Рішення

від 01.11.2019 по справі 340/1733/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1733/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Зарічне", вул. Садова,22,с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область,28310

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними дій, протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ПСП "Зарічне" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Кіровоградській області, в якому, просить:

1)визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПСП "Зарічне" у період з 22.04.2019 р. по 15.05.2019 р. та складення акту перевірки №67/11-28-14-06/03758401 від 22.05.2019 року;

2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0000781304 від 11.06.2019р.,

- №00000261406 від 11.06.2019р.,

- №00000271406 від 11.06.2019р.;

- №00000281406 від 11.06.2019р.;

- №00000291406 від 11.06.2019р.;

- №00000301406 від 11.06.2019р.;

- №00000311406 від 11.06.2019р.;

- №00000321406 від 11.06.2019р.;

- №00000331406 від 11.06.2019р.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Від позивача на до суду надійшла відповідь на відзив (т.2,а.с.102-104).

Від представника відповідача до суду надано заперечення щодо відповіді на відзив (т.2,а.с.189-196).

Від представника позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.2,а.с.186-187).

У відповідності до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ПСП "Зарічне" зареєстроване в якості юридичної особи 23.09.2003 року (т.1,а.с. 8).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №587 від 09.04.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПСП "Зарічне" з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт перевірки №67/11-28-14-06/03758401 від 22.05.2019 року /т.1,а.с.10-57/.

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

- п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 784677 грн. (в тому числі за травень 2016 року - 4000,00 грн., за червень 2018 року на суму 254745грн., за липень 2018 року в сумі 183333,00 грн., за серпень 2018 року в сумі 166667,00 грн., вересень 2018 - 89127 грн., жовтень 2018 року - 86805 грн.);

-п.198.5 ст.198, п.201, п.120 1 .2 ст.120 1 ПК України в частині не складення та не реєстрації податкової накладної на загальну суму - 4745,00 грн.;

-п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, п.266.3.1, пп.266.3.3. п.266.3, п.266.5.1, п.266.5, пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 9600,37 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 9600 грн.;

- пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України в частині неподання декларацій з податку на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки за 2018 рік;

- п.292 1 ст.292 1 , п.293.9 ст. 293, п. 294.1 ст.294, пп.295.9.1, пп. 295.9.2 , пп. 295.9.5 п.295.9 ст.295 ПК України, в результаті чого підприємством занижено єдиний податок 4 групи на загальну суму 43612,52 грн., в тому числі за 2016 рік - 9786,22 грн., за 2017 рік - 5564,85 грн., за 2018 рік - 28261,45 грн.;

- пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 ПК України, в частині несвоєчасного подання декларації з транспортного податку з юридичних осіб за 2016 рік;

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз. 2 п.57.1 ст.57, пп.168.1.1, п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 а ст.176 ПК України, в результаті чого не нарахована та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 1931,93 грн. в грудні 2017 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

-№ 00000261406 від 11.06.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 784677,00 грн. (основного платежу), 196169 грн. (штрафних санкцій);

-№0000781304 від 11.06.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1931,93 грн. (основного платежу), 482,98 грн. (штрафних санкцій) та 469,70 грн. (пені);

-№00000271406 від 11.06.2019 року щодо нарахування штрафу в розмірі 2372,50 грн.;

-№00000281406 від 11.06.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно в розмірі 9600,37 грн. (основного платежу), 2400,09 грн. (штрафних санкцій);

-№00000291406 від 11.06.2019 року щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 510 грн.;

-№00000301406 від 11.06.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку с/г виробників в розмірі 43612,52 грн. (основного платежу), 10903,13 грн. (штрафних санкцій);

-№00000311406 від 11.06.2019 року щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 1075,78 грн.;

-№00000321406 від 11.06.2019 року щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 63,55 грн.;

-№00000331406 від 11.06.2019 року щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПСП "Зарічне" у період з 22.04.2019 р. по 15.05.2019 р. та складення акту перевірки №67/11-28-14-06/03758401 від 22.05.2019 року судом встановлено наступні обставини.

Так, позивач зазначив, що перевірка проведена неправомірно, оскільки згідно з планом - графіком проведення документальних планових перевірок платника податків на 2019 рік, оприлюдненим на офіційному сайті ДФС станом на 22.12.2018 р., в якому ПСП "Зарічне" значилось під номером №1404, проведення документальної перевірки щодо підприємства було заплановано на серпень 2019 року . Натомість перевірка підприємства позивача проведена у період з 22.04.2019 р. по 15.05.2019р. Однак, внесення будь - яких змін до плану - графіку проведення документальних перевірок платника податків, оприлюдненого на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влад, що реалізує державну податкову та митну політику, в порядку визначеному п.77.1 ст.77 ПК України, в тому числі, що стосується строків їх проведення не передбачено ПК України.

Суд зазначає, що твердження позивача щодо протиправності підстав для проведення перевірки спростовує безпосередній допуск позивачем до проведення перевірки податкового органу, адже чинним законодавством платнику податків надано право не допуску до проведення перевірки контролюючого органу у разі відсутності законних підстав для проведення такої перевірки.

Доказів оскарження наказу №587 від 09.04.2019 року, на підставі якого було проведено перевірку, позивачем також не надано.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи вказану справу, судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13 березня 2018 року в справі №804/1113/16 та висновки відносно того, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, суд вважає, що оскільки перевірка позивача проведена, та предметом розгляду в цій справі вже є результати проведення такої перевірки, то позивачем втрачено своє право на оскарження дій та рішень відповідача, за результатами яких складено акт перевірки від 22.05.2019 року №67/11-28-14-06/03758401.

Тому в цій частині позовні вимоги ПСП "Зарічне" не підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 00000261406 від 11.06.2019 року стосовно збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 784677,00 грн. (основного платежу), 196169 грн. (штрафних санкцій) судом встановлено наступні обставини.

Суд, зазначає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ. Тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, під час розгляду справи, суду належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню судом підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПСП "Зарічне" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійний культур .

В акті перевірки відповідач зазначив, що перевіркою встановлено документальне оформлення взаємовідносин з придбання абсорбенту газоконденсатного та газового конденсату за червень - жовтень 2018 року в загальній кількості 206,233 тонн на загальну суму 4655592,69 грн., в тому числі ПДВ - 775932,12 грн. у ТОВ "Синтез - Оіл" (стор. 8 Акту перевірки) (т.1,а.с.17). При цьому, перевіряючими зроблено висновок про нереальність господарської операції з постачання ТОВ "Синтез - Оіл" нафтопродуктів на користь ПСП "Зарічне". Зокрема, перевіряючими в акті перевірки зазначено : газовий конденсат та абсорбент газоконденсатний у своєму стані, без переробки та виділяння з них дистилятів, що здійснюється на спеціалізованому обладнанні (газохімічних комплексах), не може бути використаний як паливо, в тому числі для роботи зерносушарки (стор. 19 Акту перевірки) (т.1,а.с.28).

З акту перевірки слідує, що ГУ ДФС у Кіровоградській області ставить під сумнів і реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Синтез - Оіл".

По взаємовідносинам з ТОВ Синтез - Оіл " судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Синтез - Оіл" (постачальник за договором) укладено договір поставки нафтопродуктів №28 від 18.06.2018 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (т.1, а.с.75-78).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар (абсорбент газоконденсатний, газовий конденсат) згідно:

видаткових накладних №РН-18/07-4 від 18.07.2018 року на загальну суму 97944,84 грн. (в тому числі ПДВ - 16324,14 грн.) (т.1,а.с.90), № РН-19/07-4 від 19.07.2019 р. на загальну суму 97817,95 грн. (в т.ч. ПДВ - 16302.99 грн.) (т.1,а.с.91), №РН-21/07-4 від 21.07.2018р. на загальну суму 100078,31 грн. ( в т.ч. ПДВ - 16679,72грн.) (т.1,а.с.92), №РН-23/07-4 від 23.07.2018р. на загальну суму 100473,78 грн. (в т.ч. ПДВ - 16745,63 грн.) (т.1,а.с.93),№ РН-24/07-4 від 24.07.2018р. на загальну суму 100083,19 грн. (в т.ч. ПДВ - 16680,53 грн.) (т.1,а.с.94), №РН-26/07-04 від 26.07.2018р. на суму 99820, 80 грн. (в тому числі ПДВ - 16636,80 грн.); №РН-27/07-4 від 27.07.2018р. на суму 10402,98грн. (в тому числі ПДВ - 17067,16 грн.) (т.1,а.с.96), №РН-28/07-04 від 28.07.2018 р. на суму 102966,20 грн. (в тому числі ПДВ - 17161,03 грн.) (т.1,а.с.97), №РН-30/07-04 від 30.07.2018р. на суму 98518,07 грн. (в тому числі ПДВ - 16419,68грн.) (т.1,а.с.98),№РН-31/07-1 від 31.07.2018р. на суму 102532,52 грн. (в тому числі ПДВ - 17088,75грн.) (т.1,а.с.99), №РН-02/08-3 від 02.08.2018р. на суму 76142,00 грн. (в тому числі ПДВ -12690,33 грн.) (т.1,а.с.100), №РН-03/08-3 від 03.08.2018р. на суму 104031,20 грн. (в тому числі ПДВ - 17338,53 грн.) (т.1,а.с.101), №РН-04/08-2 від 04.08.2018 р. на суму 75378,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 12563,00 грн.) (т.1,а.с.102), №РН-12/09-1 від 12.09.2018 р. на суму 821969,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 136994,95грн.) (т.1,а.с.104), №РН-19/09-07 від 19.09.2018р. на суму 534759,36 грн. (в тому числі ПДВ - 89126,56 грн.) (т.1,а.с.105), №РН-10/10-7 від10.10.2018р. на суму 520833,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 86805,56 грн.) (т.1,а.с.106), рахунків - фактур (т.1,а.с.103,165-192), актів здачі - прийняття товарів (т.1,а.с.107-135) та товарно - транспортних накладних (т.1,а.с.136-164).

Згідно з видатковими накладними до договору, ПСП "Зарічне" придбано у ТОВ "Синтез - Оіл" нафтопродукти на загальну суму 4 379 236,96грн.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.193-195,205-208).

ТОВ "Синтез-Оіл" за фактом передачі товару у власність ПСП "Зарічне" було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (стор.10 Акту перевірки) (т.1.а.с.19). Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

З акту перевірки від 67/11-28-14-06/03758401 від 22.05.2019 року вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтується, серед іншого, на недоліках товарно-транспортних накладних. Суд зазначає, що позивачем було придбано газовий конденсат.

Газовий конденсат - це суміш рідких вуглеводнів, що виділяється з природних газів при експлуатації газоконденсатних покладів в результаті зниження температури і пластового тиску (нижче за тиск початку конденсації). Газовий конденсат використовується як паливо, а також для переробки в прямогінний бензин (з октановим числом менше 65), дизельне і пічне паливо. Відповідно до УКТ ЗЕД газовий конденсат віднесено до товарної позиції 2709 00 Нафта або нафтопродукти сирі, одержані з бітумінозних порід (мінералів) (код УКТ ЗЕД 2709 00 10 00).

Відтак, враховуючи властивості газового конденсату, він відноситься до нафтопродуктів та відповідно потребує певних умов зберігання та транспортування відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерств палива та енергетики України, економіки України транспорту та зв`язку України та державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496.

З огляду на твердження відповідача про недоліки в оформленні ТТН, суд зазначає, відповідно до п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 №983), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Поряд з цим, слід зазначити, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність чи їх недоліки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. Але, в кожному конкретному випадку слід дослідити господарську операцію у повному обсязі, перевірити, чи всі етапи підтверджено належними первинними документами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі №814/1561/14.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт закупівлі позивачем нафтопродуктів (т.1,а.с. 136-164).

Таким чином, суд вважає, що наявність недоліків у наданих позивачем ТТН не є підставою для визнання безтоварними господарських відносин між ПСП "Зарічне" та ТОВ "Синтез - Оіл".

Також судом враховано наступні обставини.

Судом встановлено, що автомобільним перевізником, який здійснював перевезення придбаних позивачем нафтопродуктів був ФОП ОСОБА_1 .

До матеріалів справи долучено копію ліцензії серії НОМЕР_20, виданої ОСОБА_1 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Строк дії ліцензії: 06.04.2011 - необмежений (т.2,а.с.121).

Також до матеріалів справи долучено копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів на вантажні автомобілі: ДАФ, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп, д.н.з. НОМЕР_2 ; ДАФ, д.н.з. НОМЕР_3 , причіп, д.н.з. НОМЕР_4 ; ДАФ, д.н.з. НОМЕР_5 , причіп, д.н.з. НОМЕР_6 ; ДАФ, д.н.з. НОМЕР_7 , причіп, д.н.з. НОМЕР_8 ; ДАФ, д.н.з. НОМЕР_9 , причіп, д.н.з. НОМЕР_10 ; ДФ , д.н.з. НОМЕР_12 , причіп, д.н.з. НОМЕР_13 (т.2,а.с.122-149).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що податковим органом направлялися запити про встановлення належності транспортних засобів юридичним (фізичним особам) та в Акті перевірки не зазначено, які транспортні засоби не відповідають даним реєстрації транспортних засобів зазначених в реєстрах перевезення вантажі вантажними автомобілями, а отже твердження відповідача про порушення вимог законодавства в частині щодо не відповідність даних первинної документації є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно письмових пояснень представника позивача, зазначено, що придбані нафтопродукти (газовий конденсат та абсорбент газоконденсатний) використовувався підприємством для роботи зерносушарки "Сапфір1132", що підтверджується, серед іншого актом надходження та витрат палива на зерносушарку /т.1,а.с.198-202/.

Судом також враховано, що на підприємстві є уповноважена особа ОСОБА_2 , який відповідно до свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, виданого УДАІ УМВС України в Кіровоградській області 09.10.2014 року, відповідальний за процесом транспортування палива по території підприємства.

Так, зі змісту акту перевірки встановлено наступне: Відповідно до даних бухгалтерського рахунку 10 Основні засоби , у ПСП Зарічне рахується зерносушарка 1132, укомлектована решетами з нержавіючої сталі з обладнанням для скрапленого газу. Відповідно до податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, зазначена зерносушарка придбана у ТОВ "Інтек Групп" (податкова накладна №10 від 21.03.2013 р. та №3 від 17.04.2013р. (копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи - т.2,а.с.74-75). Також в акті перевірки наведено технічні характеристики зерносушарки "Сапфір 1132" (стор. 19 Акту перевірки) /т.1,а.с.28-29/.

Обґрунтовуючи неможливість використання придбаного газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного), посадовими особами відповідача зроблено посилання на інформацію, яка наведена в книзі Основи нафтової та газової промисловості (видана за погодженням Міністерства газової промисловості СРСР) та у Малій гірничій енциклопедії (в 3- х томах, за редакцією доктора технічних наук Білецького В.С., Донецьк,2013) (стор. 18 Акту перевірки) /т.1,а.с.27/.

Так, судом встановлено, що між позивачем (далі - замовник) та ТОВ "Науково - технічне товариство "Автоматизованих систем управління" (далі - підрядник) укладено договір №10-а від 12.06.2018 року. Предмет укладеного договору - демонтаж вентильового пальника на сушарці "Сапфір-1132", монтаж пальника ГМГ-2, налагоджування і пуск(т.1.а.с.203).

Переобладнання сушарки підтверджується актом про прийом закінченого будівництва (т.1.а.с.204).

Відповідно до інформації, що міститься в мережі Інтернет Комбінований пальник - це пристрій, який призначений для спалювання більше одного виду палива. Використання таких агрегатів дозволяє чергувати види палива, в залежності від обставин, що склалися. Цей варіант особливо актуальний, коли часто трапляються перебої в подачі газу та необхідно швидко перейти на інший вид пального .

Отже, суд приходить до висновку, що переобладнання зерносушарки "Сапфір 1132" комбінованими пальниками, дозволило використовувати в роботі цієї зерносушарки рідке паливо, придбане у ТОВ "Синтез - Оіл".

Щодо посилань представника відповідача на відсутність у позивача ємностей та резервуарів, в яких могло зберігатись отримане від ТОВ "Синтез - Оіл" паливо до моменту його використання, судом встановлено наступне.

Та, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.12.2012р. у власності підприємства перебуває автозаправна станція з надвірними будівлями та спорудами, розташована в АДРЕСА_7 /т.2,а.с.115/.

В складі автозаправної станції наявні 5 підземних резервуарів для зберігання пального. Згідно з письмовими поясненнями представника позивача, зберігання отриманого від ТОВ "Синтез - Оіл" газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного до моменту його використання в роботі зерносушарки "Сапфір - 1132" здійснювалось у резервуарі №2 /т.2,а.с.116-118/.

Також судом встановлено, що з метою виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, яким є комплекс нежитлових будівель та споруд автозаправної станції, розташованої за адресою - АДРЕСА_3, Петрівський район, Кіровоградська область, позивачем укладено договір про виконання робіт з технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна від 16.09.2019р. , виконавець - ТОВ "Сервіспромексперт" /т.2,а.с.119/

На виконання укладеного договору, ТОВ "Сервіспромексперт" 02.10.2019 року виготовлено технічний паспорт на автозаправну станцію з надвірними будівлями та спорудами /т.2,а.с.163-170/.

Судом встановлено, що в результаті роботи зерносушарки, ПСП "Зарічне" протягом 2018 року було пересушено озимого ячменю - 3142,285 тон (усушка -160,11 тон), озимої пшениці - 3045,8 тон (усушка -154,86 тон), озимого ріпаку - 3619,579 тон (усушка - 513,44 тон), соняшника - 2287,64 тон (усушка - 121,36 тон), кукурудзи - 2983 тон (усушка - 368,76 тон), ярого ячменю - 152,86 тон (усушка - 5,42 тон).

Вказане відповідає даним звіту ПСП "Зарічне" про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг) (т.2,а.с.108-114).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних у матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем під час проведення документальної перевірки та в ході розгляду даної справи в суді, були надані документи, зокрема, первинні, які підтверджують наявність зв`язку таких операцій з господарською діяльністю ПСП "Зарічне".

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, який товар (послуги) отримувався, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Суд враховує позицію Верховного суду, висловлену у Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

В зв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави для включення суми ПДВ (775932,12 грн. ), сплаченого в ціні придбаного газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного до податкового кредиту відповідного періоду, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо порушення підприємством пп.192.1.1. п.192.1 ст.192 ПК України в результаті невідображення у декларації з ПДВ суми коригування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Техніка і Технології".

Відповідно декларації з ПДВ за квітень 2016 року (спецрежим оподаткування) 20.05.2016р. №9081697635, ПСП "Зарічне" до складу податкового кредиту по рядку 10 декларації віднесено ПДВ у сумі 4000 грн. згідно податкової накладної від 11.04.2016р. №159, що виписана ТОВ "Техніка і Технології" (код 36584896). В той же час, до зазначеної податкової накладної у ЄРПН зареєстровано розрахунок коригування 20.05.2016р. №14 на суму ПДВ "-"4000 грн.

ПСП "Зарічне" не зменшено податковий кредит відповідно зазначеного розрахунку-коригування, тобто не включено РК до складу рядку 12 декларації з ПДВ травень 2016 року.

Позивач будь яких пояснень з приводу вказаного порушення не надав.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що на порушення пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України ПСП "Зарічне" завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 4000грн., в т.ч. за травень 2016 року на суму 4000грн., а тому в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, під час аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, додатків 5 до Декларації з ПДВ посадовими особами відповідача встановлено, що ПСП "Зарічне" віднесено до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів суми податку на додану вартість по наступним податковим накладним: №8 від 05.06.2018 року, виписана ТОВ "Глобал Сіті" на загальну суму 28470 грн., в тому числі ПДВ - 4745 грн. (придбано фітнес - центр).

Позивач, заперечуючи вказане порушення зазначив, що отримана від ТОВ "Глобал Сіті" податкова накладна відноситься до податкових накладних, які складені на постачання товарів, звільнених від оподаткування.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податків зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначені відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних актин придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбав або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1. 7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділ) розділу ХХ цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податків у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової ( залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача, що на порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, ПК України ПСП "Зарічне" занижено податкові зобов`язання всього на суму 4745грн., в т.ч. за червень 2018 року на суму 4745грн., а тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00000271406 від 11.06.2019 року, судом встановлено наступне.

В ході перевірки встановлено, що ПСП "Зарічне" у ТОВ "ГЛОБАЛ СП" (код ЄДРПОУ 39179326) в червні 2018 року придбано фітнес-центр МАХІМА (ПН від №8 від 05.06.2018 року), який використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (п.3.1.1.1 Акту перевірки)/т.1,а.с.13-15/.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, кладених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, кладених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому . вони кладені.

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, гідно з п.120 1 .2 ст.120 1 тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 % суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

В той же час, зазначена податкова накладна не була зареєстрована ПСП "Зарічне" самостійно, чим порушено п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201, п.120 прим l.2 ст.120 прим.І1 ПК України.

Позивачем вказане порушення під час судового розгляду справи не спростовано, а тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00000281406 судом встановлено наступні обставини.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що ПСП "Зарічне" придбано об`єкти нежитлової нерухомості, по яких підприємством не нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- відповідно договору купівлі - продажу від 03.05.2018 року за №375 ПСП "Зарічне" придбано у ТОВ "Малинівське" (код 03758200) будівлю олійниці загальною площ 280,9м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_8 Петрівського району Кіровоградської області; дата державної реєстрації - 03.05.2018 року; видаткова накладна від 03.05.2018 №ЦБ1 на загальну суму 61422 грн., в т.ч. ПДВ 10237 грн.;

- відповідно договору купівлі - продажу від 03.05.2018 року за №374 ПСП "Зарічне" придбано у ОСОБА_3 (код НОМЕР_14 ) будівлю магазину загальною площею 108,lм.кв, що знаходиться в АДРЕСА_3 ; дата державної реєстрації - 03.05.2018 року, відповідно податкової накладної від 10.08.2018 №290 на загальну суму 25877,29грн. т.ч. ПДВ 4312,88грн. зазначену будівлю реалізовано неплатнику ПДВ (ф/о);

- відповідно договору купівлі - продажу від 25.09.2018 року за №978 ПСП "Зарічне" придбано у Петровського районного споживчого товариства (код 01756763) будівлю магазин загальною площею 92,4м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_7 ; дата державної реєстрації - 25.09.2018 року;

- відповідно договору купівлі - продажу від 03.10.2018 року за №1018 ПСП "Зарічне" придбано у ОСОБА_4 (код НОМЕР_15 ), ОСОБА_4 (код НОМЕР_16 ) ОСОБА_5 (код НОМЕР_17 ) вбудоване приміщення в будівлі багатоквартирне будинку (магазин) загальною площею 51,lм.кв., що знаходиться в АДРЕСА_6 ; дата державної реєстрації 03.10.2018 року.

Перевіркою Податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та додатків до них встановлено, що податок на нерухоме майно зазначені будівлі ПСП "Зарічне" не нараховувався (стор. 30 Акту перевірки) /т.1,а.с.39/.

При цьому, позивач не погоджуючись з такими діями податкового органу зазначив, що будівлі, які йому належать є будівлями сільськогосподарського призначення (збереження с/г культур, тощо), що не враховано податковим органом під час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" №2238-ІІІ від 18.01.2001р. сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №71-VIІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 ПК України, введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України до об`єктів нежитлової нерухомості відносяться будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

У свою чергу, за приписами п. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, законодавець не визначає жодних обмежень щодо використання чи невикористання таких об`єктів.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507 затверджено та введено в дію "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000" (далі - ДК 018-2000). ДК 018-2000 призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Будівлі сільськогосподарського призначення в ДК 018-2000 мають код.1271.

Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Цей клас не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412)

1271.1 Будівлі для тваринництва

1271.2 Будівлі для птахівництва

1271.3 Будівлі для зберігання зерна

1271.4 Будівлі силосні та сінажні

1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства

1271.6 Будівлі тепличного господарства

1271.7 Будівлі рибного господарства

1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва

1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Cудом встановлено, що підприємство займається сільськогосподарською діяльністю.

Так, серед іншого, підприємством придбано будівлю олійниці, що на думку суду безпосередньо пов`язано з проведенням с/г діяльності.

Проте, пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. З аналізу положень ПК України, якими врегульовані питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єктивно вбачається, що поняття "платник податку" безумовно не є тотожним поняттю "об`єкт оподаткування". При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт нерухомості, а не суб`єкт, як власник такої нерухомості. Тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом (постанова Верховного Суду від 31.01.2018р. по справі №822/2624/16, №71939089 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що законодавець визначив таку характеристику будівель, які не підлягають оподаткуванню, як "призначені для використання", отже фактичне використання таких об`єктів нерухомості не впливає на порядок їхнього оподаткування. Тобто закон робить прив`язку виключно до цільового призначення об`єкту нежитлової нерухомості, а не до факту його використання за таким цільовим призначенням. Таким чином, з метою правильного застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначенні будівель сільськогосподарських товаровиробників в розрізі об`єкта оподаткування необхідно керуватись перш за все вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Судом встановлено, що жодного обстеження будівель, які належать позивачу не проведено, тому нарахування податку по будівлі олійниці, загальною площею 280,9 кв.м. в сумі 6971,94 грн. (280.9 кв.м х 3723,00 грн. х 1%:12 міс. х 8 міс.) здійснено податковим органом неправомірно, а тому у вказаній частині позов підлягає задоволенню.

Щодо будівель магазинів, суд зазначає наступне.

Відповідно п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому чиє нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єкт оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часте що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документ що підтверджують право власності на такий об`єкт (пп. 266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно з пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку д об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості розмірі, що не перевищує 3 відсотки (у 2016 році) та 1,5 відсотки (у 2017 та 2018 роках розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, платники податків юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до. лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єкт оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею· цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно рішення Новостародубської сільської ради розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб для типу об`єктів нежитлової нерухомості 6 (магазини) у 2018 році складав 1 % (рішення від 17.02.2017 №156/7).

Розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України станом на 1 січня 2018 року складав 3723 грн.

Враховуючи вищевикладене, ПСП "Зарічне" не нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік по вищезазначених об`єктах нерухомості в загальній сумі 2628,43 грн., а саме:

- по будівлі магазину загальною площею 108,l м.кв. - а сумі 1006,14грн. (108,l м.кв. х 3723 грн. * 1 % : 12міс. * 3 міс);

- по будівлі магазину загальною площею 92,4 м.кв. - а сумі 1146,68 грн. (92,4м.кв. х 3723 грн. * 1 % : 12міс. *4 міс);

- по будівлі магазину загальною площею 51,lм.кв. - а сумі 475,61грн. (51,lм.кв. * 3723 грн. * 1 % : 12міс. * 3 міс).

Отже, на порушення п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2628,43грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 2628,43 грн.

При цьому, доказів, що придбані будівлі магазинів використовуються у сільськогосподарській діяльності в якості складів до суду не надано, а тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00000291406 від 11.06.2019 року судом встановлено наступні обставини.

Як встановлено судом вище, підприємством допущено порушення п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, в частині заниження податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2628,43грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 2628,43 грн.

В зв`язку з порушенням пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України в частині неподання декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік по новоствореним (нововведеним) об`єктам нежитлової нерухомості (за датою придбання 03.05.2018 року, 25.09.2018 року, 03.10.2018 року), до підприємства застосовано штраф відповідно п.120.1 ст.120 ПК України, що є правомірним, а тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 00000301406 від 11.06.2019 року судом встановлено наступні обставини.

Згідно декларацій, поданих до податкового органу, підприємством за 2016 рік по Новостародубській сільській раді задекларовано загальну площу використовуваних сільськогосподарських угідь (ріллі) в кількості 4763,206га (відповідно звітної декларації та уточнюючих розрахунків до неї).

В той же час, відповідно довідки від 19.02.2016р. №07-05/16, виданої ПСП "Зарічне" Новостародубською сільською радою, станом на 01.01.2016 року загальна кількість ріллі у користуванні підприємства складала 4809,06га.

Розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі зазначеної земельної ділянки клацає 26348,32грн. (стор. 33 Акту перевірки) /т.1,а.с.42/

Відповідно до п.292 1 .1 ст. 292 1 ПК України, об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарських товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників згідно з п.292 1 .2 ст.292 1 ПК України є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектару сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (тип земель, їх розташування визначений п.293.9 ст.293 Кодексу та становить (у відсотках базу оподаткування):

- для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, перебувають в умовах закритого грунту) - 0,81 (пп.293.9.1 п.293.9 ст.293 ПК України) - у 2016 році.

Пунктом 294.1 статті 294 ПК України встановлено, що податковим (звітним періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 ПК України).

Відповідно до пп.295.9.2 п.295.9 ст.295 Кодексу сплата податку проводиться щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків; у ІІ кварталі - 10 відсотків; у ІІІ кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Таким чином, загальна сума заниження єдиного податку платника 4 групи за 2016 рік за с/г угіддя (ріллю) складає 9786,22грн. ((4809,06га - 4763,206га) 26348,32грн. * 0,81 : 100), в т.ч. за: - за І квартал 2016 року - 978,62грн.; - за ІІ квартал 2016 року - 978,62грн.; - за ІІІ квартал 2016 року - 4893,11 грн.; - за IV квартал 2016 року - 2935,87грн. (стор.33 Акту перевірки).

Позивачем не спростовано допущені порушення.

Перевіркою встановлено, що у листопаді 2017 року між ПСП "Зарічне" (в особі директора ОСОБА_6 ) та Новостародубською сільською радою (в особі сільського голови ОСОБА_7 ) укладено наступні угоди:

- від 08.11.2017 року про використання ПСП "Зарічне" земельної ділянки площею 37 , 95га (рілля), нормативна грошова оцінка 1 га ріллі становить 32096,46га (зареєстровано у Новостародубській сільській раді 08.11.2017 №53);

- від 22.11.2017 року про використання ПСП "Зарічне" земельної ділянки площею 90,60 га (рілля), нормативна грошова оцінка 1 га ріллі становить 32096,46га. (зареєстровано у Новостародубській сільській раді 22.11.2017 №54 ).

Відповідно пп.295.9.5 п.295.9 ст.295 ПК України, платники єдиного податку четвертої групи зобов`язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв`язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування:

- уточнити суму податкових зобов`язань з податку на період починаючи з дати набуття втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

- подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування, визначений п.293.9 ст.293 цього Кодексу, та становить (у відсотках бази оподаткування):

- для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також с/г угідь, що перебувають в умовах закритого грунту) - 0,95 (пп.293.9.1 п.293.9 ст.293 Податкового кодексу) - у 2017 році.

В той же час, підприємством в зв`язку з набуттям земельних ділянок у користування не подано уточнюючий розрахунок до податкового органу.

Таким чином, підприємством не нараховано єдиний податок 4 групи на загальну суму 4696,36 грн. в т.ч.:

- відповідно угоди від 08.11.2017 року - на суму 1703,60 грн. ((37,95га * 32096,46грн. *0,95: 100: 12міс) + (37,95га * 32096,46грн. * 0,95: 100: 12міс.: 30 днів * 23дні));

- відповідно угоди від 22.11.2017 року - на суму 2992, 76грн. ((90,бга * 32096,46грн. * 0,95: 100: 12міс) + (90,бга * 32096,46грн. * 0,95: 100: 12міс.: 30 днів * 9дні) (стор. 34 Акту перевірки) /т.1,а.с.43/.

Отже, підприємством допущено порушення п.292 1 .1, п.292 1 .2 ст.292 1 , п.293.9 ст.293, п.294.1 ст.294, п.п.295.9.1, пп.295.9.2, пп.295.9.5 п.295.9 ст.295 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), що призвело до заниження та не сплати єдиний податок 4 групи на загальну 4696,Збгрн., в т.ч. за 2017 рік на суму 4696,З6 грн., в т.ч. за 4 квартал 2017 року на суму 4696,36 грн.

Позивачем вказане порушення під час судового розгляду справи не спростовано, а тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно декларацій, поданих до податкового органу, підприємством за 2017 рік по Новостародубській сільській раді задекларовано загальну площу багаторічних насаджень в кількості 25 га.

В той же час, відповідно довідки від 02.02.2017року №07-05/12, виданої ПСП "Зарічне" Новостародубською сільською радою, станом на 01.01.2017 року загальна кількість багаторічних насаджень у користуванні підприємства складала 36,2637 га.

Розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі зазначеної земельної ділянки складає 13527,27грн.

Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектару сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу земель, їх розташування визначений п.293.9 ст.293 Кодексу та становить (у відсотках бази оподаткування):

- 293.9.3. для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,57 (пп.293.9.3 п.293.9 ст.293 ПК України) - у 2017 році.

Пунктом 294.1 статті 294 ПК України встановлено, що податковим (звітнім періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленому порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 ПК України).

Отже, загальна сума заниження єдиного податку платника 4 групи за 2017 рік багаторічні насадження складає 868,49грн. ((36,2637га - 25 га) х 13527,27грн. х 0,57 : 100 т.ч. за: - за І квартал 2017 року - 86,85грн.; - за II квартал 2017 року - 86,85грн.; - за ІІІ квартал 2017 року - 434,25грн.;- за IV квартал 2017 року - 260,54грн.

Таким чином, на порушення п.292 .1, п.292 .2 ст.292 , п.293.9 ст.293, п.294.1 ст.294, пп.295.9.1, пп.295.9.2 п.295.9 ст.295 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення) ПСП "Зарічне" занижено та не сплачено єдиний податок 4 групи на загальну суму 868,49грн., в за 2017 рік на суму 868,49грн.

Позивачем вказане порушення під час судового розгляду не спростовано.

Згідно декларацій, поданих до податкового органу, підприємством за 2018 рік Новостародубській сільській раді задекларовано загальну площу використовуваних сільськогосподарських угідь (ріллі) в кількості 4808,4937га.

В той же час, відповідно довідки від 07.05.2019 року №01-19/41, виданої ПСП "Зарічне" Новостародубською сільською радою, станом на 01.01.2018 року загальна кількість ріллі в користуванні підприємства складала 4908,9441 га.

Розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі зазначеної земельної ділянки складає 29615,51грн. (стор. 36 Акту перевірки) /т.1,а.с.45/.

Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара с/г угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування визначений п.293.9 ст.293 Кодексу та становить (у відсотках бази оподаткування) - для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають, в умовах закритого грунту) - 0,95 (пп.293.9.1 п.293.9 ст.293 ПК України) - у 2018 році.

Таким чином, загальна сума заниження єдиного податку платника 4 групи за 2018 рік за с/г угіддя (ріллю) складає 28261,45грн. ((4908,9441га - 4808,4937га) * l5,51грн. * 0,95: 100), в т.ч. за: - за І квартал 2016 року - 2826,14грн.; - за ІІ квартал 2016 року - 2826,14грн.; - за ІІІ квартал 2016 року - 14130,73грн.; - за IV квартал 2016 року - 8478,44грн.

Тому, на порушення п.292 1 .l, п.292 1 .2 ст.292, п.293.9 ст.293, п.294.1 ст.294, пп. 295.9.1, пп.295.9.2 ц.295.9 ст.295 ПК України від 02.12.2010 року, ПСП "Зарічне" занижено та не сплачено єдиний податок 4 групи на загальну суму 28261,45грн., в тому числі за 2018 рік на суму 28261,45грн.

Позивачем вказане порушення не спростовано, а тому у вказаній частині також слід відмовити.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00000311406 та №00000321406 від 11.06.2019 р. судом встановлено наступні обставини.

При поданні уточнюючих розрахунків до декларацій з єдиного податку платника 4 групи за 2016 рік (уточнюючі розрахунки від 18.06.2016р. №9102074298, від 19.09.2016р. №9172314801, від 16.01.2017р. №9265616913 - Новостародубська с/рада, від 16.01.2017р. - 9265615338- Луганська с/рада) підприємством поквартально невірно визначено суми заниження податку, проте зазначене порушення не призвело до заниження податкового зобов`язання єдиного податку платника 4 групи (стор.37 Акту перевірки) /т.1,а.с.46/.

В той же час, підприємством не нараховано штрафну (фінансову) санкцію на суму заниження податкового зобов`язання в розмірі 3% заниження відповідно п.50.1 ст.50 ПК України, згідно з яким платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 вказаної статті.

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення постійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового - в`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Позивач під час судового розгляду будь - яких пояснень з приводу допущених порушень не надав, а тому суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію, відповідно до приписів п.50.1 ст.50 ПК України.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00000331406 від 11.06.2019 року, судом встановлено наступне.

Перевіркою видаткових накладних, журналів-ордерів та аналітичних відомостей рахунку 63 .1 встановлено, що у вересні 2016 року підприємством на підставі податкової накладної від 27.09.2016 року №606 придбано легковий автомобіль LEXUS RX200t F-Sport 2016- НОМЕР_18 в кількості 1 шт. на загальну суму 1894281,00грн., в т.ч. ПДВ -315713,50 грн., дата реєстрації права власності - 01.10.2016 року (стор.38 - 39 Акту перевірки) /т.1,а.с.47-48/.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про несвоєчасне подання податкової декларації з транспортного податку за 2016 р., чим порушено пп. 267.6.4 п. 267.6. ст.267 ПК України.

Відповідно до п. п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Приписи п. п. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до п.п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму Податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об`єкта оподаткування декларацію.

Пунктом 24 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98р. №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009р. №1371), встановлено, що реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) фізичної особи (для внутрішньо переміщених осіб - місце проживання на підставі відповідних документів) або місцезнаходження та стоянки юридичної особи, за якою реєструється транспортний засіб.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об`єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт (пп. 267.6.4 ПК України).

З акту перевірки вбачається, що позивачем придбано транспортний засіб: легковий автомобіль LEXUS RX200t F-Sport 2016- НОМЕР_18 в кількості 1 шт. на загальну суму 1894281,00грн., в т.ч. ПДВ -315713,50 грн., дата реєстрації права власності - 01.10.2016 року.

Отже, спірний транспортний засіб придбано позивачем після закінчення граничного терміну подання декларації - 20.02.2016 року.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що позивач повинен був подати декларацію з транспортного податку 01.11.2016 р., оскільки права власності на вищезазначений автомобіль виникло в вересні 2016 року.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що позивачем подано до податкового органу декларацію з транспортного податку 17.02.2017 р., річну за 2016 р.

В даному випадку позивачем в річній декларації за 2016 р. відображено дані про придбання транспортних засобів, а отже підстави для застосування штрафних санкцій є безпідставними.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000331406 від 11.06.2019 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000781304 від 11.06.2019 року, судом встановлено наступне.

На підставі акту перевірки встановлено, що підприємством 28.12.2017 року при виплаті доходу фізичній особі ОСОБА_8 , (рнокпп НОМЕР_19 ) в розмірі 14861,00 грн. за придбані ТМЦ не в повній мірі нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 1931,93 грн. (1931,93 = 14861,00*18% - 14861,00*5%), чим порушено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, аб.2 п.57.1 ст.57, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 а ст.176 ПК України №2755-УІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями.

Згідно з пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі), зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПК України.

Відповідно до абз.2 п.57.1 ст.57 розділу II ПК України, податковий агент зобов`язаний платити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).

Відповідно до п.110.1 ст.110 та згідно з п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, підприємство несе відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб.

З аналізу матеріалів справи, позивач будь - яких пояснень з відповідними доказами, з приводу допущених порушень визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, не надав, а тому суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 482,98 грн. та пеню у розмірі 469,70 грн., відповідно до приписів п.176.1 ст.176 ПК України.

З урахуванням норм ч.3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, частково були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, їх слід визнати протиправними та скасувати в частині.

Позивачем при зверненні до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом сплачено судовий збір, тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно задоволених позовних вимог, у розмірі 15816,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00000261406 від 11.06.2019 року у частині щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 969915 грн., в тому числі: 775932 грн. - основного платежу та 193983 грн. - штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00000281406 від 11.06.2019 року у частині щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно у розмірі 8714,93 грн., в тому числі: 6971,94 грн. - основного платежу та 1742,99 грн. - штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00000331406 від 11.06.2019 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Зарічне" ( код-03758401 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 15816,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко