Рішення
від 21.10.2019 по справі 754/8196/18
ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1838/19

Справа №754/8196/18

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Стеці Б.В.

за участі: представника позивача - ОСОБА_51

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кшевецької І . В.

відповідача - ОСОБА_4

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-тя особа - Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю подружжя, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2018 року, Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_4 , 3-тя особа - Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю подружжя, визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Вона (позивач) проживала однією сім`єю (вели спільне господарство та перебувала у фактичних шлюбних відносинах) без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з березня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

З метою встановлення факту проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) з ОСОБА_5 для набуття права спільної сумісної власності на майно придбане під час спільного проживання з ОСОБА_5 та прийняття спадщини Позивач вважає за необхідне звернутися до суду з даною позовною заявою.

Щодо факту спільного ведення господарства, проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_5 та придбання майна під час спільного проживання в період з березня 2003 року по 09 березня 2018 року, позивач зазначає наступне.

01 серпня 1986 року вона, ОСОБА_1 , розірвала шлюб з ОСОБА_6 .

01 лютого 2003 року ОСОБА_5 розірвав шлюб з ОСОБА_7 .

Будь-яких інших шлюбів вона (позивач), а ні ОСОБА_5 з дня розірвання вказаних шлюбів й по сьогоднішній день не укладали. Під час спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин), а саме: з березня 2003 року по 09 березня 2018 року, а ні вона (позивач), а ні ОСОБА_5 , в зареєстрованому шлюбі не перебували.

Зазначає, що фактично проживати однією сім`єю з ОСОБА_5 вони почали після розірвання ним свого шлюбу, а саме з березня 2003 року.

З березня 2003 року до вересня 2004 року, вона (позивач) та ОСОБА_5 проживали разом у її (позивач) квартирі (яка належить їй (позивачу) на праві власності) за адресою: АДРЕСА_1 , а з жовтня 2004 року по червень 2005 року вони проживали також у квартирі Позивача (яка належить мені їй (позивачу) власності) за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона (позивач) придбала після продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2004 року вони з ОСОБА_5 придбали квартиру АДРЕСА_3 , яка була оформлена на ОСОБА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу. У вказаній квартирі вона (позивач) разом з ОСОБА_5 зробили ремонт та у червні 2005 року переїхали жити до цієї квартири. У цій квартирі вона (позивач) фактично проживали та вела спільне господарство разом з ОСОБА_5 до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). В даній квартирі позивач продовжує проживати й на сьогоднішній день.

20 травня 2006 року вона (позивач) та ОСОБА_5 придбали житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_4 , який був оформлений на ОСОБА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку.

Також, 20 травня 2006 року, відповідно до договору купівлі-продажу земельних ділянок, ними було придбано земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_4 .

У вказаному будинку Позивач з ОСОБА_5 дуже часто відпочивали та вели спільне господарство, а саме: садили огородину: картоплю, овочі, фрукти та здійснювали збирання врожаю.

Зазначений будинок та земельні ділянки, ОСОБА_8 , було заповідано їй, ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом.

Вказує, що так як, вони з ОСОБА_5 , проживали однією сім`єю та перебували у фактичних шлюбних відносинах, то вони часто відвідували гостей, святкували усі свята - його та її (позивача) дні народження, новий рік, тощо, відвідували весілля її (позивача) доньки - ОСОБА_9 , двоюрідної сестри - ОСОБА_10 , їздили з друзями на відпочинок, ловили рибу, тощо.

Вказує, що таким чином, вони з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, що свідчить про наявність фактичних відносин як чоловіка та жінки, але без реєстрації шлюбу.

У 2007 році ними було придбано автомобіль марки Chevrolet модель Tacuma, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовували разом у побуті, для поїздок на дачу та відпочинок.

27 липня 2005 року ними було придбано причіп синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підставі рішення Ржищівської міської ради Київської області XVIII сесії V скликання №416 від 29.04.2007 року ОСОБА_5 було отримано: земельну ділянку розміром 0,0062 у, що знаходиться у АДРЕСА_12 та земельну ділянку розміром 0,0532, що знаходиться у АДРЕСА_12 .

07 жовтня 2011 року вона (позивач) з ОСОБА_5 придбали квартиру АДРЕСА_5 , яка була оформлена на ОСОБА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 належить 50% статутного капіталу Товариства обмеженою відповідальністю Теле-Макс (код за ЄДРПОУ 36656808. місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, літера Ч, (дата реєстрації: 14 вересня 2009 рік), що складає 37065,62 гривень.

Зазначила, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною - (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Позивач зазначила, що так як все зазначене майно було придбане нею з ОСОБА_5 під час проживання однією сім`єю в інтересах їх сім`ї, тому дане майно, відповідно до ст. 60, 74 Сімейного кодексу України, є Позивача з ОСОБА_5 спільною сумісною власністю.

Наголосила, що ніякої окремої домовленості та шлюбного договору між нею та ОСОБА_5 не існує. Таким чином, частки у придбаному нею (позивачем) з ОСОБА_5 під час спільного проживання однією сім`єю, майні є рівними, а тому їй (позивачу) належить 50 % такого майна.

Також зазначила, що з 07.09.2008 по 17.09.2008 років вона (позивач) та ОСОБА_5 разом літали на відпочинок до Туреччини, що підтверджується договором №199 від 27.08.2008 року, міжнародним страховим договором №МІ від 04.09.2008р. та відмітками у її закордонному паспорті номер НОМЕР_3 та закордонному паспорті ОСОБА_5 НОМЕР_4 . Крім того закордоні паспорти вона (позивач) з ОСОБА_5 отримали разом в один день - 04 серпня 2008 року, що підтверджуєься датою видачі у самих закордонних паспортах. Вказала також, що підтвердженням фактичних шлюбних відносин між нею (позивачем) та ОСОБА_5 є той факт, що після смерті ОСОБА_5 вона (позивач) займалася організацією похорон ОСОБА_5 та оплачувала усі витрати, пов`язані з похоронами ОСОБА_5 .. що підтверджується відповідними доказами.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначила наступне.

У 2014 році ОСОБА_5 було поставлено діагноз цироз печінки. З цього часу й до дня його смерті вона (позивач) постійно приймала участь у його лікуванні, відвозила його до лікарні, купувала йому ліки, спілкувалася з лікарями, слідкувала за дотриманням ним дієти та графіку прийому ліків.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія № АВ №0662916 з 17.01.2018 року ОСОБА_5 встановлена друга група інвалідності довічно (загальне захворювання).

Зазначила, що таким чином, протягом тривалого часу, з 2014 року по 09.03.2018 року, що складає майже 4 роки, вона (позивач) дбала про стан здоров`я ОСОБА_5 .. а в останні місяці його життя вона (позивач) майже не відходила від нього, оскільки ОСОБА_5 , практично не міг пересуватися без сторонньої допомоги. Будь-яка інша особа не приймала участі у його піклуванні, матеріальному забезпеченні та не здійснювала жодної допомоги, все це виключно, робила вона (позивач).

Вказує, що враховуючи те, що вона, ОСОБА_1 під час його хвороби матеріально його забезпечувала (купувала ліки, їжу, тощо), відвозила його до лікарні, слідкувала за його дієтою та фактично проживала з ним як його дружина, то як спадкоємець четвертої черги має право на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг, а саме як спадкоємець першої черги.

Також повідомила, що 23.04.2018 року, нею, ОСОБА_1 , було подано до 15-ї Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та відкрито спадкову справу.

Позивач зазначила, що вищезазначене підтверджує усталені відносини, які склалися між нею, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , факт спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносини) нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також веденням ними спільного господарства.

Посилаючись на викладені обставини справи позивач просить суд:

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з березня 2003 року по 09 березня 2018 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , наступне майно:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?автомобіль марки CHEVROLET модель TACUMA, бежевого кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;

?частку у розмірі 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Теле Макс (код за ЄДРПОУ 36656808, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, літера Ч, дата реєстрації: 14 вересня 2009 рік), що складає 37065,62 гривень.

?грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у AT Ощадбанк та АТ КБ Приватбанк

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 у спільному сумісному майні:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у AT Ощадбанк та АТ КБ Приватбанк .

Змінити для ОСОБА_1 черговість спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, у порядку спадкування на Ѕ частки ОСОБА_5 у наступному майні:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?земельну ділянка розміром 0,0062 у, що знаходиться у АДРЕСА_12, кадастровий номер 3211300000:69:001:0204;

?земельну ділянка розміром 0,0532, що знаходиться у АДРЕСА_12 , кадастровий номер 3211300000:69:001:0203.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 8810,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-тя особа - Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю подружжя. Призначено підготовче засідання по названій справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року залишено без змін.

11 вересня 2018 року позивач, ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, згідно прохальної частини якої просить суд:

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , наступне майно:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?причіп синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 27 липня 2005 року;

?частка у розмірі 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Теле Макс (код за ЄДРПОУ 36656808, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, літера Ч, дата реєстрації: 14 вересня 2009 рік), що складає 37065,62 гривень.

?грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у AT Ощадбанк та АТ КБ Приватбанк

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 у спільному сумісному майні:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у AT Ощадбанк та АТ КБ Приватбанк .

Змінити для ОСОБА_1 черговість спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, у порядку спадкування на Ѕ частки ОСОБА_5 у наступному майні:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?земельну ділянка розміром 0,0062 у, що знаходиться у АДРЕСА_12, кадастровий номер 3211300000:69:001:0204;

?земельну ділянка розміром 0,0532, що знаходиться у АДРЕСА_12 , кадастровий номер 3211300000:69:001:0203.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 8810,00 грн.

14 вересня 2018 року, представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Кшевецькою І.В., в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позов , в якому зазначено, що з позовною заявою ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_4 не погоджується в повному обсязі, вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В відзиві зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтримували близькі стосунки, проживали в одному помешканні. Ніколи спільного бюджету у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не було, більше того ОСОБА_1 не володіла навіть інформацією про весь обсяг доходів батька відповідача - ОСОБА_5 ОСОБА_5 за життя чітко усвідомлював, що ОСОБА_1 була спадкоємцем четвертої черги, а його син - спадкоємцем першої черги, який і успадкує все належне йому на час смерті. Спадкодавець ОСОБА_5 бажав, щоб спадкоємцем, який успадкує все належне йому на час смерті майно, був його єдиний син ОСОБА_4

Зазначено, що разом з тим ОСОБА_5 17.12.2009 р. склав на користь ОСОБА_1 заповіт на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 0,0832 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010079, розташована по АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 0,1248 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010080, розташована по АДРЕСА_4 .

Вважають, що таким чином, спадкодавець ОСОБА_5 ще за свого життя визначив майно, яке б він хотів заповісти ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_4 визнає Заповіт № 9717, складений 17.12.2009 р. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та засвідчений приватним нотаріусом Погребняком Г.В. та не оспорює його жодним чином.

ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Власне і сама ОСОБА_1 в позовній заяві визнає, що вона є спадкоємцем четвертої черги. Зазначають, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання майна, яке на час смерті ОСОБА_5 , належало йому на праві особистої приватної власності, спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому не може бути задоволена. Позовна вимога про визнання майна, що належить особі на праві особистої приватної власності, спільною сумісною власністю подружжя (або осіб, які проживали спільно без реєстрації шлюбу) може бути пред`явлений до того з подружжя, хто є власником майна.

Вказано, що сторонами по спорам щодо поділу майна є виключно чоловік та дружина, або жінка та чоловік, які проживаються спільно без реєстрації шлюбу, а зважаючи на те, що ОСОБА_5 на час розгляду справи є вже померлим, то суд позбавлений можливості достовірно та об`єктивно встановити джерело походження коштів, за які ОСОБА_5 придбавав належне йому майно ще за життя та неможливо повно та достовірно встановити факт того, чи був у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільний бюджет.

Зазначають, що ОСОБА_1 за життя ОСОБА_5 навіть не помишляла звернутись до суду з позовом про визнання його особистого приватно майна їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_1 достеменно знала і знає, що все майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 було його особистою приватною власністю.Ще за життя ОСОБА_5 , ОСОБА_1 знала, що він заповів їй виключно нерухоме майно зазначене в заповіті, а не все майно, яке б належало йому на час смерті. І навіть тоді ОСОБА_1 не звернулась до суду про визнання майна ОСОБА_5 їх спільною сумісною власністю.

Вважають, що ОСОБА_4 , не є належним відповідачеві за ст. ст. 74, 71,69 СК України, оскільки він не перебуває з ОСОБА_1 ні в відносинах без реєстрації шлюбу, ні у шлюбі, більше того ОСОБА_4 не є власником спірного майна на час розгляду справи. Належним відповідачем по спору про визнання майна спільною сумісною власністю був виключно ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 не може бути змінено (збільшено, зменшено) обсяг його прав, в тому числі й майнових прав. Зазначають, що позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна як спільного майна подружжя повинен був пред`являтись ОСОБА_1 до ОСОБА_5 як одноосібного власника майна.

Стосовно позовної вимога про зміну черговості спадкування з четвертої черги на першу, сторона відповідача вказує, що дана вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В позовній заяві ОСОБА_1 як на підставу зміни черговості спадкування посилається на ч. 2 ст. 1259 ЦК України, а саме: фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вважають, що для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зміну черговості закликання до спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу спадкування можливе лише при наявності всіх п`яти вищезазначених підстав в їх сукупності.

Зазначають, що проаналізувавши медичні документи надані позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви, якими вона обґрунтовує тривалий/безпорадний стан ОСОБА_5 , внаслідок якого він неспроможний був самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний тяжкою хворобою, вважають за необхідне наголосити, що ОСОБА_13 перебував в стані активного погіршення здоров`я в зв`язку з хворобою менше двох місяців з кінця січня 2018 року до смерті.

В ОСОБА_5 було діагностовано цироз печінки, він планово регулярно проходив медичні обстеження, планові госпіталізації з метою отримання підтримуючої терапії. ОСОБА_5 пересувався по місту самостійно, самообслуговувався, працював, керував автомобілем, виїздив за місто на відпочинок. Діагноз: цироз печінки був поставлений ОСОБА_5 в вересні 2017 року. Вважають за необхідне звернути увагу суду на той факт, що ОСОБА_5 вільно пересувався, самообслуговувався та працював на посаді директора НПК Теле-Мако за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а, лікування проходив амбулаторно за місцем проживання КНП КДЦ Деснянського району філія № 2 .

