Постанова

від 06.02.2020 по справі 754/8196/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2256/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/8196/18

06 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Кшевецької Інни Василівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Галась І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю, визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю, визнання права власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 з березня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони вели спільне господарство, часто відвідували гостей, святкували усі свята - дні народження, Новий рік, тощо, відвідували весілля її доньки, двоюрідної сестри, їздили з друзями на відпочинок, ловили рибу, тощо.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Вказувала, що під час спільного проживання однією сім'єю, а саме: з березня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, ні вона, ні ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі не перебували.

01 жовтня 2004 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, яку було оформлено на ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу. У вказаній квартирі вони зробили ремонт та у червні 2005 року переїхали жити до цієї квартири.

20 травня 2006 року вони придбали житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_2, який був оформлений на ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку.

Також, 20 травня 2006 року, відповідно до договору купівлі-продажу земельних ділянок, ними було придбано земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2.

У вказаному будинку вони дуже часто відпочивали та вели спільне господарство: садили городину ( картоплю, овочі, фрукти ) та здійснювали збирання врожаю.

Зазначений будинок та земельні ділянки ОСОБА_3 заповів їй за заповітом від 17 грудня 2009 року.

27 липня 2005 року ними було придбано автомобільний причіп синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У 2007 році ними було придбано автомобіль марки Chevrolet модель Tacuma, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, який використовували разом у побуті, для поїздок на дачу та відпочинок.

На підставі рішення Ржищівської міської ради Київської області XVIII сесії V скликання № 416 від 29.04.2007 року ОСОБА_3 було отримано: земельну ділянку розміром 0,0062 га, що знаходиться у м. Ржищів Київської області, по АДРЕСА_3 та земельну ділянку розміром 0,0532 га, що знаходиться у м. Ржищів Київської області, по АДРЕСА_3.

07 жовтня 2011 року нею та ОСОБА_3 придбано квартиру АДРЕСА_4, яка була оформлена на ОСОБА_3.

Також згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 належить 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації: 14 вересня 2009 рік), що складає 37065,62 гривень.

Посилалась на те, що все зазначене майно було придбане нею з ОСОБА_3 під час проживання однією сім'єю в інтересах їх сім'ї, а тому дане майно, відповідно до ст.ст. 60, 74 Сімейного кодексу України, є їх спільною сумісною власністю та їх частки у придбаному майні є рівними.

У 2014 році ОСОБА_3 було поставлено діагноз цироз печінки. З цього часу й до дня його смерті вона постійно приймала участь у його лікуванні, відвозила його до лікарні, купувала йому ліки, спілкувалася з лікарями, слідкувала за дотриманням ним дієти та графіку прийому ліків.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія № АВ № 0662916 з 17.01.2018 року ОСОБА_3 була встановлена друга група інвалідності довічно (загальне захворювання).

З огляду на те, що виключно вона протягом майже 4 років дбала про стан здоров'я ОСОБА_3, а в останні місяці його життя вона майже не відходила від нього, оскільки ОСОБА_3 практично не міг пересуватися без сторонньої допомоги, вважала, що як спадкоємець четвертої черги має право на спадкування разом із спадкоємцями попередніх черг, а саме як спадкоємець першої черги.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень від 11.09.2018 року та 21.06.2019 року просила суд:

встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з березня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, наступне майно:

квартиру № АДРЕСА_1,

квартиру № АДРЕСА_4,

автомобіль Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2,

причіп синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1,

частку у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень.

грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663;

грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_11; картковий рахунок № НОМЕР_12;

визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку у спільному сумісному майні, а саме на:

квартиру № АДРЕСА_1,

квартиру № АДРЕСА_4,

автомобіль Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2,

причіп синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1,

частку у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень.

грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663;

грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_11; картковий рахунок № НОМЕР_12.

Змінити для ОСОБА_1 черговість спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на 1/2 частки ОСОБА_3 у наступному майні:

квартирі № АДРЕСА_1,

квартирі № АДРЕСА_4,

автомобілі Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2,

причепу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1,

частці у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень.

грошових коштах, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663;

грошових коштах, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_11; картковий рахунок № НОМЕР_12.

земельній ділянці розміром 0,0062 у, що знаходиться у АДРЕСА_3, кадастровий номер 3211300000:69:001:0204;

земельній ділянці розміром 0,0532, що знаходиться у АДРЕСА_3, кадастровий номер 3211300000:69:001:0203.

Стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 8810,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю подружжя, визнання права власності - задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1, на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_4, на Ѕ частину автомобіля Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 643 гривні.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 19 листопада 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні наступних позовних вимог про:

визнання права власності на Ѕ частку причіпа, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску;

визнання права власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень;

визнання права власності на Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663;

визнання права власності на Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_12; картковий рахунок № НОМЕР_11;

зміни для ОСОБА_1 черговості спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу;

визнання за ОСОБА_1 право власності, у порядку спадкування на 1/2 частки ОСОБА_3 у наступному майні:

квартирі № АДРЕСА_1,

квартирі № АДРЕСА_4,

автомобілі Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2,

причепі синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1,

частці у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень.

грошових коштах, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663;

грошових коштах, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_11; картковий рахунок № НОМЕР_12.

земельній ділянці розміром 0,0062 у, що знаходиться у АДРЕСА_3, кадастровий номер 3211300000:69:001:0204;

земельній ділянці розміром 0,0532, що знаходиться у АДРЕСА_3, кадастровий номер 3211300000:69:001:0203.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступного майна: причепу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; частки у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень; грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663; грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_11; картковий рахунок № НОМЕР_12.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 у спільному сумісному майні, а саме на 1/2 причепу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; на 1/2 частки у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень; на 1/2 грошових коштах, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663; на 1/2 грошових коштах, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_11; картковий рахунок № НОМЕР_12.

Змінити для ОСОБА_1 черговість спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, у порядку спадкування на 1/2 частки ОСОБА_3 у наступному майні: квартирі № АДРЕСА_1, квартирі № АДРЕСА_4, автомобілі Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, причепі синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, частці у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень, грошових коштах, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663; грошових коштах, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_11; картковий рахунок № НОМЕР_12; земельній ділянці розміром 0,0062 у, що знаходиться у АДРЕСА_3, кадастровий номер 3211300000:69:001:0204; земельній ділянці розміром 0,0532, що знаходиться у АДРЕСА_3, кадастровий номер 3211300000:69:001:0203.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про поділ спільного майна підлягають частковому задоволенню, за ОСОБА_1 визнається право власності на: Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1; Ѕ частину квартири № АДРЕСА_4; Ѕ частину автомобіля Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2; Ѕ частину причепу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" : у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_4; № НОМЕР_5; № НОМЕР_13; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663 (компенсація 1997 р.); Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк "Приватбанк": депозитні рахунки - № НОМЕР_8 від 27.05.2014; № НОМЕР_14 від 20.09.2017 року; картки: НОМЕР_10 від 06.01.2018 року; НОМЕР_16 від 06.01.2018 року; № НОМЕР_12 від 06.01.2018 року; НОМЕР_15 від 06.01.2018 року. Проте з резолютивної частини судового рішення вбачається, що судом першої інстанції визнано право власності ОСОБА_1 лише на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1, Ѕ частину квартири № АДРЕСА_4, Ѕ частину автомобіля Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2. Резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить висновків суду щодо поділу причепу та грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках. Вважала, що суд першої інстанції помилково не вказав у резолютивній частині рішення повний перелік майна на яке визнав право власності за позивачкою в мотивувальній частині судового рішення.

Посилалась на неправильність висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної її вимоги про визнання спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 частки у розмірі 50% статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки статутний капітал було сформовано ОСОБА_3 під час проживання однією сім'єю з нею без реєстрації шлюбу, а тому суд прийшов до помилкового висновку про те, що вона не має права на частку ОСОБА_3 в статутному капіталі товариства.

Зазначала, що висновок суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами її позовних вимог про зміну черговості спадкування з четвертої черги на першу чергу, яка має право на спадкування після смерті ОСОБА_3., не ґрунтується на встановлених судом обставинах справи та досліджених доказах , які підтверджують факт хронічної хвороби у спадкодавця ОСОБА_3 та факт здійснення саме нею догляду за ним та надання йому допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду, 09 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кшевецька Інна Василівна подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1, 1/2 частину квартири № АДРЕСА_4, 1/2 частину автомобіля Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору. В іншій частині рішення суду залишити в силі та без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що позовна вимога про визнання майна, що належить особі на праві особистої приватної власності, спільною сумісною власністю подружжя або осіб, які проживали спільно без реєстрації шлюбу, може бути пред'явлений до того з подружжя, хто є власником майна. Таким чином, сторонами по спорам щодо поділу майна є виключно чоловік та дружина, або жінка та чоловік, які проживають спільно без реєстрації шлюбу. Отже ОСОБА_3 не є належним відповідачем у даній справі за вказаними позовними вимогами, які регулюються ст.ст.69,71,74 СК України, оскільки він не перебуває з ОСОБА_1 ні в відносинах без реєстрації шлюбу, ні у шлюбі, більше того він не є власником спірного майна на час розгляду справи, а є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_3. Належним відповідачем по спору про визнання майна спільною сумісною власністю був виключно ОСОБА_3 й такий позов повинен був пред'являлися до останнього ще за його життя.

Крім того, судом першої інстанції не було отримано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_3 та у позивачки був спільний бюджет. Судом не встановлено джерело походження коштів, за які набувалося спірне майно, не було також встановлено чи мали місце домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо прав власності на спірне майно.

Враховуючи відсутність правової норми, яка б дозволила поділ майна, набутого чоловіком та жінкою за час перебування їх у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, після смерті чоловіка ( жінки), вважають, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частину майна ОСОБА_3. Крім того, суд не визнав в рішенні, що майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3, є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року визнано право власності ОСОБА_1 на: Ѕ частину причепу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" : у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; НОМЕР_17; НОМЕР_18; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663; Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": депозитні рахунки - № НОМЕР_8 від 27-05-2014; № п/НОМЕР_9 від 20.09.2017 року; картки: № НОМЕР_10 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_19 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_12 від 06-01-2018 року; НОМЕР_20 від 06-01-2018 року.

Відзиви на апеляційні скарги подані не були.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кравченко Роман Миколайович підтримав доводи апеляційної скарги позивачки та просив її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кшевецька Інна Василівна підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 заперечувала та просила залишити її без задоволення.

Представник третьої особи Головного управління юстиції у місті Києві в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2004 року між Денисюк Тамарою Порфирівною (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Колодій Г.М., зареєстрований в реєстрі за № 2-2362, за умовами якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купив квартиру під номером АДРЕСА_1, що знаходиться у будинку під номером АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 54,50 кв.м, жилою площею 28.90 кв.м.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_21 від 27 липня 2005 року, ОСОБА_3 є власником причепу, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

20 травня 2006 року ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В., зареєстрований в реєстрі за № 1697, за яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2, житлова площа якого 32,7 кв. м, загальна площа 53,5 кв. м

Також 20 травня 2006 року, ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3, уклали договір купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчений державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В., зареєстрований в реєстрі за № 1700, за умовами якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2, Київської області, площа земельних ділянок: 0,0832 га в межах згідно з планом, з них багаторічні насадження - 0,0407 га, під забудовою - 0,0425 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010079, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку; 0,1248 га в межах згідно з планом, з них рілля - 0,1248 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010080, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 769695 від 23 серпня 2007 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0062 га у межах згідно плану, розташованої по АДРЕСА_3, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 769696 від 23 серпня 2007 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0532 га у межах згідно планом, розташованої по АДРЕСА_3, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_22, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки CHEVROLET, модель TACUMA UF75Z, 2007 року випуску, тип легковий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір бежевий.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є засновником (учасником) ІНФОРМАЦІЯ_2, розмір внеску до статутного фонду - 37065,62 грн., дата реєстрації 14 вересня 2009 року.

07 жовтня 2011 року між ОСОБА_17 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В., зареєстрований в реєстрі за № 5838, за умовами якого ОСОБА_17 продав (передав зі спільної сумісної власності), а ОСОБА_3 купив (в особисту приватну власність) квартиру АДРЕСА_4.

Згідно повідомлення Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 18 червня 2018 року № 46-07/4331/4446БТ, станом на 12 червня 2018 року на ім'я ОСОБА_3 наявна інформація та рахунки у наступних установах філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076:НОМЕР_25 - сума залишку 6546,86 грн., заповідальне розпорядження по зазначеному рахунку відсутнє; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_4- сума залишку 0,00 грн.; № НОМЕР_5 - сума залишку 123,13 доларів США; НОМЕР_18 - сума залишку 0,00 доларів США; НОМЕР_24 - сума залишку 120000,00 грн.; НОМЕР_23 - сума залишку 10000,00 доларів США, заповідальні розпорядження по зазначених рахунках відсутні; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663 (компенсація 1997 р.) - сума залишку 105,00 грн., заповідальне розпорядження по зазначеному рахунку відсутнє.

Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства від 20 червня 2018 року № 20.1.0.0.0/7-180427/606 на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ КБ "Приватбанк" відкриті депозитні рахунки: НОМЕР_26 від 27.05.2014 - сума залишку 495,81 грн.; № НОМЕР_14 від 20.09.2017 року - сума залишку 77000,04 грн., по яких заповідальні розпорядження відсутні; картки: НОМЕР_27 від 06.01.2018 року - сума залишку 2460 грн.; НОМЕР_28 від 06.01.2018 року - сума залишку 1190 грн.; № НОМЕР_12 від 06.01.2018 року - сума залишку 48,50 дол. США; НОМЕР_20 від 06.01.2018 року - сума залишку - 0,00 грн., по яких заповідальні розпорядження відсутні.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_29, виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років, про що складено відповідний актовий запис № 326.

За свого життя, 17 грудня 2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г.В., зареєстрований в реєстрі за № 9717, згідно якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належний йому житловий будинок від номером АДРЕСА_2; належну земельну ділянку, площею 0,0832 га в межах згідно з планом, з них багаторічні насадження - 0,0407 га, під забудовою - 0,0425 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010079, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_2; належну земельну ділянку, 0,1248 га в межах згідно з планом, з них рілля - 0,1248 га, кадастровий номер земельної ділянки 3211300000690010080, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2, заповідає ОСОБА_1.

П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 457/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

23 квітня 2018 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_1

03 травня 2018 року заяву про прийняття спадщини за законом подав син спадкодавця ОСОБА_3.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про встановлення факту проживання однією сім'єю, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 з березня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони вели спільне господарство, разом святкували усі свята - дні народження, Новий рік, тощо, відвідували весілля її доньки, двоюрідної сестри, їздили з друзями на відпочинок, ловили рибу, тощо.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, встановлюючи факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції виходив з доведеності вказаних вимог, встановивши, що в цей період ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім"єю, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки. Відмовляючи у встановлені вказаного факту в період з березня 2003 року по 01.01.2004 року, суд посилався на те, що встановлення такого факту передбачено лише СК України, який набув чинності 01.01.2004 року, КпШС України не передбачав встановлення такого факту

Колегія суддів вважає, що такі висновки суд першої інстанції є обґрунтованими. Суд першої інстанції вірно зазначив в рішенні, що вимоги про встановлення факту сумісного проживання однією сім єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з березня 2003 року по 01.01. 2004 року не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки інститут спільного проживання осіб, як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений Цивільним Кодексом 2004 року, КпШС України, який дія до 2004 року, таких положень не містив, а тому такий факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Що стосується вимог про встановлення факту сумісного проживання однією сім єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 року по 09.03.2018 року, то суд першої інстанції підставно задовольнив вказані вимоги, з огляду на наступне.

Пунктом 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно положень ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Частиною 2 ст.3 СК України встановлено, що сім ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений Цивільним кодексом 2004 року і такий факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме: спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

З наданих сторонами та досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог про встановлення факту проживання її та ОСОБА_3, як чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу посилалася на фотокарти, письмові докази, з яких слідує, що вони проживали за однією адресою та спільно відпочивали, а також на покази свідків.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 показала, що знає ОСОБА_1. та померлого ОСОБА_3 приблизно 15 років, сусіди. Часто бувала в їхній квартирі, вони спілкувались, відзначали свята, мали спільне хобі - дачу. ОСОБА_1 та ОСОБА_3. разом дуже гарно жили, у них були прекрасні відносини. На застіллях ОСОБА_3. дуже часто пропонував ОСОБА_1. шлюб, однак вона відмахувалась. ОСОБА_1 та ОСОБА_3. разом відпочивали, їздили до Турції і на дачу відпочивати. У ОСОБА_1. були ключі від квартири. ОСОБА_1 та ОСОБА_3. проживали разом і весь час були разом і на дачі, і взагалі, і ремонт після залиття робили разом, були дуже гостинні. ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_3 день і ніч, і дома і в лікарні. Похованням ОСОБА_3 займалась також ОСОБА_1 Сина померлого не бачила взагалі. ОСОБА_3. їй говорив, що квартиру купили разом з ОСОБА_1. Ліки та продукти придбавались за спільні кошти ОСОБА_1. та ОСОБА_3

Допитана в якості свідка ОСОБА_7, яка є донькою позивача показала суду, що з 2003 року ОСОБА_3. прийшов жити до її мами - ОСОБА_1. В 2004 році вони придбали дві квартири та роз'їхались. Суду повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3. всюди ходили разом, все купували разом, бюджет у них був спільний. Великі речі вони купували вже після купівлі квартири на пр. АДРЕСА_4 - робили перепланування - винесли балкон, клали теплий пол. Також показала, що ОСОБА_3. пропонував її матері ОСОБА_1. укласти шлюб, але вона не уклала шлюб з ОСОБА_3 через упертість. ОСОБА_1 та ОСОБА_3. на дачі робили все разом і на рибалку також їздили разом. Під час перебування ОСОБА_1. у лікарні про неї піклувався ОСОБА_3.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, суду надала показання, що працювала з ОСОБА_3 з 1984-1998 роки, були дружні відносини, знала його сім'ю. Продовжувала підтримувати з ним дружні відносини і після того, як перестали спільно працювати. ОСОБА_3. казав, що на продукти вони з ОСОБА_1. складались по 1000 грн. і ще докладали, якщо було потрібно. Купівлю квартири він робив сам, був дуже прижилистий, сину не давав. 09 січня 2018 року ОСОБА_3. зателефонував та сказав, що зняв 30 000 дол. США і хоче купити однокімнатну квартиру. Куди поділись гроші свідок не знає. Свідок повідомила, що останній раз до смерті ОСОБА_3 бачила 8 років назад. ОСОБА_1. не знає, з нею ОСОБА_3. спілкувався потай - по телефону. ОСОБА_3. часто казав, що все дістанеться сину. ОСОБА_3. казав, що живе спільно з жінкою - ОСОБА_1.. Зазначила, що спільного бюджету у них не було. ОСОБА_3. дуже жалів ОСОБА_1. Поховання ОСОБА_3 організовувала ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка є рідною мамою відповідача та колишньою дружиною померлого ОСОБА_3 показала суду, що її відносини з ОСОБА_3 припинились в 2003 році. ОСОБА_1 завжди казала "тут мого немає". У них все було "в складчину". У ОСОБА_3 завжди були свої гроші. ОСОБА_1 ніколи не казала, що купувала ліки за свої кошти або що вона гроші на поховання брала в борг і їх потрібно віддавати. З ОСОБА_1. вона фактично познайомилась лише в лютому 2018 року. Зазначила, що ОСОБА_3. не потребував догляду фактично взагалі, лише останній час перед смертю.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11, яка є дружиною відповідача ОСОБА_2 показала суду, що ОСОБА_3 знає з 1998 року. Свідок повідомила, що її чоловік та батько спілкувались, вони були в квартирі на АДРЕСА_4 і двічі були на дачі. Відносини між сином та батьком були досить добрі, ОСОБА_3. приїздив до них, іноді вони зустрічались вдвох із сином. З ОСОБА_1. вони познайомили на ювілеї і ОСОБА_3. представив її як "ОСОБА_1, живемо разом". У ОСОБА_3 та ОСОБА_1. були нормальні відносини, на дачі вона поводилась як хазяйка, чи вела себе як хазяйка, в квартирі її свідок не бачила. ОСОБА_3. сказав, що дачу залишає ОСОБА_1. ОСОБА_3. ніколи не потребував грошей - весь час він заробляв та утримував сім'ю. Ліки купував сам, іноді через ОСОБА_1., але кошти надавав сам ОСОБА_3.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначив, що знає ОСОБА_1. та ОСОБА_3 15 років, у них дружні відносини, сусідські. Дружили на підґрунті автомобілів та дач. ОСОБА_1 та ОСОБА_3. завжди були разом, потім ОСОБА_3. різко захворів. В лютому він приходив допомагати ОСОБА_1. при догляді за ОСОБА_3 Стосовно бюджету свідку не відомо, гадає, що він був загальний.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 показав суду, що знає ОСОБА_3 з 1993 року, ОСОБА_1. з 1998 року, відносини з ними дружні. Суду надав показання, що ОСОБА_3. та ОСОБА_1 живуть разом з 1995 року. Про колишню сім'ю ОСОБА_3. відгукувався не часто, вважав, що "вирвався". Коли хворів ОСОБА_3., ОСОБА_1 була в лікарні постійно. Більше за ОСОБА_3, окрім ОСОБА_1., ніхто не доглядав. Також показав, що ОСОБА_3. забезпечував себе сам, дохід від "ІНФОРМАЦІЯ_2" був вищий, ніж середня зарплата по м. Києву.

Надавши оцінку вказаним вище показам свідків, суд першої інстанції примйшов до вірного висновку про те, що свідки, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, підтвердили факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1. разом з ОСОБА_3, факт ведення ними спільного господарства, планування спільного життя, наявність спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю у розумінні ст. 74 СК України.

Також до матеріалів справи позивачем долучено ряд фотографій та надано відеозапис, які підтверджують факт її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю.

Оцінюючи всі зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання її та ОСОБА_3. однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю, а саме: спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок, піклування один про одного, купівля майна для спільного користування, участі у витратах на утримання майна, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ частку в спільному сумісному майні, суд першої інстанції посилався на те, що все зазначене вище майно було придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час проживання однією сім'єю, в інтересах їх сім'ї, а тому дане майно, відповідно до ст. 60, 74 Сімейного кодексу України, є їхньою спільною сумісною власністю та частки у придбаному майні є рівними.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з положеннями глав 7 та 8 СК України, власність у сім"ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя.

За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Виходячи з положень частини другої статті 74 СК України, на вказані правовідносини поширюються положення статті 60 СК України, яка передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Зміст позовних вимог ОСОБА_1 свідчить про те, що встановлення факту проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу зумовлено необхідністю визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час їх спільного проживання.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

З огляду на викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, слід встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Враховуючи те, що судом встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що їх спільним сумісним майном є: квартира № АДРЕСА_1, квартира № АДРЕСА_4, автомобіль Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, причіп синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк": у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: НОМЕР_17, № НОМЕР_5; НОМЕР_18,№ НОМЕР_6; № НОМЕР_7; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663 та грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": № п/р НОМЕР_8, № п/НОМЕР_9, картковий рахунок № НОМЕР_10; картковий рахунок № НОМЕР_16; картковий рахунок № НОМЕР_15; картковий рахунок № НОМЕР_12, оскільки вказане майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в результаті спільної праці за спільні кошти під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_3 та у позивачки був спільний бюджет, не встановлення джерела походження коштів, за які набувалося спірне майно, не встановлення чи мали місце домовленості між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо прав власності на спірне майно, колегією суддів відхиляються, оскільки саме на сторону відповідача покладено обов'язок по спростуванню презумпції спільної сумісної власності на майно . Відповідачем, на виконання приписів ст. ст.13, 81 ЦПК України, не надано доказів того, що вказане вище майно було придбано ОСОБА_3 за особисті кошти та доказів існування домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо прав власності на спірне майно. При цьому, рішення суду в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 стороною відповідача не оскаржувалося.

Згідно зі ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Задовольняючи частково позовну вимогу про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частки майна, яке перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд першої інстанції в рішенні та в додатковому рішенні виходив з того, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на: Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1; Ѕ частину квартири № АДРЕСА_4; Ѕ частину автомобіля Chevrolet Tacuma НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2; Ѕ частину причіпу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" : у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; НОМЕР_17; НОМЕР_18; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663; Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": депозитні рахунки - № НОМЕР_8 від 27-05-2014; № п/НОМЕР_9 від 20.09.2017 року; картки: № НОМЕР_10 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_19 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_12 від 06-01-2018 року; НОМЕР_20 від 06-01-2018 року.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що позовна вимога про визнання майна, що належить особі на праві особистої приватної власності, спільною сумісною власністю подружжя або осіб, які проживали спільно без реєстрації шлюбу та про поділ майна, може бути пред'явлена до того з подружжя, хто є власником майна, тому ОСОБА_3 не є належним відповідачем за ст.ст.69,71,74 СК України, а належним відповідачем був виключно ОСОБА_3 і такий позов повинен був пред'являтися до останнього ще за його життя, а тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частину майна нажитого спадкодавцем, з огляду на наступне.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Колегія суддів вважає, що в разі смерті одного з осіб, які проживали спільно без реєстрації шлюбу, відповідачами у справі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісної власністю, визнання права власності є спадкоємці, які прийняли спадщину.

У даному випадку заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подав його син ОСОБА_3, а тому саме він є належним відповідачем у цій справі і доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є безпідставними.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину майна, яке перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виходячи із презумпції спільності майна подружжя та положень статті 74 СК України, оскільки обов'язок довести належність спірного майна особисто ОСОБА_3 покладається на відповідача. При цьому належних доказів на підтвердження того, що спірне майно було набуте ОСОБА_3 у власність без участі ОСОБА_1 за його особисті кошти, відповідачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що суд першої інстанції помилково не вказав у резолютивній частині рішення повний перелік майна, на яке визнав право власності за позивачкою в мотивувальній частині судового рішення, зокрема на Ѕ частину причепу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Ѕ частину грошових коштів, не можуть бути підставою для скасування рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року, оскільки вказані недоліки оскаржуваного рішення були виправлені додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, яким визнано право власності ОСОБА_1 на: Ѕ частину причепу синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відкритих у Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" : у ТВБВ № 10026/076: № НОМЕР_4; у ТВБВ № 10026/077: № НОМЕР_5; № НОМЕР_6; № НОМЕР_7; НОМЕР_17; НОМЕР_18; у ТВБВ № 10026/0106: №9760/3663; Ѕ частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк": депозитні рахунки - № НОМЕР_8 від 27-05-2014; № п/НОМЕР_9 від 20.09.2017 року; картки: № НОМЕР_10 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_19 від 06-01-2018 року; № НОМЕР_12 від 06-01-2018 року; НОМЕР_20 від 06-01-2018 року.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку у розмірі 50 % статутного капіталу ІНФОРМАЦІЯ_2 що складає 37065,62 гривень, суд першої інстанції посилався на те, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вона має право на компенсацію половини вартості майна, внесеного ОСОБА_3 під час їх спільного проживання, в статутний капітал вказаного товариства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та відповідає вимогах процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Отже, власником майна в товаристві з обмеженою відповідальністю є саме товариство, а не його учасники.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц.

Отже з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

У разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

При цьому, право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка, яка не є учасником ІНФОРМАЦІЯ_2, має право на отримання компенсації половини внесених спільних коштів до статутного капіталу товариства, а тому судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовної вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за позивачкою права власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу товариства. Доводи апеляційної скарги позивачки про неправильність такого висновку суду першої інстанції не грунтуються на вимогах матеріального права.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про зміну для ОСОБА_1 черговості спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу та про визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування на 1/2 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_3., позивачка зазначала, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу хворів, перебував безпорадному стані, а вона здійснювала за ним догляд та надавала йому допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зміну для ОСОБА_1 черговості спадкування за законом з четвертої черги на першу чергу та про визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування на 1/2 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з недоведеності та необгрунтованості вказаних позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та вимогах матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Позивачка ОСОБА_1, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини, має право на спадкування за законом у четверту чергу.

Статтею 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі змістом указаної норми закону, при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Сам факт спільного і тривалого проживання однією сім'єю не є достатньою підставою для застосування положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток із правила черговості, що застосовується лише тоді, якщо в судовому порядку належним чином встановлено всі обставини, передбачені ч. 2ст. 1259 ЦК України, на підставі яких суд вправі ухвалити відповідне рішення.

В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261 - 1265 ЦК України.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров'я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо. Отже, безпорадність особи пов'язана саме зі станом її здоров'я.

