових га, на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мартова Печенізького району Харківської області.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів , рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986 року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Суд не стягує судові витрати з відповідачів в зв`язку з заявами позивачів про покладення даних витрат на них.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 211, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області, Печенізької державної адміністрації Харківської області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання недійсними державних актів, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрома .

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, ОСОБА_1 , Печенізька державна нотаріальна контора Харківської області.

Визнати недійсним Розпорядження Печенізької Райдержадміністрації №389 від 23 грудня 2002 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_21 земельної ділянки площею 3,43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 3,43 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, серії РЗ №844188, виданий на ім`я ОСОБА_21 Печенізькою райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30.12.2002 року за № 1235.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Печенізької Державної нотаріальної контори Кормілець М.П.. 15 травня 2006 року, зареєстроване в реєстрі за №483.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 3,4344 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253, виданий на ім`я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010670100042.

Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,4344 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324681000:02:001:0253.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) колишнього КСП Мартова Печенізького району Харківської області, площею 4,47 умовних кадастрових га, на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мартова Печенізького району Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : В.А. Смирнов