Рішення

від 01.11.2019 по справі 908/1592/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2019 Справа № 908/1592/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22) в інтересах держави

до відповідача 1: Якимівської селищної ради Якимівського району у Запорізькій області (72500 Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Молодих патріотів, 10 А, ідентифікаційний код юридичної особи 20508999)

до відповідача 2: Фермерського господарства «Агростар-2010» (72453 Запорізька область, Приазовський район, с. Чкалове, вул. Покровська, 87, ідентифікаційний код юридичної особи 37370697)

про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки

за участю

представника прокуратури: Мошков Д.І., посвідчення № 035883 від 05.10.2015

представник відповідача-1: не з`явився

представник відповідача-2: Норочевський О ОСОБА_1 О ОСОБА_1 , договір № 158 від 08.10.2018

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області до відповідачів - Якимівської селищної ради Якимівського району у Запорізькій області, Фермерського господарства «Агростар-2010» про:

- визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 10.02.2014 № 18/1 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду» ;

- визнання недійсним договір від 25.02.2014 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, площею 54, 5539 га, розташованої на території села Давидівка Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, укладений між Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізькій області (код ЄДРПОУ 04352055, юридична адреса: вул. Радянська, 27, с. Давидівка, Якимівського району, Запорізької області, 72550) та ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

- зобов`язання Фермерського господарства «Агростар-2010» (72453, Запорізька область, Приазовський район, с. Чкалове, вул. Покровська, (Леніна), 87, код ЄДРПОУ 37370697) повернути на користь територіальної громади Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20508999, юридична адреса: вул. Молодих патріотів, 10 «А» смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область 72500) земельну ділянку площею 54,5539 га, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, яка розташована на території села Давидівка Давидівського старостинського округу Якимівського району Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1592/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.07.2019 справу № 908/1592/19 суддею Дроздовою С.С. прийнято до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 27/131/19. Справа № 908/1592/19 розглядається за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 16.07.2019.

Ухвалою суду від 16.07.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 27.08.2019, у зв`язку з неявкою представників відповідачів.

Ухвалою суду від 27.08.2019, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 23.09.2019.

18.09.2019 на адресу Господарського суду в.о. керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області надіслав наявні оригінали документів в обґрунтування своїх доводів на дослідження під час судового розгляду справи по суті в порядку ст. 210 ГПК України. Крім того, повідомив про відсутність іншого листування між прокурором та сторонами у справі окрім того, що надано до позовної заяви.

23.09.2019 проведено судове засідання № 908/1592/19.

23.09.2019 представник відповідача-2 проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві (вх. № 08-08/14437/19 від 16.07.2019 р.), відповідно до якого просить суд застосувати до вимог прокурора строк позовної давності, у зв`язку з тим, що він є пропущеним та на думку відповідача 2, підстава для поновлення прокуратурі строку позовної давності суперечить ч. 1 ст. 265 ЦК України, відповідно до якої залишення позову без розгляду не зупиняє перебіг позовної давності. Також на його думку відсутні підстави, які свідчать про поважність пропуску позивачем строку позовної давності. Та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 1-1447-19 від 01.08.2019 (вх. № 08-08/15871/19) від 02.08.2019, відповідно до якої зазначено, що як зазначено у позовній заяві, про наявність рішень Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 14.04.2011 № 7/1 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі в довгострокову оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства Тиховоду ОСОБА_3 Миколайовичу та від 10.02.2014 №18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду стало відомо лише при з`ясуванні стану законності з указаних питань у березні 2015 року. Місцевою прокуратурою встановлено, що фермерське господарство Агростар-2010 створено як юридичну особу, ще у 2010 році. На підставі інформації Мелітопольської ОДНІ від 04.10.2016 встановлено, що ОСОБА_2 спірну земельну ділянку включено до складу земель фермерського господарства Агростар-2010 , яким і сплачується орендна плата за землю, що підтверджує факт розширення землі вже існуючого фермерського господарства та незаконність надання земельної ділянки ОСОБА_2 , а отже і фактично встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру. Також з`ясовано, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Давидівської сільської ради від 10.02.2014 №18/1 ОСОБА_2 вже реалізував право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. З урахуванням викладеного, у березні 2017 року керівник Мелітопольської місцевої прокуратури звернувся до Якимівського районного суду Запорізької області з позовом в інтересах держави до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування та повернення земельної ділянки. Рішенням Якимівського районного суду від 25.10.2017 у справі №330/537/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13.06.2018, вказаний позов задоволено у повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2018 касаційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції підтримано позовні вимоги прокурора по суті спору, рішення Якимівського районного суду від 25.10.2017 та набрало законної сили. У подальшому, постановою Запорізького апеляційного суду від 06.02.2019 у вказаній справі задоволено апеляційну скаргу ФГ Агростар-2010 , яке не приймало участі у справі, на рішення Якимівського районного суду від 25.10.2017, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Запорізької області від 13.06.2018 - скасовано, провадження у справі - закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з належністю спору суду господарської юрисдикції. При цьому, судом роз`яснено керівнику Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області право на звернення з таким позовом до суду господарської юрисдикції. З указаного слідує, що судом апеляційної інстанції виконано вимоги ст. 255, 256 ЦПК України, а посилання представника відповідача - 2 на ст. 265 Цивільного кодексу України, відповідно до якої залишення позову без розгляду не зупиняє перебіг позовної давності є неспроможними, так як за результатами перегляду справи №330/537/17 - провадження закрито, а не залишено без розгляду позов. Також, як вбачається з наведеного, стала судова практика щодо підсудності спорів даної категорії господарським судам сформувалась в період коли рішення Якимівського районного суду від 25.10.2017 у справі №330/537/17 фактично набрало законної сили (13.06.2018). У зв`язку з викладеним, з моменту набрання рішенням законної сили у справі №330/537/17 (13.06.2018) по момент його скасування (06.02.2019), позивач вважав поновленими, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, інтереси держави, за захистом яких останній звертався до суду. Тобто, у вказаний проміжок часу спору між сторонами фактично не існувало, оскільки спірні правовідносини були врегульовані судовими рішеннями у справі №330/537/17, і лише після скасування рішень постановою Запорізького апеляційного суду від 06.02.2019 знову виник спір щодо законності оскаржуваного рішення та, відповідно, набуття права користування земельною ділянкою. У даному випадку, прокурором наводяться об`єктивні причини поважності пропуску строку позовної давності та ставиться питання про його поновлення.

21.08.2019 від відповідача-2 надійшло письмове заперечення (вх. № 08-08/17156/19 від 21.08.2019), відповідно до якого зазначено, що відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, оскільки прокуратурою не було заявлено вимог починаючи з березня 2015 р. до відповідача 2 до подачі даного позову, а обрання прокурором неправильного способу захисту не може вважатись обставиною, яка є поважною, оскільки вона не перешкоджала йому заявити позовні вимоги до відповідача 2.

В судовому засіданні 23.09.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 02.10.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 02.10.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 28.10.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 28.10.2019, на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 01.11.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 01.11.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: на комплексі Акорд .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам прокуратури, відповідача 2, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

01.11.2019 у судовому засіданні представник прокуратури заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача 2. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

01.11.2019 у судовому засіданні представник відповідача 2 проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві та запереченнях.

В засіданні суду 01.11.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 01.11.2019, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

01.11.2019 у судовому засіданні представник відповідача 1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Письмового відзиву не надав. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Ухвали суду були надіслані на адресу відповідача 1 та отримані ним, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача 1 про дату, час та місце розгляду справи № 908/1592/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача 1.

Заслухавши представників прокуратури, відповідача 2, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Прокурор посилається на те, що до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області 12.04.2011 надійшла заява ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 55 га, із земель сільськогосподарського призначення населених пунктів Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.

За результатами розгляду заяви, Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області прийнято рішення від 14.04.2011 № 7/1 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі в довгострокову оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 Миколайовичу .

Пунктом 1 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 55 га для передачі її в довгострокову оренду із сільськогосподарських земель населених пунктів Давидівської сільської ради.

У подальшому, до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області надійшло клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 54,5539 га в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області та передачі її в оренду терміном на 20 років.

За результатами розгляду Давидівською сільською радою клопотання ОСОБА_2 прийнято рішення від 10.02.2014 №18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду .

Рішення № 18/1 від 10.02.2014 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 54,5539 га, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107 для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 за рахунок земель Давидівської сільської ради в межах с. Давидівка.

Пунктом 2 вказаного рішення надано в оренду громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 54,5539 га (кадастровий номер 2320381200:01 :003:0107) строком на 20 років.

На підставі рішення Давидівської сільської ради Якимівського району від 10.02.2014 №18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду між Давидівською сільською радою Якимівського району та ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки від 25.02.2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 54,5539 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення с. Давидівка, Давидівської сільської ради, Якимівського району. Запорізької області.

Згідно п. 7Договору встановлено, що Договір укладено на 20 років.

Відповідно до п. 14 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Прокурор посилається на те, що рішення Давидівської сільської ради Якимівського району від 10.02.2014 №18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду , підлягає визнанню незаконним та скасуванню, Договір оренди земельної ділянки від 25.02.2014 визнанню недійсним, в зв`язку з чим, спірна земельна ділянка підлягає поверненню на користь територіальної громади Якимівської селищної ради.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Приписами ч.ч. 3, 4 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Враховуючи викладене, оскільки порушення інтересів територіальної громади спричинено внаслідок прийняття, на думку прокуратури, незаконного рішення органом місцевого самоврядування, який у справі виступає відповідачем, прокурор, керуючись ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, звертається із зазначеним позовом як самостійний позивач в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - територіальної громади Якимівської селищної ради Якимівського району, що є власником спірної земельної ділянки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, то знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Законні інтереси держави у сфері земельних відносин полягають у забезпеченні потреби суспільства у володінні, користуванні та розпорядженні землями, які є об`єктами права власності Українського народу, виключно на підставі Закону.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, порушують основоположні принципи земельного законодавства щодо рівності права власності на землю громадян, спричиняють шкоду державі у сфері забезпечення права на землю громадян, раціонального використання та охорони земель.

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного Кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод, укладених в порушення чинного законодавства.

Розглядаючи вимогу прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 10.02.2014 № 18/1 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду» суд зазначає наступне.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 22 ЗК України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьої ст. 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (тут і далі в редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою про виділення земельної ділянки) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Таким чином, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 Земельного кодексу України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону (в редакції від 01.04.2011) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц від 24.04.2019.

В порушення ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , ОСОБА_2 не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив кількість членів фермерського господарства, а також наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. Для отримання земельної ділянки значної площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області № 11-06-16/3019 від 21.05.2018 за ОСОБА_2 станом на 21.05.2018 сільськогосподарської техніки не зареєстровано.

Отже, на час подання заяви про передачу у користування земельної ділянки та прийняття оскаржуваного наказу у ОСОБА_2 необхідної сільськогосподарської техніки для обробітку землі не було.

Давидівська сільська рада Якимівського району при прийнятті спірного рішення від 10.02.2014 щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної власності в користування, належним чином не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього можливості самостійного обробляти вказані земельні ділянки.

За даними Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області № 06-11-16/3041 від 29.05.2019 за Фермерським господарством Агростар-2010 у 2015 (17.12.2015), 2017 (24.04.2017), 2018 (30.03.2018, 20.09.2018), 2019 (20.05.2019) роках реєструвалась сільськогосподарська техніка. Відомості щодо реєстрації сільськогосподарської техніки до 17.12.2015 в управлінні відсутні.

Закон України Про фермерське господарство передбачав, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми даного Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Відповідно до Статуту Фермерського господарства Агростар - 2010 , Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства Агростар - 2010 , керівником вказаного Фермерського господарства є ОСОБА_2 .

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Фермерське господарство Агростар-2010 як юридична особа зареєстроване з 14.12.2010, код ЄДРПОУ 37370697, адреса місцезнаходження: 72453, Запорізька область, Приазовський район, с. Чкалове, вул. Леніна, буд. 87.

Відповідно до приписів п. 1.1 Статуту, Фермерське господарство Агростар-2010 засновано Тиховодом Анатолієм ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_1 ).

Згідно п. 1.2 Статуту, господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з І метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у приватну власність.

Єдиним членом господарства, відповідно до п. 3.4 є ОСОБА_6 О.В. Фермерське господарство Агростар - 2010 фактично створене на земельних ділянках, які належать на праві приватної власності засновнику - ОСОБА_2 та члену господарства - ОСОБА_7 .

Згідно п. 2.1 Статуту Фермерське господарство Агростар-2010 є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатки із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штамп та інші необхідні реквізити.

Статтею 8 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Як вбачається з відомостей Статуту Фермерського господарства Агростар-2010 вказаний статут затверджено засновником ФГ Агростар-2010 ОСОБА_2 13.12.2010, та в Державному реєстрі юридичних осіб проведено відповідну реєстрацію 14.12.2010, номер запису 10931020000000715.

Крім того, ОСОБА_2 . під час звернення до Давидівської сільської ради із заявою про отримання земельної ділянки вже був засновником та керівником (головою) Фермерського господарства Агростар-2010 , відповідно займався фермерським господарством.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена.

Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 призвела до фактичної її передачі у користування юридичній особі - фермерському господарству Агростар-2010 .

На момент прийняття 10.02.2014 року оскаржуваного рішення ОСОБА_2 вже отримав поза конкурсом земельну ділянку державної власності площею 58,9183 га з кадастровим номером 2320381200:06:006:0007 для ведення фермерського господарства на території Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 23.01.2014 року № 3П/2320381200:06:006/000001ЗО та уклав з останнім договір оренди на вказану землю.

За таких обставин, рішення Давидівської сільської ради Якимівського району від 10.02.2014 року № 18/1 суперечить вимогам ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , прийняте з порушенням ст. 123, ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України.

Рішення Давидівської сільської ради Якимівського району від 10.02.2014 № 18/1 є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), який породжує певні правові наслідки для Фермерського господарства Агростар-2010 .

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом Інтересів позивача у справі.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За таких обставин, враховуючи те, що рішення Давидівської сільської ради Якимівського району від 10.02.2014 № 18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Вимога Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Якимівського району від 10.02.2014 № 18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокуратури про визнання недійсним Договір від 25.02.2014 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, площею 54, 5539 га, розташованої на території села Давидівка Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, укладений між Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізькій області та ОСОБА_2 , суд вважає її обґрунтованою, з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів це визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320381200:01:003:0107, площею 54,5539га, яка розташована в межах с. Давидівка Якимівського району є рішення Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 10.02.2014 №18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду .

З урахуванням того, що Договір оренди землі від 25.02.2014 є похідним від незаконного рішення Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 10.02.2014 №18/1 останній підлягає визнанню судом недійсним з моменту його вчинення, оскільки його прийнято з порушення вимог ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , ст. 123, ч. 2 ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовна вимога Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області про визнання недійсним Договір від 25.02.2014 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, площею 54, 5539 га, розташованої на території села Давидівка Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, укладений між Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізькій області та ОСОБА_2 ., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги прокуратури про зобов`язання Фермерське господарство «Агростар-2010» повернути на користь територіальної громади Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізькій області земельну ділянку площею 54,5539 га, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, яка розташована на території села Давидівка Давидівського старостинського округу Якимівського району Запорізької області, суд вважає її обґрунтованою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Спірна земельна ділянка площею 54,5539 га, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107 за актом прийому-передачі від 12.03.2014 до Договору оренди землі отримана ОСОБА_2 . від Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, який в подальшому фактично передав її у користування відповідачу 2.

Рішенням Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 7 від 14.12.2017 Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до Якимівської селищної ради Якимівської селищної територіальної громади визначено розпочати процедуру реорганізації юридичних осіб, у тому числі Давидівської сільської ради Якимівського району, шляхом приєднання до Якимівської селищної ради.

Давидівська сільська рада Якимівського району як юридична особа припинена в результаті реорганізації 12.03.2018.

Згідно з п. 2 вказаного рішення Якимівська селищна рада є правонаступником прав та обов`язків Володимирівської, Горьківської, Давидівської, Переможненської Радивонівської, Розівської, Таврійської, Чорноземненської, Шелюгівської сільських рад.

