Постанова

від 15.07.2020 по справі 910/11916/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11916/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 .0 2 . 2020 (колегія суддів головуючий Смірнова Л.Г., Майданевич А.Г., Мартюк А.І.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астілс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога"

2.Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

про стягнення коштів

за участю:

відповідача-1: Руденко А.О. (адвокат)

відповідача-2: Гедз Ю.В, (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Астілс" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" (далі-відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі-відповідач-2) згідно якого, уточнивши свої вимоги, просило стягнути: солідарно з відповідачів 801 031,33 грн. вартості втраченого вантажу, з відповідача-1 суму ПДВ втраченого товару у розмірі 164 994,51 грн., вартість складеного оцінювачем звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитків завданих майну у сумі 6000,00 грн., вартість ненаданих послуг по перевезенню вантажу у розмірі 26 000,00 грн. та 7500,00 грн. франшизи.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача при реалізації умов договору.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 801 031,33 грн. вартості втраченого вантажу, 26 000,00 грн. вартості ненаданих послуг по перевезенню вантажу, 6 000,00 грн. вартості складання звіту про оцінку вартості права вимоги, 34 208,55 грн. ПДВ, 7500,00 грн. франшизи, в решті вимог до відповідача-1 відмовлено, стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 130 785,96 ПДВ, в решті вимог до відповідача-2 відмовлено. Розподілено судові витрати.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач-1 порушив договірні зобов`язання, тому він повинен сплатити позивачу вказані у судових рішеннях кошти. При цьому суди послалися на те, що оскільки відповідача-2 сплатив позивачу страхове відшкодування, на нього покладається тільки відшкодування ПДВ.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вказані судові рішення в частині, стягнення з нього коштів та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилався на те, що оскаржувані судові рішення у відповідній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/48/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 26.04.2018 у справі № 910/1978/17, від 27.02.2018 у справі № 910/2503/17, а також на те, що суди не дослідили докази у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Також скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено п.3 ч.2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення з нього податку на додану вартість.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що 24.05.2016 між позивачем (замовник) та відповідачем-1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг перевезення вантажів № 240516-АП, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення вантажів позивача за його замовленням.

4.2. За умовами пункту 2.1 договору виконавець зобов`язався при наданні послуг по перевезенню вантажів нести відповідальність за дотримання правил і норм техніки безпеки.

4.3. Пунктом 3.2 договору визначено, що здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, які підписуються сторонами після фактичного їх надання.

4.4. Згідно пункту 4.3 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу до передачі його замовнику відповідно до актів приймання-передачі. У разі пошкодження (знищення) вантажу виконавець відшкодовує розмір завданих збитків на підставі підтверджуючих документів вартості пошкодженого (знищеного) вантажу, оформленого замовником у вигляді претензії.

4.5. На виконання умов договору та згідно товарно-транспортної накладної від 02.02.2018 відповідач прийняв до перевезення наступний вантаж: дизельні самохідні телескопічні підйомники Haulotte H21TX TD103798, вартістю 837 271,60 грн., Haulotte H21TX TD104724, вартістю 869 888,00 грн. (далі-вантаж); вантажовідправник позивач; вантажоодержувач ПрАТ ІСРЗ ; адреса доставки вантажу: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б, дата розвантаження 03.02.2018, ціна перевезення 26 000,00 грн. з ПДВ.

4.6. Платіжним дорученням №98 від 02.02.2018 позивач згідно рахунку-фактури №2-0-00020 сплатив відповідачу 26 000,00 грн. за послуги вантажного автомобільного перевезення.

4.7. Також встановлено, що 03.02.2018 з вини водія, який перевозив вантаж, що встановлено постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2018 у справі №363/930/18, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вантаж не доставлено у пункт призначення.

4.8. 02.03.2018 позивач направив відповідачу претензію від 01.03.2018 щодо відшкодування вартості знищеного вантажу, загальна вартість якого складає 1 707 159,60 грн.

4.9. Згідно Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, який складений 02.05.2018 оцінювачем ФОП " ОСОБА_1 ", та який був оплачений позивачем у розмірі 6 000,00 грн., ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1 739 045,00 грн. та встановлено, що дизельний самохід телескопічний підйомник Haulotte H21TX TD104724 має ушкодження, що не підлягають відновленню підйомника до первинного стану з питань безпеки експлуатації.

4.10. Суди встановили, що акти надання послуг за договором між позивачем та відповідачем не складались, що свідчить про невиконання відповідачем-1 взятих на себе договірних зобов`язань.

4.11. Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.12. Посилання заявника у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на постанову Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/48/15 є безпідставним, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Верховного Суду у вказаній справі.

4.13. У касаційній скарзі, як на підставу для її задоволення, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2019 зі справи № 914/2267/18.

Однак предметом спору у вищезазначеній справі була вимога про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за договором поставки.

В той же час у справі, яка переглядається у касаційному порядку, предметом спору є стягнення вартості: втраченого товару, ненаданих послуг по перевезенню вантажу, складеного звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитків, а також стягнення суми ПДВ втраченого товару та франшизи.

Отже, правовідносини, виходячи із предмету позову у даних справах , не є подібними.

4.14. Приймаючи судові рішення у справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду дійшов висновку, що: відповідач-1 повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого товару, оскільки за умовами договору № 240516-АП саме відповідач-1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до передачі його замовнику відповідно до актів приймання-передачі; відповідачем-1 послуги з перевезення вантажу не надані позивачу, що є порушенням умов договору № 240516-АП; а також повинен відшкодувати позивачу ПДВ та вартість звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку.

В той же час у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/1978/17, від 27.02.2018 у справі № 910/2503/17, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, предмет та підстави спору, правовідносини не є подібними порівняно із справою, яка переглядається у касаційному порядку, оскільки у наведених справах предметом позову є стягнення виплаченого страхового відшкодування, у зв`язку із втратою вантажу, право вимоги на яке страховик набув після виплати ним страхового відшкодування, що є відмінним від правовідносин у справі, що переглядається у касаційному порядку.

4.15. Отже висновок щодо застосування норми права у справі, що переглядається у касаційному порядку, заснований на правовідносинах які не є подібними порівняно із справами, на які скаржник посилався як на підставу для скасування судових рішень.

4.16. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Положеннями статті 287 ГПК України право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені у цій статті .

4.17. У касаційній скарзі скаржником не наведено які саме докази судами не було досліджено.

При цьому оскільки згідно статті 310 ч. 3 п.1 ГПК України підставою для скасування судового рішення є не дослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, а іншу підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, яка зазначена скаржником, визнано необґрунтованою, правові підстави для скасування, а відповідно і для оскарження судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів, відсутні.

4.18. Отже, оскільки законодавцем обмежено доступ до касаційного суду щодо касаційного оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень у вказаній частині, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав виходячи із доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, для перегляду у касаційному порядку судових рішень у наведеній частині.

4.19. Враховуючи викладене, касаційне провадження у вказаній частині підлягає закриттю на підставі статті 296 ГПК України.

4.20. Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено п.3 ч.2 статті 287 ГПК України, в частині стягнення із скаржника податку на додану вартість слід зазначити наступне .

Судами встановлено, що за умовами пункту 4.3 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу до передачі його замовнику відповідно до актів приймання-передачі. У разі пошкодження (знищення) вантажу виконавець відшкодовує розмір завданих збитків на підставі підтверджуючих документів вартості пошкодженого (знищеного) вантажу, оформленого замовником у вигляді претензії.

Також судами встановлено, що дизельний самохід телескопічний підйомник Haulotte H21TX TD104724 має ушкодження, що не підлягають відновленню підйомника до первинного стану з питань безпеки експлуатації, а до Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку завданого вантажу до розміру заподіяних позивачу збитків включено і податок на додану вартість.

Згідно із положеннями статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1). У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника (ч.2). За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (ч.3). Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Отже за вказаних обставин суди дійшли правильного висновку про стягнення із скаржника розміру податку на додану вартість, який входить у розмір вартості вантажу, який не може бути використаний за прямим призначенням.

4.21. Посилання скаржника як на підставу для скасування судових рішень у вказаній частині на положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не можуть бути правовою підставою для такого скасування, оскільки як вбачається із викладеного наведений скаржником закон не регулює спірні правовідносини між перевізником, яким є відповідач-1 та позивачем, який є замовником.

4.22. Посилання скаржника як на підставу для скасування судових рішень у вказаній частині на ч. 6 статті 310 ГПК України не можуть бути правовою підставою для такого скасування, оскільки касаційна скарга подана скаржником з підстав, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, а згідно цієї частини передбачені виключні випадки касаційного оскарження судових рішень, серед яких, зокрема, зазначено оскарження судового рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, однак частина 6 цієї статті не визначена у частині 2 статті 287 ГПК України серед виключних випадків касаційного оскарження судових рішень.

4.23. Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги в частині закриття касаційного провадження у справі в силу положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі, а в іншій частині судові витрати не підлягають розподілу, оскільки в іншій частині судове рішення залишається без змін, що згідно положень статті 315 ГПК України не передбачає їх розподілу.

Керуючись статтями 296, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі Господарського суду міста Києва № 910/11916/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога" податку на додану вартість, залишити без змін.

В іншій частині касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Допомога", закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов