Ухвала

від 08.11.2019 по справі 489/73/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 489/73/19

провадження № 61-19845ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства СГО на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства СГО про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації за невикористані відпустки по інвалідності ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП СГО про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації за невикористані відпустки в сумі 3 176,79 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПП СГО на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку по інвалідності у розмірі 238 грн 09 коп. У задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2019 року та додаткове рішення від 26 липня 2019 року скасовано, по справі ухвалено нове судове рішення.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позов ОСОБА_1 до ПП СГО про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації за невикористану відпустку задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 в ПП СГО на посаді слюсаря-сантехніка з 03 грудня 2018 року.

Стягнуто з ПП СГО на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 37 637 грн 60 коп., та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 162 грн 51 коп., а всього 40 800 грн 11 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП СГО в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права , просило скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 3 176,79 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Крім того, було заявлено вимогу немайнового характеру (поновлення на роботі).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив .

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ПП СГО подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства СГО на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства СГО про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації за невикористані відпустки по інвалідності .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова