Постанова

від 30.10.2019 по справі 300/222/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/5916/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Святецького В.В., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (суддя - Гундяк В.Д., час ухвалення - 16:51, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - 15.04.2019 року),

в адміністративній справі №300/222/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідачів Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в якому просила: 1) визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Відділу ДВС Департаменту Міністерства юстиції України щодо безпідставно тривалого невиконання судового рішення у виконавчих провадженнях №48796720; №48793540; №48793087, та порушення прав позивача під час виконання рішення суду від 16.09.2014 р. у справі №809/2114/14; 2) зобов`язати Відділ ПВР Департамент ДВС Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №48793087 ( Зобов`язати Івано-Франківську ОДА надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 25.03.2013 р. ); 3) визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Міністерства юстиції України щодо ігнорування двох звернень позивача від 31.08.2018 року та щодо невиконання судового рішення у В ОСОБА_2 №48796720; 4) зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути дві скарги позивача від 31.08.2018 року відповідно до вимог Закону України Про звернення громадян , невідкладно припинити порушення прав позивача, прийняти законне рішення та надати позивачу обґрунтовану відповідь; 5) визнати протиправними дії та бездіяльність Івано-Франківської ОДА щодо ігнорування звернень (скарг) позивача, грубого порушення її прав та невиконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 р. у справі №2а-263/08/0970 та від 16.09.2014 р. у справі №809/2114/14; 6) зобов`язати Івано-Франківську ОДА визнати недійсним наказ №4-к від 13.02.2002 р. про звільнення позивача з посади спеціаліста Управління капітального будівництва (Івано-Франківської) ОДА; 7) зобов`язати Івано-Франківську ОДА виконати свої обов`язки страхувальника та податкового агента щодо позивача, нарахувати помісячно позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 р. по 02.01.2011 р., обчислити, утримати та сплатити загальнообов`язкові внески та платежі з заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу в першу чергу до Пенсійного фонду України та подати звіти до Пенсійного фонду України про трудовий, спеціальний, страховий стаж позивача про одержаний позивачем помісячно дохід (заробітну плату) та утримані помісячно внески з доходу (заробітної плати) позивача; 8) визнати те, що протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб Відділу ПВР Департамент ДВС Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Івано-Франківської ОДА позивачу завдана моральна шкода; 9) Стягнути з Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, з Міністерства юстиції України та з Івано-Франківської ОДА, завдану позивачу діями та бездіяльністю посадових осіб Відділу ПВР Департамент ДВС Міністерства юстиції України, завдану позивачу бездіяльністю посадових осіб Міністерства юстиції України, завдану позивачу діями та бездіяльністю Івано-Франківської ОДА, моральну шкоду в розмірі середньомісячної заробітної плати у 2018 р. начальника Відділу ПВР Департамент ДВС Міністерства юстиції України та в розмірі середньомісячної заробітної плати у 2018 р. міністра Міністерства юстиції України та в розмірі середньомісячної заробітної плати голови Івано-Франківської ОДА.

Відповідач Івано-Франківська ОДА позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач Департамент ДВС Міністерства юстиції України також позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив в її задоволенні відмовити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року відмовлено у задоволенні заяви про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалами цього ж суду від 19.03.2019 року та від 08.04.20119 року, на підставі ч.7 ст.47 КАС України , повернуто позивачу ОСОБА_1 заяви від 13.03.2019 року та від 08.04.2019 року про зміну і уточнення позовних вимог.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії і бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо безпідставно тривалого невиконання судового рішення у виконавчих провадженнях за №№ 48796720, 48793540, 48793087. Стягнено на користь ОСОБА_1 з Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 15800 грн. моральної шкоди. У задоволенні позову в іншій частині і до інших відповідачів відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 08.04.2019 року не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ОСОБА_1 зазначає, що задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправними дій і бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо безпідставно тривалого невиконання судового рішення у виконавчих провадженнях №48796720, №48793540, №48793087, суд першої інстанції не визнав порушення прав позивача, в тому числі прав стягувача, під час виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 р. у справі №809/2114/14. Зазначає апелянт, що судом першої інстанції також не було належним чином досліджено обставини справи щодо не внесення Івано-Франківською ОДА у трудову книжку позивача всіх належних записів за згаданим рішенням суду від 16.09.2014 р. у справі №809/2114/14. При цьому, суд безпідставно відмовився дослідити трудову книжку ОСОБА_1 , а також незаконність акту Івано-Франківської ОДА про відмову позивача надати трудову книжку для внесення запису. Також, звертає увагу апелянт на те, що відсутнє відповідне розпорядження (наказ) по Івано-Франківській ОДА, який є законною підставою для внесення у трудову книжку позивача запису такого змісту: визнати ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста відділу обліку та звітності за ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Управління капітального будівництва ОДА . Також суд першої інстанції не здійснив заміни неналежного відповідача Міністерства юстиції України на належного відповідача Департамент ДВС Міністерства юстиції України за позовними вимогами №3. Також суд першої інстанції протиправно повернув заяву позивача від 08.04.2019 р. про відмову від позовної вимоги №2 щодо зобов`язання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відновити ВП №48793087 та відповідно безпідставно розглянув цю позовну вимогу. Також не погоджується апелянт з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога №5 щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Івано-Франківської ОДА щодо ігнорування звернень (скарг) позивача та невиконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 р. у справі №2а-263/08/0970 та від 16.09.2014 р. у справі №809/2114/14, повинна розглядатися в порядку передбаченому ст.383 КАС України. Крім цього, зазначає апелянт, що суд протиправно не розглянув позовну вимогу №6 про зобов`язання Івано-Франківську ОДА визнати недійсним запис у трудовій книжці позивача №24 від 14.02.2002 р., натомість розглянув відкликану позовну вимогу про зобов`язання Івано-Франківську ОДА визнати недійсним наказ №4-к від 13.02.2002 р. про звільнення позивача з посади спеціаліста Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА. Суд першої інстанції також не розглянув позовну вимогу №7 щодо невиконання Івано-Франківською ОДА обов`язки страхувальника та податкового агента щодо позивача, в тому числі, в частині неподання звітності щодо позивача. Також суд першої інстанції безпідставно не задоволив повністю позовних вимог №8 і №9 щодо визнання факту заподіяння позивачу діями відповідачів моральної шкоди та стягнення такої моральної шкоди з усіх відповідачів. Крім цього, апелянт має заперечення відносно ухвал суду першої інстанції, зокрема, щодо залишення позовної заяви без руху та зобов`язання сплатити судовий збір, щодо призначення справи до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без врахування думки позивача та складності справи, щодо відмови у задоволенні заяви про вступ у справу ОСОБА_3 в якості третьої особи на стороні позивача, щодо не вирішення усіх позовних вимог та нез`ясування змісту і обсягу позовних вимог, щодо незадоволення клопотань позивача про оголошення перерв у судовому засіданні чи зупиненні розгляду справи, щодо відмови у задоволенні заяви про відвід судді. Також на думку апелянта суд першої інстанції допустив інші порушення норм процесуального законодавства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить: 1) скасувати рішення суду від 08.04.2019 р. в частині незадоволення позовної вимоги №1, а саме: визнати порушення прав позивача під час виконання рішення суду від 16.09.2014 р. у справі №809/2114/14 , та постановити у цій частині нове рішення, яким задоволити цю частину позовної вимоги; 2) скасувати протиправний висновок з рішення суду від 08.04.2019 р., а саме: На переконання суду такі дії ОСОБА_1 свідчать про перешкоджання виконання рішення суду… (абзац 3 стор.5 рішення); 3 ) скасувати рішення суду від 08.04.2019 р. в частині не заявленої позовної вимоги про зобов`язання Івано-Франківської ОДА визнати недійсним наказ за №4-к від 13.02.2002 р.; 4) скасувати рішення суду від 08.04.2019 р. в частині незадоволених судом позовних вимог №3, №4 та направити справу в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд або постановити нове рішення, яким задоволити ці позовні вимоги; 5) скасувати рішення суду від 08.04.2019 р. в частині незадоволених судом позовних вимог №5, №7 та постановити нове рішення, яким задоволити ці позовні вимоги; 6) постановити нове рішення, яким задоволити не розглянуту судом першої інстанції позовну вимогу №6 Зобов`язати Івано-Франківську ОДА визнати недійсним запис у трудовій книжці позивача №24 від 14.02.2002 р. звільнити з посади спеціаліста обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України Про державну службу , у зв`язку з порушенням умов реалізації права на державну службу ; 7) скасувати рішення суду від 08.04.2019 р. в частині незадоволених судом позовних вимог №8 та №9 щодо Міністерства юстиції України та щодо Івано-Франківської ОДА та направити в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд або постановити нове рішення, яким задоволити частину позовних вимог №8, №9 щодо Міністерства юстиції України та Івано-Франківської ОДА.

Відповідач Івано-Франківська ОДА подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

З рішенням суду першої інстанції від 08.04.2019 року також не погодився відповідач Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що є безпідставними твердження позивача про бездіяльність державного виконавця при проведенні виконавчих дій у виконавчих провадженнях №48793540, №48793087 та №48796720 щодо примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 р. №809/2114/14. Зокрема, зазначає апелянт, що у виконавчому провадженні №48793540 державним виконавцем 21.12.2015 року було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Також 21.12.2015 р. на адресу боржника Івано-Франківської ОДА направлено вимогу державного виконавця про виконання рішення суду в строк до 25.12.2015 р.. Надалі 19.02.2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду та направлено вимогу про виконання рішення суду в строк до 29.02.2016 р.. Також вимоги державного виконавця про виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №809/2114/14 від 20.05.2015 р. у ВП №48793540 направлялись на адресу боржника Івано-Франківської ОДА 08.09.2017 р. та 06.03.2019 р.. Також зазначає апелянт, що у матеріалах справи ВП № 48796720 наявна копія відповіді ВПВР ДВС України від 22.06.2014 р. №Б-7380/5-8 на звернення ОСОБА_1 від 22.04.2014 р. та копія відповіді ВПВР ДВС України від 06.03.2019 р. №20.1/40553439/8 на звернення ОСОБА_1 .. Також згідно матеріалів справи ВП №48793087, 05.03.2019 р. державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №48793087. Тому, на думку апелянта, відповідачем вживалися всі передбачені чинним законодавством України заходи щодо виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 р. у справі №2а-263/08/0970. Також вказує апелянт, що суд першої інстанції безпідставно стягнув в користь позивача моральну шкоду, оскільки немає жодних доказів про заподіяння позивачу моральної шкоди.

За результатами апеляційного розгляду апелянт Департамент ДВС Міністерства юстиції України просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.04.2019 року в частині задоволення та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту ДВС України відмовити в повному обсязі.

Відповідач Івано-Франківська ОДА подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду від 08.04.2019 р. - без змін.

Позивач ОСОБА_1 також подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, зокрема, зазначає, що рішення суду від 08.04.2019 р. в частині задоволення позовних вимог є законним та обгрунтованим.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 р. прийнято відмову ОСОБА_1 від вимоги №2 Скасувати протиправний висновок з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 р., а саме: На переконання суду такі дії ОСОБА_1 свідчать про перешкоджання виконанню рішення суду… (абзац 3 стор.5 рішення) апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, - і в цій частині закрито апеляційне провадження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 р. прийнято відмову ОСОБА_1 від таких позовних вимог: №3 . Визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ігнорування двох звернень позивача від 31.08.2018 р., дії та бездіяльність щодо невиконання судового рішення у В ОСОБА_2 №48796720; №4 . Зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути дві скарги позивача від 31.08.2018 р. відповідно до вимог Закону України Про звернення громадян , невідкладно припинити порушення прав позивача, прийняти законне рішення та надати позивачу обґрунтовану відповідь; №8 . Визнати те, що протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб …, Міністерства юстиції України, …, позивачу завдана моральна шкода; №9 . Стягнути з … з Міністерства юстиції України …, …, завдану позивачу бездіяльністю посадових осіб Міністерства юстиції України, …, моральну шкоду в розмірі середньомісячної заробітної плати у 2018 р. …, міністра Міністерства юстиції України … , - в цій адміністративній справі №300/222/19, - і в частині цих позовних вимог визнано нечинним рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та закрито провадження у справі щодо цієї частини позовних вимог.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) ОСОБА_1 про зупинення або відкладення апеляційного провадження в адміністративній справі №300/222/19.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 р. задоволено частково заяву (клопотання) ОСОБА_1 про з`ясування заявлених позовних вимог в адміністративній справі №300/222/19, а саме, в частині щодо визначення в присутності сторін, заявлених позивачем в суді першої інстанції позовних вимог.

При з`ясуванні судом апеляційної інстанції обсягу заявлених до суду першої інстанції позовних вимог в адміністративній справі №300/222/19, встановлено, що суд першої інстанції за результатами розгляду цієї адміністративної справи №300/222/19 рішенням від 08.04.2019 року вирішив позовні вимоги, які були заявлені позивачем у позовній заяві від 30.01.2019 року.

З цього приводу колегією суддів враховано, що заява позивача ОСОБА_1 від 31.01.2019 року про часткову зміну позовних вимог, як і відповідна позовна вимога №6 в редакції: Зобов`язати Івано-Франківську ОДА визнати недійсним запис у трудовій книжці №24 від 14.02.2002 р. Звільнити з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно п.1 ст.30 Закону України Про державну службу у зв`язку з порушенням умов реалізації права на державну службу , не була предметом розгляду суду першої інстанції у цій адміністративній справі. За цією позовної вимогою №6 суд першої інстанції провадження не відкривав і по суті ця позовна вимога судом не розглядалась.

Також колегією суддів враховано, що заяви позивача ОСОБА_1 від 13.03.2019 року та від 08.04.2019 року про уточнення та зміну позовних вимог ухвалами суду першої інстанції від 19.03.2019 року та від 08.04.2019 року були повернені позивачу і не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вирішені судом апеляційної інстанції питання щодо обсягу позовних вимог та обсягу апеляційних вимог позивача ОСОБА_1 , вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту ДВС Міністерства юстиції України слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року слід залишити без змін, з врахуванням ухвали суду апеляційної інстанції від 30.10.2019 року про часткове визнання нечинним цього рішення суду та закриття провадження у цій справі щодо частини позовних вимог.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 809/2114/14 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів Державної виконавчої служби України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Державної казначейської служби України, про визнання рішень, дій та бездіяльності неправомірними, зобов`язання до вчинення дій, визнання незаконними та скасування постанов та стягнення моральної шкоди. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України по виконанню виконавчих листів Івано-Франківського окружного адміністративного суду №№ 2а-263/08/0970 від 11.12.2012 року у виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332 та по наданню відповіді на звернення ОСОБА_1 від 22.04.2014 року. Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Державної виконавчої служби України ВП №40553439 та ВП №40553332 від 20.06.2014 року про повернення виконавчих документів стягувачеві. Зобов`язано Державну виконавчу службу України внести виправлення в постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень №40553439 та №40553332 від 05.11.2013 року: замість внесеного до них коду ЄДРПОУ - 33645856 внести правильний код боржника - Івано-Франківської обласної державної адміністрації - 20567921. Зобов`язано Державну виконавчу службу України надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 22.04.2014 року. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 25.03.2013 року. Зобов`язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 25.03.2013 року. Зобов`язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), а саме: "Визнати ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації". В задоволенні адміністративного позову в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 22, 222 Т.1).

20.05.2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №809/2114/14 щодо зобов`язання Івано-Франківську ОДА внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 , а саме: Визнати ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківськуої ОДА . Згідно цього виконавчого листа Івано-Франківська ОДА являється боржником, а ОСОБА_1 - стягувачем (а.с. 291 Т.1).

Постановою заступника начальника відділу відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Селезньова М.О. від 18.09.2015 року відкрито виконавче провадження №48793540 з виконання вказаного виконавчого листа за №809/2114/14 від 20.05.2015 року (а.с. 287 Т.1).

Постановами старшого державного виконавця Мурихіна С.В. від 21.12.2015 року та від 19.02.2016 року на боржника Івано-Франківську ОДА накладено штраф за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця (а.с. 281, 284 Т.1).

Матеріалами цього виконавчого провадження №48793540 підтверджується, що станом по даний час це виконавче провадження не завершено (а.с. 256-292 Т.1).

Також встановлено, що 20.05.2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №809/2114/14 щодо зобов`язання Івано-Франківську ОДА надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 25.03.2013 р.. Згідно цього виконавчого листа Івано-Франківська ОДА являється боржником, а ОСОБА_1 - стягувачем (а.с. 240 Т.1).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 21.09.2015 року відкрито виконавче провадження за №48793087 з виконання виконавчого листа №809/2114/14 від 20.05.2015 року (а.с. 213 Т.1).

Постановами старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 21.12.2015 року та 19.02.2016 року на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця (а.с. 216, 219 Т.1).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 02.10.2017 року було закінчено це виконавче провадження ВП №48793087 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду (а.с. 238 Т.1).

Однак, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року у справі №876/1370/17 визнано протиправною і скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2017 року ВП №48793087 (а.с. 153, 249 Т.1).

Надалі, постановою заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 05.03.2019 року виконавче провадження за №48793087 було відновлено (а.с. 189 Т.1).

Матеріалами цього виконавчого провадження ВП №48793087 підтверджується, що станом по даний час це виконавче провадження не завершено (а.с. 209-255 Т.1).

Також встановлено, що 20.05.2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №809/2114/14 щодо зобов`язання ДВС України надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 22.04.2014 р.. Згідно цього виконавчого листа ДВС України являється боржником, а ОСОБА_1 - стягувачем (а.с. 297 Т.1).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 21.09.2015 року відкрито виконавче провадження за №48796720 з виконання виконавчого листа за №809/2114/14 від 20.05.2015 року (а.с. 298 Т.1).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 21.12.2015 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме боржника - Державну виконавчу службу України на Міністерство юстиції України (а.с. 302 Т.1).

Матеріалами цього виконавчого провадження ВП №48796720 підтверджується, що станом по даний час це виконавче провадження не завершено (а.с. 293-323 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову, і відповідно вважає безпідставними доводи обох апелянтів, виходячи з наступного.

Відносно доводів апелянта (відповідача) Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, колегія суддів враховує, що в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо безпідставно тривалого невиконання судового рішення у виконавчих провадженнях №48796720; №48793540; №48793087, для вірного вирішення цих вимог важливе значення має встановлення відповідності дій (рішень) державного виконавця вимогам діючого законодавства у розглядуваних правовідносинах.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 21.04.1999 року №606-XIV чинного на час відкриття розглядуваних виконавчих проваджень), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну

виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець в тому числі здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями ст.75 Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Крім цього, згідно статті 63 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII чинного на час розгляду даного адміністративного позову), за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів виконавчих проваджень за №48793540 та №48793087 видно, що після винесення постанов про накладення штрафу від 21.12.2015 року старшим державним виконавцем протиправно не було перевірено стан виконання рішення.

Крім того, після повторного винесення постанов про накладення штрафу від 19.02.2016 року державним виконавцем не було внесено подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Разом з тим, згідно ч.2 ст.30 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Однак у виконавчих провадженнях за №№ 48796720, 48793540, 48793087 старшим державним виконавцем значно порушено встановлений Законом двомісячний строк для проведення виконавчих дій з виконання рішення суду.

Тому, являється вірним висновок суду першої інстанції про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій і бездіяльності Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо безпідставно тривалого невиконання судового рішення у виконавчих провадженнях за №№ 48796720, 48793540, 48793087.

Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004 р. про те, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає також і виконання кінцевих судових рішень, що набрали законної сили, які в державі, де дотримується принцип верховенства права не можуть залишатися не виконаними на шкоду сторони, що має на це право. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції від 15.03.2001 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс.

Враховуючи наведені обставини справи та норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні та досліджені матеріали справи не підтверджують доводів апеляційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення із відповідача Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Тому, з врахуванням факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, обставин та дій (бездіяльність) відповідача, а також інших обставин, що мають значення для вирішення спору, являються обгрунтованими доводи позивача щодо стягнення моральної шкоди.

Відносно доводів апелянта (позивача) ОСОБА_1 , з врахуванням ухвал суду апеляційної інстанції від 16.10.2019 р. про прийняття відмови апелянта ОСОБА_1 від вимоги №2 апеляційної скарги, від 30.10.2019 р. про прийняття відмови позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог (тобто вимог №3, №4 та вимог №8, №9 в частині щодо Міністерства юстиції України), від 30.10.2019 р. про з`ясування заявлених позовних вимог в суді першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно враховано, що порушення прав позивача під час виконання рішення суду від 16.09.2014 р. у справі №809/2114/14 було зумовлено протиправними діями і бездіяльністю відповідача Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо безпідставно тривалого невиконання судового рішення у виконавчих провадженнях за №№ 48796720, 48793540, 48793087, а тому суд першої інстанції вірно вирішив вимогу №1 позовної заяви.

Також суд першої інстанції вірно врахував, що постановою старшого державного виконавця Мурихіна С.В. від 05.03.2019 року було відновлено виконавче провадження №48793087, а тому не підлягає до задоволення вимога №2 позовної заяви.

Відносно позовних вимог, які заявлені до відповідача Івано-Франківської ОДА, то судом першої інстанції вірно зазначено, що положеннями ст.383 КАС України встановлено порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Згідно ч.1 вищевказаної норми, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тому, не підлягають до задоволення вимоги № 5, 6, 7 позовної заяви, які фактично стосуються виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року за №2а-263/08/0970 та від 16.09.2014 року за №809/2114/14.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог № 8, 9 про визнання завданої та стягнення моральної шкоди із відповідача Івано-Франківської ОДА, оскільки у розглядуваній адміністративній справі відсутні підстави про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відносно відповідача Івано-Франківської ОДА.

Відносно доводів апелянта ОСОБА_1 щодо заперечень на ухвали суду першої інстанції, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню, то колегія суддів враховує, що відповідними ухвалами суду першої інстанції було вирішено питання щодо сплатити судового збору за подання адміністративного позову, щодо процесуального порядку розгляду адміністративної справи, щодо вступу в справу третьої особи на стороні позивача, щодо обсягу заявлених позовних вимог, щодо оголошення перерв у судовому засіданні чи зупинення розгляду справи, щодо відводу судді.

Наведені апелянтом ОСОБА_1 заперечення на відповідні ухвали суду першої інстанції не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, згідно статті 317 КАС України, оскільки незначні процесуальні порушення суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи.

Водночас, колегія суддів враховує, що оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача ОСОБА_1 були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано відповідну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права і основ процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року в адміністративній справі №300/222/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: В. В. Святецький М. А. Пліш Повний текст постанови складено 05.11.2019 року