Постанова

від 06.11.2019 по справі 241/471/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2195/19

241/471/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 241/471/17

Номер провадження 22-ц/804/2195/19

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.,

секретар - Герасимова Г.Є.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , Мангушська районна рада Донецької області, Селянське (фермерське) господарство ОРІОН

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 17 січня 2019 року, у складі судді Демочко Д.О., повний текст рішення виготовлено 28 січня 2019 року,

у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Мангушської районної ради Донецької області, Селянського (фермерського) господарства ОРІОН

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області

про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту на право власності на землю,

В с т а н о в и в:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Мангушської районної ради Донецької області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому просив визнати недійсним рішення Першотравневої районної ради Донецької області від 31 березня 2001 року № 3/15-260 Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств в частині затвердження проекту відводу земельної ділянки для ведення фермерських господарств ОСОБА_2 та п.2 Додатку до сесії районної ради від 31 березня 2001 року № 3/15-260 Про затвердження проектів відводу змелених ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств, визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею, виданий на підставі вищезазначеного рішення на ім`я ОСОБА_2

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 26 жовтня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Селянське (фермерське) господарство ОРІОН .

В мотивування позову зазначив, що рішенням Першотравневої районної ради народних депутатів від 24 квітня 1996 року Про затвердження проектів відводів земельних ділянок для ведення селянських фермерських господарств затверджено проекти відводів земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств із земель запасу в постійне користування у місцях указаних на проектному плані землекористувачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно акту здачі меж в натурі від 27 квітня 1996 року надана йому у постійне користування земельна ділянка площею 8,9 га в межах згідно плану, яка розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства виділена була в натурі, тобто встановлені межи земельної ділянки, а саме встановлені межові знаки, пропахана межа земельної ділянки, про що повідомлено користувачам суміжних земельних ділянок.

Він отримав на своє ім`я, ОСОБА_6 , державний акт на право постійного користування землею серії ДН №308 на підставі рішення Першотравневої районної ради народних депутатів від 24 квітня 1996 року, згідно якого йому передано земельну ділянку площею 8,9 га в постійне користування на території Мелекінської сільської ради. Державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №308, було встановлено план зовнішніх меж та опис меж земельної ділянки.

У період з 1996 по 2002 рік зазначену ділянку позивач обробляв (спахував, сіяв, збирав врожай) самостійно. З 2002 року по 2014 рік за усною домовленістю з ОСОБА_10 зазначену земельну ділянку обробляв останній, а земельний податок сплачував позивач.

04 листопада 2014 року змінив прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 згідно свідоцтва про зміну імені.

У 2015 році в зв`язку зі скрутним становищем позивач знову вирішив зайнятися селянським (фермерським) господарством, однак син ОСОБА_2 - ОСОБА_13 повідомив, що земельну ділянку площею 8,9 га, надану позивачеві в постійне користування на території Мелекінської сільської ради, було надано ОСОБА_2 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ДН №572 на підставі рішення Першотравневої районної ради народних депутатів Першотравневого району Донецької області від 31.03.2001 року №3/15-260.

Згідно зазначеного державного акту ОСОБА_2 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 30 га на території Мелекінської сільської ради для ведення селянського фермерського господарства, в яку увійшла і надана позивачу у постійне користування земельна ділянка площею 8,9 га, що підтверджується схемою розміщення земельних ділянок відносно Державних актів на право постійного користування землею, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_14 . На його неодноразові звернення до ОСОБА_2 з проханням повернути йому земельну ділянку площею 8,9 га, отримав відмову.

Позивач вважає, що Першотравнева районна рада, видавши спірний державний акт порушила його права щодо володіння, користування та розпорядження наданою йому земельною ділянкою площею 8,9 га.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 17 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мангушської районної ради Донецької області, Селянського (фермерського) господарства ОРІОН , третя особа: головне управління держгеокадастру у Донецькій області про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та недійсним державного акту на право власності на землю задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним рішення Першотравневої районної ради народних депутатів Донецької області від 31.03.2001 року №3/15-260 Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств в частині затвердження проекту відводу земельної ділянки для ведення селянських (фермерських) господарств ОСОБА_2 та п. 2 Додатку до сесії районної ради від 31.03.2001 року №3/15-260 Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств .

Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ДН№572 на ім`я ОСОБА_2 , виданий на підставі рішення Першотравневої районної ради народних депутатів Донецької області від 31.03.2001 року №3/15-260, на земельну ділянку площею 30 га, яка розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 04 липня 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_15 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мангушської районної ради Донецької області, Селянського (фермерського) господарства ОРІОН , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та недійсним державного акту на право власності на землю, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зокрема зазначила, що судом першої інстанції порушено порядок прийняття заочного рішення, передбачений ст. 280 ЦПК України, оскільки 14 січня 2019 року представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 17 січня 2019 року, у зв`язку з прийняттям участі в іншій справі. Незадоволення даного клопотання, систематичні процесуальні порушення суду, необ`єктивність головуючого у справі є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині реалізації права на справедливий суд та позбавило можливості відповідача брати участь у судовому засіданні. Розгляд справи неодноразово відкладався та тривав більше двох років.

Судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо: використання позивачем у період з 1996 року по 2002 рік земельної ділянки площею 8,9 га за її цільовим призначенням - створення селянського (фермерського) господарства; наявності домовленості відносно використання земельної ділянки з 2002 року іншою особою; пред`явлення неодноразових вимог відповідачу ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки позивачу; оплати позивачем земельного податку за період з 1996 по 2017 роки; часу, з якого позивачу стало відомо про порушене право.

Зазначає, що позивач з 1996 по 2002 роки не використовував спірну земельну ділянку за цільовим призначенням. Позивач, отримав державний акт на право постійного користування землею серія ДН № 308 від 16 квітня 1997 року, зобов`язаний був строком до 16 травня 1997 року провести державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства, що до теперішнього часу так і не здійснено. Крім того, позивачем не сплачувався земельний податок. Оплату земельного податку за 2013-2016 роки позивачем здійснено при зверненні до суду з позовною заявою, що підтверджується квитанцією від 05.04.2016 року про оплату 990 грн. Наведене підтверджує втрату у позивач права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі ст.27 ЗК України, ст.11 та ч.1 ст.18 Закону України Про селянське (фермерське) господарство .

Зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням порушено право відповідача ОСОБА_2 на мирне володіння своїм майном, оскільки їй надано у постійне користування земельну ділянку площею 30 га, в склад якої входить спірна земельна ділянка площею 8,9 га.

Крім того, відповідачами ОСОБА_2 та Мангушською районною радою Донецької області у відзиві та у заяві про перегляд заочного рішення заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності. Однак, судом питання про застосування наслідків пропуску позовної давності не досліджувалось.

Відзив на апеляційну скаргу, відповідно до положень статті 360 ЦПК України позивачем, відповідачами СФГ ОРІОН , Мангушської районної ради Донецької області, третьою особою не подано, але відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача Мангушської районної ради Донецької області та представник третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (т.2 а.с. 170, 173, 174, 176, 177).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 , представника СФГ ОРІОН - Білоусько С.А., які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, представника відповідачів ОСОБА_2 та Селянського (фермерського) господарства ОРІОН (далі - СФГ ОРІОН ) - Мастепанова О.В. в судовому засіданні 18 жовтня 2019 року, заперечення позивача ОСОБА_1 та його представника - Спруцко ОСОБА_16 , які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Але зазначеним вимогам рішення суду не відповідає повністю.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 змінив прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області 04 листопада 2014 року.

Рішенням Першотравневої районної ради народних депутатів від 24.04.1996 року Про затвердження проектів відводів земельних ділянок для ведення селянських фермерських господарств затверджено проекти відводів земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств із земель запасу в постійне користування у місцях зазначених на проектному плані землекористувачам, у тому числі ОСОБА_6 .

Згідно з актом зазначення здачі меж в натурі від 27.04.1996 року надана позивачу у постійне користування земельна ділянка площею 8,9 га в межах згідно плану, розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського фермерського господарства, була виділена в натурі, тобто встановлені межи земельної ділянки, а саме встановлені межові знаки, пропахана межа земельної ділянки, про що повідомлено користувачам суміжних земельних ділянок.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДН № 308, виданого 16 квітня 1997 року на підставі рішення Першотравневої районної ради народних депутатів від 24 квітня 1996 року, ОСОБА_6 надана у постійне користування земельна ділянка площею 8,9 га в межах згідно з планом, розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням Першотравневої районної ради Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств від 31.03.2001 року № 3/15-260 та п.2 Додатку до сесії районної ради від 31 березня 2001 року № 3/15-260 були затверджені проекти відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств в тому числі ОСОБА_2 , що встановлено з архівної копії від 23.08.2016 року №01-35/82.

На підставі даного рішення відповідач ОСОБА_2 отримала державний акт на право постійного користування землею серії ДН №572, виданий на земельну ділянку площею 30 га, яка розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, в яку увійшла і надана позивачу у постійне користування земельна ділянка площею 8,9 га, що підтверджується схемою розміщення земельних ділянок відносно Державних актів на право постійного користування землею, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_17 , затвердженою директором ТОВ Приазовський земельно-кадастровий центр .

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно листа голови райдержадміністрації № до01-2242-26/01 від 22.08.2016 року, вилучення земельної ділянки наданої відповідно державного акту на право постійного користування №308 від 16.04.1997 року у користувача ОСОБА_6 не відбувалось.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_18 на законних підставах отримав у постійне користування земельну ділянку площею 8,9 га на території Мелекінської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Спірна земельна ділянка знаходиться у правомірному користуванні позивача, право постійного користування у позивача не припинялося, тому Першотравнева районна рада народних депутатів Донецької області, як орган місцевого самоврядування, не мала права розпоряджатися нею.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення Першотравневої районної ради народних депутатів Донецької області від 31.03.2001 року №3/15-260 Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств в частині затвердження проекту відводу земельної ділянки для ведення селянських (фермерських) господарств ОСОБА_2 та п. 2 Додатку до сесії районної ради від 31.03.2001 року №3/15-260 Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств , є незаконним, як і державний акт на право постійного користування землею серії ДН№572 на ім`я ОСОБА_2 , виданий на його підставі.

З таким висновком апеляційний суд повністю не може погодитись, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 19 Земельного кодексу УРСР 1990 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК УРСР 1990 року), сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина 1 статті 22 ЗК УРСР 1990 року).

За положеннями частини 1 статті 23 ЗК УРСР 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 015842, виданого 04 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_6 змінив ім`я, про що 04 листопада 2014 року складено відповідний актовий запис № 08. Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 (т.1 а.с. 7).

Рішенням Першотравневої районної ради народних депутатів від 24 квітня 1996 року Про затвердження проектів відводів земельних ділянок для ведення селянських фермерських господарств затверджено проекти відводів земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств із земель запасу в постійне користування у місцях зазначених на проектному плані землекористувачам, у тому числі ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) (т.1 а.с.12).

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДН № 308, виданого 16 квітня 1997 року на підставі рішення Першотравневої районної ради народних депутатів від 24 квітня 1996 року, ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) надана у постійне користування земельна ділянка площею 8,9 га в межах згідно з планом, розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства (т.1 а.с.8).

На підставі Акту зазначення (здачі) меж в натурі від 27 квітня 1996 року, надана позивачу у постійне користування земельна ділянка для ведення селянського фермерського господарства площею 8,9 га в межах згідно плану, що розташована на території Мелекінської сільської ради, була виділена в натурі, а саме встановлені межи земельної ділянки, межові знаки, пропахана межа земельної ділянки, про що повідомлено користувачам суміжних земельних ділянок (т.1 а.с.19).

Рішенням Першотравневої районної ради Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств від 31 березня 2001 року № 3/15-260 та п.2 Додатку до сесії районної ради від 31 березня 2001 року № 3/15-260 були затверджені проекти відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств, в тому числі ОСОБА_2 (т.1 а.с.20, т.2 а.с.160 - 162).

На підставі даного рішення відповідач ОСОБА_2 отримано державний акт на право постійного користування землею серії ДН №572, виданий на земельну ділянку площею 30 га, яка розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, в яку увійшла і надана позивачу у постійне користування земельна ділянка площею 8,9 га, що підтверджується схемою розміщення земельних ділянок відносно Державних актів на право постійного користування землею, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_17 , затвердженою директором ТОВ Приазовський земельно-кадастровий центр та не заперечується відповідачами ОСОБА_2 та представником СФГ ОРІОН - ОСОБА_19 .А. (т.1 а.с.9).

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються, крім ЗК УРСР 1990 року, Законом України Про фермерське господарство та іншими законодавчими актами України (стаття 1 цього Закону, тут і далі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК УРСР - загальним.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про фермерське господарство селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

За положеннями статті 4 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (частина 1 статті 9 Закону України Про фермерське господарство ).

Обов`язками селянського (фермерського) господарства, відповідно до частини 4 статті 11 Закону України Про фермерське господарство , крім іншого є: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання, своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю.

З пояснень позивача вбачається, що після одержання державного акту на право постійного користування землею та його державної реєстрації, він фермерське господарство не створив та не зареєстрував, у встановленому законом порядку. Користувався переданою йому земельною ділянкою площею 8,9 га до 2002 року одноособово, як фізична особа, сплачував податки.

Згідно із статтею 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не додано доказів, що він використовував земельну ділянку за її цільовим призначенням та сплачував податки за користування землею.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої обґрунтував рішення відомостями, зазначеними у листі голови райдержадміністрації № до 01-2242-26/01 від 22 серпня 2016 року, відповідно до якого вилучення земельної ділянки наданої відповідно державного акту на право постійного користування №308 від 16.04.1997 року у користувача ОСОБА_6 ( ОСОБА_12 ) не відбувалось (а.с. 21).

Згідно частин 1, 5, 6 статті 27 ЗК УРСР 1990 року право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5 - 9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

За положеннями статті 31 ЗК УРСР 1990 року, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів:

із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу;

за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п`ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.

Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу.

Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Як вбачається з архівного витягу від 23 жовтня 2019 року № 01-35/76, рішенням Мелекінської сільської ради від 03 березня 2000 року № 24 Про припинення права користування земельними ділянками за невикористання земельних ділянок не за цільовим призначенням за несплату податку за землю, припинено право користування землею фермеру - ОСОБА_6 - земельна ділянка площею 8,9 га (т.2 а.с.181).

Відповідно до Акту комісії, в складі голови Мелекінської сільської ради Швидунова П.В., заступника начальника відділу земельних ресурсів Горбенко М.П., землевпорядника Мелекінської сільської ради ОСОБА_20 , депутата Мелекінської сільської ради ОСОБА_21 проведено обстеження земельних ділянок, зайнятих під фермерськими господарствами та встановлено, що фермер ОСОБА_6 ( ОСОБА_12 ) земельну ділянку 8,9 га не оброблює протягом 3-х років, від сплати податків ухиляється. Враховуючи наведене вище комісія запропонувала розглянути даний акт на сесії Мелекінської сільської ради, для передачі матеріалів до суду по вилученню земельних ділянок, як не використовуваних за цільовим призначенням (т. 2 а.с.182).

Зазначене рішення Мелекінської сільської ради від 03 березня 2000 року № 24 Про припинення права користування земельними ділянками не скасоване, не визнане недійсним та є чиним.

Факт невикористовування ОСОБА_1 земельної ділянки переданої йому в постійне користування для ведення фермерського господарства площею 8,9 га, несплату податків за землю, підтвердили в апеляційному суді свідки ОСОБА_22 , який приймав участь в складі комісії при обстеженні вказаної земельної ділянки, та ОСОБА_23 .

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Першотравневої районної ради народних депутатів Донецької області від 31 березня 2001 року № 3/15-260 Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств в частині затвердження проекту відводу земельної ділянки для ведення селянських (фермерських) господарств ОСОБА_2 та п.2 Додатку до сесії районної ради від 31 березня 2001 року № 3/15-260 Про затвердження проектів відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств , визнання недісним державного акту на право постійного користування землею серії ДН 3 572 на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 30 га, яка розташована на території Мелекінської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, не з`ясував обставини припинення права позивача на користування земельною ділянкою площею 8,9 га, яка увійшла в площу земельної ділянки, виділеної відповідачу ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та Державного акту на право постійного користування землею, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Оскільки право позивача на користування земельною ділянкою площею 8,9 га, наданої йому у постійне користування на підставі рішення Першотравневої районної Ради народних депутатів від 24 квітня 1996 року було припинено, остання, відповідно до компетенції, визначеної у статті 9 ЗК УРСР 1990 року, надала ОСОБА_2 у постійне користування земельну ділянку площею 30 га на підставі оскаржуваного рішення, до складу якої, увійшла земельна ділянка, що раніше виділялась позивачу.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідачів ОСОБА_2 , представника СФГ ОРІОН , яким не була вручена судова повістка - повідомлення про розгляд справи, призначеної на 17 січня 2019 року (т.1 а.с. 166, 169), у відсутності представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_15 , який заявив клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 17 січня 2019 року у зв`язку із залученням його до іншого слухання, та ухвалив заочне рішення у порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), оскільки представника відповідачів ОСОБА_24 було позбавлено можливості брати участь у провадженні, надавати докази, що в свою чергу привело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Європейський суд з прав людини у справі Бартая проти Грузії (заява № 10978/06) дійшов висновку, що відмова перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушенням статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи зазначене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам статей 12, 81, 263 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, та задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплачено судовий збір у сумі 2305,20 грн. (т.2 а.с. 29), при цьому відповідно до положень Закону України Про судовий збір , при зверненні з апеляційною скаргою їй необхідно було сплатити судовий збір 1920 грн. (640 грн. + 640 грн.) х 1,5).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 на її користь з позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір 1920 гривень.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 17 січня 2019 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мангушської районної ради Донецької області, Селянського (фермерського) господарства ОРІОН , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір 1920 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 07 листопада 2019 року.

Судді: Т.Б.Ткаченко

Л.М.Кочегарова

О.М.Пономарьова