Ухвала

від 08.11.2019 по справі 595/506/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 595/506/19

провадження № 61-19526ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучацької районної комунальної художньої школи про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бучацької районної комунальної художньої школи про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнення моральної та матеріальної шкоди. Просила стягнути моральну шкоду в розмірі 49 294 грн, та матеріальну шкоду в розмірі 9 080 грн.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ №1 директора Бучацької районної комунальної художньої школи імені О. В. Ментуса від 14 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді діловода Бучацької районної комунальної художньої школи.

Стягнуто з Бучацької районної комунальної художньої школи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з суми заробітної плати 1 153,89 грн в місяць, з моменту звільнення по 13 червня 2019 року. Стягнуто з Бучацької районної комунальної художньої школи на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу Бучацької районної комунальної художньої школи задоволено. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове. У задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 ,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року .

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 58 374,00 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Крім того, було заявлено вимоги немайнового характеру (скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі ).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив .

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 до Бучацької районної комунальної художньої школи про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова