Постанова

від 29.10.2019 по справі 810/1465/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1465/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Броварська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0001511407, № 0001581407 та від 12.04.2017 № 0013291407.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та необґрунтованими.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" зареєстровано 20.03.2013 виконавчим комітетом Славутицької міської ради як юридича особа, про що зроблено запис № 13601360000001253. Як платник податків на час проведення перевірки позивач перебував на обліку в відділенні у м. Славутич Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 12.12.2016 по 16.12.2016 працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк за період 01.07.2016 по 31.08.2016.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2016 № 447/10-06-22-01/31033523, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (далі - ПК) зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку декларації податку на прибуток за 9 місяців 2016 року, всього на суму 595 359 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 739 915 грн. в тому числ: липень 2016 року на суму ПДВ 444 108 грн.; серпень 2016 року на суму ПДВ 312 247 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ за серпень 2016 року на суму 16 440 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 20.01.2017 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0001511407 форми Р яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 109 873 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 739 915 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 369 958 грн.;

- № 0001581407 форми В4 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 16 440 грн. (за серпень 2016 року).

- № 0001521407 форми Р яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 744 188 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 595 350 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 148 838 грн.

За результатами адміністративного оскарження скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0001521407 в частині донарахувань по операціям за період 9 місяців 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь контрагентів та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 9 місяців 2016 року, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та рішення від 20.01.2017 № 0001511407 та № 0001581407 залишені без змін.

Враховуючи часткове скасування 12.04.2017 податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0001521407, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0013291407 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 670 914 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 486 331 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 121 583 грн.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав про встановлення відомостей, які спростовують волевиявлення посадових осіб контрагентів постачальників позивача на укладання договорів з позивачем та можливості їх фактичного виконання, а відтак позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк .

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Фулденч (постачальник) та ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" (покупець) укладено договори поставки від 25.07.2016 № 25/07, від 29.07.2016 № 29/07/01, від 29.07.2016 № 29/07/02, від 30.08.2016 № 30/08, предметом яких є постачання барвників, суперконцентратів та фарби для тамподруку (т. 1 а.с. 41-43), постачання гофротари та матеріалів для упаковки (т. 1 а.с. 54-56), поліетилену та домішків (т. 1 а.с. 70-74), машини, обладнання та запасних частин (т. 1 а.с. 91-93).

Також, 30.07.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ Альфа Дінк (постачальник) договір постачання № 30/07 предметом якого є постачання машини, обладнання та запасних частин (т. 1 а.с. 97-99).

Поставка товару здійснюється згідно замовлень на умовах: DDP склад Покупця, що розташований за адресою: м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7, в розумінні ІНКОТЕРМС 2010 (пункт 3.1, 3.2 договору). Строки поставки кожної партії товару обговорюються та зазначаються в замовленнях на кожну партію та/або специфікаціях (пункт 3.4 договорів).

На підтвердження реальності виконання умов вказаних договорів позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Також позивачем були надані до суду документи щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема у виробництві, номенклатури товару, що згідно зазначених вище документів постачався ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк .

Як вказав суд першої інстанції, згідно пояснень позивача, укладення договорів відбувалось шляхом обміну заповнених бланків документів з підписанням та проставленням печаток, а узгодження товарних позицій здійснювалось усно, доставку товару здійснювали постачальники, у зв`язку з чим у позивача відсутні товаро-транспортні накладні, а у зв`язку з втратою чинності інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відповідні довіреності не оформлялись та не реєструвались у журналі.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що письмові замовлення, відповідні транспорті документи, та документи, щодо уповноваження певних осіб на передачу/отримання придбаного товару, дійсно, не є обов`язковими первинними документами, які є безпосередньою підставою для формування відповідних сум податкової звітності. У свою чергу, вони є одними із документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції як обов`язкової умови для формування даних податкового обліку.

Водночас, матеріали справи не містять визначених згаданими договорами замовлень та заявок на поставку товару (пункти 3.1, 3.7 договорів). Матеріали справи не містять також доказів щодо транспортування придбаного товару, його передачі на склад тощо. Позивачем не надано жодних доказів щодо осіб, які безпосередньо відповідали за поставку та прийняття спірного товару від ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк .

Тобто, наданими позивачем документами підтверджується лише документальне оформлення результатів спірних операцій, проте будь-яких документів, які б підтвердили їх фактичне здійснення матеріали справи не містять.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2017 № 42017110000000310 допитано 12.07.2017 у якості свідків завідуючого складом та комірника ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ", які повідомили, що їм не відомі такі підприємства, як ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк та товар від таких підприємств вони не отримували, а відповідних документів про прийняття товару від цих підприємств не підписували.

До того ж, станом на час оформлення спірних господарських операцій директором ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" був - ОСОБА_1 , від імені якого підписані спірні документи, що надані позивачем.

У свою чергу, згідно наданого відповідачем протоколу допиту свідка від 20.09.2017, ОСОБА_1 надано пояснення, що підприємства ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк , а також їх директори ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому не відомі, договори із вказаними підприємствами ним не укладалися, підписи на пред`явлених договорах на його не схожі. Можливість постачання спірного товару ОСОБА_1 також заперечив, зазначивши, що номенклатура товару відповідає різним видам товарів, які виробляють різні виробники.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2019 у справі 361/932/19 ОСОБА_1 за клопотанням прокуратури звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК) та закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав - зв`язку з закінченням строків давності.

Матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від наданих свідчень щодо з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк , а ухвала суду про звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав не свідчить про належне оформлення та підписання уповноваженою особою ТОВ Пак-Експо Лізинг первинних документів у взаємовідносинах з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк .

З огляду на зазначені свідчення директора ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" у період, за який проводено перевірку, згідно яких останній заперечує підписання будь-яких договорів та первинних документів з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк , суд першої інстанції обґрунтовано поставив під сумнів реальність спірних господарських операцій.

Крім того, як зазначалося, у спірний період директором ТОВ Альфа Дінк був ОСОБА_2 , а директором ТОВ Фулденч - Походенко Н.І., які і підписали спірні договори поставки та первинно-бухгалтерські документи.

Так, як встановлено судом першої інстанції, в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2017 № 42017110000000310, Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром проведено експертизу, висновком якої від 11.01.2018 № 8-4/21 встановлено, що підпис у договорі поставки № 30/07 від 30.07.2016, в графі Директор ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № АД-0000002 від 30.07.2016 року, в графі: Від постачальника* , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; підпис у договорі поставки № 25/07 від 25.07.2016, в графі Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000235 від 30.08.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000296 від 29.07.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у договорі поставки № 29/07/01 від 29.07.2016, в графі Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000238 від 31.08.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000297 від 29.07.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000237 від 31.08.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000299 від 30.07.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у договорі поставки № 29/07/02 від 29.07.2016, в графі Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000236 від 30.08.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000300 від 30.07.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000298 від 29.07.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у договорі поставки № 30/08 від 30.08.2016, в графі Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис у видатковій накладній № Ф-00000240 від 30.08.2016 року, в графі: Від постачальника* Директор ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Враховуючи викладені обставини, спірні договори поставки та документи, складені у якості доказів їх виконання, не були підписані як зі сторони позивача та і зі сторони ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк уповноваженими на це посадовими особами. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що зазначені документи підписувалися бухгалтером ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" колегія суддів відхиляє, оскільки це не підтверджено належними доказами і до того ж доказами наявності і бухгалтера відповідних повноважень.

Відхиляються також доводи про те, що вказані договори були погоджені їх виконанням шляхом перерахування відповідних коштів на рахунки ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк . Колегія суддів наголошує на тому, що перерахування спірних коштів на рахунки ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк жодним чином не свідчить про реальність спірних господарських операцій та не є безумовною підставою для висновку про правомірність відображення таких операцій у податковому обдіку. У свою чергу, перерахування коштів за відсутності фактично здійсненої операції, у даному випадку може свідчити про намір отримання неправомірної податкової вигоди за рахунок фіктивного оформлення результатів такої операції.

Доводи апеляційної скарги про необов`язковість підпису відповідальних осіб та можливості їх ідентифікації іншими способами, а також щодо використання електронного цифрового підпису при формуванні податкових накладних, колегія суддів відхиляє як такі, що не свідчать про реальність спірних операцій та, відповідно, про правомірність формування спірних сум податкової звітності.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Від наведених правових висновків Велика Палата Верховного Суду у відповідності до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не відступала, а тому підстав для їх неврахування при розгляді даної справи немає.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено встановлено наявність відомостей, які спростовують волевиявлення посадових осіб контрагентів-постачальників позивача на укладання договорів з позивачем та можливості їх фактичного виконання.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про відхилення висновку експерта Київського науково дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово економічної експертизи від 28.11.2017 № 12228/17-45, яким встановлено, що висновки акту перевірки від 23.12.2016 № 447/10-06-22-01/31033523 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" (код ЄДРПОУ 38508974) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Фулденч (код ЄДРПОУ 40551608) та ТОВ Альфа Дінк (код ЄДРПОУ 40510191) за період з 01.07.2016 по 31.08.2016 , документально не підтверджуються.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність всіх необхідних реквізитів первинних документах, належна реєстрація контрагентів, правильний математичний розрахунок суми операцій, відсутність відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням тощо, безумовно не свідчить про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій, які зафіксовані у спірних документах, оскільки реальності здійснення таких операцій судом у ході апеляційного провадження не встановлено.

Як зазначалося, саме лише документальне підтвердження, правильність документального оформлення певних операцій, не свідчить про правильність відображення таких операцій у податковому обліку. Одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, у відповідності до якого неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі спірним є не так питання наявності чи відсутності певних первинних документів, а питання можливості підтвердження такими документами відомостей податкового обліку з огляду на обставини реальності чи нереальності господарських операцій, які зафіксовані у них.

У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з постачання товару. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції податковому обліку та враховувати їх при розрахунку витрат та податкового кредиту.

Згаданий висновок експерта не містить належної оцінки обставин реальності, можливості фактичного здійснення спірних операцій, що є ключовим при розгляді даної справи, та формально ґрунтується виключно на наданих документах. Обставини ж можливості відображення спірних сум податкової звітності на підставі таких документів підлягають встановленню у ході вирішення даного спору судом, а не експертом, висновок якого є лише одним із доказів у справі.

У свою чергу, припущення щодо нереальності операцій було враховане при складенні висновку експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 26.06.2018 № 10390/10391/18-71, яким встановлено, що за умови визнання первинних документів, якими оформлені господарські операції між ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк , недійсними; урахуванням того, що досудовим слідством встановлено, що проведення господарських операцій між ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" та вищезазначеними підприємствами фактично не здійснювалось, а відбувалось лише документальне оформлення зазначених операцій; якщо відомостях щодо декларування витрат ТОВ "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" витрати по взаєморозрахунках з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк включені до показників у рядку 05.1 Декларації Собівартість реалізованих (виготовлених) товарів (робіт, послуг) за відповідний період 9 місяців 2016 року, на загальну суму 3 053 531, 00 грн; що визначені підприємства (ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк ) зареєстровані з метою використання їх реквізитів для складення документів прикриття по безтоварним операціям СГД реального сектору економіки, конвертації грошових коштів, а не для здійснення фінансово-господарської діяльності, то з урахуванням матеріалів кримінального провадження висновки акту ДФС у Київській області Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" (код ЄДРПОУ 38508974) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Фулденч (код ЄДРПОУ 40551608) та ТОВ Альфа Дінк (код ЄДРПОУ 40510191) за період з 01.07.2016 по 31.08.2016 від 23.12.2016 № 447/10-06-22-01/31033523, щодо встановлення заниження податку на прибуток на суму 595 350,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 756 355,00 грн. в тому числі: за липень 2016 року на суму 444 108,00 грн. та за серпень 312 247,00 грн., документально обґрунтовуються.

Доводи позивача про неможливість прийняття наданих відповідачем докуемнтів як таких, що не покладені в основу оскаржуваних рішень колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені документи не є такими, що встановлюють нові обставини, за якими могли бути прийнятті оскаржувані рішення, а лише підтверджують такі встановлені в акті перевірки обставини щодо неможливості підтвердження наданими позивачем документами реальності спірних сум податкової звітності. Враховуючи закріплені в КАС принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин справи, відповідач не позбавлений права подавати до адміністративного суду нові докази на підтвердження обставин, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, а такі додатково надані докази не можуть бути проігноровані судом при вирішенні справи по суті.

Підсумовуючи викладене у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Фулденч та ТОВ Альфа Дінк`не мали реального характеру та оформлені лише документально без мети настання реальних правових наслідків, а тому приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно та обґрунтовано.

Посилання позивача на відсутність в акті перевірки окремої формальної інформації, стиль викладу тексту акту та окремі його неточності, які не вплинули на висновки результатів перевірки, не може бути підставою для висновку про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 04.11.2019.