На виконання вимог ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року, адміністрація Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Деснянського району м. Києва повідомила наступне:

"Нагляд за ОСОБА_3 в амбулаторних умовах здійснювався лікарем загальної практики - сімейним лікарем амбулаторії загальної практики-сімейної медицини № 1 КНП "ЦПМСД № 2" ОСОБА_16. У 2014 році пацієнту ОСОБА_3. встановлено діагноз: хронічний токсичний гепатит.

З 2017 року стан хворого погіршився, після чого він лікувався та обстежувався в гастроентерологічному відділені Київської міської клінічної лікарні № 3, де встановлено діагноз: цироз печінки токсичного ґенезу, активна фаза середнього ступеня активності, ст. декомпенсації.

Після виписки зі стаціонару знаходився на амбулаторному лікуванні у гастроентеролога.

Через довготривале знаходження на листку непрацездатності та наявність ознак інвалідності 18.01.2018 року ОСОБА_3. встановлено II (другу) групу інвалідності довічно. Причина інвалідності - загальне захворювання.

З 26.01.2018 року по 08.02.2018 року пацієнт проходив лікування в Київській міській клінічній лікарні № 3 через погіршення стану з приводу основного захворювання.

14.02.2018 року хірургом Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва встановлено діагноз: Флеботромбоз глибоких вен правої гомілки (УЗД від 02.02.2018). Призначено лікування вдома за рекомендацією судинного хірурга.

12.02.2018 року пацієнт оглянутий сімейним лікарем КНП "ЦМПСД № 2" ОСОБА_15 Стан пацієнта ускладнився застійною пневмонією та правобічним ексудативним плевритом. Викликана карета швидкої допомоги. Рекомендації лікаря швидкої допомоги: пацієнт переданий на активне відвідування сімейного лікаря та пункту невідкладної медичної допомоги.

З 15.02.2018 року пацієнт знаходився під наглядом сімейного лікаря ОСОБА_14 Лікарем визначено: стан пацієнта - тяжкий; самостійно пересуватися в межах квартири не може. 19.02.2018 року встановлено гостру затримку сечі, правобічну застійну пневмонію, правобічний гідроторакс, флеботромбоз глибоких вен правої гомілки з больовим синдромом, цироз печінки токсичної етіології, ст. декомпенсації, асцит. В екстреному порядку пацієнт направлений на стаціонарне лікування.

З 19.02.2018 року до 01.03.2018 року лікувався в Київській міській клінічній лікарні № 2.

Після виписки продовжено симптоматичне лікування в домашніх умовах. Стан пацієнта розцінювався як тяжкий, з кожним днем погіршувався. Пацієнт знову втратив здатність пересуватися в межах квартири. Інформацію сприймав адекватно, орієнтувався в часі і просторі.

Увесь час при відвідуваннях лікарем пацієнта догляд за ним здійснювала його дружина (зі слів жінки, що постійно була присутня під час візитів) - ОСОБА_1. Вона цікавилася станом пацієнта, консультувалася з лікарем в телефонному режимі.

Рецепти на купівлю ліків, списки необхідних ліків з режимом їх прийому також отримувала ОСОБА_1.

Інформація щодо стану пацієнта в період хвороби та нагляду спеціалістами КНП "ЦПМСД № 2" надана з амбулаторної карти ОСОБА_3. Щодо нагляду за пацієнтом - з пояснень сімейного лікаря".

Як зазначалося вище, для задоволення позову про зміну черговості спадкування необхідна наявність всіх п'яти обставин, а саме: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

З досліджених доказів судом вірно встановлено, що погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 відбулося за декілька місяців до його смерті. Спадкодавець отримував пенсію та дохід від здійснення підприємницької діяльності, що свідчить про те, що він був матеріально забезпеченим, матеріальної допомоги не потребував.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що ОСОБА_1 опікувалась спадкодавцем та надавала допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, оскільки позивачкою не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є її процесуальним обов'язком у силу статті 12, 81 ЦПК України, а тому суд обгрунтовано зазначив в рішенні про відсутність правових підстав для зміни черговості одержання спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК Україниз четвертої на першу чергу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції , а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 і його представника адвоката Кшевецької Інни Василівни залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий: Судді: