Рішення

від 25.10.2019 по справі 922/1740/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1740/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера", м. Харків до ТОВ ВП "Рембудмеханізація", м. Харків про стягнення 964777,47 грн. за участю представників:

позивача - Овсяник С.А., відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 002257 від 01.08.2018 року та довіреності б/н від 26.07.19р.;

відповідача - (в.о. директора) Скляр В.В., діє на підставі наказу № 7 від 09.09.19р.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ ВП "Рембудмеханізація", м. Харків 547774,00 грн. на повернення авансу та 416003,47 грн. пеню за порушення виконання зобов`язань за договором субпідряду у будівництві №48 від 18.05.18р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 10.06.19р. позовну заяву ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера", м. Харків - залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви - надати до суду докази сплати судового збору в сумі 14471,67 грн.

27.06.19р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, а саме надано до суду докази сплати судового збору в сумі 14471,67 грн.

Ухвалою суду від 02.07.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "29" липня 2019 р. об 11:00 год.

14.08.19р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.19р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

03.09.19р. в підготовчому засіданні оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 09 вересня 2019 року о 10:00 год., відповідно п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.09.19р. закрито підготовче провадження по справі №922/1740/19, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "22" жовтня 2019 р. об 11:00 год.

Судове засідання у справі №922/1740/19, яке було призначено на "22" жовтня 2019 р. об 11:00 год. не відбулось у зв`язку з перебування судді Шарко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.10.19р. повідомлено представників сторін про те, що судове засідання відбудеться "25" жовтня 2019 р. о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.10.19р. проти позову заперечував в повному обсязі.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 18 травня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір субпідряду у будівництві № 48 згідно якого відповідач зобов`язувався виконати будівельно-монтажні роботи з улаштування покрівлі на об`єкті будівництва Капітальний ремонт дитячого садка по пров. Корсіковському, 19 в м. Дергачі, Дергачівського району Харківської області .

Судом встановлено, що за умовами вказаного Договору: 1) ціна робіт визначена у сумі 699246,00 грн. (п. 3.1 Договору).; 2) позивач зобов`язався здійснювати оплату виконаних робіт у такому порядку - 30 відсотків від визначеної пунктом 3.1 Договору ціни робіт виплатити у якості авансу, а решту - після повного виконання робіт із зарахуванням авансу (пункти 11.1 - 11.3 Договору); 3) відповідач зобов`язався виконати передбачені Договором роботи протягом тридцяти днів, розпочавши їх виконання протягом трьох днів після укладення Договору.

Сторонами не надано суду доказів того, що до укладеного ними договору субпідряду у будівництві № 48 від 18.05.18 р. вносилися будь-які зміни чи доповнення.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний розпочати виконання робіт не пізніше 21 травня 2018 року й завершити їх не пізніше 20 червня 2018 року.

У відповідності до виписки по рахунку (а.с. № 41) 23.05.19р. позивачем було перераховано відповідачу аванс на придбання матеріалів по улаштуванню покрівлі згідно рах. №5 від 21.05.18р. в сумі 209 774,00 грн. та 09.07.18р. позивачем було перераховано відповідачу додатковий аванс на виконання робіт по улаштуванню покрівлі згідно договору №48 від 18.05.18р. в сумі 339 000,00 грн.

Всього позивачем сплачено на користь відповідача за договором субпідряду у будівництві №48 від 18.05.18 р. 548774,00 грн.

Разом з тим, відповідач у визначені Договором строки виконання робіт не завершив. У поданих відповідачем документах (акті приймання прихованих робіт) датою початку відповідних робіт визначено 26.07.2018 року.

Підписаний же відповідачем проект акту приймання виконаних робіт направлено відповідачем позивачу лише листом № 20 від 29.11.2018 року (отриманий позивачем 11.12.2018 року). При цьому, вказаний проект акту приймання виконаних робіт, направлений відповідачем позивачу, містить зазначення вартості робіт у розмірі 798932,00 грн., хоча твердим кошторисом визначено ціну робіт за договором №48 субпідряду у будівництві від 18.05.2018 року у сумі 699246,00 грн., тобто на 99686 грн. 00 коп. менше, аніж зазначено відповідачем у проекті акту приймання виконаних робіт.

18 грудня 2018 року позивач повідомив відповідача про відмову підписати направлений відповідачем проект акту приймання виконаних будівельних робіт, вказавши на наявність недоліків у роботах, а також підкресливши перевищення суми вартості робіт, зазначеної в акті, проти погодженого сторонами кошторису на 99686грн. 00 коп. (а.с. № 36)

У подальшому листом № 122 від 14.02.2019 р. позивач повідомив відповідача про відмову від Договору на підставі ч.ч. 1,2 ст. 615, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України. (а.с. № 38).

Судом встановлено, що 19.02.2019 р. відповідач відповів на вищевказаний лист № 122 від 14.02.19р. та в листі від 19.02.2019 року вимагав створити виїзну комісію протягом 10 діб з дати отримання листа з метою з`ясування того, які саме недоліки мали місце. Втім, доказів того, коли саме отримав цей лист позивач, до суду не подано.

Слід зазначити, що відповідач надав разом із вищевказаним листом №122 від 14.02.19р., як додаток до відзиву на позов, - копію повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. № 94), з якого вбачається, що відправник листа є ТОВ БК "Укртехносфера" (тобто позивач), а отримувачем листа № 122 від 14.02.19р., являється відповідач - ТОВ ВП "Рембудмеханізація".

Зважаючи на вищевикладене, суд не приймає дане повідомлення, як доказ отримання листа № 122 від 14.02.19р. позивачем, оскільки в цьому повідомленні зазначено, що поштове відправлення (лист) було вручено саме відповідачу, а не позивачу.

Станом на дату подання даної позовної заяви грошові кошти, які прохав позивач повернути відповідача, у зв`язку з повідомленням про відмову позивача від договору на підставі ст. ст. 612, 615, 849 ЦК України, відповідачем не були повернуті.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З огляду на зміст правовідносин сторін укладений ними договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду (ст.ст. 837, 875 Цивільного кодексу України), укладеним в порядку передачі виконання частини загального обсягу робіт субпідряднику (ст. 838 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, ст. ст.193, 198 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог вказаних кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно п. 12.1 укладеного сторонами Договору приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

Також згідно приписів ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 321 Господарського кодексу України, підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою відмову позивача (замовника) від приймання робіт згідно направленого відповідачем акту приймання, оскільки сторонами не надано доказів того, що позивач (замовник) погодився з перевищенням кошторису.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що недоліки (недоробки), на які позивач вказав у листі про відмову у прийманні робіт, усунуто відповідачем або ж такі недоліки (недоробки) насправді не мали місця.

Суд оцінює критично та відхиляє посилання відповідача на те, що повне та належне виконання ним робіт підтверджується фактом приймання таких робіт замовником позивача (Дергачівською міською радою), а також прийманням робіт технічним наглядом.

Суд звертає увагу, що акт приймання виконаних робіт між позивачем та Дергачівською міською радою, на який посилається відповідач, датований 15.05.18р. року, тоді як договір № 48 субпідряду у будівництві укладено сторонами лише 18.05.2019 року, а початок виконання робіт відповідачем у поданих самим відповідачем до суду документах (акті приймання прихованих робіт) датовано 26.07.18 року.

Таким чином, договір № 48 між позивачем та відповідачем було укладено після того, як був підписаний акт приймання виконаних робіт між позивачем та Дергачівською міською радою.

З огляду на вищенаведене, акт приймання виконаних робіт між позивачем та Дергачівською міською радою не відноситься жодним чином до даного позову та не приймається судом, як доказ виконаних робіт по договору № 48 субпідряду у будівництві.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем прийнято роботи на підставі наступних документів: акту прийняття робіт за листопад 2018 року (а.с. № 80-85), акту проміжного прийняття відповідальних конструкцій від 22.08.18р. (а.с. № 77), акту на закриття прихованих робіт (а.с.№ 78-79) суд зазначає таке.

Так, відповідач вказує в судовому засіданні про те, що про наявність виконання робіт по договору № 48 від 18.05.18р. свідчить підпис та представника технічного нагляду на акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (а.с. № 80-85), який надав до господарського суду відповідач.

Відповідно до ч. 2 та ч. 5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затв. постановою КМУ від 11.07.07р. №903 технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об`єкта.

Особи, що здійснюють технічний нагляд:

1) проводять перевірку:

- наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта, - технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо;

- відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів;

- відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації;

- виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду;

2) ведуть облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками;

3) проводять разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів;

4) повідомляють підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів;

5) оформляють акти робіт, виконаних з недоліками;

6) беруть участь у проведенні перевірки:

- робочою комісією якості окремих конструкцій і вузлів, будівельно-монтажних робіт усіх видів, відповідності змонтованого спецобладнання, устатковання і механізмів технічним умовам;

- органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю;

7) виконують інші функції, пов`язані з технічним наглядом на відповідному об`єкті.

Отже, оскільки особа, яка здійснює технічний нагляд за будівництвом, у цьому статусі не є представником замовника, як сторони за договором, то погодження нею наданих підрядником актів приймання виконаних робіт не рівнозначно їх підписанню замовником. Таку позицію підтримав і суд касаційної інстанції.

Посилання ж відповідача на окремі акти проміжного приймання та акти приймання прихованих робіт також не можливо ототожнювати із актом виконаних робіт по договору №48 субпідряду у будівництві від 18.05.18р., адже таке проміжне приймання завідомо не є приймання результату робіт з його переданням замовнику за договором у сенсі статей 853, 882 Цивільного кодексу України.

Проміжне приймання виконаних робіт дійсно найчастіше має місце саме в будівництві, де здійснюється щодо тих частин незавершеного результату робіт, які в подальшому закриваються результатами наступних робіт (так звані приховані роботи ) або призначені для великих навантажень. Проміжне приймання має на меті виключно попередню перевірку якості та повноти виконання певних робіт й не пов`язане з переданням їх результату замовнику.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВГСУ від 26.07.2007 р. у справі № 16/392, де касаційний суд підкреслив, що акти приймання прихованих робіт, навіть підписані обома сторонами договору підряду, не можуть вважатись документами, що оформлюють приймання виконаних підрядних робіт в розумінні статей 853, 882 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що до основних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. З Цивільного кодексу України). Одночасно кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зауважує, що сторонами не виконано у повному обсязі та належним чином з урахуванням вимог справедливості, добросовісності та розумності обов`язок доведення підстав своїх вимог або заперечень: зокрема, позивачем не доведено того, що відповідач взагалі не виконав роботи згідно укладеного сторонами договору, що могло б бути підставою для зворотного стягнення авансу саме в повному обсязі; натомість відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним виконано передбачені договором роботи повністю і в строк, а якщо такі роботи виконано не повністю - та у якій саме частині їх не виконано. Зазначене не дозволяє суду стверджувати, що відповідач взагалі не виконав передбачені укладеним сторонами договором роботи, але й стверджувати про їх повне, належне та якісне виконання у суду також немає законних підстав.

За таких умов суд доходить висновку, що вимога про стягнення суми авансу в розмірі 547774,00 грн. заявлена позивачем передчасно і задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 416 003,47 грн. суд зазначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний розпочати виконання робіт не пізніше 21 травня 2018 року й завершити їх не пізніше 20 червня 2018 року. Однак, відповідач істотно прострочив виконання вказаного обов`язку чим спричинив правомірну відмову позивача від договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4.1 укладеного сторонами Договору передбачено, що виконання зобов`язань Субпідрядника за цим Договором забезпечується неустойкою (пенею). Розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з субпідрядника на користь Генерального підрядника встановлюється у розмірі п`ятикратного розміру облікової ставки Національного банку України від суми вартості прострочених виконанням робіт за кожен день прострочення.

Вказана умова договору не суперечить вимогам закону, адже відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (ст. 3) обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України передбачено лише для грошових зобов`язань, відповідачем же порушено не грошове зобов`язання з виконання робіт.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зауважує, що у ситуації, коли не викликає заперечень те, що договір відповідачем виконувався, хоча й факт його повного виконання (повного виконання усього передбаченого кошторисом обсягу робіт) не доведено, покладення на відповідача обов`язку сплати пені у повному обсязі, визначеному Договором, становитиме надмірний та невиправданий тягар.

За таких умов суд доходить до висновку про необхідність зменшити відповідно до правил ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначивши розмір такої неустойки в обсязі подвійної, а не п`ятикратної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та встановивши правильність покладених у його основу фактичних даних, суд доходить висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 162263,39 грн., та розрахована судом за період з 22.06.18р. (початок періоду прострочення вказаний позивачем в наданому до суду розрахунку, а саме з наступного дня після завершення строку, відведеного на виконання робіт з улаштування покрівлі, який сторони узгодили у п.2.2. договору №48 від 18.05.18р.) (а.с. № 16) по 14.02.19р. (включно), а саме по дату повідомлення позивачем відповідача про відмову від договору.

Слід зазначити, що оскільки в п. 4.1. договору сторони обумовили нарахування неустойки за кожен день прострочення, тому в даному випадку, нарахування пені не припиняється після спливу шестимісячного строку, згідно п. 6 ст. 232 ГК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення неустойки в розмірі 162263,39 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 549, 551, 598, 610-612 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ ВП "Рембудмеханізація" (м. Харків) на користь ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" (м. Харків) суму неустойки (пені) в розмірі 162263,39 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2 433,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення в сумі 547774,00 грн. щодо повернення авансу та пені в сумі 253740,08 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 04.11.19р.

Суддя Л.В. Шарко