Постанова

від 06.11.2019 по справі 761/30905/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/13189/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/30905/18

06 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Волошина В.О., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочинів недійсними, -

в с т а н о в и в:

07 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочинів недійсними, в якому просив визнати недійсним нікчемний правочин - договір банківського вкладу № 222D-438868 від 07 листопада 2013 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-02/12-01/15 від 12 січня 2015року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Будінвест-Проект .

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що після віднесення банку до неплатоспроможних, згідно постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 р. № 234, запровадженням в ньому тимчасової адміністрації, і в подальшому, згідно рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016р. №46-рш відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації банку, в ході перевірки правочинів, вчинених до запровадження тимчасової адміністрації в банку, виявлено та встановлено, що 24.12.2013 року між ПАТ КБ Хрещатик та ТОВ Будінвест-Проект укладено кредитний договір № 56-47/1-13, відповідно до умов кого Банк надав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії кредит в сумі 54 000 000 грн. на 36 місяців терміном повернення до 23.12.2016 року. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором протягом 2013-2016 роках були укладені договори іпотеки № 52-47/1-13/2, № 56-47/1-13/1, № 56-47/1-132. До введення тимчасової адміністрації, між ПАТ КБ Хрещатик та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 року на суму 2 000 000 доларів США, за яким, на думку позивача, грошові кошти на рахунок банку фактично не вносилися, що було встановлено, на підставі висновку судової економічної експертизи Харківського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України від 03 жовтня 2017 року № 1449, проведеної на замовлення позивача. При цьому позивач вважає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014р. у справі № 761/17909/14-ц, на підставі якого з позивача на користь відповідачки було стягнуто суму вкладу за договором, та яка була сплачена банком, не свідчить про дійсність оспорюваного правочину, оскільки при винесенні рішення суд виходив з презумпції правомірності договору.

Також позивач вказував, що додатковою підставою для недійсності правочину договору банківського вкладу є порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна.

12 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Будінвест-Проект було укладено договір відступлення права вимоги № ВПВ-02/12-01/15 , відповідно до якого ОСОБА_1 відступила на користь ТОВ Будінвест-Проект право вимоги до банку на суму 2 000 000,00 доларів США .

Вважав, що оскільки договір банківського вкладує недійсний, то і похідний від нього договір про відступлення права вимогитакож є недійсним.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року у задоволенні позову ПАТ КБ Хрещатик до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочинів недійсними, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням принципів повного і всебічного з`ясування фактичних обставин справи, на яких грунтується позов, судом не об`єктивно оцінено докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору, надано переваги доказам відповідача, судом не застосовано до правовідносин спеціальний закон, який підлягає застосуванню. Так, зазначав, що відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті. Правочин (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема у разі коли банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Комісією з перевірки документів, пов`язаних з укладенням договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в т.ч. карткових) з вкладниками ПАТ КБ Хрещатик було здійснено перевірку договорів, транзакцій (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів, транзакцій (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону. Перевірка здійснювалася на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ Хрещатик від 11.04.2016 р. № 41. За результатами перевірки на предмет виявлення правочинів (договорів, транзакцій) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , встановлено, що в аналізований період мало місце значне збільшення залишків коштів на рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ КБ Хрещатик , що підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому було виявлено, що таке збільшення залишків коштів спричинене, зокрема, непоодинокими випадками перерахування коштів з власних поточних рахунків на рахунки інших фізичних осіб - клієнтів Банку. Протоколом засідання комісії від 17.05.2016 року було підтверджено наявність дій юридичних та фізичних осіб, спрямованих на зміну черговості задоволення кредиторів відповідно до ст.. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , що підпадає під ознаки нікчемності. Згідно ч.ч. 4, 5 статті 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, про нікчемність договорів. Фонд лише виявляє правочини, що є нікчемними в силу ч. 3 ст. 38 Закону, і повідомляє про них сторін, а не визнає їх нікчемними. Незважаючи на нікчемність договору банківського вкладу в силу закону, позивач має право пред`явити вимогу про встановлення нікчемності в судовому порядку, і в цьому разі суд лише підтверджує недійсність правочину в силу закону у зв`язку з його оспоренням та не визнанням іншими особами.

Вказував на те, що суд першої інстанції не урахував, що Велика палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказала на необхідність керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , що означає У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Крім того, зазначав, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги висновок судово-економічної експертизи, тоді як вказаний висновок є допустимим доказом у справі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Христич О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача - Поляков Т.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідачів - Христич О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Представник третьої особи - Заплішна О.Д . підтримала доводи апеляційної скарги ПАТ КБ Хрещатик та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 листопада 2013 року між ПАТ КБ Хрещатик та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 222 D -438868, згідно умов якого Банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок, що відкритий банком на його рахунок, в сумі 2 000 000,00 доларів США.

24 грудня 2013 року між ПАТ КБ Хрещатик та ТОВ Будінвест-Проект було укладено кредитний договір № 56-47/1-13, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 54 000 000,00 грн. у формі відновлювальної кредитної лінії на 36 місяців терміном повернення до 23 грудня 2016р.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року у справі № 761/17909/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк Хрещатик , стягнуто з ПАТ КБ Хрещатик на користь ОСОБА_1 кошти за вкладом у сумі 2 000 000,00 доларів США.

12 січня 2015 року між ТОВ Будінвест-Проект та ОСОБА_1 було укладено відступлення права вимоги № ВПВ-02/12-01/15, відповідно до якого ОСОБА_1 відступила на користь ТОВ Будінвест-Проект право вимоги до банку за договором банківського вкладу № 222D -438868.

01 квітня 2016 року ТОВ Будінвест-Проект повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016року по справі № 910/17149/16, яке набрало законної сили, позов ТОВ Будінвест-Проект , ТОВ Будівельний Форум , ПрАТ Агрофірма Троянда до ПАТ КБ Хрещатик , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання зобов`язань припиненими - задоволено.

Визнано зобов`язання: ТОВ Будінвест-Проект - за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з ПАТ КБ Хрещатик припиненими з 01 квітня 2016 року; - за договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26 грудня 2013 року, що укладений між ТОВ Будівельний Форум та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 1048, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року; - за договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04 березня 2016 року, що укладений між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013року ; - за договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10 березня 2016року , що укладений між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 54, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року , укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд беручи до уваги обставини, які були встановлені рішеннями Шевченківського районного м. Києва від 27 серпня 2014р. у справі № 761/17909/14-ц та Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016р. у справі № 910/17149/16, які набрали законної сили, дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про недійсність (нікчемність) договору банківського вкладу, та відповідно, про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Такі висновки суду першої інстанції грунтуються на нормах матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

Постановою Правління НБУ від 05.04.2016 № 234 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ХРЕЩАТИК до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку . Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ КБ Хрещатик з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ Хрещатик , визначені ст. 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ХРЕЩАТИК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та делегування повноважень ліквідатора банку , розпочато процедуру ліквідації банку з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ Хрещатик просив суд визнати недійсним нікчемний правочин - договір банківського вкладу від 07.11.2013, укладений між ПАТ КБ Хрещатик та ОСОБА_1 , та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги.

Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст. 1059 ЦК України, зокрема, встановлено, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року у справі № 761/17909/14-ц, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено: що 07 листопада 2013 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № 222D-438868 До дня заощаджень в доларах США із щомісячним приєднанням процентів до суми вкладу (400) днів, на суму 2 000 000, 00 дол. США в доларах США, терміном до 12 грудня 2014 року. Дані обставини підтверджуються копією заяви про перерахування коштів на депозитний вклад в сумі 2 000 000,0 0 дол. США та копією виписки по особовому рахунку.

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016р. по справі № 910/17149/16, яке набрало законної сили, позов ТОВ Будінвест-Проект , ТОВ Будівельний Форум , ПрАТ Агрофірма Троянда до ПАТ КБ Хрещатик , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_ 4 про визнання зобов`язань припиненими - задоволено. Визнано зобов`язання:

- ТОВ Будінвест-Проект за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013р., укладеним з ПАТ КБ Хрещатик припиненими з 01 квітня 2016р.;

- за договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26 грудня 2013р., що укладений між ТОВ Будівельний Форум та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 1048, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013р., укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013р.;

- за договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04 березня 2016р., що укладений між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013р., укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013р.;

- за договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10 березня 2016р., що укладений між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 54, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013р., укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013р.

Зазначеним рішенням Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016р. по справі № 910/17149/16, було встановлено, що про відступлення права вимоги , укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Будінвест-Проект був укладений стосовно дійсної вимоги.

Приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з преамбулою та ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002р. у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999р. у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Тобто, наведені положення процесуального закону носять імперативний характер. У зв`язку з чим, в контексті викладеного, позивач не наділений правом вказувати, які саме обставини у тому чи іншому рішенні мають преюдиційне значення.

Оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014р. у справі № 761/17909/14-ц набрало законної сили, то суд першої інстанції вірно вважав, що всі обставини, що встановлені даним рішенням, мають преюдиційне значення та не потребують повторного доказування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014р. у справі № 761/17909/14-ц, яке набрало законної сили, встановлений факт внесення відповідачкою грошових коштів за договором банківського вкладу на користь позивача.

Таким чином, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлений факт внесення відповідачкою грошових коштів за договором банківського вкладу на користь позивача, що виключає можливість застосування до таких договорів приписів ст. 1059 ЦК України в частині визнання таких договорів нікчемними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ПАТ КБ Хрещатик про визнання недійсним договору банківського вкладу є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги, враховуючи обставини, які були встановлені рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року у справі № 761/17909/14-ц та Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016 року у справі № 910/17149/16, які набрали законної сили, а також, що вимоги про визнання недійсним договору банківського вкладу є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4 , 26 , 27 , 37 , 38 вказаного Закону , свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

За статтею 38 ЗаконуУкраїни Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частин третьої статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону , виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

З огляду на викладене , визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Така позиція відповідає висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 .

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 , 80 ЦПК України ).

Згідно приписів ст. 12 , ч. 1, 5-6 ст. 81 , ч. 1 ст. 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2019 року.

Головуючий: Судді: