Рішення

від 04.11.2019 по справі 826/5251/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 826/5251/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представників позивача Антощук Л.П., Олійника Ю.І., Мусієнко Н.Є., представника відповідача Івахненка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прада Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прада Україна (ТОВ Прада Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 №156526552210, №156726552210, №51526551702 та від 23.01.2015 №7026552210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 23.04.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2014 №156526552210, від 12.11.2014 №156726552210 та від 23.01.2015 №7026552210 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Верховний Суд вказав, що при новому розгляді даної справи у вказаній частині, суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Зокрема, суду необхідно встановити реальність господарських операцій по ланцюгу виконання робіт від субпідрядників до кінцевого замовника, позивача у справі, з наданням правової оцінки доводам контролюючого органу покладеним в основу тверджень про неможливість виконання суб`єктами господарювання обумовлених укладеним між позивачем та ТОВ БК Мегабуд договором підрядних робіт.

З огляду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.04.2019, суд здійснював новий розгляд даної справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2014 №156526552210, від 12.11.2014 №156726552210 та від 23.01.2015 №7026552210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Також витребувано у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві письмові пояснення щодо наявності основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень та інших ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності: ТОВ БК Мегабуд (код ЄДРПОУ 37332363) за період з жовтня 2011 року по грудень 2013 року; ТОВ Київкапіталбуд (код ЄДРПОУ 37142671) за період з травня по червень 2012 року; ТОВ Пайнер (код ЄДРПОУ 37266118) у липні 2012 року; ТОВ Амадео (код ЄДРПОУ 37889403) за період у квітні 2012 року; ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД (код ЄДРПОУ 37492267) у жовтні 2012 року; ТОВ СМТ-БУДІВНИЦТВО (код ЄДРПОУ 37009716) у березні 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 замінено відповідача у справі його правонаступником, а саме ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві її правонаступником - ГУ ДФС у м. Києві.

В ході судових засідань представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказів. Зазначили, що господарські операції ТОВ Прада Україна з ТОВ БК Мегабуд підтверджені всіма необхідними та належно оформленими первинними документами, які засвідчують факт здійснення таких операцій, а також рухом активів у процесі здійснення господарської операції, спеціальною податковою правосуб`єктністю учасників господарської операції, наявність економічного змісту та зв`язку між фактом виконання робіт і господарською діяльністю позивача. У Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані податкові накладні, складені за наслідками таких операцій. Відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт здійснення господарських операцій, підтверджених наданими позивачем документами, а також - не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими.

Представники наголосили на необхідності дотримання принципу індивідуальної відповідальності, зміст якого у спірних правовідносинах полягає в тому, що право позивача на віднесення до податкового кредиту наступного звітного періоду сплачених сум податку на додану вартість (ПДВ) не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (іншими суб`єктами господарювання).

З огляду на висновки постанови Верховного Суду від 23.04.2019 представниками подані також обґрунтування реальності господарської діяльності контрагентів ТОВ БК Мегабуд (ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД , ТОВ СМТ-БУДІВНИЦТВО ). Водночас, зазначили, що відповідач не надав аргументи та докази, що підтверджують нереальність ведення господарських операцій ТОВ БК Мегабуд з його субпідрядниками, а його посилання на неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів є безпідставними.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зіславшись на письмово викладену позицію та надані докази. На підтвердження правомірності спірних рішень та обґрунтованості висновків перевірки зазначив, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ БК Мегабуд не призвели до реального настання правових наслідків, а лише оформлені на папері, з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту. Так, за даними податкової звітності ТОВ БК Мегабуд та залучених ним контрагентів для виконання субпідрядних робіт на замовлення позивача - ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД , ТОВ СМТ-БУДІВНИЦТВО не мають трудових ресурсів, виробничих/обслуговуючих приміщень, ліцензій, а також не встановлено наявності у вищезазначених підприємств власного або орендованого обладнання для виконання будівельних робіт, персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених робіт, що в свою чергу впливає на відсутність матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, зокрема, будівельних робіт.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Прада Україна (код ЄДРПОУ 37825690) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2014 №1009/26-55-22-10/37825690.

В ході перевірки встановлені та відображені в акті порушення ТОВ Прада Україна , зокрема, вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого встановлено зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду (р.24) на загальну суму 2230532,00 грн, заниження суми ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 925743,00 грн, в т.ч., по періодах: вересень 2013 року - 211713,00 грн, жовтень 2013 року - 714030,00 грн;

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що спірні господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на відсутність у залучених до виконання підрядних робіт субпідрядників (ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД , ТОВ СМТ-БУДІВНИЦТВО ) матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, в т.ч., будівельних робіт. На переконання податкового органу, придбання підрядних робіт було оформлене лише документально з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ за березень - липень 2012 року та жовтень 2012 року.

На підставі вказаних висновків акту від 27.10.2014 №1009/26-55-22-10/37825690, з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015 №549/10/26-15-10-05-35, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.11.2014 №156526552210, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Прада Україна з податку на додану вартість на суму 1157179,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 925 743 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 231436,00 грн;

- від 12.11.2014 №156726552210, яким зменшено розмір від`ємного значення ТОВ Прада Україна , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) за грудень 2013 року у розмірі 2230532,00 грн;

- від 23.01.2015 №7026552210, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Прада Україна з податку на додану вартість на суму 4125,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 3300,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 825,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Встановлено, що між ТОВ Прада Україна (замовник) та ТОВ БК Мегабуд (генеральний підрядник) укладено договір від 01.03.2012 №EUB22012000010, відповідно до якого замовник доручає генеральному підряднику виконати наступні роботи: робоча документація, будівельні роботи, механічні, електричні і сантехнічні роботи, монтаж металевого каркасу стелі та освітлювального обладнання, координація робіт на об`єкті, документація та креслення стосовно готового об`єкта в приміщеннях загальною орієнтованою площею 370,5 кв.м, включаючи підвал, перший та антресоль першого і другий поверх, що знаходяться за адресою: 01001, Україна, м. Київ, вул. Хрещатик 15/4, у відповідності з положеннями цього договору. До даного договору надано додатки №2, №3.

Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2012 №1 до договору підряду від 01.03.2012 №EUB22012000010 генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт, детально зазначених в додатку №1/1 до цієї додаткової угоди, а замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До додаткової угоди надано додаток №1/1.

Додатковою угодою від 11.07.2012 №2 до договору підряду від 01.03.2012 №EUB22012000010 сторони узгодили збільшення обсягу робіт, а саме генеральний підрядник взяв на себе виконання робіт детально зазначених в додатку №1/2 (котрий повністю замінює додаток №1/1 додаткової угоди №1) до цієї додаткової угоди, а замовник сплатити генеральному підряднику винагороду за виконані роботи.

Відповідно до додаткової угоди від 12.07.2012 №3 генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт детально зазначених в додатку №1/3 до цієї додаткової угоди №3, та замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано додаток №1/3.

Додатковою угодою від 31.08.2012 №4 до договору підряду від 01.03.2012 №EUB22012000010 сторони узгодили збільшення обсягу робіт, а саме генеральний підрядник взяв на себе виконання додаткових робіт детально зазначених у додатках №4/1 (будівельно-оздоблювальні роботи), №4/2 (система охоронної сигналізації), №4/3 (система відеоспостереження), №4/4 (система пожежної сигналізації), №4/5 (система СКС - комп`ютерна мережа) до цієї додаткової угоди №4 до договору підряду від 01.03.2012 №EUB22012000010, а замовник сплатити генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано додатки №4/1, №4/2, №4/3, №4/4, №4/5.

Виконання підрядних робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31.07.2012 №12-06-01/01, від 31.07.2012 №12-06-01/02, від 31.07.2012 №12-06-01/03, від 31.07.2012 №12-06-01/04, від 31.07.2012 №12-06-01/05, від 31.07.2012 №12-06-01/06, від 31.07.2012 №12-06-01/07, від 31.07.2012 №12-06-01/08, від 31.07.2012 №12-06-01/09, від 31.07.2012 №12-06-01/10, від 31.10.2012 №12-06-01/10, від 31.10.2012 №12-06-01/11, від 31.10.2012 №12-06-01/12, від 31.10.2012 №12-06-01/13, від 31.10.2012 №12-06-01/14.

У свою чергу ТОВ БК Мегабуд виписано податкові накладні від 22.03.2012 №13 на загальну суму 3423094,00 грн, у тому числі ПДВ 570515,67 грн, від 02.04.2012 №16 на загальну суму 3423094,00 грн, у тому числі ПДВ 570515,67 грн, від 03.05.2012 №25 на загальну суму 1711547,00 грн, у тому числі ПДВ 285257,83 грн, від 15.05.2012 №28 на загальну суму 3512649,00 грн, у тому числі ПДВ 585441,51 грн, від 06.06.2012 №33 на загальну суму 1711547,00 грн, у тому числі ПДВ 285257,83 грн, від 11.07.2012 №48 на загальну суму 570515,68 грн, у тому числі ПДВ 95085,95 грн, від 18.07.2012 №51 на загальну суму 3512649,08 грн, у тому числі ПДВ 585441,51 грн, від 26.07.2012 №53 на загальну суму 286437,06 грн, у тому числі ПДВ 47739,51 грн, від 17.10.2012 №86 на загальну суму 196495,31 грн, у тому числі ПДВ 32749,22 грн, від 31.07.2012 №54 на загальну суму 304710,25 грн, у тому числі ПДВ 50785,04 грн, від 31.10.2012 №88 на загальну суму 3047710,25 грн, у тому числі ПДВ 50785,04 грн.

Встановлено, що у зв`язку із стислістю строків для виконання зазначених робіт, різноплановість необхідних робіт, до виконання вказаних робіт ТОВ БК Мегабуд залучались субпідрядники, в тому числі й ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД , ТОВ СМТ-БУДІВНИЦТВО .

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджують платіжні доручення та виписки з банку, надані до матеріалів справи.

Суд вважає, що надані позивачем документи для підтвердження не містять дефектів форми та змісту, та в повній мірі відображають господарські операції ТОВ Прада Україна та ТОВ БК Мегабуд . В матеріалах справи наявний протокол опитування адвокатом ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), який працював на посаді Директора ТОВ БК Мегабуд у період виконання ремонтно-оздоблювальних робіт для ТОВ Прада Україна . В ході опитування ОСОБА_2 підтвердив реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Прада Україна та ТОВ БК Мегабуд .

У період перевірки ТОВ БК Мегабуд було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання та платником ПДВ (реєстрація платника ПДВ анульована 07.10.2014), мало Ліцензію серії AB №557679 від 12.11.2010 на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів СПАРК станом на 2012 рік загальна вартість активів ТО БК Мегабуд оцінюється в 2386900,00 грн. Чистий прибуток станом на 2012 рік складає 1080500,00 грн.

Кримінальні провадження та/або вироки суду щодо притягнення ТОВ БК Мегабуд або його посадових осіб до кримінальної відповідальності за здійснення фіктивної підприємницької діяльності відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України - відсутні.

Визначальним аргументом, на який опирається відповідач в обґрунтування власної правової позиції є висновок про те, що контрагенти ТОВ БК Мегабуд , а саме: ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД та TOB СМТ-БУДІВНИЦТВО не володіли достатньою кількістю трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема для будівельних робіт.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 також наголосив на тому, що при новому розгляді даної справи необхідно встановити реальність господарських операцій по ланцюгу виконання робіт від субпідрядників до кінцевого замовника, позивача у справі, з наданням правової оцінки доводам контролюючого органу покладеним в основу тверджень про неможливість виконання суб`єктами господарювання обумовлених укладеним між позивачем та ТОВ БК Мегабуд договором підрядних робіт.

Під час нового розгляду даної справи, судом вжито всіх можливих заходів для перевірки наявності у ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД та TOB СМТ-БУДІВНИЦТВО ресурсів для виконання робіт на замовлення ТОВ БК Мегабуд для ТОВ Прада Україна та встановлено наступне.

ТОВ Київкапіталбуд у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання (припинене (ліквідоване) 25.10.2013) та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 371426726555, реєстрація платника ПДВ анульована 21.10.2013).

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів СПАРК станом на 2012 рік (II квартал) загальна вартість активів ТОВ Київкапіталбуд оцінюється в 51611800,00 грн. Чистий прибуток станом на 2012 рік складав 210200,00 грн.

Реальність виконання ТОВ Київкапіталбуд будівельних робіт, як основної діяльності останнього, підтверджується також і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/7739/14 від 24.06.2014 (набрала законної сили 11.09.2014), в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ Київкапіталбуд будівельних робіт для ТОВ Ніко Авто Інвест .

ТОВ Пайнер у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання (припинене (ліквідоване) 06.12.2013) та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 27.11.2013).

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів СПАРК станом на 2012 рік вартість активів ТОВ Пайнер оцінюється в 402800,00 грн. Чистий прибуток станом на 2012 рік складав 369900,00 грн.

Реальність виконання ТОВ Пайнер будівельних робіт, як основної діяльності останнього, підтверджується також і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/11247/15 від 07.08.2015 (набрала законної сили 07.10.2015), в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ Пайнер будівельних робіт для ТОВ Стальсервіс .

ТОВ Амадео у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання (припинене (ліквідоване) 13.09.2013) та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 18.09.2013).

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів СПАРК станом на 2012 рік вартість активів ТОВ Амадео оцінюється в 564390000,00 грн. Чистий прибуток станом на 2012 рік складав 14000,00 грн.

Реальність здійснення ТОВ Амадео будівельних робіт підтверджується також і постановою Київського окружного адміністративного суду у справі №810/2625/13 від 18.08.2014, в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ Амадео будівельних робіт для ТОВ Газпромбуд монтаж .

ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 21.02.2014).

Реальність здійснення ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД будівельних робіт підтверджується також і постановою Севастопольського апеляційнного адміністративного суду у справі №801/2704/13 від 21.01.2014, в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД будівельних робіт для ТОВ БК МАКС СТРОЙ .

TOB СМТ-БУДІВНИЦТВО у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 06.07.2012).

Реальність здійснення TOB СМТ-БУДІВНИЦТВО будівельних робіт підтверджується також і постановою Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/8950/13 від 21.01.2014, в якій суд підтвердив реальність виконання СМТ-БУДІВНИЦТВО будівельних робіт для ТОВ Науково-виробниче підприємство Преобразователь .

Суд також зазначає про наявність економічного ефекту і ділової мети для залучення ТОВ БК Мегабуд вказаних товариств в якості субпідрядників для виконання робіт для позивача. Так, необхідність залучення вказаних контрагентів зумовлена стислістю строків для виконання зазначених робіт та різноплановістю необхідних робіт.

При цьому, відповідачем не доведено того, що залучення ТОВ БК Мегабуд вказаних контрагентів призвело до економічних збитків у ТОВ БК Мегабуд чи у позивача.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Роботи, які в подальшому отримані позивачем також могли виконуватись контрагентами ТОВ БК Мегабуд без належного виконання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та ведення обліку. При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у справах пов`язаних із здійсненням фіктивної підприємницької діяльності щодо посадових осіб ТОВ БК Мегабуд , ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД та TOB СМТ-БУДІВНИЦТВО - відсутні.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали контрагенти його контагента, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами контрагента позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

При розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії .

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Відсутність у даному рішенні правової оцінки окремих доводів сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат розгляду даної справи.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення ТОВ Прада Україна вимог податкового законодавства під час відображення в податковому обліку результатів господарських взаємовідносин із ТОВ БК Мегабуд та нереальність таких господарських операцій з огляду на не підтвердження реальності господарських операцій ТОВ БК Мегабуд із ТОВ Київкапіталбуд , ТОВ Пайнер , ТОВ Амадео , ТОВ КАПРО-РЕМ-БУД та ТОВ СМТ-БУДІВНИЦТВО .

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 4872,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Прада Україна задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 №156526552210, від 12.11.2014 №156726552210 та від 23.01.2015 №7026552210.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прада Україна судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Прада Україна (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 15/4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37825690).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Повний текст рішення складено 07.11.2019.

Суддя О.М. Чудак