Постанова

від 06.11.2019 по справі 542/656/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/656/16-ц Номер провадження 22-ц/814/2594/19Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Бондаревська С.М., Чумак О.В.,

розглянувши у м.Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 липня 2019 року, постановлене суддею Афанасьєвою Ю.О.,

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання внести запис у трудову книжку, стягнення заборгованості із заробітної плати та виплату компенсації за невикористану відпустку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

16.05.2016 ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом, який неодноразово змінювала щодо предмету позову та збільшення позовних вимог. В остаточній редакції, викладеній у заявах від 11.10.2017 та від 05.03.2018 , які містяться у матеріалах справи на а.с.210-210 т.2, а.с.38-41 т.3, про зміну предмету позову та збільшення позовних вимогпросить:

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ Євробудсервіс №1/05-к від 19.05.2016 Про звільнення працівника на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ Євробудсервіс з 19.05.2016 згідно п.4 ст.40 КЗпП України;

- визнати розірваним трудовий договір, оформлений наказом №2а-к від 26.03.2015, укладений між ТОВ Євробудсервіс та ОСОБА_1 з ініціативи працівника на підставі заяви від 19.04.2016 згідно ч.1 ст.38 КЗпП України з 10.05.2016;

- зобов`язати ТОВ Євробудсервіс видати ОСОБА_1 її трудову книжку з внесеним записом про її звільнення з посади головного бухгалтера ТОВ Євробудсервіс за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України з 10.05.2016 із подальшим внесенням запису про зміну дати звільнення;

- зобов`язати ТОВ Євробудсервіс змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ТОВ Євробудсервіс згідно ч.1 ст.38 КЗпП України з 10.05.2016 на день видачі її трудової книжки на руки із відповідними записами про звільнення;

- стягнути з ТОВ Євробудсервіс на її користь заробітну плату за грудень 2015 року по 10.05.2016 включно в сумі 11479,58 грн., компенсацію за невикористану відпустку при звільненні - 1985,06 грн., а всього 13464,64 грн.;

- стягнути з ТОВ Євробудсервіс на її користь 48329,57 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з ТОВ Євробудсервіс на її користь судові витрати, понесені позивачем та пов`язані з розглядом даної справи, в тому числі витрати на правову допомогу.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що вона, ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТОВ Євробудсервіс , 19.04.2016 через засоби поштового зв`язку спрямувала директору товариства заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням,починаючи з 10.05.2016. Указана заява особисто отримана директором товариства ОСОБА_4 21.04.2016, але станом на 10.05.2016 наказ про її звільнення не видавався, розрахунок оплати праці при звільненні не проводився, трудова книжка не видавалася, що є порушенням ст.38 КЗпП України та у відповідності до ст.ст.116,117 цього Кодексу є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулуза період з 11.05.2016 по день видачі трудової книжки.Наказ №1/05-к від 19.05.2016 про її звільнення із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України вважає незаконним, тому просить його скасувати з наведених у позові підстав.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02.08.2016 до участі у справі, в якості третіх осіб на стороні відповідача залучено співзасновників ТОВ Євробудсервіс - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ./а.с.195 т.1/

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30.07.2019 позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано незаконним наказ товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс №1/05-к від 19 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера підприємства на підставіп.4 ст.40 КЗпП України з 19 травня 2016 року.

Змінено формулювання підстав та дати звільнення. Постановлено вважати, що ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс за власним бажанням на підставі ч.1ст.38 КЗпП України , з 10 травня 2016 року.

Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про її звільнення з посади головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс за власним бажанням на підставі ч.1ст.38 КЗпП України , з 10 травня 2016 року.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 14262,37 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2465,91 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 103176,06 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а також понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс судовий збір в розмірі 2852,64 грн. на користь держави.

Рішення районного суду вмотивовано тим, щопозивачка, завчасно подавши заяву про звільнення із займаної посади на підставі ч.1ст.38 КЗпП України , фактично попередила адміністрацію підприємства про причини відсутності на робочому місці та про своє бажання розірвати трудові відносини, тому наказ ТОВ Євробудсервіс за №1/05-к від 19.05.2016 Про звільнення працівника , виданий на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, є незаконним, а його дату та формулювання причин звільнення слід змінити, зобов`язавши відповідача внести відповідний запис у трудову книжку.

Оскільки заява про звільнення керівником товариства по суті не розглянута, доводи, наведені відповідачем з цих підстав не є поважними та не звільняють власника або уповноважений ним орган від обов`язку припинити трудовий договір і провести з працівником повний розрахунок, видавши йому оформлену трудову книжку.Із відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, розрахунок яких проводився судом на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 із Пенсійного фонду України.Враховуючи, що трудова книжка знаходилась у ОСОБА_1 та перешкоди у її працевлаштуванні не були доведені, вимоги в частині зобов`язання відповідача видати трудову книжку - задоволенню не підлягають.

Із рішенням районного суду не погодився відповідач. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що 18.03.2016 від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення з посади головного бухгалтера ТОВ Євробудсервіс із 31.03.2016. Умовами керівництва щодо такого звільнення стала обов`язковість передачі позивачкою, як головним бухгалтером, бухгалтерської та кадрової документації. Передача документів не відбулася, а сама позивачка продовжила виконувати свої посадові обов`язки, що підтверджується звітністю з Єдиного соціального внеску за березень 2016 року, поданою за її підписом на початку квітня 2016 року та у відповідності до вимог ст.38 КЗпП України виключає можливість звільнення працівника за поданою ним раніше заявою.

21.04.2016 директором ТОВ Євробудсервіс по пошті отримано заяву головного бухгалтера ОСОБА_1 про звільнення згідно ч.1 ст.38 КЗпП України із 10.05.2015.Висновки суду, що директор товариства на підставі указаної заяви відмовився видати наказ про звільнення ОСОБА_1 ,є необґрунтованими та не доведеним, оскільки керівництво та учасники ТОВ Євробудсервіс вважали, що за такий проміжок часу вона передасть бухгалтерську та кадрову документацію. Натомість, 28.04.2016 спеціалістом з аудиту виявлено факти зловживань посадової особи - головного бухгалтера підприємства ОСОБА_1 щодо можливих втрат грошових коштів. Виявлені порушення були предметом розгляду загальних зборів учасників ТОВ Євробудсервіс , однак вказані обставини та докази, якими вони обґрунтовані, не були враховані районним судом.

Наказом директора ТОВ Євробудсервіс №1 від 29.04.2016 головного бухгалтера ОСОБА_1 відсторонено від обов`язків головного бухгалтера з припиненням нарахування та виплати заробітної плати з 01.05.2016 до надання на розгляд засновникам бухгалтерської та фінансової звітності за 2015 рік і перший квартал 2016 року та встановлення економічного стану підприємства, що повністю не було враховано судом першої інстанції.

Заперечує твердження позивачки, що 10.05.2016 вона перебувала на робочому місці, мотивуючи їх показання свідків, які є плутаними. Тоді як після 10.05.2016 працівники підприємства фіксували її відсутність на робочому місці.

Вважає, що районний суд не врахував, що ОСОБА_1 взяла із собою печатку підприємству, чекову книжку та свою трудову книжку, тоді як станом на 10.05.2016 на її персональному комп`ютері у неї вдома знаходилися програми Клієнт-банк та програма звітності МеDос . 18.05.2016 позивачем, фактично як головним бухгалтером ТОВ Євробудсервіс , виписано чек на отримання готівки для виплати заробітної плати працівникам підприємства, після чого таємно забрала відомості про видачу заробітної плати.

Зазначає, що позивач не зверталася до підприємства з проханням ознайомитися із наказом про звільнення, зробити запис до трудової книжки, з вимогою про розрахунок, тоді як згідно відновленої бухгалтерської документації заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 у товариства відсутня, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм ст.117 КЗпП України.

15.10.2019 ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування доводів відзиву надає роздруківки звукозаписів судових засідань від 31.05.2016 та 10.10.2017.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України).

За правилом ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що наказом №2а-к від 26.03.2015 ОСОБА_1 прийнята на роботу з 26.03.2015 в ТОВ Євробудсервіс на посаду головного бухгалтера./т.1 а.с.3/.

18.03.2016 ОСОБА_1 подала на ім`я директора ТОВ Євробудсервіс заяву про звільнення, в якій просила звільнити її на підставі ч.1ст.38 КЗпП України , з 31.03.2016,однак звільнена не була та продовжувала працювати. /а.с.124 т.1/

19.04.2016 ОСОБА_1 подано на ім`я директора ТОВ Євробудсервіс заяву про звільнення за власним бажанням з 10.05.2016 , яку надіслано рекомендованим листом з повідомленням та фактично отримано адресатом 21.04.2016./а.с.7, 125 т.1/

Наказом ТОВ Євробудсервіс від 19.05.2016 №1/05-к ОСОБА_1 , головного бухгалтера, звільнено з 19 травня 2016 року з роботи за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України з проведенням повного розрахунку відповідно до чинного законодавства. Запис у трудову книжку внести у день надання книжки адміністрації ТОВ./а.с.96 т.2/

Листом директора ТОВ Євробудсервіс від 25.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про звільнення з 19.05.2016 та необхідність проведення розрахунків./а.с.87 т.2/

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України протягом січня-квітня 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 2752,17 грн. /т.1 а.с.225-227/

Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з підстав їх доведеності письмовими доказами та показаннями свідків. Після спливу попередження про звільнення позивач покинула роботу, не продовжувала працювати на займаній посаді, наполягаючи на звільненні, про що свідчить і звернення її 16.05.2016 в суд з відповідним позовом. При цьому відповідач всупереч вимогам трудового законодавства не виконав свій обов`язок щодо розірвання трудового договору з позивачем за вказаною ним підставою та у вказаний строк. У задоволенні вимог в частині зобов`язання відповідача видати трудову книжку районним судом відмовлено, оскільки трудова книжка знаходиться у ОСОБА_1 . Також суд визнав доведеним наявність заборгованості по заробітній платі в розмірі 14262,37 грн. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 2465,91грн, стягнувши її на користь позивача та відповідно до ст.117 КЗпП України 103176,06 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (частина 2 статті 38 КЗпП).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками районного суду щодо законодавчо визначеного права працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням, якому кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити працівника з роботи із наведеної підстави в установлені законом строком.

Встановивши, що позивач завчасно направила відповідачу заяву про звільнення на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, попередивши власника про наступне звільнення більш ніж за два тижні до визначеної нею дати звільнення 10 травня 2016 року, відповідач зобов`язаний був звільнити позивача у передбачений законом спосіб.

Доводи відповідача про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.38 КЗпП України, оскільки після 10.05.2016 ОСОБА_1 продовжувала виконувати обов`язки головного бухгалтера, оформивши 18.05.2016 чекову книжку та через систему Клієнт-банк на своєму домашньому комп`ютері сплатила податки, не заслуговують на увагу та не є підставою для застосування наслідків ч.2 ст.38 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 вимагала розірвання трудового договору згідно поданої заяви та 16.05.2016 року звернулася в суд з даним позовом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно обставин розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення від 18.03.2016, як такі, що не стосуються предмету спору.

Заперечення відповідачем відмови директора товариства видати наказ про звільнення ОСОБА_1 із 10.05.2015 на підставі її заяви від 19.04.2016, спростовуються самим відповідачем, який в апеляційній скарзі зазначив, що керівництво та учасники ТОВ Євробудсервіс вважали, що за такий проміжок часу вона передасть бухгалтерську та кадрову документацію. Фактично, керівництво товариства висунуло до ОСОБА_1 , як працівника, умови її звільнення за власним бажанням, що суперечить нормам КЗпП України. А тому правильними є висновки районного суду, що не завершення дорученої роботи, не передача справ фінансово-господарської діяльності підприємства не звільняє власника або уповноважений ним органу від обов`язку припинити трудовий договір і провести з працівником повний розрахунок та видати йому оформлену трудову книжку.

Виявлені в ході аудиту підприємства факти зловживань його посадовими особами та рішення загальних зборів учасників ТОВ Євробудсервіс з цього приводу мають самостійний спосіб реалізації, а тому не стосуються предмету даного спору, як в контексті звільнення позивачки за власним бажанням, так і в контексті звільнення за прогули.

Наявність наказу директора ТОВ Євробудсервіс №1 від 29.04.2016, яким головного бухгалтера ОСОБА_1 відсторонено від обов`язків головного бухгалтера з припиненням нарахування та виплати заробітної плати з 01.05.2016 до надання на розгляд засновникам бухгалтерської та фінансової звітності за 2015 рік і перший квартал 2016 року та встановлення економічного стану підприємства, з яким позивач не була ознайомлена, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги щодо плутаності показань свідків та неналежної оцінки районним судом актів про відсутність позивачки на робочому місці після 10.05.2016, які були складені працівниками підприємства, зводяться до переоцінки доказів та апеляційним судом відхиляються, оскільки районним судом надано належну оцінку показанням допитаних в суді свідків.

Стосовно доводів відповідача, що позивач не зверталася на підприємство з проханням ознайомитися із наказом про звільнення, зробити запис до трудової книжки та з вимогою про розрахунок, колегія суддів зазначає, що за правилами ст.47 КЗпП України саме власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.116 КЗпП України у разі спору про розміри сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен був у зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Однак відповідач не здійснив будь-яких виплат ні станом на 10 травня 2016, ні станом на час видачі наказу про звільнення позивача за прогули.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1 за прогули, зміні формулювання підстав та дати звільнення із зобов`язанням відповідача внести відповідні записи до трудової книжки позивача є обґрунтованим та законним. Правильним є також висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача видати позивачу трудову книжку, оскільки встановлено, що вона знаходиться саме у позивача.

Щодо висновків суду про доведеність заборгованості по заробітній платі та обґрунтованості розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, суми яких стягнуті на користь позивача, то апеляційний суд з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.

Позивач, звертаючись в суд з позовом, заявила про неодержання нею заробітної плати у товаристві за період з грудня 2015 року по 10 травня 2016 року, при цьому надала довідку форми ОК-7 Пенсійного Фонду України про індивідуальні відомості застрахованої особи, згідно якої у вказаний період, а саме грудень 2015 - квітень 2016 зазначені відомості про суму щомісячного заробітку ОСОБА_1 , з якого сплачено єдиний внесок./а.с.226 т.1/

На запит районного суду лисом від 17.10.2017 за вих.№433/10/16-21-08 Новосанжарське відділення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції надало інформацію стосовно ТОВ Євробудсервіс , згідно якої головним бухгалтером товариства є ОСОБА_1 ; звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з травня 2016 не подавалося. Із доданої до вказаного листа копії поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податку (форма № 1 ДФ) за 2 квартал ТОВ Євробудсервіс вбачається, що позивачу нараховано (сплачено) дохід в сумі 2752,17 грн., з якого утримані відповідні податки./а.с.228 т.2/

Відповідно до вимог статей 12 , 13 , 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Районний суд безпідставно не взяв до уваги вказані докази, надавши перевагу доводам позивача, тоді як саме позивач в силу своїх трудових обов`язків вела бухгалтерський облік у товаристві. Апеляційний суд звертає увагу, що у позовній заяві та наступних заявах про зміну предмету позову, збільшення позовних вимог ОСОБА_1 замовчує обставини про виконання нею обов`язків щодо ведення бухгалтерського обліку у товаристві, в тому числі, щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам та їй самій; яким чином виплачувалася заробітна плата (готівкою чи шляхом безготівкого перерахування); чому на визначений нею для звільнення день 10.05.2016 вона не здійснила нарахування заробітної плати з компенсацією за невикористану відпустку та ненадала керівнику товариства на затвердження; чому нею не здійснена передача бухгалтерської документації та не пояснила причини відсутності такої документації на підприємстві, що підтверджується звітом про відновлення бухгалтерського обліку./а.с.74-80 т.3/

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для стягнення заробітної плати за період з грудня 2015 по квітень 2016 відсутні, оскільки її одержання позивачем не спростовано. Враховуючи відсутність доказів нарахування та виплати позивачу заробітної плати у травні 2016 до дня звільнення, колегія суддів визначає до стягнення заборгованість по заробітній платі за травень 2016 року, що складає до 10.05.2016 шість робочих днів, та з урахуванням визначеного районним судом розміру середньоденної заробітної плати позивача 128,01 грн., який сторонами не оспорюється, становить 768,06 грн.(128,01грн.х6дн.=768,06грн.)

Щодо компенсації за невикористану відпустку, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення такої компенсації в розмірі 2465,91грн.

Отже, загальна заборгованість ТОВ Євробудсервіс перед позивачем на день її звільнення 10.05.2016 становить 3233,16 грн. (768,06 грн. заробітної плати + 2465,91грн. компенсації за невикористану відпустку), тому рішення районного суд в частині вирішення вказаних позовних вимог підлягає зміні.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статі відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь позивача. Якщо спір вирішено на користь позивача частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи розмір спірної заборгованості відповідача перед позивачем на день звільнення, часткове задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені конкретні обставини справи , апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування вимог розумності і справедливості, принципу співмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із розміром належних звільненому працівникові сум. Тому розмір відшкодування за час затримки розрахунку має бути зменшений із 103176,06 грн. до 10000,00 грн. Указана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України по справі №6-259цс17 від 13.03.2017 та Верховного Суду у справі №662/1626/17 від 03.04.2019.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ Євробудсервіс підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку та відповідно судового збору.

Позовні вимоги стосуються незаконності наказу про звільнення та наслідків усунення такого порушення, що є вимогою немайнового характеру та вимогою майнового характеру щодо стягнення коштів. Оскільки рішення суду першої інстанції змінено в частині майнової вимоги, то з урахуванням принципу пропорційності, визначеного ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107,91 грн. (1199,00 грн. х 9%); пропорційно до задоволення вимог апеляційної скарги (9 %) з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 172,89 грн.(1921,00х9%)/а.с.56 т.4/

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.3 ст.376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс - задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 липня 2019 року - змінити в частині розміру стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі з 14262,37 грн. до 768,06 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 103176,06 грн. до 10 000 грн. та в частині стягнення з ТОВ "Євробудсервіс" на користь держави судового збору з 2852,64 грн. до 107,91 грн.

В іншій частині рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс на користь держави судовий збір в розмірі 107,91 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудсервіс судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 172,89 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.11.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді С.М. Бондаревська

О.В. Чумак