Постанова

від 04.11.2019 по справі 750/6149/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 750/6149/18

провадження № 61-2091св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХАВТО ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХАВТО на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2018 року у складі головуючого-судді Требух Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М. Губар В. С., Кузюри Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХАВТО (далі - ТОВ ТЕХАВТО ) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 лютого 2000 року працював на посаді директора ТОВ ТЕХАВТО , 14 травня 20018 року звільнений з посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. На день звільнення відповідач мав перед ним заборгованість із заробітної плати за період з 01 січня 2013 року до 14 травня 2018 року.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ ТЕХАВТО невиплачену заробітну плату за період з 01 січня 2013 року до 14 травня 2018 року в розмірі 199 153 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ ТЕХАВТО на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 січня 2013 року до 01 липня 2017 року в розмірі 163 200 грн, з якої сплачені податки та обов`язкові платежі, за період з 02 липня 2017 року до 14 травня 2018 року в розмірі 35 953 грн, з якої обов`язкові платежі та податки не сплачені. Стягнуто з ТОВ ТЕХАВТО на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3 723 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у порушення вимог статей 47, 116, 117 КЗпП України своєчасно не провів розрахунок при звільненні позивача, не виплативши заборгованість по заробітній платі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ТЕХАВТО залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2019 року ТОВ ТЕХАВТО подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку щодо задоволення позову, без належного дослідження наданих позивачем та підроблених ним доказів, без з`ясування їх допустимості та достовірності. Суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих підроблених позивачем доказів. При цьому взагалі не з`ясували коли і як нараховувалася заробітна плата позивачу, за яку роботу, причини затримки виплати заробітної плати, що сталося саме з вини позивача, як керівника підприємства, не врахували, що саме ОСОБА_1 допустив невиплату заробітної плати й з січня 2013 року взагалі не виконував свою роботу. Унаслідок чого суди не з`ясували реальні обставини справи, не перевірили їх допустимими і достовірними доказами, та на підставі омани позивача ухвалили незаконні рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ ТЕХАВТО , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.

Відзив мотивовано тим, що у скарзі не наведено жодної конкретної обставини чи факту порушення судами норм матеріального чи процесуального права. Доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги, не узгоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які з дотриманням норм процесуального права, на підставі належним чином оцінених наданих сторонами доказів, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого і законного висновку про задоволення позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 лютого 2000 року працював на посаді директора ТОВ ТЕХАВТО на підставі протоколу від 31 січня 2000 року № 1.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ ТЕХАВТО за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, що підтверджується наказом від 14 травня 2018 року № 1 та записом у трудовій книжці.

Згідно довідки ТОВ ТЕХАВТО від 14 травня 2018 року № 1загальна сума невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 січня 2013 року до 14 травня 2018 року складає 199 153 грн, з яких 144 000 грн - за період з 01 січня 2013 року до 01 січня 2017 року, 19 200 грн - за період з 01 січня 2017 року до 01 липня 2017 року, вказана заробітна пата була нарахована та з неї сплачено усі податки; 19 200 грн - за період з 01 липня 2017 року до 01 січня 2018 року та 16 753 грн - за період з 01 січня 2018 року до 14 травня 2018 року, вказана заробітна плата не нараховувалася.

Нарахування ОСОБА_1 заробітної плати підтверджується також довідкою Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 01 жовтня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями статті 21 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши, що у день звільнення ОСОБА_1 , з ним не було проведено повного розрахунку, доказів відсутності вини у невиплаті розрахункових у день звільнення позивача або відсутності заборгованості зі стягнутих сум відповідачем не надано, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, у розмірі згідно довідки товариства, який стороною відповідача не спростований, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи ТОВ ТЕХАВТО , наведені на обґрунтування касаційної скарги, зокрема щодо розміру заборгованості із заробітної плати та її наявності, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція, ЄСПЛ відповідно) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України , Устименко проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХАВТО залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко