Рішення

від 04.11.2019 по справі 914/652/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04.11.2019р. Справа № 914/652/19

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґрано» , м. Львів

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/652/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґрано» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» , с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 230 356, 50 грн заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Мельничук В. А. - представник;

від відповідача: Харченюк І. С. - представник.

В провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Манюк П.Т.) перебувала справа № 914/652/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ґрано до Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс про стягнення 230 356, 50 грн заборгованості.

Розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4 000,00 грн основного боргу закрито, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґрано» суму в розмірі 206 174, 00 грн, з яких: 140 000, 00 грн - основного боргу; 9 019, 96 грн - 3 % річних; 18 813, 19 грн - інфляційних втрат; 35 293, 94 грн - пені; 3 046, 91 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019, рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/652/19 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс без задоволення.

17.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ґрано» звернулося до господарського суду із заявою про прийняття додаткового рішення у справі № 914/652/19. У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомоги адвоката на суму 11 000, 00 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Манюка П.Т. у відпустці, 17.07.2019 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґрано» про прийняття додаткового рішення від 17.07.2019 було передано на розгляд судді Чорній Л.З.

У зв`язку із тим, що 02.07.2019 матеріали справи № 914/652/19 були надіслані на адресу Західного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження та станом на 18.07.2019 на адресу Господарського суду Львівської області не повернулися, ухвалою суду від 19.07.2019 (суддя Чорній Л.З.) було відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґрано» про прийняття додаткового рішення до повернення матеріалів справи № 914/652/19 до Господарського суду Львівської області.

17.10.2019 із Західного апеляційного господарського суду на адресу Господарського суду Львівської області повернулись матеріали справи № 914/652/19.

На підставі розпорядження голови суду від 21.10.2019 № 24- ГС , матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґрано» від 17.07.2019 про прийняття додаткового рішення було передано на розгляд судді Манюку П. Т., у провадженні якого перебувала справа № 914/652/19.

Ухвалою суду від 24.10.2019 вказану заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 04.11.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2019 вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримав, з підстав наведених у заяві, зокрема, останній посилається на норми ст. 244 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2019 з`явився, подав клопотання, в якому просить відмовити в задоволенні заяви позивача або зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, про відшкодування яких заявляє позивач. Представник відповідача зазначив, що позивач не дотримався вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, та не подав відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу до спливу п`яти днів з моменту ухвалення рішення у справі. Тож, оскільки станом на момент прийняття рішення суду не було представлено доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, норма ст. 244 ГПК України не може застосовуватись до даних правовідносин, а заява позивача про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню. Крім того, у своєму клопотанні представник відповідача заперечив щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу про які заявляє позивач, оскільки вважає, що заявлена сума витрат не відповідає критерію розумності, з огляду на те, що відповідач визнав позовні вимоги, що позбавило представника позивача необхідності доведення правової позиції сторони у судових засіданнях.

Розглянувши заяву позивача про прийняття додаткового рішення суд зазначає таке.

Як вбачається із заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, останній посилається на норму ст. 244 ГПК України, як на підставу для ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 124 ГПК України, разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести з зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У позовній заяві та доданих до неї документах позивачем не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, та зазначено лише що товариство очікує понесення інших судових витрат, зокрема, у вигляді витрат на оплату професійної правничої допомоги, сума якої, у зв`язку із погодинною оплатою роботи адвоката, може бути визначена тільки після вирішення справи по суті .

Як передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За умовами ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд зауважує, що за умови подання стороною, до закінчення судових дебатів у справі, заяви про вирішення питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, суд в резолютивній частині рішення вказує про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати. Однак, суд зазначає, що позивач не подав відповідної заяви та доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення такі документи: копію договору-доручення про надання правової допомоги від 25.03.2019, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням Лемеха та Партнери ; копію акта приймання-передачі адвокатських послуг від 20.06.2019 на суму 11 000 грн; копію виписки по рахунку позивача станом на 15.07.2019 про перерахування 11 000 грн на рахунок Адвокатського об`єднання Лемеха та Партнери . Як вбачається із вказаних документів, акт приймання-передачі адвокатських послуг сторонами було підписано 20.06.2019, а оплата послуг адвоката була проведена позивачем 15.07.2019, в той час як рішення у справі № 914/652/19 було прийнято судом 12.06.2019.

Як вбачається зі змісту рішення суду від 12.06.2019 у справі № 914/652/19, у рішенні суд вирішив питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог. Оскільки позивач не надав суду доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу до прийняття рішення у справі у судових засіданнях, що проводилося з участю представників сторін, у рішенні суду від 12.06.2019 у справі № 914/652/19 не вирішувалось питання про розподіл зазначених судових витрат.

В той же час, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Варто зауважити, що інститут додаткового рішення (ст. 244 ГПК України) передбачений законодавцем з метою виправлення судом допущених при ухваленні рішення недоліків, пов`язаних з неповнотою, неясністю і неточністю судового рішення. Зокрема, згідно з положеннями ч. 1 ст. 244 ГПК України, підставами для ухвалення додаткового рішення є невирішення судом питання про судові витрати.

Процедура ухвалення рішення про розподіл судових витрат, докази про які сторона на змогла з поважних причин подати до закінчення судових дебатів, достатньо суттєво відрізняється від процедури ухвалення додаткового рішення, як це передбачено ст. 244 ГПК України. Та обставина, що в силу ч. 3 ст. 221 ГПК України суд ухвалює додаткове рішення, не змінює наведений вище висновок.

Оскільки станом на момент прийняття рішення від 12.06.2019 у справі № 914/652/19 позивачем не було подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а такі докази виникли лише 15.07.2019, у суду не було підстав для вирішення питання розподілу таких витрат, тому на даний час суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення, в порядку ст. 244 ГПК України, про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, як таких що не були вирішені судом при ухваленні основного рішення.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку прийняти додаткове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Відмовити в задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґрано» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» витрат на професійну правничу допомогу.

2. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 08.11.2019.

Суддя Манюк П.Т.