Постанова

від 05.11.2019 по справі 260/1424/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9853/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року, ухвалене суддею Микуляк П.П. у м. Ужгороді о 14 год. 03 хв. у справі № 260/1424/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час затримки виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 23.07.2018 року по 16.08.2018 року і за період з 18.10.2018 року по час вирішення справи в суді.

У обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року позивачку поновлено на рівнозначній посаді в Державній податковій інспекції у Міжгірському районні Головного управління ДФС у Закарпатській області. Рішення суду в частині поновлення її на рівнозначній посаді не виконане.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року скасовано та прийнято постанову, якою поновлено позивачку на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.04.2016 року по 22.03.2018 року в сумі 124975 грн.

Позивачка вважає, що середній заробіток за час вимушеного належить стягнути з відповідача за період з 23.03.2018 року до дня постановлення рішення судом апеляційної інстанції, тобто до 23.07.2018 року. Крім того, позивачка вважає, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з тих підстав, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 року в частині поновлення на роботі підлягала до негайного виконання, а фактично відповідач виконав постанову суду та поновив позивачку на роботі лише 17.08.2018 року.

Позивачка зазначає, що, не виплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу та час затримки виконання судового рішення, відповідач порушив її право щодо отримання належної компенсації за незаконне звільнення з роботи. На думку позивачки, захист порушеного права можливий шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання судового рішення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року проведено заміну первісного відповідача - Хустську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області на належного - Головне управління ДФС у Закарпатській області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржила позивачка, яка просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

У обґрунтування апеляційних вимог, позивачка зазначає те, що висновок суду першої інстанції про те, що постановою апеляційного суду від 23.07.2018 року стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу лише по 22.03.2019 року, а тому середній заробіток з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року стягнення не підлягає, а також про те, що положення статті 236 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення застосуванню не підлягають, оскільки рішення суду виконано добровільно, є незаконним та необґрунтованим.

Позивачка вважає, що оскільки її поновлено на роботі, згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 року, то середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно стягнути по 22.07.2018 року.

Крім того, у зв`язку з тим, що вказана постанова апеляційного суду в частині поновлення на роботі виконана 17.08.2018 року, то позивачка вважає, що відповідно до статті 236 КЗпП України має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Позиція відповідача зводиться до того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року та прийнято постанову, якою ухвалено стягнути з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2016 року по 22.03.2018 року в сумі 124975,50 грн. Оскільки, апеляційний суд ухвалив стягнути на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2016 року по 22.03.2018 року, то підстав для компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року, на думку відповідача, немає.

Крім того, відповідач вважає, що постанова апеляційного суду від 23.07.2018 року, яка в частині поновлення позивачки на посаді виконана 17.08.2019 року, виконана добровільно та вчасно, а тому, на думку відповідача, підстав для застосування статті 236 КЗпП України щодо компенсації середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду немає.

Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.

04 листопада 2019 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДФС у Закарпатській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що 01.11.2019 року апеляційний суд відмовив у проведенні судового засідання призначеного на 05.11.2019 року у режимі відеоконференції, у зв`язку з чим у відповідача було недостатньо часу підготувати документи на відрядження працівника та купівлю проїзних квитків до міста Львова.

Проте, апеляційний суд вважає, що в задоволенні цього клопотання необхідно відмовити виходячи з того, що участь відповідача у справі, який належним чином повідомлений про дату судового засідання є необов`язковою, а справу, на переконання апеляційного суду, може бути вирішено на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 01.04.2016 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області № 23-0 позивачка звільнена з посади головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області у зв`язку з скороченням чисельності за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 807/613/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області № 23-0 від 01.04.2016 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 в Хустській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на рівнозначній посаді, яку вона займала до звільнення з 02 квітня 2016 року.

Стягнуто з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2016 року по день постановлення даного рішення у розмірі 87254,95 грн.

Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року апеляційні скарги Головного управління ДФС у Закарпатській області та Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області були задоволені частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 807/613/16 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області № 23-0 від 01.04.2016 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області з 02 квітня 2016 року.

Стягнуто з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2016 року по 22 березня 2018 року в розмірі 124975,50 грн.

Наказом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції № 23-0 від 17.08.2018 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області з 02 квітня 2016 року та здійснено відповідний запис у трудовій книжці.

Наказом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 10-Ф від 16.08.2018 року Про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2016 року по 22 березня 2018 року у розмірі 124975,50 грн. з відрахуванням податків і зборів.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони у листуванні погодили реквізити та спосіб оплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то постанову суду апеляційної інстанції відповідач виконав добровільно, вчасно та у повному обсязі. З цих підстав, суд першої інстанції зробив висновок про те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час затримки виконання судового рішення необхідно відмовити.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до постановлення рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

При цьому, виходячи з наведених правових норм, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Апеляційний суд встановив те, що відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області з 02 квітня 2016 року.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, час вимушеного прогулу позивачки складає період з 02.04.2016 року по 22.07.2018 року.

Незважаючи на те, що апеляційний суд в постанові від 23.07.2018 року, ухвалив стягнути з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 лише за період з 02.04.2016 року по 22.03.2018 року в розмірі 124975,50 грн., вказана обставина не позбавляє особу можливості звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на який вона має право, а саме за період з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 має право на компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до довідки Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 6137/10/07-15-00 від 18.03.2017 року складає 253,50 грн. З такого розміру середньоденного заробітку виходив і суд апеляційної інстанції здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Кількість робочих днів за період з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року становить 81.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей період складає 20533,50 грн. (253,50х81=20533,50).

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Оскільки, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно, то роботодавець, Хустська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області повинна була поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року цього ж таки числа.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 поновлена на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року - 17.08.2018 року, про що Хустська об`єднана державна податкова інспекція винесла наказ № 23-0 від 17.08.2018 року.

Отже, на думку апеляційного суду, відповідач допустив затримку виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року. Час затримки виконання постанови апеляційного суду становить період з 23.07.2018 року по 16.08.2018 року, що складає 19 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника складає 4816,50 грн. (253,50х19=4816,50).

Враховуючи наведені вище міркування та норми матеріального права, апеляційний суд вважає, що на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року в сумі 20533,50 грн. та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника за період з 23.07.2018 року по 16.08.2018 року в сумі 4816,50 грн.

Водночас в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18.10.2018 року по час вирішення справи в суді необхідно відмовити, оскільки така вимога не обґрунтована позивачкою з посилання на відповідні фактичні обставини порушеного права за цей період, в тому числі, на норми матеріального права, які регулюють правовідносини за цей період та порушені відповідачем. Позивачка не довела, що за вказаний період між нею та відповідачем існує спір.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року у справі № 260/1424/18 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час затримки виконання рішення суду задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 року по 22.07.2018 року в сумі 20533,50 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 23.07.2018 року по 16.08.2018 року в сумі 4816,50 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 06.11.2019 року