Рішення

від 28.10.2019 по справі 826/13175/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2019 року № 826/13175/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г., секретаря судового засідання Шуст Н.А, розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній

"Термоінжиніринг"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 19.06.2018 року

за участю представників сторін:

пр-к позивача: Сабіна Максим Геннадійович;

пр-к відповідача: Коваленко Ліна Валеріївна

свідок - ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиніринг" (04050, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/3, код ЄДРПОУ 39395692) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 № 0008641401;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 № 0008651401;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 № 0008661401;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 № 0008671401.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки щодо порушення податкового законодавства, відображені в акті перевірки від 24.05.2018 року грунтуються на незаконних твердженнях ревізора щодо відсутності первинних документів, необґрунтованому припущенні щодо нереальності операцій та без дослідження вилучених слідчим прокуратури м. Києва документів, в зв`язку із чим їх не можна вважати достовірними, всебічними та об`єктивними.

Відповідач із такими твердженнями позивача не погодився, надав суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що під час проведення перевірки не було підтверджено взаємовідносини позивача із контрагентами, переліченими акті перевірки, в зв`язку із чим контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог законодавства, в зв`язку із чим застосував до нього штрафні санкції.

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 28.10.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.04.2018 року № 6189, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ГК Термоінжиніринг з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 16.09.2014 по 31.12.2017.

На підставі вказаної перевірки був складений Акт № 350/26-15-14-01-02/39395692 від 24.05.2018 року. Відповідно до акту перевірки були встановлені наступні порушення вимог законодавства:

- п. 44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44, п.131.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, ст.ст. 1.4,9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні П (С)БО 16 Витрати , в результаті чого занижено податок на прибуток на 7 870 124 грн, у тому числі за 2015 рік;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищене від`ємне значення з податку на додану вартість на 545 247 грн;

- п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, у порядку та строки, визначені п. 86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України, подав свої заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення без задоволення.

21.06.2018 року позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення:

- від 19.06.2018 року №0008641401,яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 8603427,00 грн.

- від 19.06.2018 року №0008651401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10677321,00 грн.;

- від 19.06.2018 року №0008661401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 545247,00 грн;

- від 19.06.2018 року №0008671401, про адміністративний штраф на загальну суму 510,00 грн.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №06/27/01 на вказані податкові повідомлення-рішення, проте скарга залишена без задоволення.

Незгода позивача із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення із даним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Контролюючим органом встановлено, що по підприємствах ТОВ МКМ Премія , код 39904957, ТОВ Біонис , код 39983096, ТОВ Будімперія груп , код 40048252, ТОВ Логі транс , код 39546628 та ТОВ Дан Компані , код 39313447, наявні опитування посадових осіб зазначених підприємств про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності та ухвали судів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. Крім цього, за даними Товариствами не прослідковується номенклатура придбання і реалізації товарів, послуг тощо, кількість працюючих 1 особа, відсутні в наявності основні фонди та транспортні засоби, фінансова звітність протягом 2015-2016 року не подана.

Крім того, відповідачем, в ході проведення аналізу інформації в базах ДФС України щодо взаємовідносин з ТОВ Прогрес бізнес груп , код 39873327, ТОВ Траф Альянс , код 39338409, ТОВ Трайдер Груп , код 39652392, ТОВ Бізнес Перфект Груп , код 39932848, ТОВ Відекс Груп , код 40042580, ТОВ Астра Стиль Груп , код 40467120, ТОВ Тепер Союз , код 39619549, ТОВ Грандком-Корпорейшн , код 39369332, ТОВ Бізнес-Павер Груп , код 39924842, ТОВ Ріал-С Груп , код 40488643, ТОВ Войскепітал-ДС , код 36509599, ТОВ Укр Прод , код 39439121, ТОВ Сайлес Груп , код 39651671, ТОВ Наутилтрейд , код 40782584, ТОВ Проект-Актив , код 39379760 за перевіряємий період встановлено, що у вищевказаних підприємств відсутні матеріально-технічні можливості, кваліфікований персонал, наявні кримінальні провадження.

Одним з ключових принципів адміністративного судочинства є доведення суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, що закладено у положеннях ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .

Проаналізувавши у взаємозв`язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи відносно взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами, суд встановив наступне.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності певних обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства, законодавства з питань бухгалтерського обліку та стандартів бухгалтерського обліку пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

В контексті наведеного суд, вирішуючи спір по суті, виходить з положень абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України відповідно до яких суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку фіскального органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності , як складової принципу верховенства права.

В акті перевірки зазначається, що позивачем не надано до перевірки первинні документи, а саме: договори та додаткові угоди, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі ТМЦ, прибуткові накладні, платіжні доручення, рахунки -фактури, довіреності на отримані ТМЦ, свідоцтва, специфікації та додатки до договорів та інші підтверджуючі документи, які мають відношення до товару та послуг.

В результаті ненадання вказаних документів, контролюючим органом були складені акти про ненадання документів бухгалтерського та податкового обліку від 10.05.2018 року 582/ 2615140102 , від 17.05.2018 року № 611/2615140102, від 14.05.2018 року № 592/2615140102.

Однак, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, позивачем надавались докази вилучення оригіналів первинних документів слідчим ОВС 2-го СВ прокуратури м. Києва Богдановим О, в рамках кримінального провадження №42016100000000291 від 24.03.2016 року.

На підтвердження вказаного факту до матеріалів справи долучена постанова про витребування документів прокуратурою м. Києва, слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури м. Києва, радника юстиції Богданова О.М.

Незважаючи на цей факт, відповідачем не прийнято до уваги наявну постанову про витребування документів та реєстри документів, які були витребувані органом досудового розслідування, а зроблені висновки про їх відсутність та нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами

Доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є гіпотетичними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, фактично на доказах, які не були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Так, відносно посилань відповідача на ухвали слідчих суддів, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 79 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на надані пояснення посадових осіб підприємств-контрагентів про непричетність до діяльності підприємств.

Вказані докази спростовуються наявними в матеріалах справи нотаріально завіреними заявами керівників підприємств, якими вони підтверджують взаємовідносини між позивачем та їх підприємствами, а також підтверджують статус посадової особи підприємства.

Тому, зазначення щодо фігурування певної особи у кримінальному провадженні, у поясненнях, не має будь-якого правового значення для цілей визначення у даному випадку податкових зобов`язань.

Враховуючи наведене, вказані в Акті перевірки ухвали слідчих суддів з посиланнями на пояснення, протоколи допитів свідків не є належними та допустимими доказами в контексті спірних відносин, а відтак, не можуть братися судом до уваги.

Як зазначає сам відповідач, відповідно до ст. 83 Податкового Кодексу України матеріалами, які стали підставою для висновків під час проведення перевірки є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотримання яких покладено на контролюючі органи.

На адресу позивача, відповідач направляв запити від 10.05.2018 б/№ та від 16.05.2018 року б/№ про надання документів та пояснень стосовно ряду підприємств-постачальників. У відповідь на вказані запити позивачем були надані документи, які свідчать про відсутність таких документів на підприємстві, в зв`язку із вилученням їх слідчим прокуратури м. Києва.

Як встановлено судом та підтверджено свідком ОСОБА_3 під час її допиту в судовому засіданні 28.10.2019 року проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання-контрагентами не проводились, подальший рух активів не досліджувався, посадових осіб підприємств-контрагентів не опитували, із запитом до органів прокуратури не зверталися.

Відповідно до вимог п.85.9 ст. 85 Податкового Кодексу України коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за отриманням якого покладено на контролюючі органи , були вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Всупереч вказаним вимогам законодавства, відповідач проведення перевірки не призупинив. Як пояснила свідок у судовому засіданні 28.10.2019 року, в зв`язку із вказаною ситуацією, було прийнято рішення писати запити до позивача.

Вказані вище обставини свідчать про те, що висновки контролюючого органу були зроблені без дослідження повного пакету документів щодо контрагентів позивача, лише на підставі інформації, яка містилась в Єдиному реєстрі судових рішень та баз даних Державної фіскальної служби України.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України (фіктивна діяльність суб`єкта господарювання). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Для повного та всебічного дослідження обставин справи, ухвалою суду від 21 січня 2019 року було витребувано від слідчих та правоохоронних органів України інформацію стосовно контрагентів позивача, а саме: чи звертався відповідач до судових органів з позовами про визнання недійсними угод між позивачем його контрагентами, про припинення вказаних підприємств-контрагентів, чи було повідомлено про підозру особам, які створили зазначені підприємства, чи спрямовувались до суду із обвинувальним актом кримінальні провадження стосовно учасників підприємств-контрагентів позивача.

На виконання вказаної ухвали, до суду надійшли наступні відповіді: від прокуратури Донецької області за № 04/215-196 вих 19 від 08.02.2019 року, від ГУ ДФС у м. Києві від 11.02.2019 року, Служби Безпеки України № 78/2/13-441 пт від 13.02.2019 року, Генеральної прокуратури України №04/5/2-120 вих 19 від 21.02.2019 року, відповідно до яких про підозру у скоєні злочинів, жодній особі, яка створила перелічені підприємства, не повідомлялось, кримінальні провадження з обвинувальним актом до суду не направлялись, з позовами про визнання недійними угод ГУ ДФС у м. Києві до суду не заверталось.

Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеними контрагентами, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення позивача до суду, ним було заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору.

Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року позивачу частково розстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиніринг" (04050, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/3, код ЄДРПОУ 39395692) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 № 0008641401, від 19.06.2018 № 0008651401, від 19.06.2018 № 0008661401, від 19.06.2018 № 0008671401.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиніринг" (04050, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/3, код ЄДРПОУ 39395692), шляхом безспірного списання сплачений судовий збір у розмірі 30 000,00 (тридцяти тисяч грн), на користь суду - 267 397,58 (двісті шістдесят сім тисяч триста дев`яносто сім грн п`ятдесят вісім коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2019 року

Суддя Н.Г. Вєкуа