Рішення

від 11.11.2019 по справі 640/987/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2019 року № 640/987/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Компанія PENFOLD OIL MARKETING LIMITED доМіністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України треті особи:Державна фіскальна служба України Приватне підприємство Сервет про:визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Компанія PENFOLD OIL MARKETING LIMITED (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Весняна, 20) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2, код ЄДР: 37508596), на даний час - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.07.2018 № 1027, в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що підставою для застосування санкцій є матеріали ДФС України за вих. № 7108/5/99-99-14-06-02-16 щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні зовнішньоекономічних операцій з ПП Сервет (код ЄДР 33166154), а саме: несвоєчасність розрахунків за експортовану продукцію на загальну суму 1 441 100 доларів США.

Підставою для внесення подання ДФС України до Міністерства були повідомлення ПАТ Укрсіббанк від 08.05.2015 № 1914/0/2.15 та від 08.05.2015 № 1936/0/2.15, повідомлення АТ Райфайзен Банк Аваль від 09.02.2015 № 35-1-00/09/282 та від 07.05.2015 № 35-1-1-00/09/729 про порушення валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 02.04.2013 № 19, укладеному між ПП Сервет та PENFOLD OIL MARKETING LIMITED. Дата операції 09.10.2014 та від 20.01.2015.

Між тим, позивач зазначає, що Компанія фактично не мала будь-яких господарських відносин з резидентом України - ПП Сервет , будь-яких контрактів з цим підприємством не укладала та не вчиняла жодних експортно-імпортних операцій. При цьому, вказане підприємство відсутнє за своєю адресою, що підтверджується актом податкової інспекції від 29.11.2017, що стало відомо позивачу після отримання інформації від Міністерства.

Позивач звертає увагу, що при отриманні інформації про застосування санкцій, звернувся до Міністерства із запитом від 07.02.2018 та отримав відповідь від 14.09.2018 із наданням копії наказу № 1027 від 24.07.2018. надалі відбувалось листування з державними органами з метою з`ясування підстав та обставин, які зумовили застосування санкцій.

З ДФС України була отримана інформація, що на вказані вище дати ПП Сервет здійснило відвантаження відходів та брухту чорних металів за контрактом № 19 від 02.04.2013 між ПП та Компанією. Митниця та банки відмовились надати деталі вказаних операцій. Запит, направлений Компанією на адресу ПП Сервет повернувся, поштове повідомлення не вручено під час доставки.

Позивач у зв`язку з наведеним звертає увагу, що незалежним аудитором - компанією Zervos & Co Ltd (Кіпр) надано підтвердження, що в період 2013 - 2016 Компанія не укладала жодних угод, жодних рахунків на оплату не зафіксовано у книгах обліку компанії, жодних платежів на користь ПП Сервет .

Враховуючи відсутність будь-яких відносин із вказаним ПП позивач звернувся до Міністерства з проханням скасувати санкції, однак, листами від 05.10.2019 та від 20.11.2018, Міністерство повідомило про відсутність підстав для скасування санкцій з огляду на те, що ініціатор подання - ДФС України не вбачає підстав для скасування санкцій.

Позивач додає, що 26.11.2018 Печерським управлінням поліції ГУНП у м. Києві порушено кримінальне провадження № 12018100060005351 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за вказаними фактами складання та видачі офіційних документів від ПП Сервет , зміст яких не відповідає дійсності.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та звертає увагу, що санкції можуть бути введені за порушення профільного законодавства, однак, як вже звертав уваги позивач, він взагалі не мав жодних стосунків з ПП Сервет , а відтак, на думку позивача, відсутні будь-які підстави для застосування санкцій.

Позивач також звертає увагу, що повідомлення банків сформовані у 2015 році, між тим санкції застосовані наказом від 24.07.2018, тобто поза розумним строком взагалі.

При цьому, відносно практичного обмеження діяльності позивача у сфері ЗЕД, позивач надає листування з ТОВ АЛІУМ-ПРОМ від 18.01.2019 відносно неможливості завершення розрахунків з позивачем внаслідок дії санкцій (т.1, а.с. 206).

Відтак, вважаючи оскаржуваний наказ у відповідній частині безпідставним, необґрунтованим та протиправним, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т.1., а.с. 147) просив відмовити у задоволенні позову. Звертає увагу, що відповідні накази приймаються, а санкції застосовуються за поданням певних органів, а відтак застосування санкцій відповідає вимогам профільного законодавства.

Відповідач акцентує увагу, що санкції застосовуються на підставі подання, яким у даному випадку є подання ДФСУ від 25.04.2018 № 7108/5/99-99-14-06-02-16, яке ґрунтується на повідомленнях банків (2015 року) відносно операцій від 09.10.2014 та 20.01.2015, а відтак відповідач не мав підстав не застосовувати санкції, оскільки подання за формою та змістом відповідало встановленим вимогам.

При цьому, відповідач зазначає, що в силу вимог абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність на адресу позивача було направлено лист від 07.05.2018 № 4102-13/19972-07 про можливість застосування санкцій та з пропозицією надати документи щодо усунення порушень. Однак, як зазначає відповідач, позивач не скористався правом щодо подання документів. Водночас, у відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів надіслання вказаного листа та на те, що фактично вказане повідомлення позивачем не отримувалось.

Водночас, звертає увагу відповідач, відповідальність за недостовірність інформації, яка міститься у поданні, несе ініціатор подання.

Відповідач також наполягає, що у даному випадку відсутні підстави вважати застосування санкцій формальним та бюрократичним застосуванням норм законодавства.

Третя особа (ДФС України) надала пояснення (т.2, а.с. 2) та просила відмовити у задоволенні позову. Зазначається, що подання, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, сформовано на підставі пропозицій ГУ ДФС у м. Києві, надісланих листом від 10.01.2018 № 293/8/26/15-14-06-04-28. Пропозиції направлені у зв`язку з отриманням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлення уповноваженого банку про порушення ПП Сервет валютного законодавства за контрактом від 02.04.2014 № 19 (дата операцій - 09.10.2014 і 20.01.2015). При цьому, від ПП Сервет надходили заперечення щодо проведення перевірки. Надалі, запит ГУ ДФС у м. Києві повернувся без вручення. Складено акт від 29.11.2017 про відсутність підприємства за адресою реєстрації. Звертається увага, що згідно наявних баз даних ПП Сервет здійснювало відвантаження позивачу відходів та брухту чорних металів. Згідно ВМД вартість склала 1441,10 тис. доларів США. У свою чергу інформація про проведення розрахунків відсутня. Відтак, третя особа не вбачає порушень у зв`язку із застосуванням до позивача санкцій у сфері ЗЕД.

Третя особа (ПП Сервет ) поштову кореспонденцію, процесуальні документи, надіслані судом, не отримувало, у судові засідання не з`явилося, відзиву на позов не надало. На підставі ч. 3 ст. 205 КАС України справу розглянуто за відсутності вказаної особи.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 11.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання та викликом учасників справи. Залучено до участі у справі третіх осіб, витребувано докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою суду від 14.03.2019 витребувано від банків інформацію відносно поданої до ДФС інформації стосовно позивача, а також потворно витребувано від ПП Сервет комерційні документи за взаємовідносинами з позивачем, контракти, первинні та платіжні документи, інвойси, ВМД. Копію ухвали надіслано також за місцезнаходженням керівника ПП.

У судовому засіданні 08.08.2019 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи враховано факт перейменування Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відповідно до постанови КМ України від 2 вересня 2019 р. № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади .

Під час розгляду справи позивач неодноразово звертався із клопотанням про прискорення розгляду справи.

Обставини, встановлені судом.

Відповідно до наказу Мінекономрозвитку України від 24.07.2018 № 1027 (п. 30 додатку до нього) до компанії "PENFOLD OIL MARKETING LIMITED" (КІПР) застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України за порушення ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . З наказу вбачається, що санкції застосовані за результатами дослідження відносин позивача з ПП Сервет за вищезгаданим контрактом. Підстава - матеріали ДФСУ вих. від 25.04.2018 N 7108/5/99-99-14-06-02-16 вх. від 26.04.2018 № 03/29473-18. Сума заборгованості 1441,10 тис. доларів США.

Доказів того, що відповідач попередньо звертався до позивача із попередженням можливості застосування санкцій та про надання документів відносно ситуації, що розглядалася, відповідачем під час розгляду справи не надано.

Водночас, після отримання інформації про застосування санкцій позивач звертався із наведенням вищезгаданих доводів до відповідача, що, однак не призвело до скасування санкцій.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" регулює види зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність це діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до абз. 1 ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Приписами ст. 35 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Частиною першою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачалася можливість застосування таких спеціальних санкцій

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що санкції, визначені частиною першою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зокрема застосування індивідуального режиму ліцензування, є видом відповідальності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності за порушення певних заборон, обмежень або порядку здійснення зовнішньоекономічних операцій, тобто у даному випадку вимог статті 1 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Як зазначалося, за порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР на підставі подання Державної фіскальної служби України відповідач оскаржуваним наказом притягнув позивача до відповідальності, застосувавши до нього санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування.

Таким чином, від імені Держави , яку у даних відносинах представляють відповідач та ініціатор подання, будь-які санкції можуть бути застосовані до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності виключно в разі підтвердження у встановленому законодавством порядку факту порушення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або іноземним суб`єктом господарської діяльності цього або пов`язаних з ним законів України, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права .

Між тим, у даному випадку, ані відповідач, ані ініціатор застосування санкцій (ДФС) не приділили жодної уваги аргументам позивача відносно того, що у нього були відсутні відносини з ПП Сервет та під час розгляду справи не довели вчинення позивачем правопорушення, за яке були передбачені застосовані до позивача санкції.

Так , на вимогу суду АТ Райффайзен Банк Аваль за вих. від 29.03.2019 № 81-15-9/3744-БТ надані копії повідомлень банку та таблиця розрахунків.

Згідно з повідомленням банку від 09.02.2015 (т.2, а.с.8) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва проінформовано про дата проведення ПП Сервет операції за контрактом № 19 від 02.04.2013 - 09.10.2014. Повідомлення не містить інформації про позивача.

Аналогічне повідомлення сформовано банком 07.05.2015 відносно проведення ПП Сервет операції у сфері ЗЕД 20.01.2015. Повідомлення не містить інформації про позивача.

Відносно проведення розрахунків за контрактом від 02.04.2013 № 19, банком надано відповідну інформацію (т.2, а.с. 10) у вигляді таблиці.

Відповідно до цієї інформації: дата ВМД 09.10.2014, 20.01.2015. Контрагентом визначено позивача. Суми ВМД: 753301,20 доларів США, 687 512,10 доларів США. Дата окон.: 07.01.2015, 20.04.2015. Сума поступления - 753 601,20 доларів США, 148 243,77 доларів США. Незакр. Ост. щодо останнього - 539268,33 доларів США.

Статус начального запису (по всім) - (50) знята з контролю. Дати надходження грошових коштів: 26.01.2015, 17.09.2014, 01.08.2014, 26.01.2015, 30.01.2015 (сума, що закріплюється у валюті початкового запису) - 185601,20 доларів США, 408000,00 доларів США, 160 000,00 доларів США, 116398,80 доларів США, 31844,97 доларів США. Всього: 901 844,97 доларів США. Статус запису, що закриває - підтверджений - довідки № 43/015-15-БТ від 30.01.2015 УКРІНБАНК.

ПАТ УКРІНБАНК (ПАТ УКР/ІН/КОМ ) листом від 01.04.2014 № 389/1В з яким надано фотокопію контракту № 19 від 02.04.2013 щодо поставки лому. У фотокопії зазначено продавця - ПП Сервет (Севастополь, Україна). Покупцем у фотокопії зазначено - PENFOLD OIL MARKETING LIMITED.

Згідно додаткової угоди № 7 від 12.09.2014 (фотокопія; т.2. а.с. 31) визначено, що платіж у розмірі 408 000 доларів США може здійснити ICE STEEL LTD .

Згідно фотокопії додаткової угоди № 11 від 27.01.2015 передоплату в сумі 31 844,97 доларів США може здійснити TROUVER SERVICES LTD .

Згідно платіжних документів (т.2, а.с. 39) 26.01.2015 на рахунок ПП Сервет в ПАТ УКРІНБАНК від компанії TROUVER SERVICES LTD було зараховано 302 000 доларів США (185601,20 доларів США, 116398,80 доларів США облікованих банком як оплата за контрактом від 02.04.2013 № 19 за ВМД від 20.01.2015. В контексті наведеного банком надано фотокопію додаткової угоди № 10 від 22.01.2015 про можливість проведення розрахунків у сумі 302 000 доларів США компанією TROUVER SERVICES LTD .

З вищезгаданого повідомлення УКРІНБАНКУ до ПАТ Райффайзен Банк Аваль від 30.01.2015 № 43/015-15-БТ (т. 2, а.с. 40) вбачається, що останньому повідомлено про зарахування 302 000 доларів США в оплату по ВМД від 20.01.2015 та про надання поточної інформації. Зазначено інформацію про розрахунок 31844,97 доларів США.

28.01.2015 ПП Сервет звернулося до УКРІНБАНКУ із запитом № 28/01-15 про надання про проведені розрахунки за контрактом № 19 від 02.04.2013.

Що стосується ВМД, відправником/експортером визначено ПП Сервет , декларантом ПП Босфор Ч . Одержувачем продукції визначено Kaptan Demir Celik End.Ve Tic.A.S. Країна призначення - Туреччина. До цієї графи 8 додатково зазначено PENFOLD OIL MARKETING LIMITED як учасника ЗЕД.

З банківської виписки (т.2, а.с. 47) вбачається зарахування на рахунок ПП Сервет 200 000 доларів США від компанії TROUVER SERVICES LTD , що передбачалося фотокопією додаткової угоди.

За результатами дослідження довідки банку встановлено, що контрольована операція за ВМД від 09.10.2014 була знята з контролю у зв`язку з отриманням платежів від 01.08.2014, 17.09.2014, 26.01.2015 на суму 753 601,20 доларів США.

Між тим, за ВМД від 20.01.2015 сума боргу становила 539 268,33 долари США. Оскаржуваним наказом визначена сума заборгованості 1 441 100 доларів США.

Повідомлення банків були отримані ДПІ 12.02.2018 та 12.05.2018 при закінченні строків контролю 07.01.2015 та 26.04.2015 (т.2, а.с. 10).

З наведеного у сукупності вбачається , що жоден платіж не отримувався ПП Сервет від позивача та всі платежі надходили від інших осіб. Позивач не був вантажоотримувачем за контрактом.

Згідно висновку експерта від 13.05.2019 встановити чи виконані підписи від імені керівника компанії ОСОБА_1 електрографічні зображення яких містяться у графах директор нижче реквізитів покупця в електрофотокопії контракту № 19 від 02.04.2013 ОСОБА_1 або іншою особою не виявилося можливим.

Підписи у графах Директор у додаткових угодах до контракту виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_1 .

У свою чергу, як вбачається з висновку аудитора компанії від 18.04.2019 (т.2, а.с. 130) останні підтвердили, що на підставі первинних фінансових звітів за роки з 2013 по 2016 жодних комерційних угод з компаніями ICE STEEL LTD, TROUVER SERVICES LTD, Kaptan Demir Celik End.Ve Tic.A.S. заключено не було (жодні контракти або рахунки на оплату не були зареєстровані в бухгалтерських книгах компанії), жодних платежів не було проведено із зазначеними компаніями, а також компанія не отримувала жодних товарів від вищезазначених компаній.

Крім того, у повідомленні аудитора від 06.09.2018 (т.1, а.с. 63) також підтверджено, що базуючись на аудиті документів фінансової звітності за 2013 - 2016, компанія не укладала жодних комерційних угод з ПП Сервет (жодних контрактів або рахунків на оплату не зафіксовано у книгах обліку компанії), не робило жодних платежів на користь ПП Сервет і не отримувало жодних товарів.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б ставили під сумнів компетенцію аудитора, надану ним інформацію чи юридичну значимість таких висновків.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем та ініціатором подання як представником Держави взагалі не доведено факту укладання позивачем вищезгаданого контракту з ПП Сервет , як власне не надано і жодного доказу фактичних дій позивача для цілей виконання вказаного контракту та, відповідно, не доведено не лише факту певних подій, але й порушення позивачем законодавства у сфері ЗЕД, що зумовлює висновок суду про безпідставність та протиправність оскаржуваного наказу.

При цьому, навіть математичні розрахунки вказують на невідповідність фактичних розрахунків розрахункам, зазначеним в оскаржуваному наказі, що вказує на те, що навіть контрольована сума не відповідає фактичним обставинам, а спірне рішення прийнято без врахування навіть таких обставин.

Крім того , відносно строків застосування санкцій та підстав внесення подання, слід зазначити наступне.

Незалежно від вищенаведеного слід зазначити, що за результатами дослідження довідки банку встановлено, що контрольована операція за ВМД від 09.10.2014 була знята з контролю у зв`язку з отриманням платежів від 01.08.2014, 17.09.2014, 26.01.2015 на суму 753 601,20 доларів США. Тобто, станом на 09.02.2015 - дату подання банком повідомлення до ДПІ, підстав для його формування не було. Тобто, навіть у цьому аспекті відповідачем та ініціатором подання не було враховано фактичних обставин, що вказує не безпідставність та необґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення.

Між тим, за ВМД від 20.01.2015 сума боргу становила 539 268,33 долари США. Оскаржуваним наказом визначена сума заборгованості 1 441 100 доларів США, що навіть відносно цих обставин вказує на те, що рішення прийнято без врахування всіх обставин.

Слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

У даному випадку повідомлення банків були отримані ДПІ 12.02.2018 та 12.05.2018 при закінченні строків контролю 07.01.2015 та 26.04.2015 (т.2, а.с. 10), що вказує також на те, що навіть у наведеному аспекті спірний наказ прийнятий з порушенням норм законодавства, а відтак, підлягає скасуванню.

Додатково слід додати, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1028 від 24.07.2018р. був прийнятий суб`єктом владних повноважень відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", проте, цю статтю даного закону виключено на підставі Закону України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII від 21.06.2018 р., який введено в дію 07.02.2019 (далі - Закон № 2473-VIII).

Будь-які застереження щодо застосування положень цього закону в частині, що стосується виключення статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" чи дії застосованих до прийняття цього закону спеціальних санкцій у вигляді індивідуального режиму ліцензування, у Законі № 2473-VIII не вказані. Окрім того, із введенням в дію Закону № 2473-VIII втратив чинність і Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" , з підстав порушення норм якого до позивача були застосовані спірні санкції згідно виключеної статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Крім іншого, виключено у ст. 35 Закону про ЗЕД посилання на ст. 37, якою (ст. 35) до цього передбачалося, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). На даний час положеннями ст. 35 Закону про ЗЕД передбачено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якою (ст. 33 Закону про ЗЕД) встановлені види відповідальності у сфері ЗЕД (майнова відповідальність; кримінальна відповідальність).

Враховуючи те, що правильність застосування певних норм законодавства пов`язується із необхідністю з`ясування наміру законодавця , слід зазначити, що судом досліджено стенограму засідання ВР України 17.05.2018 щодо розгляду законопроекту № 8152 (прийнятий як Закон про валюту), яка розміщена у вільному доступі на офіційному веб-сайті ВР України. Так, доповідач по даному законопроекту І. Луценко (11:51:25) зазначила, що Президентом України на розгляд парламенту внесено, визначено як невідкладний проект Закону про валюту (реєстраційний номер 8152), яким пропонується скасувати застарілий декрет. Натомість запроваджується принцип: дозволено все прямо, що не заборонено законом . Чинне валютне законодавство, основою якого є 25-літній Декрет про систему валютного регулювання, є застарілим і не відповідає сучасній практиці організації валютного регулювання. Прийняття даного законопроекту дозволить скасувати передбачені сьогодні неефективні та недоцільні обмеження . Однією з ключових новел законопроекту є скасування санкцій , передбачених сумнозвісною статтею 37 Закону про зовнішньоекономічну діяльність. Мова йде про скасування такої санкції, як зупинення зовнішньоекономічної діяльності і втрата ліцензії. Доповідач зазначив, що наявність такої санкції є одним із чинників зловживань з боку контролюючих органів в цій галузі і в цій сфері. Угодою про асоціацію з Європейським Союзом Україна взяла на себе зобов`язання перейти до стандартів валютного регулювання, які застосовуються в Європейському Союзі, запровадивши вільний рух капіталу.

Таким чиномё намір законодавця, з метою гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу, є очевидним - скасування інституту зазначених санкцій як такого .

У взаємозв`язку з наведеним, суд акцентує увагу на тому, що принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності.

Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві ; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

Тобто, дії певного владного суб`єкта щодо втручання у діяльність певної особи повинно мати певну правову підставу та, до того ж, чинну (Закон).

Відтак, з наведеного у сукупності вбачається, що із введенням 07.02.2019 в дію Закону про валюту та із скасуванням у Законі про ЗЕД усіх посилань на ст. 37 Закону про ЗЕД та скасуванням самої ст. 37 Закону про ЗЕД , відпала сама правова основа/підстава для дії та застосування санкцій , раніше передбачених ст. 37 Закону про ЗЕД, інститут таких санкцій припинив своє існування як такий.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, санкція продовжує застосовуватись до позивача, що, крім іншого, вбачається із взаємовідносин позивача з його партнерами, зокрема, щодо тимчасового блокування рахунків (додатки до клопотань від 04.11.2019, від 28.10.2019).

Враховуючи наведене та за відсутності визначеної Законом про ЗЕД компетенції та функцій щодо застосування чи регулювання відносин у сфері санкцій щодо ЗЕД, крім власне можливості самостійного скасування МЕРТ такого роду наказів в порядку п. 9 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМ України від 20.08.2014 р. № 459, та на виконання ст. 16 Закону про валюту , відповідач не має жодних повноважень щодо вирішення питань про подальше застосування раніше застосованих санкцій, накази про застосування яких втратили свою юридичну значимість внаслідок введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , оскільки їх подальша дія (санкцій) не ґрунтується на положеннях чинних Законів , а у Міністерства відсутні повноваження у цьому аспекті.

Відтак, суд вважає протиправним застосування та дію відносно позивача санкцій на підставі оскаржуваного наказу.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу також на те, що в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України Міністерством не можуть застосовуватись підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на виконання ст. 37 Закону про ЗЕД, крім власне в частині, що вже в рамках існуючого правового регулювання (Закону про валюту) та в силу ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України усуває існуючі порушення прав суб`єктів, до яких були застосовані норми ст. 37 Закону про ЗЕД , та відновлює правовий стан потерпілої особи у початкове (попереднє) становище.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з. ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку, виходячи із заявлених підстав та предмету позову, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу (в частині, що стосується позивача).

Відтак, позов підлягає задоволенню, так - як зазначено вище. Відповідач не довів правомірності свого рішення в порядку виконання обовязку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов компанія PENFOLD OIL MARKETING LIMITED (КІПР, STASITJOU, IMITSI BILD1NG, 1/IST FLOOR FLAT/OFFICE, 4 PLATEIA ELEFTHERIAS, 1060 Nicosia, Cyprus; адреса для листування: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Весняна, 20) задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (на даний час - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; код ЄДР 37508596; адрес: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) від 24 липня 2018 року № 1027 Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності в частині пункту 30 додатку до цього наказу в частині застосування до компанії PENFOLD OIL MARKETING LIMITED спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін