Ухвала

від 04.11.2019 по справі 11/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.11.2019Справа № 11/234

За заявоюРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву пропоновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі№11/234 за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву доТовариства з обмеженою відповідальністю Зет Маркет простягнення 721,34 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін: позивача:Литвин Б.О. відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні судді Господарського суду міста Києва Смирнової Ю.М. перебувала справа №11/234 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю Зет Маркет про стягнення 721,34 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.10.2011 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Зет Маркет на користь Державного бюджету України 655,79 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5094 від 19.02.2010, 14,39 грн. інфляційних втрат, 31,49 грн. пені та 19,67 грн. штрафу, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Зет Маркет на користь Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.11.2011 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видані відповідні накази.

17.10.2019 до Господарського суду м. Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла заява про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/2625 від 17.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №11/234 для розгляду заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, у зв`язку із відпусткою судді Смирнової Ю.М.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 справу №11/234 для розгляду заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання передано судді Босому В .П .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до розгляду на 04.11.2019.

Представник заявника в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті заяви, пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання просив поновити.

Представник боржника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ували суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Таким чином, неявка представника боржника не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника заявника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За змістом ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною 6 статті ст. 12 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, заявником має бути доведено наявність поважних причин його пропуску.

З наказу Господарського суду міста Києва №11/234 від 03.11.2011, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2011, вбачається, що строк пред`явлення його до виконання визначається до 03.11.2012 (тобто, протягом 1 року).

Заявник вказує, що постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 08.11.2012 виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва №11/234 від 03.11.2011 було повернуто стягувачу.

В той же час, державним виконавцем було направлено вказану постанову та оригінал наказу №11/234 від 03.11.2011 до Господарського суду міста Києва, після чого їх було долучено до матеріалів справи.

Не отримавши вказаний наказ від державного виконавця, позивач вважав його втраченим та звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу дублікату такого наказу

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №11/234 було відмовлено у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про видачу дублікату наказу №11/234 від 03.11.2011 у зв`язку з тим, що оригінал наказу знаходився в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 у справі №11/234) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя №9 від 01.11.1996 вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України , рішення від 15.10.2009).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини Бурдов проти Росії , Горнсбі проти Греції .

У своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеною практикою Європейського суду з прав людини, а також статтею 124 Конституції України, суд на підставі ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку на пред`явлення наказу №11/234 від 03.11.2011 та поновити вити його.

За таких обставин, заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

2. Поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 у справі №11/234.

3. Дана ухвала є невід`ємною частиною наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 у справі №11/234.

4. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.

Повна ухвала складена 07.11.2019.

Суддя В.П. Босий