Постанова

від 30.04.2020 по справі 260/1424/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №260/1424/18

адміністративне провадження №К/9901/36569/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Жука А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №260/1424/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Хобор Р.Б., суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2018 року по 22 липня 2018 року та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 23 липня 2018 року по 16 серпня 2018 року і за період з 18 жовтня 2018 року по час вирішення справи в суді.

2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року позивачку поновлено на рівнозначній посаді в Державній податковій інспекції у Міжгірському районні Головного управління ДФС у Закарпатській області. Рішення суду в частині поновлення її на рівнозначній посаді не виконане.

2.1. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасовано та прийнято постанову, якою поновлено позивачку на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2016 року по 22 березня 2018 року в сумі 124975 грн.

2.2. Позивачка вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу належить стягнути з відповідача за період з 23 березня 2018 року до дня постановлення рішення судом апеляційної інстанції, тобто до 23 липня 2018 року.

2.3. Також, позивачка вважає, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з тих підстав, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року в частині поновлення на роботі підлягала до негайного виконання, а фактично відповідач виконав постанову суду та поновив позивачку на роботі лише 17 серпня 2018 року.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 01 квітня 2016 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області № 23-0 позивачка звільнена з посади головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області у зв`язку з скороченням чисельності за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

3.1. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 807/613/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській задоволено частково.

3.1.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області № 23-0 від 01 квітня 2016 року Про звільнення ОСОБА_1 .

3.1.2. Поновлено ОСОБА_1 в Хустській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на рівнозначній посаді, яку вона займала до звільнення з 02 квітня 2016 року.

3.1.3. Стягнуто з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2016 року по день постановлення даного рішення у розмірі 87254,95 грн.

3.1.4. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

3.2. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року апеляційні скарги Головного управління ДФС у Закарпатській області та Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області були задоволені частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 807/613/16 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

3.2.1 Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області № 23-0 від 01 квітня 2016 року Про звільнення ОСОБА_1 .

3.2.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області з 02 квітня 2016 року.

3.2.3. Стягнуто з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2016 року по 22 березня 2018 року в розмірі 124975,50 грн.

3.3. Наказом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції № 23-0 від 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області з 02 квітня 2016 року та здійснено відповідний запис у трудовій книжці.

3.4.Наказом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 10-Ф від 16 серпня 2018 року Про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2016 року по 22 березня 2018 року у розмірі 124975,50 грн. з відрахуванням податків і зборів.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

4.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що оскільки сторони у листуванні погодили реквізити та спосіб оплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то постанову суду апеляційної інстанції відповідач виконав добровільно, вчасно та у повному обсязі. З цих підстав, суд першої інстанції зробив висновок про те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час затримки виконання судового рішення необхідно відмовити.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

5.1. Стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2018 року по 22 липня 2018 року в сумі 20533,50 грн.

5.2. Стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 23 липня 2018 року по 16 серпня 2018 року в сумі 4816,50 грн.

5.3. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

5.4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що апеляційний суд в постанові від 23 липня 2018 року ухвалив стягнути з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 лише за період з 02 квітня 2016 року по 22 березня 2018 року в розмірі 124975,50 грн., вказана обставина не позбавляє особу можливості звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на який вона має право, а саме за період з 23 березня 2018 року по 22 липня 2018 року

5.5. В частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно, тому роботодавець, Хустська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області повинна була поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року цього ж таки числа.

IV. Касаційне оскарження

6. У касаційній скарзі Головне управління ДФС у Закарпатській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що оскільки сторони попередньо узгодивши реквізити та спосіб виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі № 807/613/16 відповідач виконав добровільно, вчасно та у повному обсязі.

6.2. Також, відповідач посилається на необхідність застосування в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду тримісячного строку звернення до суду встановленого статтею 233 КЗпП України.

7. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

12. Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

13. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

14. Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

15. За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

16. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

17. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VI. Позиція Верховного Суду

18. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон N 460-IX).

19. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

23. Як встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі № 807/613/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області з 02 квітня 2016 року.

24. Отже, час вимушеного прогулу позивачки складає період з 02 квітня 2016 року по 22 липня 2018 року.

25. Разом з цим, апеляційним судом постановою від 23 липня 2018 року у справі №807/613/16 стягнуто з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 лише за період з 02 квітня 2016 року по 22 березня 2018 року в розмірі 124975,50 грн.

26. З урахуванням зазначеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме за період з 23 березня 2018 року по день прийняття рішення про поновлення позивача на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, 22 липня 2018 року.

27. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, Верховний Суд зазначає наступне.

28. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

29. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

30. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

31. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника. А тому Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про безпідставність вимог ОСОБА_1 через затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин, в тому числі бездіяльністю самого позивача.

32. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

33. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

34. Таким чином, згідно статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

35. Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

36. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

37. Як уже було зазначено та встановлено судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 поновлена на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб в Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року - 17 серпня 2018 року, про що Хустська об`єднана державна податкова інспекція винесла наказ № 23-0 від 17 серпня 2018 року.

38. Отже, відповідач допустив затримку виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року. Час затримки виконання постанови апеляційного суду становить період з 23 липня 2018 року по 16 серпня 2018 року.

39. Згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

40. У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

41. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині 2 статті 233 КЗпП України.

42. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

43. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

44. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

45. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

46. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

47. Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

48. З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 23 липня 2018 року по 16 серпня 2018 року.

49. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення до суду.

50. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 25 липня 2019 року (справа № 2а-3138/10/0370), від 21 березня 2018 року (справа № 243/2748/16-ц) та від 27 червня 2019 року (справа №821/1678/16).

51. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

52. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VIІ. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 444, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

А.В. Жук ,

Судді Верховного Суду