Вважають за необхідне звернути увагу суду на Довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії AB № 0662916 від 17 січня 2018 року, зокрема, з даної довідки вбачається, що інвалідність ОСОБА_5 . встановлено первинно, праця дозволена, хоча і в спеціально створених умовах, жодних показань до необхідності стороннього догляду не вказано. Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 58/17 від 18.01.2018р. Дніпровською міжрайонною МСЕК встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2018 року з діагнозом цироз печінки перебуває на II гр. інвалідності. Даною індивідуальною програмою встановлено, що станом на 17.01.2018р. у ОСОБА_5 не було обмежень до самообслуговування, пересування, орієнтації, трудової діяльності (робоче місце з урахуванням безпеки, особливостей інваліда).

Зазначили, що таким чином, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ще станом на 18.01.2018 р. (менше ніж за 2 місяці до смерті) самостійно вільно пересувався, самообслуговувався, працював та не потребував сторонньої допомоги в забезпеченні життєдіяльності. ОСОБА_5 був лежачим хворим не більше 10 днів до смерті.

Вважають за необхідне звернути увагу суду на те, що більшість фіскальних чеків долучених ОСОБА_1 до позову на підтвердження витрат на лікування ОСОБА_5 датовані лютим-березнем 2018 р., крім того незрозуміло чи всі лікарські засоби та препарати придбавались ОСОБА_5 , оскільки фіскальні чеки можливо вільно зібрати в будь-якій аптеці.

Долучені до позовної заяви фіскальні чеки на придбання продуктів харчування також не є належним доказом матеріального утримання ОСОБА_1 ОСОБА_5 , до того ж ще й протягом тривалого часу. ОСОБА_5 , як вбачається з обсягів спадкової маси, був матеріально забезпеченою особою, майже до самого дня смерті працював, був зареєстрований як ФОП, а також був співзасновником та керівником юридичної особи - ТОВ Теле-Макс .

В ОСОБА_5 на рахунках в установах банків зберігаються значні суми грошових коштів, на спадкування яких претендує ОСОБА_1 . Крім того, в 2018 році ОСОБА_5 зняв з рахунку грошові кошти (приблизно в сумі 30 000 доларів США), які були його особистими грошовими коштами і витрачались на лікування ОСОБА_5 в останні місяці його життя, а також на забезпечення всім необхідним, в тому числі й на організацію обряду похорон та поминального обіду.

Звертають увагу суду на фотокартки, надані позивачем ОСОБА_1 суду, як докази спільного проживання з ОСОБА_5 сім`єю без реєстрації шлюбу. Зазначають, що ОСОБА_1 стверджує, що вона тривалий час опікувалась здоров`ям ОСОБА_5 та його лікуванням, а тому напевно, саме більшість фотокарток, на яких зображено ОСОБА_5 , ОСОБА_1 з непомірною кількістю алкоголю, шашликами, салатами заправленими майонезом підтверджує те, як саме ОСОБА_1 опікувалась здоров`ям та лікуванням ОСОБА_5 Саме з наданих позивачем фотокарток стає зрозуміло, що саме непомірне вживання алкоголю, жирного та жареного, що підтримувалось, готувалось та подавалось ОСОБА_5 і спричинило смерть 59 річного чоловіка ОСОБА_5 від цирозу печінки.

З огляду на викладене, сторона відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволення.

Посилаючись на викладені у Відзиві на позовну заяву обставини, сторона відповідача просить суд: відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог, заявлених у позові до ОСОБА_4 в повному обсязі.

В порядку ст. 179 ЦПК України представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Петрик О.Р. подано Відповідь на відзив , в якому сторона позивача зазначає, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву вважає, що заперечення, факти та обставини викладені у відзиві не доведені жодним належним доказом є необґрунтованими, безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, надуманими та спотвореними, а тому не можуть бути враховані судом при вирішенні справи з огляду на наступне.

У відзиві Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 : підтримували близькі стосунки, проживали в одному помешканні . Зазначають, що таким твердженням, Відповідач фактично визнає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Також, звертають увагу суду на те, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2003 по 2018 рік. Тому, Відповідач фактично визнав наявність сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 2003 року і до смерті другого, що в свою чергу є підставою для визнання спадкового майна спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ніколи не мали спільного бюджету, а ОСОБА_1 навіть не володіла інформацією про весь обсяг доходів ОСОБА_5 .. Вважають, що зазначене твердження є безпідставним та надуманим, так як Відповідач, по-перше, рідко спілкувався зі своїм батьком - ОСОБА_5 , та ОСОБА_5 ніколи не розповідав своєму сину - Відповідачу про фінансові відносини в сім`ї ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , що виключає сам факт наявності інформації у Відповідача про фінансові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а, по-друге, таке твердження Відповідача не підкріплено жодним належним доказом, а тому є просто пустими словами.

Зазначили, що Відповідач, у своєму відзиві, стверджує, що: ОСОБА_5 за життя чітко усвідомлював, що ОСОБА_1 була спадкоємцем четвертої черги, а його син - спадкоємцем першої черги, який успадкує все належне йому на час смерті. Спадкодавець ОСОБА_5 бажав, щоб спадкоємцем, який успадкує все належне йому на час смерті майно, був його єдиний син ОСОБА_4 . Разом з тим, ОСОБА_5 17.12.2009 року склав на користь ОСОБА_1 заповіт на частину свого майна: житловий будинок та дві земельні ділянки. Таким чином, спадкодавець ОСОБА_5 ще за свого життя визначив майно, яке б він хотів заповісти ОСОБА_1 . Зазначили, що таке твердження Відповідача є не більше, ніж його суб`єктивною думкою, яка не підтверджена жодним належним доказом, а тому не може бути взята судом до уваги. Вказують, що дійсно частину майна ОСОБА_5 , заповів ОСОБА_1 за заповітом від 17.12.2009 року, який Відповідач визнає та не оспорює. Однак сам факт укладання такого заповіту ніяким чином не свідчить про те, що майно яке не увійшло у заповіт, автоматично, по волі спадкодавця - ОСОБА_5 , повинно бути успадковане виключного його єдиним сином - ОСОБА_4 Вважають, що твердження Відповідача про те, що ОСОБА_5 за життя виразив волю щодо передачі незаповіданого майна своєму сину чи тим паче про бажання чи усвідомлення черги спадкування не підтверджується жодними належним доказами, а тому має оцінюватись критично. Наголошують, що Відповідач не приймав активної участі в житті батька, не доглядав його при хворобливому стані здоров`я та ніколи не здійснював будь-якої матеріальної чи іншої допомоги своєму батьку, а тому дані факти ставлять під сумнів волю-Спадкодавця про передачу всього свого майна сину. У відзиві Відповідач стверджує, що ОСОБА_4 є неналежним Відповідачем, а позов про розподіл майна треба було подавати до ОСОБА_5 під час його життя. Сторона відповідача, вважає, що така правова позиція Відповідача не відноситься до предмету спору у справі №754/8196/18, є помилковою та викладена виключно для спотворення фактичних обставин справи та ведення суду в оману, з огляду на наступне.

Вищевикладена позиція Відповідача щодо свого бачення порядку розподілу майна між подружжям або чоловіком та жінкою, які проживали без реєстрації шлюбу, застосовується виключно при житті обох з подружжя та у випадку якщо у них виник спір щодо майна. Звертають увагу суду, що, по-перше, під час проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_5 у них не було жодного спору щодо спільно нажитого майна, оскільки за замовчуванням все придбане, під час спільного проживання, майно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є їх спільною сумісною власністю, та жодним з подружжя даний факт не заперечувався, а по-друге, чинним законодавством України передбачена процедура щодо встановлення права спільної сумісної власності на майно, яке було придбане чоловіком та жінкою, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у випадку смерті одного з подружжя, й відповідачами у таких справах є саме спадкоємці за законом відповідної черги, ким й є ОСОБА_4

Наголосили, що наведена у відзиві позиція щодо неналежного Відповідача є помилковою та не може бути застосована у даній судовій справі.

Вказують, що у відзиві зазначено, що станом на 18.01.2018 року ОСОБА_5 , вільно пересувався, самообслуговувався, працював та не потребував сторонньої допомоги в забезпечені життєдіяльності, а був лежачим хворим не більше 10 днів до смерті. Наголошують, що вказані факти не відповідають дійсності, так як, наприклад вже з жовтня місяця 2017 року, відповідно до листків непрацездатності, ОСОБА_5 вже був хворий та знаходився на лікарняному. Крім того, приблизно в цей же період ОСОБА_5 вже не міг виконувати свої трудові обов`язки, у зв`язку з чим звернувся до свого партнера по бізнесу ОСОБА_15 з проханням здійснювати управління ТОВ Теле-Макс , де ОСОБА_5 був директором та співзасновником, самостійно, без його участі, так як ОСОБА_5 вже не міг самостійно пересуватися на далекі відстані. Зазначають, щол з кожним місяцем стан здоров`я ОСОБА_5 погіршувався, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушена була піклуватися про нього, а саме готувала йому їсти, допомагала вставати з ліжка, пересуватися по квартирі, відвозила його до лікарні, купувала йому ліки та постійно спілкувалася з лікарями.

Звертають увагу суду, що Відповідач у останні місяці життя свого батька - ОСОБА_5 також не приймав участь у його лікуванні та матеріальному забезпеченні, усі витрати на придбання ліків, їжі тощо, несла виключно ОСОБА_1 з коштів, які входили у сімейний бюджет. Відповідач ні разу не купив ліки й навіть не надав жодної матеріальної допомоги при поховані ОСОБА_5 , всі ці витрати несла виключно ОСОБА_1 , що підтверджується договорами та чеками, які додані до позовної заяви. Наголосили, що усі твердження Відповідача, що ОСОБА_5 все робив самостійно без сторонньої допомоги в останні місяці свого життя є неправдивими, що підтверджується доданими письмовими доказами до позову та показаннями свідків. Також, твердження Відповідача щодо, нібито, зняття ОСОБА_5 у 2018 році коштів, приблизно, у розмірі 30 000,00 доларів США, які, начебто, були його особистими грошовими коштами і які витрачались на лікування ОСОБА_5 в останні місяці його життя, а також на забезпечення всім необхідним є неправдивим, безпідставним та видуманим фактом. Зазначили, що даний факт жодним належним доказом не підтверджений, а тому не може братися до уваги судом. Наголосили, що Відповідач взагалі не надав жодного належного доказу на підтвердження фактів, викладених у відзиві, а тому правова позиція відповідача, зазначена у відзиві, є просто пустими словами .

21 червня 2019 року Позивач, ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, в якій зазначила, що в прохальній частині позовної заяви Позивачем було заявлено щодо визнання спільною сумісною власністю, з поміж іншого майна, грошові кошти, які знаходились на банківських рахунках ОСОБА_5 у ПАТ Приватбанк , АТ Ощадбанк про які було відомо Позивачу. Зазначила, що на момент подання позовної заяви інформація щодо номерів банківських рахунків та конкретних сум залишку коштів на цих рахунках відомо не було. Позивачу, стало відомо, що загальний розмір коштів, що знаходяться на відкритих ОСОБА_5 поточних рахунках в АТ Ощадбанк становить 126651,86 грн. і 10123,13 дол. США; загальна сума коштів, що знаходяться в ПАТ КБ Приватбанк становить 81184,31 грн. та 38,50 дол. США.

Посилаючись на викладені обставини справи, Позивач просить суд:

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , наступне майно:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк : ТВБВ №10026/076: №п/р НОМЕР_8 ; у ТВБВ №10026/077; № п/р НОМЕР_29, № п/р НОМЕР_9 , № п/р НОМЕР_10 ; у ТВБВ №10023/0106: № п/р НОМЕР_30;

?грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ Приватбанк : № п/р НОМЕР_11 , № п/р НОМЕР_12 ; картковий рахунок № НОМЕР_13 ; картковий рахунок № НОМЕР_14 ; картковий рахунок: НОМЕР_15 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 у спільному сумісному майні:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

Змінити для ОСОБА_1 черговість спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, у порядку спадкування на Ѕ частки ОСОБА_5 у наступному майні:

?квартиру АДРЕСА_3 ;

?квартиру АДРЕСА_5 ;

?земельну ділянка розміром 0,0062 у, що знаходиться у АДРЕСА_12 , кадастровий номер 3211300000:69:001:0204;

?земельну ділянка розміром 0,0532, що знаходиться у АДРЕСА_12 , кадастровий номер 3211300000:69:001:0203.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 8810,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-тя особа - Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю подружжя. Призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень, підтримали в повному обсязі, вважають їх законними і обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

Представник позивача додатково зазначив, що ОСОБА_5 був хворою людиною, яка потребувала постійної сторонньої допомоги, яку і надавала саме ОСОБА_1 , яка опікувалась ним, оскільки він для неї був близькою людиною. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, представник відповідача проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позову є не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Наголошували, що померлий ОСОБА_5 не перебував у безпорадному стані.

Представник відповідача протягом розгляду справи наголошувала, що померлий ОСОБА_5 не дотримувався дієти, вживав разом з ОСОБА_1 спиртні напої, крім того, був забезпеченою особою та кошти, які йшли на його лікування були його особистими коштами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , суду надала наступні показання.

Вона, ОСОБА_16 проживає за адресою: АДРЕСА_6 , знає ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 приблизно 15 років, сусіди. В квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 бувала часто, спілкувались, відзначали свята, мають спільне хобі - дачу. Зазначила, що брала у ОСОБА_1 гроші на лікування свого чоловіка та на його поховання, які повернула також ОСОБА_1 .

Суду повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом дуже гарно жили, у них були прекрасні відносини. На застіллях ОСОБА_5 дуже часто пропонував ОСОБА_1 шлюб, однак вона відмахувалась. Застілля були часто, без свят. Останній раз було застілля в період новорічних свят 2018 року, ОСОБА_5 також пив і їв все.

Сина померлого не знає взагалі. ОСОБА_5 про колишню дружину казав стерва , та більше не обговорював колишню сім`ю.

Повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом відпочивали, їздили до Турції і на дачу відпочивати. У ОСОБА_1 були ключі від квартири. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом і весь час були разом і на дачі, і взагалі, і ремонт залиття робили разом, були дуже гостинні.

Зазначила, що ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_5 день і ніч, і дома і в лікарні. Похованням ОСОБА_5 займалась також ОСОБА_1 Сина померлого не бачила взагалі.

В наданих суду показаннях свідок зазначила, що ОСОБА_5 їй говорив, що квартиру купили разом з ОСОБА_1, про сина взагалі не згадував. Кошти у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були спільні. Ліки та продукти придбавались за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Про гроші при свідку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ніколи не обговорювали та не сперечались. ОСОБА_5 ніколи не ходив сам, завжди разом з ОСОБА_1 , вони були вдвох завжди. ОСОБА_5 перестав ходити за місяць до смерті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , суду надала показання , що є рідною донькою позивача - ОСОБА_1 та знає ОСОБА_5 З 2003 року ОСОБА_5 прийшов жити до її мами - ОСОБА_1 В 2004 році вони придбали дві квартири та роз`їхались. Суду повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 всюди ходили разом, все купували разом, бюджет у них був спільний . Великі речі вони купували вже після купівлі квартири на пр . Маяковського - робили перепланування - винесли балкон, клали теплий пол.. Всі квартири, навіть квартиру свідка, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 обирали разом, вона лише поставила підпис. Свідок бувала у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на святах, тости їм казали як сім`ї. Суду повідомила. Що мама - ОСОБА_1 не уклала шлюб з ОСОБА_5 через упертість, ОСОБА_5 їй пропонував.

Зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на дачі робили все разом і на рибалку також їздили разом. Під час перебування ОСОБА_1 у лікарні, свідок була там один раз, всі інші дні про неї піклувався ОСОБА_5.

З 2015 року по 2018 рік вона з мамою - ОСОБА_1 не спілкувалась.

Зазначила, що сина ОСОБА_5 бачила один раз, на святкуванні ювілею ОСОБА_5 , син був з дитиною та дружиною. ОСОБА_5 дуже хотів бачити сина.

Суду надала показання, що квартира на Малиновського є особистою квартирою ОСОБА_1 , вона була придбана за кошти від продажу квартири на Зої Гайдай .

Про хворобу ОСОБА_5 свідок знала. Зазначила, що їй зателефонували лише через тиждень після смерті ОСОБА_5.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , суду надала показання , що працювала з ОСОБА_5 з 1984-1998 роки, були дружні відносини, знали сім`ю. Зазначила, що підтримували дружні відносини і після того, як перестали спільно працювати.

ОСОБА_5 казав, що на продукти вони з ОСОБА_1 складались по 1000 грн. і ще докладали, якщо було потрібно. Покупку квартири ОСОБА_5 робив сам, був дуже прижилістий, сину не давав.

09 січня 2018 року ОСОБА_5 зателефонував та сказав, що зняв 30 000 дол. США і хоче купити однокімнатну квартиру. Куди подівались гроші свідок не знає. Зазначила, що п`яницею ОСОБА_5 не був, лише іноді пив. Любив готувати та любив чистоту.

Свідок повідомила, що останній раз до смерті, ОСОБА_5 бачила 8 років назад. ОСОБА_1 не знає, з нею ОСОБА_5 спілкувався потай - по телефону. ОСОБА_5 часто казав, що все дістанеться сину. Зазначила, що ОСОБА_5 з нею ділився, бо вони були дійсно друзями. ОСОБА_5 свідку казав, що живе спільно з жінкою - живе з ОСОБА_1 . Зазначила, що спільного бюджету у них не було. ОСОБА_5 дуже жалів ОСОБА_1.

Повідомила, що про об`єми майна ОСОБА_5 їй не відомо. ОСОБА_5 свідку лише хвастався покупками - одна квартира, машина, дача, інша квартира і хотів купити ще одну квартиру, однак не встиг.

Про хворобу ОСОБА_5 свідку відомо з 2016 року, свідок була на похованні, поховання ОСОБА_5 організовувала ОСОБА_1 . ОСОБА_1 свідок не знає зовсім.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , суду надала наступні показання.

Свідок є рідною мамою Відповідача - ОСОБА_4 та колишньою дружиною померлого ОСОБА_5

Суду повідомила, що відносини з ОСОБА_5 припинились в 2003 році, у нього було багато жінок, вони розійшлись. Всі питання придбання покупок вона та ОСОБА_5 вирішували разом, але остаточне рішення приймалось ОСОБА_5. ОСОБА_5 повідомив свідку, що у нього цироз печінки за декілька місяців до смерті.

З лютого 2018 року, свідок приїздила до ОСОБА_5 декілька разів в квартиру та лікарню. В квартирі була перший раз в лютому 2018 року

Суду надала показання, що протягом всього часу у неї з ОСОБА_5 були нормальні відносини - він телефонував, вітав зі святами і її, і сина, і матір свідка (у них були гарні відносини).

Зазначила, що ОСОБА_1 завжди казала тут мого немає . У них все було в складчину . У ОСОБА_5 завжди були свої гроші. ОСОБА_1 ніколи не казала, що купувала ліки за свої кошти або що вона гроші на поховання брала в борг і їх потрібно віддавати.

Повідомила, що після розлучення ОСОБА_5 жив приблизно рік з нею в квартирі. З ОСОБА_1 свідок фактично познайомилась лише в лютому 2018 року. Зазначила, що ОСОБА_5 не потребував догляду фактично взагалі, лише останній час перед смертю. Свідок повідомила, що не приймала участь в організації поховань.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 , суду надала наступні показання.

Свідок є дружиною Відповідача ОСОБА_4 . ОСОБА_5 знає з 1998 року, ОСОБА_5 розвівся коли народився їх з ОСОБА_4 син. Свідок повідомила, що її чоловік та батько спілкувались, вони були в квартирі на Маяковського і двічі були на дачі. ОСОБА_5 був дуже скупий - він оплачував бензин в одну дорогу на дачу, а вона з дачі. Відносини між сином та батьком були досить добрі, ОСОБА_5 приїздив до них, іноді вони зустрічались вдвох. Зазначила, що ОСОБА_5 приїздив в кінці серпня 2017 року, привозив їм величезну кількість помідорів. Перед новим роком - в листопаді 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зустрічались, спільно їздили купувати взуття на Даринок .

Свідок та ОСОБА_4 одружились в 2002 році та проживали окремо. Їм стало відомо, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розлучились, лише після народження її з ОСОБА_4 дитини. З ОСОБА_1 вони познайомили на ювілеї і ОСОБА_5 представив її як ОСОБА_1 , живемо разом .

Свідок в наданих суду показаннях, повідомила, що з ОСОБА_1 вони спілкувались нормально, були спільні пікніки. У ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були нормальні відносини, на дачі вона поводилась як хазяйка, чи вела себе як хазяйка, в квартирі свідок не бачила. ОСОБА_5 сказав, що дачу залишає ОСОБА_1 .

Зазначила що десь кінець 2017 року, початок 2018 року їм стало відомо про хворобу ОСОБА_5 , він приховував хворобу, сказав Боткіна . ОСОБА_1 звернулась за допомогою в лікуванні ОСОБА_5, лише в кінці 2017 року на початку 2018 року. Повідомила, що ОСОБА_5 не дотримувався дієти, вживав алкоголь та куштував шашлики. ОСОБА_4 та свекруха їздили до лікарні і допомагали доглядати. ОСОБА_5 ніколи не потребував грошей - весь час він заробляв та утримував сім`ю. Повідомила, що ліки ОСОБА_5 купував сам, іноді через ОСОБА_1, але кошти надавав сам ОСОБА_5. Вона ліки не купувала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 , суду надав показання, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . 15 років, у них дружні відносини, сусідські. Дружили на підґрунті автомобілів та дач ( у свідка також дача). Повідомив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 завжди були разом, потім ОСОБА_5 різко захворів. Свідок зазначив, що в лютому приходив допомагати ОСОБА_1 при догляді за ОСОБА_5 . Вони разом алкоголь не вживали. В 2017 році ОСОБА_5 рухався вже не так активно, вони приховували хворобу. Останній раз свідок бачив ОСОБА_5 за пару днів до смерті. Стосовно бюджету свідку не відомо, гадає, що був загальний.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , суду надав показання, знає ОСОБА_5 з 1993 року, ОСОБА_1 з 1998 року, відносини з ними дружні. свідка з ОСОБА_1 були лише робочі стосунки.

Суду надав показання, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 живуть разом з 1995 року. Про колишню сім`ю ОСОБА_5 відгукувався не часто, вважав, що вирвався . Свідок на дачі не був. Повідомив, що за пів року до смерті, ОСОБА_5 попросив свідка взяти на себе обов`язки по бізнесу. Про хворобу ОСОБА_5 , свідок дізнався з жовтня 2017 року, діагноз побачив десь в листопаді 2017 року. ОСОБА_1 була в лікарні постійно. В лікарні на П . Запорожця ОСОБА_5 ходив, а на Попудренка , в реанімації він був лише лежачий. Більше за ОСОБА_5 , окрім ОСОБА_1 , ніхто не доглядав. У лікарні на П. Запорожця свідок зазначив, що був 2 рази по 1,5 год., знав від ОСОБА_1 , що туди ніхто не ходив, окрім неї. В лікарні на Попудренка , свідок був 2 рази по 1,5 год.

Зазначив, що ОСОБА_5 забезпечував себе сам, дохід від ТелеМакс був вищий ніж середня зарплата по м. Києву.

Суд, вислухавши Вступне слово сторін, показання свідків, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України ) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що з березня 2003 року по 09 березня 2018 року, вона, ОСОБА_1 проживала разом як чоловік та жінка однією сім`єю з ОСОБА_5 , вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, у зв`язку з чим просить встановити факт їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Також позивач зазначила, що за час спільного проживання з ОСОБА_5 ними за спільні кошти було придбано майно.

Перевіряючи обґрунтованість таких вимог позивача, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту- проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

Відповідно до статті 315ЦПК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи, що встановлення факту проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу стосується вирішення спору щодо подальшому визнання набутого за вказаний час майна спільною сумісною власністю та поділу майна шляхом визнання права власності, то встановлення даного факту підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року №2947-III ).

Проживання осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу за діючим в період з січня 1998 року до 01 січня 2004 року КпШС України, жодних правових наслідків не породжувало і до виникнення права спільної сумісної власності не призводило.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з березня 2003 року по 09 березня 2018 року, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім`ї визначаються виключно законами України.

Правовідносини з приводу встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном та його розподіл регулюються Сімейним Кодексам України.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя (ст. 36 СК України).

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кіган проти Ірландії №16969/90 від 26.05.1994 року …поняття сім`я не обмежується виключно відносинами, заснованими на шлюбі і може включати інші de factо сімейні узи , коли сторони живуть спільно поза шлюбом… .

Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв`язки, що складаються в сім`ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В новому Сімейному кодексі, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер.

До особистих немайнових прав подружжя СК відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов`язків та спільне вирішення питань життя сім`ї; право на особисту свободу.

Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов`язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім`ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов`язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім`ї та розвиток дітей.

Відтак суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім`ї , є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

У рішенні по справі Джонстон та інші проти Ірландії від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у поняття домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України Про Всеукраїнський перепис населення від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

З огляду на наведене, системний аналіз наявних доказів дозволяє Суду дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам сім`ї, так як між ними на той час склалися усталені відносини, притаманні подружжю - факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок, разом займались огородництвом, піклувалися один про одного, купівля майна для спільного користування участі у витратах на утримання майна, тощо .

Факту спільного проживання однією сім`єю не спростовано і показаннямисвідків. Так, допитані в судовому засіданні, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, підтвердили факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 а саме: свідки підтвердили факт спільного проживання разом, ведення спільного господарства, планування спільного життя, наявність спільного побуту, спільних друзів, спільний відпочинок, тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю у розумінні ст. 74 СК України.

До матеріалів справи позивачем долучено ряд фотографій та надано відеозапис, які підтверджують факт її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю.

До відносин, які виникли до 1 січня 2004 року, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі КпШС України), яким не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до п. 1 розділу VІІ Прикінцевих положень Сімейного кодексу цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються лише в частині тих прав та обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Відтак, оскільки, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу передбачено Сімейним кодексом України , який набрав чинності з 01.01.2004 року, вимога позивача про встановлення факту проживання її з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2003 року задоволенню не підлягає, проте слід встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства з ОСОБА_5 , з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_5 ).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу підставною та такою, що підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження її спільного проживання разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по 09.02.2018 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Доказів зворотного суду не надано.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2004 року між ОСОБА_43 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу , який посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Колодій Г.М., зареєстровано в реєстрі за №2-2362.

За цим договором, ОСОБА_43 (Продавець), продала, а ОСОБА_5 (Покупець) купив квартиру під номером АДРЕСА_3 . Вказана квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 54,50 кв.м., жилою площею 28.90 кв. метрі.

20 травня 2006 року, ОСОБА_44 , що діє від імені ОСОБА_45 та ОСОБА_5 , уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В., зареєстровано в реєстрі за №1697.

За цим Договором ОСОБА_45 продав, а ОСОБА_5 купив житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_4 , жила площа 32,7 кв.м., загальна площа 53,5 кв.м.

Крім того, 20 травня 2006 року , ОСОБА_44 , що діє від імені ОСОБА_45 та ОСОБА_5 , уклали договір земельних ділянок, який посвідчений державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В., зареєстровано в реєстрі за №1700.

За цим Договором ОСОБА_45 продав, а ОСОБА_5 купив земельні ділянки , що розташовані в АДРЕСА_4 , площа земельних ділянок:

? 0,0832 га в межах згідно з планом, з них багаторічні насадження - 0,0407 га, під забудовою - 0,0425 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010079, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку;

? 0,1248 га в межах згідно з планом, з них рілля - 0,1248 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010080, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 , ОСОБА_5 є власником транспортного засобу марки CHEVROLET, модель TACUMA UF75Z, тип легковий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_18 , колір бежевий.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 27 липня 2005 року, ОСОБА_5 є власником причіпу, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

07 жовтня 2011 року, ОСОБА_46 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) уклали договорів купівлі-продажу квартири , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В., зареєстрованого в реєстрі за №5838.

Відповідно до умов цього Договору , ОСОБА_46 (Продавець) продав (передає зі спільної сумісної власності), а ОСОБА_5 (Покупець) купив (в особисту приватну власність) квартиру АДРЕСА_5 .

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 є засновником (учасник) Товариства з обмеженою відповідальністю Теле-Макс , розмір внеску до статутного фонду - 37065,62 грн.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №769695 від 23 серпня 2007 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0062 га у межах згідно плану, розташованої по АДРЕСА_12 , цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №769696 від 23 серпня 2007 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0532 га у межах згідно планом, розташованої по АДРЕСА_12 , цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Згідно повідомлення Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України від 18 червня 2018 року №46-07/4331/4446БТ, станом на 12 червня 2018 року, на ім`я ОСОБА_5 , наявна інформація та рахунки у наступних установах філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк :

у ТВБВ № 10026/076:

№ НОМЕР_8 - сума залишку 6546,86 грн. Заповідальне розпорядження по зазначеному рахунку відсутнє.

у ТВБВ №10026/077:

№ НОМЕР_19 - сума залишку 0,00 грн.;

№ НОМЕР_20 - сума залишку 123,13 доларів США;

НОМЕР_31 - сума залишку 0,00 доларів США,

№ НОМЕР_9 - сума залишку 120000,00 грн.

НОМЕР_32 - сума залишку 10000,00 доларів США.

Заповідальні розпорядження по зазначених рахунках відсутні.

у ТВБВ №10026/0106:

НОМЕР_35 (компенсація 1997 р.) - сума залишку 105,00 грн. Заповідальне розпорядження по зазначеному рахунку відсутнє.

Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства від 20 червня 2018 року №20.1.0.0.0/7-180427/606 на ім`я ОСОБА_5 у ПАТ КБ Приватбанк відкриті:

Депозитні рахунки Номер договоруНомер рахункуДата відкриттяЗалишокВалютаДані про заповідальне розпорядження SAMDNWFD0070132476100НОМЕР_21 27-05-2014 495/81 UAHЗаповідальне розпорядження відсутнє SAMDNWFD0071709193301НОМЕР_22 20-09-2017 77000.04 UAHЗаповідальне розпорядження відсутнє

Картки Номер карткиДата відкриттяЗалишокВалютаДані про заповідальне розпорядження НОМЕР_13 06-01-2018 2460.00 UAHЗаповідальне розпорядження відсутнє НОМЕР_23 06-01-2018 1190.00 UAHЗаповідальне розпорядження відсутнє НОМЕР_24 06-01-2018 48.50 USDЗаповідальне розпорядження відсутнє НОМЕР_33 06-01-2018 0.00 UAHЗаповідальне розпорядження відсутнє

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_25 , видане Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років, про що складено відповідний актовий запис №326.

Щодо визнання спірного майна спільною сумісною власністю сторін та визнання права власності на Ѕ майна, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, слід встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Відтак на підставі наданих позивачем доказів та показів свідків, наданих під час розгляду справи, суд приходить до переконання , що:

?квартира АДРЕСА_3 ;

?квартира АДРЕСА_5 ;

?автомобіль Chevrolet Tacuma НОМЕР_34, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

?причіп синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

?грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк : у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_8 ; у ТВБВ №10026/077:№ НОМЕР_19 ; № НОМЕР_20 ; № НОМЕР_26 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; у ТВБВ №10026/0106: НОМЕР_35 (компенсація 1997 р.);

?грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк Приватбанк : депозитні рахунки - № НОМЕР_21 від 27-05-2014; № НОМЕР_22 від 20.09.2017 року; картки : НОМЕР_13 від 06-01-2018 року; НОМЕР_36 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_24 від 06-01-2018 року; НОМЕР_37 від 06-01-2018 року.

набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в результаті спільної праці за спільні кошти під час проживання сім`єю без реєстрації шлюбу в період встановлений Судом, а тому є спільною сумісною власністю сторін спору.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 належить 50% статутного капіталу Товариства обмеженою відповідальністю Теле-Макс (код за ЄДРПОУ 36656808, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, літера Ч, (дата реєстрації: 14 вересня 2009 рік ), що складає 37065,62 гривень.

У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що статутний капітал вказаного товариства було сформовано ОСОБА_5 , під час проживання однією сім`єю разом ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, тому наявні правові підстави для задоволення позову також в частині визнання спільним сумісним майном подружжя.

Щодо поділу спільного майна.

Відповідно до ст.60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення передбачені і в ч.ч. 3,4 ст. 368 Цивільного кодексу України, в яких зазначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно роз`яснень Постанови_Пленуму Верховного Суду України №11від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами,встановленими статтями 69-72СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно ст. 372 ЦК України, майно що є в спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є в спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відтак згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що ...зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні .

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд України 04 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14887466 в).

Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 р. № 5.

Тому, якщо титульним власником спільного є лише один співвласник (наприклад, лише на ім`я одного із подружжя у шлюбі придбано та зареєстровано земельну ділянку, житловий будинок чи автомобіль), а право власності іншого співвласника майна не підтверджене документально, або навіть не визнається чи заперечується, то на підставі норм ст.392 Цивільного кодексу України та приведеної вище правової позиції Верховного Суду України зацікавлена особа (співвласник право власності якого не підтверджене документально) може в судовому порядку захистити своє суб`єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку в спільному майні, оскільки з певних причин (наприклад, відсутності на це згоди титульного власника) договір про визначення часток в нотаріальному порядку не завжди може бути укладений.

Згідно положень п. 4 ч. 3 ст.129Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Запропонований позивачкою варіант розподілу майна в жодній мірі не обмежує прав відповідача, а отже є всі підстави для проведення розподілу майна за варіантом запропонованим позивачкою.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, про те, що позовні вимоги позивача про поділ спільного майна, підлягають до часткового задоволення шляхом визнання права власності ОСОБА_1 на :

?Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 ;

?Ѕ частинку квартири АДРЕСА_5 ;

?Ѕ частину автомобіля Chevrolet Tacuma НОМЕР_34, державний номерний знак НОМЕР_1

?Ѕ частину причіпу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

?Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк : у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_8 ; у ТВБВ №10026/077:№ НОМЕР_19 ; № НОМЕР_20 ; № НОМЕР_26 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; у ТВБВ №10026/0106: НОМЕР_35 (компенсація 1997 р.);

?Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк Приватбанк : депозитні рахунки - № НОМЕР_21 від 27-05-2014; № НОМЕР_22 від 20.09.2017 року; картки : НОМЕР_13 від 06-01-2018 року; НОМЕР_36 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_24 від 06-01-2018 року; НОМЕР_37 від 06-01-2018 року.

В частині визнання спільною сумісною власністю Ѕ частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Теле-Макс суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.

В статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовуватиджерело і час його придбання.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статті 1 Закону України Про господарські товариства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про господарські товариства товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Отже, власником майна в товаристві з обмеженою відповідальністю є саме товариство, а не його учасники.

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України Про господарські товариства власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство , відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц, в якій колегія суддів не вбачала підстав відступу від зазначеного висновку ВСУ.

Окрім того, у рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року за № 11, власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У згаданій вище правовій позиції Верховний суд зазначив, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України Про господарські товариства ).

З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 ЦК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. Учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого подружжя.

Таким чином, Позивач, яка не є учасником господарських товариств, має право на компенсацію половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя та доведеності факту набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення законодавства, а також те, що позивачем при зверненні до суду обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, позовні вимоги в частині поділу спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання права власності частки у розмірі 50 % Статутного капіталу у Товаристві з обмеженою відповідальністю Теле-Макс (код ЄДРПОУ 36656808) задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог стосовно визначення черги спадкування, суд виходить з наступного.

На виконання вимог ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року, адміністрація Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Деснянського району м. Києва повідомила наступне:

Нагляд за ОСОБА_5 в амбулаторних умовах здійснювався лікарем загальної практики - сімейним лікарем амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №1 КНП ЦПМСД №2 ОСОБА_47 . У 2014 році пацієнту ОСОБА_5 встановлено діагноз: хронічний токсичний гепатит.

З 2017 року стан хворого погіршився, після чого він лікувався та обстежувався в гастроентерологічному відділені Київської міської клінічної лікарні №3, де встановлено діагноз: цироз печінки токсичного ґенезу, активна фаза середнього ступеня активності, ст.. декомпенсації.

Після виписки зі стаціонару знаходився на амбулаторному лікуванні у гастроентеролога.

Через довготривале знаходження на листку непрацездатності та наявність ознак інвалідності 18.01.2018 року ОСОБА_5 встановлено ІІ (другу) групу інвалідності довічно. Причина інвалідності - загальне захворювання.

З 26.01.2018 року по 08.02.2018 року пацієнт проходив лікування в Київській міській клінічній лікарні №3 через погіршення стану з приводу основного захворювання.

14.02.2018 року хірургом Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва встановлено діагноз: Флеботромбоз глибоких вен правої гомілки (УЗД від 02.02.2018). Призначено лікування вдома за рекомендацією судинного хірурга.

12.02.2018 пацієнт оглянутий сімейним лікарем КНП ЦМПСД №2 ОСОБА_48 Стан пацієнта ускладнився застійною пневмонією та правобічним ексудативним плевритом. Викликана карета швидкої допомоги. Рекомендації лікаря швидкої допомоги: пацієнт переданий на активне відвідування сімейного лікаря та пункту невідкладної медичної допомоги.

З 15.02.2018 року пацієнт знаходився під наглядом сімейного лікаря ОСОБА_47 Лікарем визначено: стан пацієнта - тяжкий; самостійно пересуватися в межах квартири не може. 19.02.2018 встановлено гостру затримку сечі, правобічну застійну пневмонію, правобічний гідроторакс, флеботромбоз глибоких вен правої гомілки з больовим синдромом, цироз печінки токсичної етіології, ст. декомпенсації, асцит. В екстреному порядку пацієнт направлений на стаціонарне лікування.

З 19.02.2018 року до 01.03.2018 року лікувався в Київській міській клінічній лікарні №2.

Після виписки продовжено симптоматичне лікування в домашніх умовах. Стан пацієнта розцінювався як тяжкий, з кожним днем погіршувався. Пацієнт знову втратив здатність пересуватися в межах квартири. Інформацію сприймав адекватно, орієнтувався в часі і просторі.

Увесь час при відвідуваннях лікарем пацієнта догляд за ним здійснювала його дружина (зі слів жінки, що постійно була присутня під час візитів) - ОСОБА_1 . Вона цікавилася станом пацієнта, консультувалася з лікарем в телефонному режимі.

Рецепти на купівлю ліків, списки необхідних ліків з режимом їх прийому також отримувала ОСОБА_1 .

Інформація щодо стану пацієнта в період хвороби та нагляду спеціалістами КНП ЦПМСД №2 надана з амбулаторної карти ОСОБА_5 . Щодо нагляду за пацієнтом - з пояснень сімейного лікаря .

Судом встановлено факт того, що ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 09.03.2018 року, проживала разом із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним сином померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_27 , видане повторно 23 квітня 2004 року, де в графі батьки записано, зокрема, батько - ОСОБА_5 , про що в книзі записів актів громадського стану про народження зроблено відповідний запис за №1493.

За свого життя, 17 грудня 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г.В., зареєстровано в реєстрі за № 9717, згідно якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження:

?належний житловий будинок від номером АДРЕСА_4 ;

?належну земельну ділянку, площею 0,0832 га в межах згідно з планом, з них багаторічні насадження - 0,0407 га, під забудовою - 0,0425 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010079, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_4 ;

?належну земельну ділянку, 0,1248 га в межах згідно з планом, з них рілля - 0,1248 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010080, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_4 ;

заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

П`ятнадцятою київською нотаріальною конторою заведено спадкову справу №457/2018, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Визнання факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до дня відкриття спадщини призводить до визнання позивача спадкоємцем четвертої черги відповідно дост.1264 ЦК України.

Статтею 1258 ЦК України визначено черговість спадкування за законом, згідно з якою спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зіст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як зазначено вище, позивач, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, має право на спадкування за законом у четверту чергу.

Статтею 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як зазначається в п.5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, про що зазначено в постанові ВС України від 18.07.2018 року у справі № 713/1528/16-ц.

В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Слід зазначити, що зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно дост.ст.1261 - 1265 ЦК України.

Зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток із правила черговості, що застосовується лише тоді, якщо в судовому порядку належним чином встановлено всі обставини, передбачені ч.2ст.1259 ЦК, на підставі яких суд вправі ухвалити відповідне рішення.

Аналізуючи представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у ст.1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності, а саме що вона протягом тривалого часу матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу ОСОБА_5 , який через тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Як роз`яснено у п.21постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставіст.1261 ЦК .

Сам факт спільного і тривалого проживання однією сім`єю не є достатньою підставою для застосування положень ч.2 ст.1259 ЦК України.

Допитані в суді свідки не підтвердили безпорадній стан померлого, зазначили, що ОСОБА_5 був забезпеченою людиною, матеріальної допомоги не потребував, сам себе обслуговував (вживав їжу і навіть спиртні напої, ходив до туалету, одягався) і сторонньої допомоги не потребував.

Позивачкою та представником позивача не доведено факт тривалого матеріального забезпечення померлого ОСОБА_5 Та обставина, що під час спільного проживання із ОСОБА_5 позивачка готувала для нього їжу, прала білизну та прибирала вдома, не є беззаперечним підтвердженням здійснення над померлим опіки, як зазначає позивачка, а є свідченням певного способу розподілу сімейних обов`язків між чоловіком і жінкою, які проживають однією сім`єю.

Аргументи позивача та її представника стосовно стану здоров`я ОСОБА_5 відхиляються судом, оскільки перебування спадкодавця в безпорадному стані повинно бути підтверджено належними і допустимими доказами, а саме медичною документацією, яка містить з цього приводу висновки фахівців про те, що ОСОБА_5 за станом здоров`я не міг сам себе обслуговувати і потребував сторонньої допомоги. Не підтверджено належними доказами і факт того, що спадкодавець перебував на матеріальному утриманні позивача, як Позивач посилається у своєму позові.

Доводи позивача та її представника про те, що відповідач рідко цікавився життям батька, не пропонував підтримку і допомогу, не є підставою для усунення від права на спадкування в розумінні ст.1224 ЦК України, тому що не свідчать про ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю.

Виходячи з вищезазначених норм закону, суд вважає недоведеним, що мали місце обставини, які дають підстави для спадкування позивача, яка входить до четвертої черги спадкоємців за законом разом зі спадкоємцем першої черги.

Частиною першою ст. 141 ЦПК України, встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 60, 61, 71, 74 СК України, ст.ст. 334, 392, 1216 1217, 1218, 1258, 1259, 1261,1264 ЦК України,постановою Пленуму ВСУ України "Про судову практику в справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7, ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-тя особа - Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю подружжя, визнання права власності, задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Києва, ІНН НОМЕР_28 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Самарканд, Узбекистан) без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 09 березня 2018 року.

Визнати право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Києва, ІНН НОМЕР_28 ) на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 , Ѕ частинку квартири АДРЕСА_5 , Ѕ частину автомобіля Chevrolet Tacuma НОМЕР_34, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі з 2643 гривні.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя


Суд	Деснянський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	21.10.2019
Оприлюднено	07.11.2019
Номер документу	85440718
Судочинство	Цивільне

Галась І. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.10.2019 по справі 754/8196/18ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —754/8196/18

Рішення від 21.10.2019

Рішення
від 21.10.2019 по справі 754/8196/18
ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА