Постанова

від 11.11.2019 по справі 902/726/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Справа № 902/726/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

без виклику сторін

за апеляційною скаргою ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.07.19р. (ухваленого суддею Колбасов Ф.Ф. повний текст складено 25.07.19) у справі № 902/726/18

за позовом Виконувача обов`язків керівника Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державна служба України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ."

про стягнення 26811,80 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся в Господарський суд Вінницької області з позовом до ТОВ Вантаж БІ. ЕМ.ДЖІ про стягнення 26811,8 грн. плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.07.19 року позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги Жмеринської місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 819 євро (еквівалент 26811,80 грн.) за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор довів належними та допустимими доказами неможливість реалізації захисту інтересів держави самим позивачем, яке зумовлене об`єктивною причиною, а саме не здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.07.19 року.

пеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Прокурор в позовній заяві не обгрунтував, у чому полягає нездійснення Укртрансбезпекою захист інтересів держави.

Вважає, що спір між позивачем та відповідачем у даній справі пов`язаний з реалізацією компетенції та повноважень суб`єктом владних повноважень - проведення габаритно-вагового контролю та стягнення плати за проїзд, така категорія спорів з огляду на норми ст. 20 ГПК України не віднесена до юрисдикції господарських судів.

На думку відповідача, він не може нести відповідальність за рух без дозволу, який він позбавлений можливості отримати.

Стверджує, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у зупиненні провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/10810/19.

Звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відсутня оцінка доводів та аргументів відповідача проти позовних вимог позивача.

Відповідач звертає увагу на те, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. На думку скаржника, в своїх запереченнях відповідач довів відсутність вини у неотриманні дозволу та у зміщенні вантажу в кузові вантажного автомобіля.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції проігнорував те, що при розрахунку позивачем плати за проїзд її збільшено в три рази з посиланням на відсутність дозволу та норми Порядку № 879, з заявленої до стягнення суми 26811,8 грн. тільки 3191,88 грн. є платою за проїзд, а 23619,92 грн. є штрафною санкцією за відсутність дозволу.

Відповідач звертає увагу на те, що саме замовник відповідає за розміщення вантажу для руху автомобіля відповідача, на який вимагається дозвіл на рух автомобільними дорогами України, то такий дозвіл має оформлювати замовник перевезення і саме замовник має можливість визначити масу автомобіля та несе відповідальність за її невідповідність вимогам закону.

Суд першої інстанції не врахував, що в законах України не передбачена така форма участі держави у регулюванні господарської діяльності як стягнення плати за проїзд. Жодним законом не передбачено плати за проїзд, а тому заявлення таких вимог є протиправним. В Законах України відсутні норми, що встановлюють адміністративний збір у формі плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу за отримання дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та/або дозволу на рух. Стягнення плати за проїзд є протиправним.

Відповідач звертає увагу на те, що фактична маса 42800 кг автомобіля при нормативно допустимій 44000 кг, тобто загальна маса не перевищує допустиму.

Чек, який подано до позовної заяви, не має доказового значення, оскільки, не містить жодної інформації у відношенні вагів, на яких здійснювалось зваження, також, на чеку не вказано похибки зважування, що передбачено ЗУ Про метрологію та метрологічну діяльність . В матеріалах справи відсутні докази належної метрологічної атестації будь-яких вагів.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що свідоцтво про повірку вагів, копія якого надана позивачем, є недостовірним та неналежним доказом у даній справі. Зважування автомобіля відповідача, відбулось всупереч вимогам закону.

Апелянт звертає увагу на те, що сипучі вантажі змінюють навантаження у русі, а отже навантаження, про яке вказує позивач, не може бути сталим під час руху автомобіля та зберігатися протягом якоїсь визначеної відстані. Зваження на будь-яких інших вагах ніж 030Т-AS2-PWIA протирічить повідомленням Укртрансбезпекою відомостях, а тому, результати зважування на вагах САВПВ -20, на які позивач посилається, як на підставу позовних вимог, не може вважатися достовірними. Крім того, в розрахунках та довідках, доданих до позовної заяви позивачем, взагалі відсутні дані щодо вагів, на яких проводилося зважування автомобіля відповідача, отже результат такого зважування не може вважатися належним та допустимим доказом.

Судом першої інстанції не враховано, що сипучі вантажі не можуть бути закріплені в кузові транспортного засобу, що і зумовило їх переміщення та збільшення навантаження на деякі вісі транспортного засобу.

Відповідач стверджує, що визначити навантаження на вісі під час документального габаритно-вагового контролю неможливо.

Наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано, що строки накладення відповідальності на відповідача сплили.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначив, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу з напівпричепом, вагові параметри яких перевищували нормативні.

Вважає, що господарський суд при вирішенні даного спору правильно встановив обставини справи, дав правильну юридичну оцінку та ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.03.2018 № 288 затверджено графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті у період з 26.03.2018 р. по 01.04.2018 р.

Відповідно до графіку проведення рейдових перевірок та графіку роботи пункту габаритно-вагового контролю у Херсонській області на березень 2018 р. (графіку спільних рейдових перевірок з ДП "Херсонський облавтодор"), Чорноморським міжрегіональним управлінням у період 26.03.2018 р. - 01.04.2018 р. здійснено перевірку в Херсонській області: 203 км + 500м. а/д М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (ГВК), що підтверджується направленням на перевірку №006681 від 23.03.2018р.

29.03.18 р. проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки SCANIA, модель R420LA4X2MLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки KOGEL, модель SF 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно із свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу власником зазначено транспортного засобу тягача марки SCANIA є ТОВ "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ", власником причепа марки KOGEL є ОСОБА_1 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 043464 від 28.03.2019 р. транспортні послуги надавалися автомобільним перевізником ТОВ "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ", автомобіль марки SCANIA, модель R420LA4X2MLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки KOGEL, модель SF 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Під час проведення перевірки додержання вимог законодавства автомобілем (тягачем) марки SCANIA, модель R420LA4X2MLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки KOGEL, модель SF 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було виявлено порушення, а саме: перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень за маршрутом - Харківська область, с. Палатки - Одеська область, пройдена відстань 650 км, навантаження на строєну (одиничну) вісь становило 13,4 т, при нормативно допустимих 11т.

За наслідками вказаної перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.03.18р., відповідно до якого було виявлено порушення, а саме: надання послуг з перевезення без оформлення необхідних документів, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Також, у зв`язку із перевищення вагових обмежень Управлінням Укртрансбезпеки 29.03.19р. складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0000865 та довідку № 0019222 від 29.03.2018р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до вказаного акту № 0000865, було зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: осьові навантаження становлять 7,6 т; 13,4 т; 21,8 т. при нормативно допустимому 11,0т; 11,0т, 24,0т.

До акту від 29.03.18р. № 0000865 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 177/18 від 29.03.18р. на суму 819 євро.

Відповідно до п. 2.1.1. розрахунку № 177/18 від 29.03.2018 р., фактичні вагові та (або) габаритні параметри ТЗ - 13,400 т., параметри, на які нараховується плата за проїзд - 2,40 т., плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів - 0,42 євро/км, разом за 1 км проїзду - 0,42 євро/км, перевищення параметрів від нормативу склала 21,82 %.

Крім цього, у розрахунку попереджено, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (постанова КМУ від 27.06.2007 №879 п.31).

03.04.2018 р. Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на адресу ТОВ "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ" направлено лист № 1704 від 02.04.2019 р. з вимогою сплатити грошові кошти в розмірі 819 євро протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати у національній валюті за курсом, визначеним НБУ на день здійснення розрахунку, відповідно до Постанови КМУ від 27.06.2007 р. № 879.

Вказану вимогу відповідач отримав 10.04.2018 р., що підтверджується копією поштового повідомлення.

Розгляд справи про порушення транспортного законодавства відбувся 08.05.18 року, про що направлено ТОВ Вантаж Бі.Ем.Джі повідомлення від 16.04.18 р. № 19/1158-18.

У зв`язку з порушенням автомобільним транспортом ТОВ Вантаж Бі.Ем.Джі вимог ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт та несплатою коштів визначених в рахунку № 177/18, Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 032889 від 08.05.2018 р. у сумі 1700 грн.

Вказана постанова направлена відповідачу листом № 19/1429-18 від 10.05.2018 р., в якому позивач просив перерахувати кошти протягом п`ятнадцяти днів після отримання копії постанови.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області із заявою № 19/2675-18 від 31.07.2018 р. про примусове виконання постанови № 032889 від 08.05.2018 р.

В той же час, матеріали господарської справи не містять доказів оплати ТОВ Вантаж Бі.Ем.Джі плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Вказане стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступне.

Щодо доводів відповідача, що даний спір є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів зазначає.Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Крім того, за змістом частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18.

Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Щодо доводів скаржника в частині процесуальної недієздатності прокурора на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Листом № 3783/2 від 26.06.2018 р. Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки звернулося в прокуратуру Вінницької області із проханням про представництво інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з приводу стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, зокрема, ТОВ "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ" у сумі 819 євро.

Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, що підтверджується листом Укртрансбезпеки № 4933 від 08.08.2018 р.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Крім того, Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки звернулося в прокуратуру Вінницької області з листом № 3783/2 від 26.06.2018, в якому виклало прохання розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, зокрема, ТОВ "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ" в сумі 819 євро. Обґрунтовуючи вказане звернення, управління зазначало про відсутність у нього адміністративної процесуальної дієздатності для подання даного позову, про що зазначено в відповідних ухвалах адміністративних судів про повернення позовної заяви без розгляду.

Водночас, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Вінницької області, а також після подання прокурором позову, Державна служба України з безпеки на транспорті, не зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні периметри, яких перевищують нормативні. Окрім того, останнім не вживалися заходи, направлені на врегулювання будь-яким іншим способом питання щодо стимулювання відповідача до виплати нарахованої плати.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до Державного бюджету України.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу, у повноваження якого входить здійснення функції габаритно-вагового контролю, нарахування та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та здійснюють нарахування, вживають заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п. 27 ч. 1).

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю, а також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Звертаючись до Прокурора Вінницької області з листом № 3783/2 від 26.06.2018 з проханням здійснити представництво інтересів держави у суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування Чорноморське регіональне управління Державної служби України з безпеки на транспорті обгрунтовує неможливість самостійно здійснити захист прав покликаючись на судову практику в адміністративних спорах, де Державній службі України з безпеки на транспорті як самостійному позивачу відмовлено в позовах у зв`язку з встановленням неможливості останньої здійснювати адміністративні процесуальні права позивача, оскільки служба не має адміністративно-процесуальної дієздатності для подання такого позову.

Колегією суддів дане звернення та його підстави оцінюються як неналежне виконання позивачем покладених на нього функцій з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави. Зокрема, звернення до адміністративного суду з відповідними позовами є неналежним способом захисту, оскільки за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, а відтак її стягнення носить приватноправовий характер та не може бути предметом спору, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Також колегія звертає увагу на ту обставину, що Постановою Кабінету Міністрів України №320 від 25.04.2018 внесено зміни до підпункту 27 п.5 Положення №103, доповнивши п. 5 після слова нарахування словами: "вживає заходів щодо стягнення", що набрали чинності 03.05.2018.

Разом з тим, Чорноморське регіональне управління Державної служби України з безпеки на транспорті з листом про забезпечення представництва звернулося до прокуратури 26.06.2018, тобто після набрання законної сили відповідних змін, а тому така поведінка органу, уповноваженого державою здійснювати забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, є неналежною, та такою, що не забезпечує належне виконання покладених на нього функцій.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Щодо позовних вимог у даній справі, апеляційний суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Пунктами 3, 6 вказаного Порядку № 1567 передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.

Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 "Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті", ст.29 Закону України "Про дорожній рух", п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Враховуючи вище вказане, суд апеляційної інстанції констатує, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт", яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.03.2018 р., актом № 0000865 від 29.03.2018 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою №0019222 від 29.03.2018 р. про результати здійснення габаритно - вагового контролю, квитанцією про зважування № 68448 від 29.03.2018р.

При цьому відповідачем в порушення вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом, який йому належить.

Враховуючи приписи ст. 48 Закону України "Про автомобільні дороги", якою встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, колегія суддів оцінює критично доводи відповідача, що обов`язок про отримання дозволу на проїзд покладено на замовника перевезення.

Щодо розміру плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, суд бере до уваги наступне.

Згідно із п. п. 27, 28 Порядку № 897 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір", який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку; плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

За правилами пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Розмір плати за проїзд визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, та становить, зокрема, для великовагових транспортних засобів (за загальну масу), від 44 до 52 тон включно - за ставкою 0,20 Євро за кожен кілометр відстані.

З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як було встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом (тягачем) марки SCANIA, з причепом марки KOGEL. У товарно-транспортній накладній № 043464 від 28.03.2018 р. перевізником зазначено ТОВ "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ".

Перевіривши розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, суд констатує, що він є арифметично вірним. Розмір плати за проїзд визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).

При цьому, сума, заявлена до стягнення із відповідача, була обчислена із врахуванням курсу гривні до євро з інформації, взятої з офіційного сайту Національного банку України станом станом на 29.03.2018р.

Як вказувалося вище, відповідно до розрахунку за перевищення вагових параметрів відповідачу нараховано 819 євро, що становить 26811,80 грн.

Судом береться до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 06.06.2018р. у справі № 820/1203/17, а саме, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у сумі 26811,80 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що прилад вимірювальної техніки, на якому здійснювалось зважування не відповідає вимогам чинного законодавства України та про те, що зважування відбулось всупереч вимогам законодавства, суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, зважування транспортного засобу відповідача проводилося стаціонарними автомобільними вагами повісного зважування САВПВ-20 зав. № 0001, які не перебувають на балансі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, а використовуються управлінням на підставах відповідно до п.4 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 р. № 879, та відповідно до підп. 5 п. 4, п.6 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 р. № 1007/1207 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 р. за № 215/24992.

В листі Державної служби України з безпеки на транспорті Черноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зазначено, що стаціонарні автомобільні ваги повісного зважування САВПВ-20 Зав.№ 0001 перебувають на балансі в ДП "Херсонський облавтодор".

В матеріалах справи містяться свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки; лист ДП "Херсонстандартметрологія" щодо метрологічної атестації даного типу вагів; паспорт на стаціонарні автомобільні ваги повісного зважування САВПВ 20; копію схеми організації дорожнього руху біля пункту габаритно-вагового контролю та стаціонарного поста ДПС ДАІ МВС на а/д М-14 Одеса Мелітополь - Новоазовськ (на Таганрог) км 203+500.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість доводів відповідача, що зважування автомобіля відповідача здійснювалось всупереч вимогам законодавства України, шляхом зважування невідповідною технікою.

Крім того, апеляційний суд констатує, що формами документів, які складаються під час габаритно-вагового контролю, не передбачено внесення відомостей про реквізити зважувального обладнання.

Апеляційним господарським судом встановлено, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю був обладнаний згідно із вимогами п. 5 наказу №255, ділянка дороги має тверде асфальтне покриття та відповідає вимогам Порядку №879.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Із системного тлумачення норм Порядку № 879, наказу № 255, та Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. в Укртрансбезпеки відсутні повноваження, пов`язані із облаштуванням ділянок доріг для здійснення цього виду контролю чи його обстеження, у зв`язку з цим відсутні правові підстави для складання акту обстеження майданчика на якому проводилося габаритно-вагове зважування.

За таких обставин, судом відхиляються доводи скаржника про відсутність доказів на підтвердження відповідності пункту габаритно-вагового контролю вимогам законодавства.

Відповідачем вказано, що перевізником не перевищено нормативно допустиму масу транспортного засобу, вантаж, який перевозився є сипучим та таким, що змінює навантаження осі в русі та відбулось переміщення сипучого вантажу.

Так, пунктом 23 Порядку № 879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Отже, наведена правова норма дає право власнику транспортного засобу вживати певні заходи та не зобов`язує жодну посадову особу органу контролю вчиняти дії з метою подальшого недопущення порушення вимог чинного законодавства.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів звернення до позивача із вимогою щодо проведення повторного вимірювання і зважування, як і докази звернення водія автомобіля з проханням надати можливість власноруч привести габаритно-вагові показники у відповідність шляхом перерозподілу сипучого вантажу по осям, яке це зазначено у п.23 Порядку № 879.

Відповідачем не доведено, що ним було отримано у встановленому порядку дозвіл на участь у дорожньому русі належних йому транспортних засобів, загальна вага та навантаження на осі яких перевищували нормативні параметри. Разом з тим, колегія суддів оцінює критично твердження відповідача про те, що дозвіл мав бути отриманий замовником, а не перевізником.

Крім цього, судом констатується, що відповідачем не надав доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги Жмеринської місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 819 євро (еквівалент 26811,80 грн.) за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зазначення відповідачем про безпідставність відмови суду першої інстанції в зупиненні провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/10810/19 про визнання протиправними та нечинним постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.07 р. № 879, то такі твердження суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки клопотання про зупинення було подане відповідачем з порушенням ст. 207 ГПК України, тобто після закриття підготовчого засідання, а отже суд першої інстанції правомірно залишив його без розгляду.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.07.19р. у справі № 902/726/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.07.19р. у справі № 902/726/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/726/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "11" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.