З урахуванням викладеного, земельна ділянка площею 54,5539 га, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107 підлягає поверненню відповідачем 2 на користь власника - територіальної громади Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка є правонаступником Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов`язання Фермерського господарства «Агростар-2010» повернути на користь територіальної громади Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізькій області земельну ділянку площею 54,5539 га, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, яка розташована на території села Давидівка Давидівського старостинського округу Якимівського району Запорізької області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про визнання причини пропуску строку позовної давності поважними та поновлення такого строку та клопотання відповідача 2 про застосування строків позовної давності та, суд зазначає наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 ст. 32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав - учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія "Юкос" проти Росії, п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, яка є нормою прямої дії, усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Як зазначено прокурором, про наявність рішень Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 14.04.2011 № 7/1 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі в довгострокову оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства Тиховоду ОСОБА_3 Миколайовичу та від 10.02.2014 №18/1 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду стало відомо лише при з`ясуванні стану законності з указаних питань у березні 2015 року під час виконання листа-орієнтування прокуратури Запорізької області щодо реагування представницькими заходами на порушення Закону при наданні земельних ділянок поза конкурсною процедурою.

При впровадженні у практичну діяльність вказаного листа орієнтування прокуратури області, місцевою прокуратурою встановлено, що Фермерське господарство Агростар-2010 створено як юридичну особу, ще у 2010 році.

В зв`язку з чим, у березні 2017 року Керівник Мелітопольської місцевої прокуратури звернувся до Якимівського районного суду Запорізької області з позовом в інтересах держави до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Давидівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування та повернення земельної ділянки.

Рішенням Якимівського районного суду від 25.10.2017 у справі № 330/537/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13.06.2018, вказаний позов задоволено у повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2018 касаційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції підтримано позовні вимоги прокурора по суті спору, рішення Якимівського районного суду від 25.10.2017 станом на 2017 рік набрало законної сили.

У подальшому, постановою Запорізького апеляційного суду від 06.02.2019 у даній справі задоволено апеляційну скаргу Фермерського господарства Агростар-2010 , яке не приймало участі у справі, на рішення Якимівського районного суду від 25.10.2017, рішення суду першої інстанції та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13.06.2018 - скасовано, провадження у справі закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з належністю спору до господарської юрисдикції. Судом було встановлено, що надана ОСОБА_2 . згідно з рішенням Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області в оренду ведення фермерського господарства земельна ділянка фактично була передана ним у користування його ж Фермерського господарства Агростар-2010 . В зв`язку з чим, права та обов`язки орендаря за Договором оренди земельної ділянки, укладеним засновником ФГ Агростар-2010 ОСОБА_2 фактично перейшли до фермерського господарства. При цьому судом було роз`яснено керівнику Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області право на звернення з таким позовом до суду господарської юрисдикції.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-895цс15 вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, прокурором строк позовної давності на звернення до господарського суду з цим позовом, в якому він набуває статус позивача, пропущено з вищезазначених поважних причин.

За вказаних обставин, враховуючи вищевикладене, суд задовольняє клопотання прокурора, визнає поважними причини пропущення строку позовної давності та поновляє строк позовної давності на звернення до суду. Також, суд залишає без задоволення вимоги відповідача 2 про застосування строку позовної давності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом повністю.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь в інтересах держави до Якимівської селищної ради Якимівського району у Запорізькій області, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівна та Фермерського господарства «Агростар-2010» , Запорізька область, Приазовський район, с. Чкалове, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 10.02.2014 № 18/1 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду» .

Визнати недійсним Договір від 25.02.2014 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, площею 54,5539 га, розташованої на території села Давидівка Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, укладений між Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізькій області (код ЄДРПОУ 04352055, юридична адреса: вул. Радянська, 27, с. Давидівка, Якимівського району, Запорізької області, 72550) та ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Фермерське господарство «Агростар-2010» (72453, Запорізька область, Приазовський район, с. Чкалове, вул. Покровська, (Леніна), 87, код ЄДРПОУ 37370697) повернути на користь територіальної громади Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20508999, юридична адреса: вул. Молодих патріотів, 10 «А» смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область 72500) земельну ділянку площею 54,5539 га, кадастровий номер 2320381200:01:003:0107, яка розташована на території села Давидівка Давидівського старостинського округу Якимівського району Запорізької області.

Стягнути з Якимівської селищної ради Якимівського району у Запорізькій області (72500 Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Молодих патріотів, 10 А, ідентифікаційний код юридичної особи 20508999) на користь Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2019 році при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства «Агростар-2010» (72453 Запорізька область, Приазовський район, с. Чкалове, вул. Покровська, 87, ідентифікаційний код юридичної особи 37370697) на користь Прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури (72316, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800, МФО 820172, отримувач: Прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2019 році при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення оформлено та підписано 11.11.2019.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова