Постанова

від 31.10.2019 по справі 496/4207/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4631/19

Номер справи місцевого суду: 496/4207/18

Головуючий у першій інстанції Галич О. П.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2019 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

Осіб,що беруть участь у справі:

Представник позивача- Процик М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Олеся на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Олеся

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

В жовті 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в котрих просив суд зобов`язати Селянське (фермерське) господарство Олеся звільнити і повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку площею 36 га на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту),належну йому на праві приватної власності.

04 жовтня 2018 року Біляївський районний суд одеської області відкрив провадження у справі( а.с.35).

В січні 2019 року позивач звернувся з заявою про забезпечення позову та просив суд заборонити Селянському (фермерському ) господарству Олеся здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи(оранку,культивацію,обробку гербіцидами та іншими добривами, засівання, збір врожаю, тощо) на земельній ділянці площею 36 га на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту),належній йому на праві приватної власності ( а.с.38).

Ухвалою Біліївського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову-задоволено.

Суд заборонив Селянському (фермерському ) господарству Олеся здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи(оранку,культивацію,обробку гербіцидами та іншими добривами, засівання, збір врожаю, тощо) на земельній ділянці площею 36 га на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка належить позивачу на праві приватної власності( а.с.40-41).

В апеляційній скарзі Селянське фермерське господарство`Олеся просить ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року скасувати апосилаючись на порушення судом норм процесуального права. При цьому посилається на відсутність доказів тотожності земельних ділянок якими користується відповідач з земельними ділянками,які перебувають у власності позивача.

Одночасно стверджує про відсутність доказів, що відповідач чинять перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивача, що ускладнить чи навіть унеможливить розгляд справи по суті.

11.05.2019 року Одеський апеляційний суд відкрив провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу Біляївського районного суду одеської області від 18 січня 2019 року залишити без змін,а апеляційну скаргу,без задоволення. При цьому зазначає, що за змістом заходи забезпечення позову жодним чином не є тотожними заявленим вимогам,заочним рішенням Біляївського районного суду одеської області від 28 січня 2019 року позов ОСОБА_3 повністю задоволено.

Забезпечення позову стосувалось земельної ділянки, що належить позивачу на праві власності. Про будь-які інші земельні ділянки, якими володіє відповідач, в ухвалі не йдеться. Суд першої інстанції забезпечив позов переконавшись в наявності спору між сторонами та в реальній загрозі ускладнення виконання рішення суду про своєчасне повернення земельної ділянки власнику.

В судове засідання представник Селянське фермерське господарство Олеся про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, надав клопотання про відкладення розгляд справи, посилаючись на хворобу.

Судова колегія заслухавши думку учасників судового процесу, що з`явились, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про відмову в заявленому клопотанні виходячи з вимог ст. 2 ЦПК України та відсутності доказів перебування представника апелянта на лікуванні.

В силу ст.372 частини 2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін,що з`явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши її доводи дійшла наступного.

Забезпечуючи позовні вимоги шляхом заборони Селянському (фермерському ) господарству Олеся здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи(оранку, культивацію, обробку гербіцидами та іншими добривами, засівання, збір врожаю, тощо) на земельній ділянці площею 36 га на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка належить позивачу на праві приватної власності,районний суд виходив з наявності спору між сторонами щодо спірної земельної ділянки та в реальній загрозі ускладнення виконання майбутнього рішення суду.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно зі ст.150 ч.10 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову,які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог,якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є з звільнення відповідачем земельної ділянки площею 36 га на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка належить позивачу на праві приватної власності та просить стягнути з відповідача відшкодування завданої шкоди у сумі 49 271 грн.

Натомість в заяві позивача і в ухвалі суду зазначено про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до ст.150ч.1п.2 ЦПК України, у виді накладення заборони вчиняти певні дії, зокрема заборони здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи (оранку, культивацію, обробку гербіцидами та іншими добривами, засівання, збір врожаю тощо) на земельній ділянці площею 36 га., яка на праві власності належить позивачу.

Подаючи заяву про забезпечення позову в січні 2019 року, тобто перед початком весняно-польових робіт, позивач намагався забезпечити своєчасне виконання судового рішення про повернення йому земельної ділянки, забезпечити ефективний захист та своєчасне поновлення своїх порушених прав власника земельної ділянки.

За таких обставин суд правильно дійшов до висновку про те, що за своїм змістом заходи забезпечення позову жодним чином не є тотожними заявленим позовним вимогам, а тому доводи відповідача стосовно порушення судом вимог ст.150 ч. 10 ЦПК України є неспроможними.

З матеріалів справи вбачається, що заборона відповідачу здійснювати сільськогосподарські роботи стосується виключно земельної ділянки площею 36 га. на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеногопункту),асаме:5121010100:01:001:890;5121010100:01:001:891;5121010100:01:001:892;5121010100:01:001:893;5121010100:01:001:894;5121010100:01:001:895;5121010100:01:001:896;5121010100:01:001:897;5121010100:01:001:898;5121010100:01:001:899;5121010100:01:001:900;5121010100:01:001:901;5121010100:01:001:902;5121010100:01:001:903;5121010100:01:001:904;5121010100:01:001:905; 5121010100:01:001:906;5121010100:01:001:907, право власності на котрі зареєстровано на позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Про будь-які інші земельні ділянки, якими володіє відповідач, в ухвалі не йдеться.

З врахуванням вимог ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи,якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішеннясуду або ефективний захист,або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача,за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому надання доказів вчинення перешкод, що ускладнюють чи унеможливлюють розгляд справи по суті на що вказує відповідач,зміст вищенаведеної статті 149 ЦПК не вимагає.

Заходи забезпечення позову у цивільній справі є превентивними заходами і сукупністю процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позовних вимог позивача, що вбачається зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (преамбула) та чинної ст. 149 ЦПК.

Неспроможними є посилання в апеляційній скарзі на те, що начебто позивачем не зазначено, а судом не враховано наявність-відсутність підстав вважати об`єктивною загрозу для ускладнення виконання рішення суду.

Очевидним є той факт, що у разі засівання спірної земельної ділянки відповідачем, позивачу ще тривалий час завдаватиметься шкода та він не зможе за своїм розсудом її обробляти і засівати тими сільськогосподарськими культурами, якими він вважає за необхідне.

Посилання на ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,на практику Європейського суду з прав людини щодо доказування в цивільному процесі не мають жодного стосунку до процесуальних дій суду по вжиттю заходів забезпечення позову. Перевірка дослідження всіх обставин у справі, фактів, що мають значення для правильного вирішення спору ,на що посилається апелянт у скарзі,не стосується інституту забезпечення позову.

З врахуванням зазначеного та у відповідності до ст.375 ЦПК України судова колегія апеляційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року,без змін.

Керуючись ст. 367,368,374, 375 ,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Олеся залишити без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року,без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 05.11.2019 року

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

Т.В.Цюра