Постанова

від 28.07.2021 по справі 761/30905/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 761/30905/18

провадження № 61-21943св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Будінвес-Проект ,

третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 30 травня 2019 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Желепи О. В., Олійника В. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик (далі - ПАТ КБ Хрещатик та або/банк) звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвес-Проект (далі - ТОВ Будінвес-Проект ), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання правочинів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після віднесення банку до неплатоспроможних згідно постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234, запровадженням в ньому тимчасової адміністрації, і в подальшому, згідно рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації банку, за результатами перевірки правочинів, вчинених до запровадження тимчасової адміністрації в банку, виявлено, що

24 грудня 2013 року між ПАТ КБ Хрещатик та ТОВ Будінвест-Проект укладено кредитний договір № 56-47/1-13, відповідно до умов кого банк надав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії кредит в сумі 54 000 000 грн на 36 місяців, зі строком повернення до 23 грудня 2016 року.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором протягом 2013-2016 років укладені договори іпотеки № 52-47/1-13/2, № 56-47/1-13/1, № 56-47/1-132.

До введення тимчасової адміністрації між ПАТ КБ Хрещатик та

ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 222D-438868 від

07 листопада 2013 року на суму 2 000 000 дол. США, згідно з яким грошові кошти на рахунок банку фактично не вносилися, що було встановлено на підставі висновку судової економічної експертизи Харківського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України від 03 жовтня 2017 року № 1449, проведеної на замовлення позивача. При цьому рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 27 серпня 2014 року у справі № 761/17909/14-ц, на підставі якого

з позивача на користь відповідача стягнуто суму вкладу за договором, та яка була сплачена банком, не свідчить про дійсність оспорюваного правочину, оскільки при ухваленні рішення суд виходив з презумпції правомірності договору.

Крім того, додатковою підставою для недійсності правочину договору банківського вкладу є порушення вимог пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку

є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна.

12 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Будінвест-Проект укладено договір відступлення права вимоги № ВПВ-02/12-01/15, відповідно до якого ОСОБА_1 відступила на користь ТОВ Будінвест-Проект право вимоги до банку на суму 2 000 000,00 дол. США.

Позивач вважав, що оскільки договір банківського вкладу є недійсний, то

і похідний від нього договір про відступлення права вимоги також є недійсним,

у зв`язку з цим просив визнати недійсним нікчемний правочин - договір банківського вкладу № 222D-438868 від 07 листопада 2013 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-02/12-01/15 від 12 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Будінвест-Проект .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що рішеннями Шевченківського районного м. Києва від 27 серпня 2014 року у справі № 761/17909/14-ц та Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016 року у справі № 910/17149/16 встановлено факт внесення відповідачем грошових коштів за договором банківського вкладу на користь позивача, що договір відступлення права вимоги між ОСОБА_1 та ТОВ Будінвест-Проект укладений стосовно дійсної вимоги. Зазначені рішення набрали законної сили, тому вимоги позивача про недійсність (нікчемність) договору банківського вкладу є безпідставними та, відповідно, правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги відсутні.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ПАТ КБ Хрещатик подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку

в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судові рішення ухвалені з порушенням принципів повного і всебічного з`ясування всіх фактичних обставин справи, на яких ґрунтується позов, не об`єктивно оцінено докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надано переваги доказам відповідача та не враховано докази позивача .

У січні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі, скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов ПАТ КБ Хрещатик , посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права.

Рух справи

Ухвалою від 19 грудня 2019 року Верховний Суд відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 07 листопада 2013 року між ПАТ КБ Хрещатик та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 222D-438868, згідно

з яким банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок, що відкритий банком на його рахунок, в сумі 2 000 000,00 дол. США.

24 грудня 2013 року між ПАТ КБ Хрещатик та ТОВ Будінвест-Проект укладено кредитний договір № 56-47/1-13, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 54 000 000,00 грн у формі відновлювальної кредитної лінії на 36 місяців, зі строком повернення до 23 грудня 2016 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року

у справі № 761/17909/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ Хрещатик , стягнуто з ПАТ КБ Хрещатик на користь ОСОБА_1 кошти за вкладом у сумі 2 000 000,00 дол. США.

12 січня 2015 року між ТОВ Будінвест-Проект та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № ВПВ-02/12-01/15, відповідно до якого ОСОБА_1 відступила на користь ТОВ Будінвест-Проект право вимоги до банку за договором банківського вкладу № 222D-438868.

01 квітня 2016 року ТОВ Будінвест-Проект повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016 року у справі

№ 910/17149/16 позов ТОВ Будінвест-Проект , ТОВ Будівельний Форум ,

ПрАТ Агрофірма Троянда до ПАТ КБ Хрещатик , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, про визнання зобов`язань припиненими - задоволено. Визнано зобов`язання: ТОВ Будінвест-Проект - за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з ПАТ КБ Хрещатик припиненими з 01 квітня 2016 року; - за договором іпотеки

№ 52-47/1-13/2 від 26 грудня 2013 року, що укладений між ТОВ Будівельний Форум та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К. М., зареєстрований в реєстрі за

№ 1048, такими, що припинені в частині забезпечення виконання

ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року; - за договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04 березня 2016 року, що укладений між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним

з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року; - за договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10 березня 2016 року, що укладений між

ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К. М., зареєстрований в реєстрі за № 54, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов`язань за кредитним договором

№ 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з ПАТ КБ Хрещатик у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ КБ Хрещатик виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень ліквідатора банку , розпочато процедуру ліквідації банку з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно.

Згідно зі статями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним

у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів

є недопустимим .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі

№ 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18 ) вказано, що: за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не

є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним

у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі

№ 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19 ) зазначено, що: кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача .

У частині четвертій статті 82 ЦПК Українивизначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження

№ 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність

і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь

у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися

і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта .

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (Svetlana Naumenko v. Ukraine, № 41984/98, §53, ЄСПЛ, від

09 листопада 2004 року).

Суди встановили, що рішенням Шевченківського районного м. Києва від

27 серпня 2014 року у справі № 761/17909/14-ц встановлено факт внесення відповідачем грошових коштів за оспорюваним договором банківського вкладу, а рішенням Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2016 року у справі

№ 910/17149/16 встановлено, що договір відступлення права вимоги між ОСОБА_1 та ТОВ Будінвест-Проект укладений стосовно дійсної вимоги. Вказані судові рішення набрали законної сили.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про недійсність (нікчемність) договорів банківського вкладу та відступлення права вимоги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов