Рішення

від 17.10.2019 по справі 910/11916/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2019Справа № 910/11916/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога"

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія " Українська страхова група "

про стягнення 1 739 159,60 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача: Гороховська А.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Руденко А.О. - представник за довіреністю;

від третьої особи: Гедз Ю.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" про стягнення 1 739 159,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 порушено провадження у справі №910/11916/18. Розгляд справи призначено на 11.10.2018.

24.09.2018 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача в розмірі 1 739 159,60 грн.

Розглянувши подану заяву, суд ухвалою від 26.09.2018 р. відмовив у її задоволенні.

В процесі підготовчих засідань, оскільки виявилось що відповідальність Відповідача-1 застрахована, була залучена страхова компанія. Так, Ухвалою суду від 22.11.2018 залучено до участі у справі № 910/11916/18 співвідповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літера -А).

В судовому засіданні 22.11.2018 за клопотанням Позивача до матеріалів справи долучено Лист Київської міської митниці ДФС України №91 від 20.11.2018р. щодо проходження митного оформлення втраченого Відповідачем -1 вантажу.

Підготовчі засідання відкладалися.

Відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" проти позову заперечив, про що подав Відзив на позовну заяву від 09.10.2018, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, але при цьому одночасно підтверджує обставини справи, які стали підставою для звернення позивача з позовом.

Позивач 06.11.2019 подав до суду Відповідь на Відзив відповідача, в якому зазначив, що Відповідач визнає та підтверджує факт укладення між позивачем та відповідачем Договору про надання послуг перевезення вантажу №240516 -АП від 24.05.2016, а також визнає факт, що 01.02.2018 Відповідач отримав замовлення Позивача на перевезення вантажу №1. Також Відповідач погоджується з фактом пошкодження вантажу водієм Відповідача внаслідок ДТП, яке відбулося 03.02.2018 об 6 год.20хвлн.. окрім того, відповідач підтверджує, що ним було отримано претензію позивача, направлену йому 01.03.2018 відшкодувати вартість пошкодженого з вини відповідача вантажу в сумі 1 707 159,60грн. Також відповідач погоджується з фактом отримання ним від позивача 26 000,00грн. в якості оплати послуг по перевезенню вантажу. Проте, не дивлячись на визнання вказаних фактів Відповідачем та вини Відповідача у невиконанні умов договору, Відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (Відповідач-2) 13.02.2019 подав до суду Відзив на позовну заяву від 11.02.2019 та пояснення від 04.02.2019 в яких повідомив суд, що ним на виконання умов Договору страхування при заподіянні шкоди майна (в т.ч. вантажу) Третіх осіб, розмір страхового відшкодування визначається у разі пошкодження майна (в т.ч. вантажу) - у розмірі витрат на відновлення з урахуванням ступеня та характеру пошкодження, зафіксованого у відповідному акті огляду знищеного (втраченого) або пошкодженого майна (в т.ч. вантажу) та зносу на дату настання страхового випадку, але не більше від суми, необхідної для придбання подібного за функціональними та вартісними характеристиками майнового об`єкта і розміру субліміту на один страховий випадок за ризиком "відповідальність за знищення (втрату) та/або пошкодження вантажу "або субліміту на один страховий випадок за ризиком" відповідальність перед третіми особами", які зазначені у п. 1.2.2 та 1.2.4 частини 1 цього Договору відповідно.

Відповідачем -2 було замовлено на виконання вказаних умов Договору страхування було замовлено оцінку вартості пошкодженого майна, а саме двох дизельних самохідних телескопічних підйомників. Крім того, відповідачем-2 також замовлено оцінку ринкової вартості дизельного самохідного телескопічного підйомника Haulotte H21 TX TD 103798 в непридатному стані, оскільки відповідач-2 вважає його не непошкодженим, а знищеним.

ТОВ "Незалежна експертна компанія" було проведено вказані дослідження, за результатами яких було складено наступні звіти:

- Звіт про незалежну оцінку майна - дизельного самохідного телескопічного підйомника Haulotte H21 TX TD 103798 від 22.01.2019, згідно якого його ринкова вартість з урахуванням ПДВ становить 784 717,00грн., без урахування ПДВ - 653 931,04грн.;

- Звіт про незалежну оцінку майна - пошкоджений при транспортуванні, внаслідок ДТП, дизельного самохідного телескопічного підйомника Haulotte H21 TX TD 103798 від 22.01.2019, згідно якого його ринкова вартість (вартість ліквідації]) об`єкта оцінки в непридатному стані (металевий брухт), становить 83 840,00грн.;

- Звіт про незалежну оцінку майна - пошкодженого майна дизельного самохідного телескопічного підйомника Haulotte H21 TX TD 104724 від 25.08.2018, згідно якого його вартість відновленого ремонту з урахуванням фізичного зносу складників майна (дизельний самохідник телескопічний підйомник Haulotte H21 TX TD 104724) становить 171 042,76грн.

Враховуючи умови Договору страхування, а також вищезазначені Звіти відповідач -2 здійснив розрахунок суми страхового відшкодування, який складає : 653 931,04 (ринкова вартість знищеного підйомника)- 83 840,00грн. (ринкова вартість знищеного підйомника в непридатному стані + 171 042,76грн. (вартість відновленого ремонту пошкодженого підйомника) -7 500 ,00грн. (розмір франшизи) = 733 633,76грн.

Вказану суму страхового відшкодування відповідач-2 перерахував позивачу, що підтверджується платіжним дорученням №2419 від 01.02.2019 і позивачем цей факт не заперечується.

Після чого , Позивач подав до суду наступні Заяви:

- Заяву №1 про зміну предмету позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить:

1.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія " Українська страхова група " 1 707 159,60грн. вартості втраченого вантажу; 2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" 26 000,00грн. вартості ненаданих послуг по перевезенню вантажу та 6000,00грн. вартості складання оцінювачем Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого та судові витрати.

- Заяву №2 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить:

1.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія " Українська страхова група " 973 525,84грн. вартості втраченого вантажу; 2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" 26 000,00грн. вартості ненаданих послуг по перевезенню вантажу, 6000,00грн. вартості складання оцінювачем Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого та судові витрати.

Позивач також підтримав в підготовчому засіданні подану 11.04.2019 Заяву про розподіл суми відшкодування між відповідачами, відповідно до якої Позивач просить :

1.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія " Українська страхова група " 801 031,33грн. вартості втраченого вантажу; 2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" суму ПДВ втраченого товару в розмірі 164 994,51грн., 6000,00грн. вартості складання оцінювачем Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого, 26 000 вартості ненаданих послуг по перевезенню вантажу, 7 500,00грн. франшизи та судові витрати.

Представники відповідача 1, 2 не заперечували проти прийняття до розгляду поданої позивачем Заяви про розподіл суми відшкодування між відповідачами.

Суд розглянувши Заяву про розподіл суми відшкодування між відповідачами та заслухавши думку представників сторін, вирішив прийняти Заяву до розгляду.

В підготовчому засіданні 25.04.2019 представник позивача підтримав подані 05.02.2019 зазначені Заяви, тобто остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог.

У підготовчому засіданні суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Предметом позову є вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Українська страхова група " 801 031,33грн. вартості втраченого вантажу; вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога"суму ПДВ втраченого товару в розмірі 164 994,51грн., 6000,00грн. вартості складання оцінювачем Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого, 26 000 вартості ненаданих послуг по перевезенню вантажу, 7 500,00грн. франшизи та судові витрати.

Ухвалою суду від 25.04.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/11916/18. Призначено розгляд справи по суті на 28.05.2019.

В судовому засіданні 28.05.2019 судом розпочато розгляд справи по суті. Судові засідання неодноразово відкладалися.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В процесі розгляду справи по суті Позивач в своїх поясненнях щодо стягнення суми на відшкодування від 18.06.2019 просив заявлену Заяву про розподіл суми відшкодування між відповідачами вважати поданою помилково та не розглядати.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні судом було заслухано вступне слово позивача, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

У судовому засідання 17 жовтня 2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З урахуванням особливостей розгляду спору, спір вирішено у відповідності до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, у впродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без виправдених зволікань) судового захисту.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2016 року між ТОВ "Астілс" (Позивач) та ТОВ "Авто Допомога" (Відповідач 1) було укладено договір про надання послуг перевезення вантажів № 240516- АП. За даним договором Відповідач 1 надає Позивачу послуги з перевезення за окремим замовленням Позивача. Детальні умови перевезення вказуються у замовленні.

Укладений договір регулюється нормами цивільного, господарського законодавства та законодавства про перевезення.

Згідно п. 2.1. Договору, Відповідач 1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу, який на перевезення надав Позивач до моменту його передачі вантажоодержувачу (ПрАТ "ІСРЗ " ) відповідно до актів приймання-передачі.

Згідно п. 4.3. Договору, у разі пошкодження (знищення) вантажу Відповідач 1 відшкодовує розмір завданих збитків на підставі підтверджуючих документів вартості пошкодженого (знищеного) вантажу, оформленого Позивачем у вигляді претензії.

01.02.2018 року, на виконання вказаного договору, Позивачем було подане замовлення на перевезення вантажу.

Предметом перевезення були Дизельні самохідні телескопічні підйомники, що є предметом спору в цій справі.

Відповідачем 1 дане замовлення було прийнято, що підтверджується його підписом на замовленні.

Умовами замовлення зокрема було визначено місце доставки та найменування вантажоодержувача - м. Іллічівськ, Одеська область, ПрАТ "ІСРЗ" .

Крім іншого, замовленням було визначено вид вантажу, що наданий на перевезення, а саме, підйомник Haulotte Н21ТХ TD104724, маса 11750 кг (надалі - підйомник № 1) та підйомник Haulotte Н21ТХ TD103798, маса 13100 кг (надалі - підйомник № 2).

Також в Замовленні Позивачем було оголошено цінність вантажу , а саме в замовленні вказано, вартість підйомника № 1 - 869 888,00 грн. та вартість підйомника № 2 - 837 271,60 грн.

В Замовленні було визначена дата доставки вантажу - 03.02.2018 року.

Матеріали справи свідчать, що 02.02.2018 року, Відповідачем 1 були прийняті на перевезення підйомники, про що Сторонами була складена Товарно-транспортна накладна, яка засвідчує прийняття до перевезення підйомників з оголошеною цінністю в розмірі: підйомник № 1 - 869 888,00 грн. та підйомник № 2 - 837 271,60 грн., разом 1 707 159,60 грн.

03.02.2018р. водій Відповідача 1, керуючи автомобілем при перевезенні підйомників, не витримав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, та здійснив перекидання причепу та вантажу (підйомників), в результаті чого вантаж отримав механічні пошкодження.

В цей же день, складено Акт про пошкодження вантажу, що доданий до матеріалів справи.

12.02.2018року, Позивачем, було отримано претензію від вантажоодержувача щодо відсутності доставки вантажу.

Враховуючи те, що підйомники, є вантажем, до якого встановлені спеціальні державні вимоги щодо безпеки їх експлуатації, у зв`язку з тим, що підйомники є джерелом підвищеної небезпеки та вони мають проходити випробування щодо забезпечення безпеки життя осіб, які використовують дані підйомники, що підтверджується доданими до матеріалів справи Деклараціями про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту безпеки машин, Позивач зважив, що дані підйомники є такими, що не можуть бути відремонтовані, а мають бути замінені повністю.

Суду доведено, що 02.03.2018 року, Позивач, (керуючись п. 4. ст. 314 Господарського кодексу України, який передбачає, що якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. Та п. 2. cт. 919 Цивільного кодексу України, вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.) на підставі п. 4.3. укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 договору, заявив Відповідачу 1 претензію про відшкодування втраченого вантажу в розмірі оголошеної цінності - 1 707 159,60грн.

05.04.2018р. Вишгородським районним судом Київської області винесено постанову, якою визнано водія Відповідача 1 винним у порушенні правил дорожнього руху і перекиданні вантажу внаслідок чого відбулось пошкодження вантажу. Таким чином, вина Відповідача 1 у пошкодженні вантажу встановлена судом, та не потребує окремого доказування.

Проте, Відповідач 1 претензію Позивача, незважаючи на умови укладеного Договору між Сторонами, не задовольнив та обґрунтованої відмови щодо незадоволення претензії не надав, що свідчить на думку Позивача про уникання Відповідача 1 від взятої на себе відповідальності.

Тому, Позивач змушений був звернутися до суду. Натомість, при стягненні шкоди за не доставлений вантаж, відповідно до п. 3 ст. 314 ГКУ, Позивач повинен довести, що оголошена цінність вантажу не є нижчою від дійсної вартості вантажу. Тому, перед зверненням до суду, Позивачем була замовлена експертна оцінка - ринкова вартість підйомників.

05.02.2018року, Звітом про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого майну: підйомникам, було зроблено наступні висновки:

- Підйомник № 2 має ушкодження, що не підлягають відновленню підйомника до первинного стану з питань безпеки експлуатації (стор. 9 Звіту);

- Підйомник № 1 має ушкодження, що не підлягають відновленню підйомника до первинного стану з питань безпеки експлуатації (стор. 14 Звіту);

- Ринкова вартість підйомника № 1 становить суму в розмірі 885 341,00 грн.

- Ринкова вартість підйомника № 2 становить суму в розмірі 853 704,00 грн.

Разом - 1 739 045,00 грн. дана вартість є ринковою, а тому в неї включена сума ПДВ, так як всі сторони спору, крім страхової, являються платниками ПДВ. При цьому ринкова вартість - це вартість за яку можливе відчуження вантажу, тоді як вантаж відчужується з урахуванням ПДВ та між Позивачем і Відповідачем 1 діють ринкові відносини.

Звертаючись с позовом до суду, Позивач не зважаючи на те, що оголошена цінність вантажу на момент звернення до суду виявилась нижчою за ринкову, просив стягнути з Відповідача 1 тільки суму оголошеної цінності вантажу, а також просив компенсувати витрати на експертизу у розмірі 6 000,00грн., що підтвердив належними доказами, а саме належним чином засвідченими копіями рахунка-фактури №24041801 від 24.04.2018 на оплату та платіжним дорученням №244 від 24.04.2018 про оплату 6 000,00грн. Також просив стягнути 26 000,00грн. вартості послуги за перевезення, що не надані. Висновок експерта, був долучений Позивачем до матеріалів справи, як доказ неможливості відновлення вантажу у ринкових відносинах та доказ, відповідності оголошеної цінності вантажу його дійсній вартості.

Суду доведено, що на час прийняття рішення, підйомники не доставлені ні вантажоодержувачу ні Позивачу ні в цілому ні в ушкодженому вигляді , що підтверджується відсутністю підпису вантажоодержувача чи Позивача на акті прийому-передачі вантажу та на товаро транспортній накладній і цей факт не оспорюється Відповідачем-1.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач-1 не заперечує факт неотримання вантажу вантажоодержувачем.

Докази, що підйомники були повернені Позивачу в матеріалах справи також відсутні.

Будь-які обмеження щодо Відповідальності Відповідача-1, згідно з укладеним між Сторонами Договором - відсутні, а тому за твердженням Позивача, Відповідач 1 повинен відшкодувати Позивачу заявлену суму до стягнення. Натомість, враховуючи те, що відповідальність Відповідача-1 застрахована, частково його відповідальність була компенсована страховою компанією. Тоді як, виходячи, з норми ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, 17.08.2017p. Відповідачем-1 був укладений договір страхування № 24-5001-17-00002 про добровільне страхування відповідальності перевізника.

Даний договір регулюється страховим законодавством, та Позивач за цим договором не є стороною, відповідно його умови не розповсюджуються на Позивача.

За даним Договором, Відповідач- 2 у випадку настання страхового випадку, взяв на себе обмежену відповідальність за зобов`язаннями Відповідача 1 перед третіми особами.

Обмеження відповідальності Відповідача-2 перед Відповідачем-1 передбачені умовами самого договору страхування. Так, згідно з пунктом 12.4 Договору страхування, відповідальність у Відповідача-2 перед Відповідачем-1 за вантаж обмежується, а саме вираховується вартість зносу матеріалів, франшиза, крім іншого при оцінці шкоди, Відповідачем-2 не беруться до уваги умови специфічності вантажу та його цільове призначення. Та й сама відповідальність обмежується сумою 1 500 000,00 грн. Крім іншого, Відповідач-2 вважає, що у нього відсутній обов`язок щодо включення у вартість майна - ПДВ.

При цьому, між Позивачем та Відповідачем 2 жодного договору не укладено та обмеження встановлені даним договором не розповсюджуються на Позивача.

У зв`язку із специфічністю, відносин між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, а саме те, що вони регулюються страховим законодавством. Відповідач 2 може добровільно оплатити Позивачу суму відшкодування зобов`язання Відповідача 1 на підставі звіту про вартість майна, що проведений з урахуванням обмежень визначених страховим договором.

Суду доведено, що Відповідач-2 замовив проведення експертизи щодо суми страхового відшкодування по страховому випадку.

22 січня 2019 року, на замовлення Відповідача 2 були складені Висновки експерта щодо вартості вантажу, вартості металобрухту та вартості відновлювального ремонту. Натомість, ці звіти зроблені з урахуванням обмежень щодо відповідальності Відповідача- 2 перед Відповідачем 1 та діють і стосуються виключно щодо відносин між Відповідачем 1 та Відповідачем 2. Надані Відповідачем 2 звіти експерта не встановлюють відповідальність Відповідачів перед Позивачем, а оцінюють можливу суму до страхового відшкодування.

Натомість, враховуючи, що позовні вимоги Позивача не обмежуються страховим договором та те що Відповідач 2 був залучений за заявою саме Відповідача 1, Позивач подав заяву про зміну предмету позовних вимог та просить стягнути з обох відповідачів солідарно 1 707 159,60грн. та заявляє до Відповідача 2 такі ж самі вимоги, що й до Відповідача 1, за виключенням сум індивідуальної відповідальності перевізника, які не покриваються страховим ризиками, а саме: суми оплати за перевезення 26 000,00 грн., суми оплати за експертизу 6 000,00 грн., суми франшизи 7 500,00 грн. та суми ПДВ від вартості підйомників 164 994,51, яку Відповідач 2 не може оплатити з огляду на те, що він не являється платником ПДВ.

Досліджуючи наявну товарно-транспортну накладну від 02.02.2018, судом встановлено, що товарно-транспортна накладна від 02.02.2018 в графі "прийняв відповідальна особа вантажоодержувача" відсутній підпис та печатка одержувача та наявний запис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс" В.А. Пимоненко, що вантаж не доставлений до вантажоодержувача в наслідок його знищення через ДТП, про що складено Акт від 03.02.2018, який доданий до цієї ТТН.

Вказане розцінено судом як неналежним чином виконання договору про надання послуг перевезення вантажів № 240516- АП від 24.05.2016 зі сторони Відповідача-1.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

Згідно п. 2.1. Договору про надання послуг перевезення вантажів № 240516- АП , Відповідач-1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу, який на перевезення надав Позивач до моменту його передачі вантажоодержувачу (ПрАТ "ІСРЗ " ) відповідно до актів приймання-передачі.

Згідно п. 4.3. зазначеного Договору, у разі пошкодження (знищення) вантажу Відповідач 1 відшкодовує розмір завданих збитків на підставі підтверджуючих документів вартості пошкодженого (знищеного) вантажу, оформленого Позивачем у вигляді претензії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом Претензію від 01.03.2018 з пакетом документів підтверджуючих вартість пошкодженого (знищеного) вантажу з проханням відшкодувати вартість понесених збитків, внаслідок знищення вантажу на суму 1 707 159,60грн.

Вказані документи відповідач отримав 15.03.2018, що підтверджується інформацією з пошуку поштових відправлень Укрпошти.

Станом на момент подання позову так і на час розгляду справи Відповідач не повернув кошти сплачені позивачем за надання транспортних послуги та не сплатив вартість понесених витрат, внаслідок знищення вантажу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування". Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Наведене свідчить, що за договором перевезення у перевізника виникає обов`язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Підписанням Замовлення на перевезення вантажу №1 від 01.02.2018 та товарно-транспортну накладну від 02.02.2018 сторони обумовили усі істотні умови договору перевезення, якими згідно ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" є: найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови, узгоджені сторонами.

Суду доведено, факт не виконання відповідачем своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідні документи відповідач отримав 15.03.2018, то він мав здійснити повний розрахунок з позивачем до 25.03.2018.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо вимоги Позивача про стягнення солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 801 031,33грн - вартість втраченого вантажу.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Судом встановлено, що ні Законом України "Про страхування", ні Договором страхування, укладеним між відповідачами не передбачено, що відповідачі несуть солідарний обов`язок. Страхова компанія здійснює виплату саме страхового відшкодування, згідно умов передбаченого Договору страхування, а ТОВ "Авто Допомога" несе відповідальність, згідно умов договору перевезення. Крім того, в даному випадку предмет зобов`язання є подільним, оскільки Позивачу нічого не заважає розділити між відповідачами суму коштів, яку позивач вважає необхідно стягнути з відповідача -1, а яку з Відповідача-2.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення Відповідачем-1 обов`язку доставки вантажу, в зв`язку з чим заявлена сума 26 000,00грн. яка оплачена позивачем відповідачу-1 за перевезення, а також вимога про стягнення вартості втраченого вантажу, яка складається із вартості вантажу, ПДВ, суми франшизи та витрат за здійснення Звіту про оцінку ринкової вартості майна.

В зв`язку з частковою сплатою Відповідачем-2 суми страхового відшкодування, Позивачем були зменшено вимоги на погашену суму ( 1 707 159,60 грн. - 733 633,76 грн.) і підтримано вимогу про стягнення солідарно з Відповідачів суму 973 525,84грн. - сума відшкодування пошкодженого майна. Інши заявлені суми Позивач залишив до Відповідачів незмінними.

В процесі розгляду справи Позивач подав до суду Заяву про розподіл суми відшкодування між відповідачами та просить суд:

- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 801 031,33грн - вартість втраченого вантажу;

- стягнути з ТОВ "Авто Допомога" 26 000,00грн. вартості ненаданих послуг по перевезенню, суму ПДВ втраченого товару в розмірі 164 994,51грн., суму франшизи - 7 500,00 грн., 6000 грн. - вартість складання оцінювачем Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого майну.

Проте, в поясненнях щодо стягнення суми на відшкодування від 18.06.2019 Позивач просив заявлену Заяву про розподіл суми відшкодування між відповідачами вважати поданою помилково та не розглядати.

Відтак, враховуючи, що в даному випадку предмет зобов`язання є подільним, суд вважає за можливе розділити між відповідачами суму коштів та прийняття рішення про стягнення з Відповідачів окремих сум, а не стягнення з Відповідачів солідарно 801 031,33грн - вартість втраченого вантажу та стягнення з відповідача -2 суми ПДВ, оскільки зазначене стягнення має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і ухвалення такого рішення про задоволення позову забезпечить фактичний ефективний захист прав позивача.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, враховуючи, що між сторонами не виникло солідарної відповідальності, що у вартість вантажу включена сума ПДВ, що зазначена у звіті наданого Відповідачем-2, враховуючи, що дана сума не оспорюється Відповідачем-2, та з урахуванням часткового погашення є визнаною, суд вважає за можливе в даній справі вийти за межі позовних вимог та стягнути:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" (Відповідача-1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс" 801 031,33грн - вартість втраченого вантажу, 34 2086,55грн. ПДВ, 26 000,00грн. вартості ненаданих послуг по перевезенню, 6 000,00грн. вартість складання оцінювачем Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого майну, 7 500,00грн. франшизи;

- з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Українська страхова група " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс" 130 785,96грн. ПДВ.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

У даній справі вихід за межі позовних вимог не призведе до погіршення становища позивача. А, вийшовши за межі позовних вимог, суд фактично розглянув вимоги, які були заявлені позивачем.

При виконанні прийнятого Рішення це забезпечить ефективний захист порушених прав позивача. Позаяк, позивачу довелось би подавати ще один позов до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (Відповідача-2) про стягнення 130 785,96грн. ПДВ, що уже не буде вважатись ефективною реалізацією права позивача на справедливий суд у межах звернення із позовом у цій справі.

При прийнятті рішення судом також враховано наступне.

Виходячи з норми ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До того ж, в даному випадку, мова йде про підйомники, які були передані на перевезення з оголошеною цінністю, вартість цих підйомників була оголошеною в товаро транспортних накладних, яка не відшкодована Відповідачами в повній вартості. А відповідно до абз. 4 п. З ст 314 Господарського Кодексу України за шкоду заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Звертаючись с позовом до суду, Позивач не зважаючи на те, що оголошена цінність вантажу на момент звернення до суду виявилась нижчою за ринкову, просив стягнути з Відповідача 1 тільки суму оголошеної цінності вантажу і в подальшому не змінював її на ринкову.

Щодо розподілу судових витрат.

Суд вважає справедливим наступний розподіл судового збору: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" - 13 121,10коп. судового збору (1,5% від задоволеної суми позову 874 739,88грн.), з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Українська страхова група" - 1 961грн.78коп. судового збору (1,5% від задоволеної суми 130 785,96грн.), з наступних підстав.

Позивачем в процесі розгляду справи подана Заява про зменшення позовних вимог від 05.02.2019, відповідно до якої позивач зменшив вимоги на 733 633,00грн.

Судом також встановлено, що Позивачем при зверненні до суду надмірно сплачений судовий збір. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астілс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" про стягнення 1 739 159,60 грн.

За розгляд вказаних вимог, платіжним дорученням №561 від 23.08.2018 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26 175,67 грн., тоді як необхідно було сплатити 26 087,39 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Астілс" необхідне повернути з Державного бюджету України 88 (вісімдесят вісім ) грн. 28коп. судового збору надмірно сплаченого платіжним дорученням №561 від 23.08.2018 та 11 004 (одинадцять тисяч чотири) грн.51коп судового збору, в зв`язку з поданою заявою про зменшення позовних вимог, оригінал платіжного дорученням №561 міститься в матеріалах справи.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.129, ст.ст. 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс" задовольнити в частині стягнення з Відповідачів окремих сум.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" (04211, м.Київ, проспект Московський, б.32, код ЄДРПОУ 39985067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 30-А, код ЄДРПОУ 38205035) 801 031 (вісімсот одна тисяча тридцять одна)грн. 33коп. - вартість втраченого вантажу, 26 000 (двадцять шість тисяч)грн.00коп. вартість ненаданих послуг по перевезенню вантажу, 6 000(шість тисяч)грн.00коп вартості складання Звіту про оцінку вартості права вимоги, 34 208( тридцять чотири тисячі двісті вісім) грн. 55коп. - ПДВ, 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00коп. франшизи та 13 121 (тринадцять тисяч сто двадцять одна) грн.10коп. судового збору.

В решті вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Українська страхова група" (м. Київ, вул. І Федорова, б.32-А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 30-А, код ЄДРПОУ 38205035) 130 785 (сто тридцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн.96коп. ПДВ та 1 961грн.78коп. (одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість одна) грн.78коп. судового збору.

В решті вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Українська страхова група " відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Астілс" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 30-А, код ЄДРПОУ 38205035) 88 (вісімдесят вісім ) грн. 28коп. судового збору надмірно сплаченого платіжним дорученням платіжним дорученням №561 від 23.08.2018 та 11 004 (одинадцять тисяч чотири) грн.51коп. в зв`язку з зменшенням розміру позовних вимог, оригінал платіжного дорученням №561 містяться в матеріалах справи.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.2019

Суддя І.І. Борисенко