Постанова

від 05.11.2019 по справі 586/1104/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

м.Суми

Справа №586/1104/18

Номер провадження 22-ц/816/4652/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Орлова І. В.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області - Калістратової Тетяни Валеріївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року в складі судді Темірова Ч.М., ухваленого в м. Середина-Буда, повний текст якого складений 30 липня 2019 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, 04 жовтня 2018 року вона пред`явила позов до того ж самого відповідача про стягнення не в повному обсязі нарахованої заробітної плати та інших виплат. Ухвалою Середино-Будського районного суду Сумської області від 01 квітня 2019 року вказані цивільні справи об`єднано в одне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з лютого 2017 року вона тимчасово, на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, працювала на посаді художнього керівника Середино-Будського районного будинку культури. Наказом від 20 листопада 2017 року за № 30-К за її згодою на неї було покладено обов`язки директора Середино-Будського районного будинку культури. При цьому, позивач наголосила, що наказ про звільнення її від обов`язків художнього керівника не видавався.

Наказом Середино-Будського районного будинку культури від 13 серпня 2018 року за № 11-К її було звільнено з посади художнього керівника, а також їй були виплачені розрахункові по зарплаті та компенсація за невикористані дні відпустки. З отриманої трудової книжки вона дізналась, що про виконання нею обов`язків директора Середино-Будського районного будинку культури не були внесені записи в трудову книжку, а також запис про її звільнення з цієї посади. Крім того, на її думку, станом на 13 серпня 2018 року вона виконувала обов`язки директора Середино-Будського районного будинку культури не тимчасово і не по суміщенню, а за безстроковим трудовим договором, тому звільнення її з посади директора Середино-Будського районного будинку культури мало бути здійснено лише на підставі ст.36 КЗпП України та в порядку ст.ст.37-49 КЗпП України, а, отже, є незаконним та таким, що порушує її права.

Позивач також послалась на те, що наказом начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 25 липня 2018 року за №25-К(3) їй без будь-яких обґрунтувань було зменшено надбавку за складність та напруженість у роботі у липні 2018 року до 30 % від посадового окладу, а в подальшому наказом від 27 липня 2018 року за

№ 27-К(3) вказаний наказ було скасовано та позбавлено її надбавки у повному обсязі. Вказані накази позивач вважає такими, що суперечать чинному законодавству та порушують її права, оскільки виплата надбавки за складність та напруженість у роботі була передбачена штатним розписом Середино-Будського районного будинку культури на 2017, 2018 роки, тому законних підстав для позбавлення надбавки не було.

Крім того, вона вказала, що наказом начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 10 липня 2018 року за № 8-Від їй була надана відпустка з 01 серпня 2018 року по 12 серпня 2018 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Однак, наказом від 06 серпня 2018 року за № 13 до вказаного вище наказу були внесені зміни, згідно з якими її було необґрунтовано позбавлено матеріальної допомоги, що стало підставою для відрахування з отриманих грошових коштів відповідної матеріальної допомоги, хоча згоди на вказані відрахування вона не надавала.

Також позивач наголосила і на тому, що під час виконання нею обов`язків директора Середино-Будського районного будинку культури за період з 20 листопада 2017 року по 25 липня 2018 року їй нараховувалась заробітна плата в розмірі посадового окладу та надбавки до нього як художньому керівнику, а не як директору районного будинку культуру. За її вимогою у липні 2018 року їй було здійснено перерахунок та виплачено різницю в посадових окладах художнього керівника та директора районного будинку культури, але різницю у надбавках на посадові оклади їй не виплатили, що вона також вважала незаконним.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд:

- зобов`язати відділ культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області поновити її на роботі на посаді директора Середино-Будського районного будинку культури;

- зобов`язати відділ культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області внести до її трудової книжки запис про призначення її директором Середино-Будського районного будинку культури;

- стягнути з відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 серпня 2018 року;

- зобов`язати відділ культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області виплатити їй надбавку за липень 2018 року у розмірі 50% від посадового окладу директора Середино-Будського районного будинку культури;

- зобов`язати відділ культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області виплатити їй матеріальну допомогу у розмірі посадового окладу директора Середино-Будського районного будинку культури;

- зобов`язати відділ культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області здійснити перерахунок та виплатити їй надбавку на різницю між посадовими окладами художнього керівника та директора Середино-Будського районного будинку культури за період з 21 листопада 2017 року по 13 серпня 2018 року.

Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату (надбавку на різницю між посадовими окладами художнього керівника та директора Середино-Будського районного будинку культури) за період з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2018 року у сумі 3067 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області на користь держави судовий збір у сумі 704 грн 80 коп.

Вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позивач не була призначена на посаду директора Середино-Будського районного будинку культури, так як на її думку, відповідач, поклавши на неї обов`язки за вакантною посадою директора районного будинку культури, тим самим, уклав з нею безстроковий трудовий договір. На доповнення до цього вона вважає, що призначення працівника тимчасово виконуючим обов`язки керівника за вакантною посадою є подібним за змістом тимчасовому призначенню на вакантну посаду вищестоящим органом управління або тимчасовому переведенню на іншу посаду, тому спірні правовідносини щодо покладення на неї тимчасового виконання обов`язків директора та звільнення з цієї посади мають бути врегульовані за аналогією закону з вищенаведеними правовідносинами. Крім того, подана нею заява від 27 липня 2018 року, в якій вона повідомила відповідача, що відмовляється виконувати обов`язки директора у зв`язку з тим, що ця робота їй не оплачується є, на її думку, попередженням про наявність трудового договору, а не заявою про звільнення.

В апеляційній скарзі позивач також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних щодо внесення відповідних записів до трудової книжки і стосовно виплати їй надбавки за складність та напруженість у роботі, якої її необґрунтовано було позбавлено у липні 2018 року. Крім того, позивач зауважила, що відповідач не попередив її про зміну істотних умов праці (скасування надбавки) не пізніше ніж за два місяці до цього.

Також, в доводах апеляційної скарги позивач послалась і на незаконність рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї безпідставно виплаченої допомоги на оздоровлення, вважаючи, що така допомога їй була виплачена на підставі закону. Водночас, як зауважила позивач, згоди на відрахування із заробітної плати вказаної допомоги вона не надавала, а наказ про відрахування допомоги із заробітної плати не видавався, що свідчить, на її думку, про незаконність вказаних дій відповідача.

Від відповідача відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, а лише письмове заперечення стосовно доводів апеляційної скарги про виплату надбавки за складність і напруженість у роботі.

З доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_1 заробітної плати (надбавки на різницю між посадовими окладами художнього керівника та директора Середино-Будського районного будинку культури) за період з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2018 року у сумі 3067 грн сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги та пояснення представника відповідача відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Калістратової Т.В. про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 01 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду художнього керівника Середино-Будського районного будинку культури Сумської області (а.с. 142-146).

Відповідно до наказу начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 20 листопада 2017 року за №30-К з метою належної організації роботи районного будинку культури на позивача ОСОБА_1 , за її згодою, про що вона вказала в позовній заяві, з 20 листопада 2017 року було покладено тимчасове виконання обов`язків директора Середино-Будського районного будинку культури з виплатами різниці в окладі (а.с. 7, 83).

27 липня 2018 року позивач звернулась до відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області із заявою, в якій вказала, що відмовляється виконувати покладені на неї обов`язки директора Середино-Будського районного будинку культури у зв`язку з тим, що вказана робота їй не оплачувалась (а.с. 95).

Наказом т.в.о. начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 13 серпня 2018 року за № 29-К з позивача були зняті обов`язки директора районного будинку культури з 13 серпня 2018 року та покладено їх виконання на іншу особу (а.с. 17, 97).

На підставі заяви від 03 серпня 2018 року наказом в.о. директора КЗ Середино-Будської районної ради Сумської області Середино-Будський районний будинок культури від 13 серпня 2018 року за № 11-К позивач ОСОБА_1 була звільнена з посади художнього керівника 14 серпня 2018 року за угодою сторін (згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 98, 99).

Відповідно до наказів начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 20 грудня 2017 року, 29 січня 2018 року, 21 лютого 2018 року, 23 березня 2018 року, 24 квітня 2018 року, 25 травня 2018 року та 25 червня 2018 року позивачу ОСОБА_1 , як в.о. директора районного будинку культури, була встановлена надбавка за складність та напруженість у роботі у розмірі 50 % від посадового окладу за період з грудня 2017 року по червень 2018 року включно (а.с. 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14).

Наказом т.в.о. начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 25 липня 2018 року за № 25-К(З) за складність та напруженість у роботі позивачу була встановлена надбавка за складність та напруженість у роботі у розмірі 30 % від посадового окладу у липні 2018 року (а.с. 15).

Проте, наказом т.в.о. начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 27 липня 2018 року за № 27-К(З) попередній наказ від 25 липня 2018 року за № 25-К(З) Про встановлення надбавки був визнаний недійсним, а головного бухгалтера було зобов`язано зробити перерахунок заробітної плати позивачу за липень 2018 року (а.с. 16).

Згідно з наказом в.о. директора КЗ Середино-Будської районної ради Сумської області Середино-Будський РБК від 12 жовтня 2017 року за № 41-Від художньому керівнику ОСОБА_1 було надано щорічну відпуску тривалістю 16 календарних днів з 13 жовтня 2017 року по 28 жовтня 2017 року включно за відпрацьований період з 01 березня 2017 року по 12 жовтня 2017 року, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення згідно щорічної відпустки в розмірі одного місячного окладу (а.с. 62).

На підставі наказу т.в.о. начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 10 липня 2018 року за № 8-Від художньому керівнику ОСОБА_1 було надано іншу частину основної щорічної відпуски за відпрацьований період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року тривалістю 12 календарних днів, з 01 серпня 2018 року по 12 серпня 2018 року, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі одного місячного окладу (а.с. 49, 62).

Як вбачається з доповідної записки головного бухгалтера відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 06 серпня 2018 року за № 170, при співставленні бухгалтерських документів, а саме: карти-довідки за 2018 рік по ОСОБА_1 була виявлена подвоєна виплата із фонду заробітної плати, а саме: матеріальна допомога за відпрацьований період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року при наданні щорічної відпуски (а.с. 82).

У зв`язку із зазначеним, наказом т.в.о. начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 06 серпня 2018 року за № 13-Від Про приведення у відповідність розрахунків по заробітній платі було внесено зміни до наказу від 10 липня 2018 року №8-Від Про надання відпустки ОСОБА_1 та викладено пункт 1 у такій редакції: Надати ОСОБА_1 , художньому керівнику Середино-Будського районного будинку культури, частину основної щорічної оплачуваної відпустки за відпрацьований період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року тривалістю 12 календарних днів, з 01 серпня 2018 року по 12 серпня 2018 року , а також зобов`язано централізовану бухгалтерію відділу культури здійснити перерахунок заробітної плати згідно з нормами чинного законодавства (а.с. 48, 96).

Згідно інформації, наданої відділом культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області, сплачена позивачу вдруге матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 3207 грн була утримана з її заробітної плати у серпні 2018 року (а.с. 103).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі на посаді директора Середино-Будського районного будинку культури, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не була призначена на вказану посаду, так як наказом начальника відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області від 20 листопада 2017 року за № 30-К на неї, за її добровільної згоди, було покладено лише тимчасове виконання обов`язків директора будинку культури, що за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника цієї установи в обмежений у часі строк, тобто, до моменту призначення органом управління на цю посаду керівника установи та укладення з ним відповідного контракту. Установивши вказані обставини, суд відмовив і у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки позивача про призначення її на посаду директора будинку культури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що вказані вимоги є похідними від позовної вимоги щодо поновлення на роботі, яка не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу надбавку за липень 2018 року у розмірі 50 % від посадового окладу директора будинку культури, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були підстави для відмови у виплаті вказаної надбавки, вказавши, що встановлення надбавки є правом, а не обов`язком керівника. Також суд вважав, що підставою для позбавлення позивача надбавки у липні 2018 року стала незабезпеченість у повній мірі установи, тобто КЗ Середино-Будський районний будинок культури бюджетними коштами. При цьому, суд першої інстанції послався на те, що накази відповідача від 25 липня 2018 року за № 25-К(З) та від 27 липня 2018 року за № 27-К(З), якими позивачу спочатку була встановлена надбавка у розмірі 30 % від посадового окладу, а в подальшому вона була скасована, є чинними і позивачем не оспорюються.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу у розмірі посадового окладу директора будинку культури, суд першої інстанції вказав, що дії відповідача щодо відрахування помилково нарахованої і сплаченої суми матеріальної допомоги є правомірними, так як вказане нарахування відбулось внаслідок рахункової помилки.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу надбавку на різницю між посадовими окладами художнього керівника та директора Середино-Будського районного будинку культури за листопад 2017 року та за липень-серпень 2018 року, то суд першої інстанції вказав, що за вказаний період така надбавка позивачу не встановлювалась, тому відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи з вимог частини 1 статті 21 Закону України Про культуру від 14 грудня 2010 року за № 2778-VІ, керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Частинами 1 та 3 статті 21-2 вказаного Закону передбачено, що кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади.

Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.

У частинах 15, 16 статті 21-5 цього ж Закону йдеться про те, що керівник органу управління зобов`язаний призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання контракту. Істотні умови контракту публікуються на офіційному веб-сайті органу управління не пізніше наступного дня після його підписання.

Контракт з керівником державного чи комунального закладу культури визначає основні вимоги до діяльності закладу культури, виконання яких є обов`язковим для керівника, та інші умови.

Згідно зі статтею 105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Як роз`яснило Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 19 квітня 2011 року за № 126/06/186-11, виконання обов`язку тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов`язків - це заміна працівника, відсутнього у зв`язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов`язків), коли працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обов`язки тимчасово відсутнього працівника. У цьому випадку, відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України, працівнику провадиться доплата за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника (розмір доплати встановлюється на умовах, передбачених колективним договором).

Призначення працівника виконуючим обов`язки за вакантною посадою не допускається. Зазначене можливо лише за посадою, призначення на яку провадиться вищим органом управління.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за № 58, до трудової книжки вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

- відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі на посаді директора Середино-Будського районного будинку культури, так як матеріалами справи доведено, що остання не була призначена на вказану посаду відповідно до вимог ст.ст. 21, 21-2, 21-5 Закону України Про культуру , тобто на конкурсній основі, з укладенням контракту, а була призначена виконуючим обов`язки директора районного будинку культури за вакантною посадою вищим органом управління.

Таким чином, ураховуючи, що позивач поряд із своєю основною роботою (художній керівник районного будинку культури) виконувала і додаткову роботу за іншою посадою (директора районного будинку культури), тому, на думку колегії суддів, вона виконувала роботу у порядку суміщення посад.

У зв`язку із зазначеним, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що поклавши на позивача обов`язки по вакантній посаді директора районного будинку культури, відповідач, тим самим, уклав з нею безстроковий трудовий договір, так як виходячи з вимог статей 21, 105 КЗпП України поняття безстроковий трудовий договір та виконання обов`язків за вакантною посадою в порядку суміщення посад не є тотожними. Крім того, на думку колегії суддів, відповідач мав право покладати на позивача виконання обов`язків за вакантною посадою директора будинку культури, так як з огляду на вимоги статті 21-5 Закону України Про культуру призначення на посаду керівника будинку культури здійснюється вищим органом управління. При цьому, виходячи з вимог статті 21-5 Закону України Про культуру , з керівником укладається контракт, а не безстроковий трудовий договір, як помилково вважає позивач.

Крім того, скасування суміщення посад відбулось за погодженням із сторонами трудового договору, так як позивач відмовилась виконувати обов`язки директора районного будинку культури, а відповідач прийняв таку пропозицію і призначив іншу особу виконувати обов`язки директора. При цьому, про зміну істотних умов праці позивач не попереджалась в порядку статті 32 КЗпП України, так як в наказі про запровадження суміщення посад міститься вказівка про те, що виконання обов`язків директора має бути тимчасовим.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки про призначення позивача на посаду директора районного будинку культури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як вказані вимоги є похідними від позовної вимоги про поновлення на роботі, у задоволенні якої суд першої інстанції обґрунтовано відмовив. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, відповідно до вимог статті 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за № 58, запис про виконання обов`язків за вакантною посадою в порядку суміщення посад до трудової книжки не заноситься.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу надбавку за липень 2018 року у розмірі 50 % від посадового окладу директора Середино-Будського районного будинку культури, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 2, 3 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України Про оплату праці у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата (це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 7, 8 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року за № 13 роз`яснив, що оскільки відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з`ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Слід також враховувати, що умови та розмір оплати праці працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Як передбачено частиною 1 статті 29 Закону України Про культуру , умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2 а) пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери від 30 серпня 2002 року за № 1298, установлено наступні надбавки працівникам: у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки):

- за високі досягнення у праці;

- за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

- за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються.

При цьому, пунктом 4 вказаної Постанови передбачено, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Про аналогічне йдеться також у пунктах 2, 3 Наказу Міністерства культури України Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки від 18 жовтня 2005 року за № 745.

Крім того, пунктом 3.2 Колективного договору між відділом культури Середино-Будської районної державної адміністрації та профспілковим комітетом працівників культури, укладеного на 2015-2017 року передбачена можливість здійснювати преміювання працівників за результатами праці за рахунок економії фонду заробітної плати, а також здійснювати доплати за складність, інтенсивність і напруженість в роботі, за наявності коштів в місцевому бюджеті (а.с. 127-131).

Як вбачається з кошторису відділу культури Середино-Будської райдержадміністрації на 2018 рік, в ньому закладено видатки з оплати праці на суму 547 000 грн (а.с.136-137).

При цьому, у розшифровці до кошторису на 2018 рік по КПК 1014060 Забезпечення діяльності палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля та інших клубних закладів відділу культури Середино-Будської райдержадміністрації відсутня доплата за складність, інтенсивність і напруженість в роботі (а.с. 138).

Водночас, у місячному фонді заробітної плати по закладам культури на 2018 рік відділу культури Середино-Будської райдержадміністрації закладено надбавку до посадового окладу по Середино-Будському районному будинку культури у розмірі 25 % (а.с. 139).

Таким чином, установивши обставини того, що підставою для позбавлення ОСОБА_1 надбавки у липні 2018 року стала незабезпеченість бюджетними коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, ураховуючи, що виплата надбавки до посадового окладу обумовлена, насамперед, наявністю коштів у відповідному місцевому бюджеті.

Таким чином, не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для позбавлення позивача надбавки у липні 2018 року у зв`язку з відсутністю погіршення якості її роботи або порушення трудової дисципліни, а також у зв`язку з тим, що в штатних розписах по Середино-Будському РБК з грудня 2017 року і на 2018 рік (на 01 березня 2018 року) була закладена надбавка художньому керівнику у розмірі 50 % за складність і напруженість у роботі, так як матеріалами справи доведено, що встановлення відповідачем надбавки у меншому, ніж у попередніх місяцях розмірі та подальше її скасування було викликано саме відсутністю відповідного фінансування з фонду заробітної плати відділу культури Середино-Будської районної державної адміністрації на липень 2018 року, ураховуючи, що встановлення вказаної надбавки є правом, а не обов`язком відповідача.

Також, на думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку на різницю між посадовими окладами за листопад 2017 року та липень-серпень 2018 року, так як позивачем не доведено, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що у вказані місяці позивачу була встановлена надбавка за складність та напруженість в роботі, що вона мала на це право, а у відповідача була можливість виплатити таку надбавку, ураховуючи також і обставини того, що законність позбавлення позивача надбавки у липні 2018 року знайшла своє підтвердження матеріалами справи. До того ж, виходячи з матеріалів справи, позивач з 01 серпня 2018 року по 12 серпня 2018 року перебувала у щорічній оплачуваній відпустці, після чого 13 серпня 2018 року її було звільнено за згодою сторін, тобто, вона не отримувала заробітну плату і, відповідно, надбавку до посадового окладу за вказаний період.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу директора Середино-Будського районного будинку культури, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону України Про культуру працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом б) пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери від 30 серпня 2002 року за № 1298 передбачено право керівників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Про аналогічне йдеться також у підпункті б) пункту 3 Наказу Міністерства культури України Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки від 18 жовтня 2005 року за № 745.

Відповідно до частини 2 статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року за № 13, до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

За наявності у власника права здійснювати відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, він може видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.

Таким чином, правильно установивши обставини того, що матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі одного місячного окладу була надана позивачу під час використання нею частини щорічної основної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 13 жовтня 2017 року по 28 жовтня 2017 року за відпрацьований період з 01 березня 2017 року по 12 жовтня 2017 року, що підтверджується відповідним наказом від 12 жовтня 2017 року за № 41-Від (а.с. 62), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що видавши наказ від 10 липня 2018 року за № 8-Від, яким ОСОБА_1 відповідно до її заяви (а.с. 46) було надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки за відпрацьований період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року тривалістю 12 календарних днів, з 01 серпня 2018 року по 12 серпня 2018 року, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі одного місячного окладу, відповідач, тим самим, допустив подвійну виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за один відпрацьований рік, тобто, з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери від 30 серпня 2002 року за № 1298 та Наказу Міністерства культури України Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки від 18 жовтня 2005 року за № 745. Відтак, виявивши 06 серпня 2018 року, тобто не пізніше місячного строку з дня виплати, факт повторної виплати вказаної матеріальної допомоги на оздоровлення відповідач правомірно видав наказ від 06 серпня 2018 року за № 13-Від, яким зобов`язав централізовану бухгалтерію відділу культури здійснити перерахунок заробітної плати згідно з нормами чинного законодавства. При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, для відрахування таких сум згода позивача не була потрібна.

Доводи апеляційної скарги про те, що допомога на оздоровлення не є заробітною платою, тому не могла бути відрахована із заробітної плати позивача, не заслуговують на увагу колегії суддів, так як зміст статті 127 КЗпП України охоплює можливість відрахування із заробітної плати, у тому числі, і зайво виплачених внаслідок лічильних помилок інших сум, тобто, і матеріальну допомогу на оздоровлення також.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачу належить до виплати матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу саме директора районного будинку культури, то вони є безпідставними, ураховуючи, що позивачу був установлений посадовий оклад художнього керівника Середино-Будського районного будинку культури, посаду якого вона займала і наказом від 20 листопада 2017 року за № 30-К їй була встановлена доплата різниці в окладі за тимчасове виконання обов`язків директора цього будинку культури, а не посадовий оклад директора.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо того, що суд першої інстанції застосував інші норми права, ніж ті, на які посилалась позивач у позовній заяві, висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог не спростовують і не є підставою для зміни чи скасування рішення суду.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Ураховуючи, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін, тому відсутні підстави для компенсації позивачу судового збору, понесеного нею за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 1; 375; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року в даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2019 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: О.Ю. Кононенко

І.В. Орлов