Рішення

від 02.10.2019 по справі 757/65641/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/65641/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.,

справа № 757/65641/17-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Кооператив Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян

третя особа: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян про стягнення коштів та за позовом Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання інвестиційного договору недійсним,

представники позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представники відповідача Трамбовецький А.В., Воловик К.С., Хомич Ю.В., Зозуля Н.О., Самчинська О.А.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян (надалі по тексту - Кооператив, Кооператив Глибокий Яр ) про стягнення коштів у розмірі 516 738 гривень 54 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 лютого 2009 року між сторонами укладено інвестиційний договір, за умовами якого позивач зобов`язався фінансувати проведення капітального ремонту та реконструкції групи нежитлових приміщень, загальною площею 328 кв.м., розміщених на території ГБК Глибокий Яр за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт інвестування), щоб в подальшому отримати у власність нежитлові приміщення. Інвестування коштів здійснювалося шляхом сплати робіт підрядних організацій та оплати матеріалів для капітального ремонту та реконструкції об`єкта інвестування, що відповідає умовам п. 2.1. Договору. За домовленістю з відповідачем досягнуто згоди розподілити реконструйований та відремонтований об`єкт інвестування наступним чином:

-відповідачеві виділити у власність відповідача нежитлові приміщення загальною площею 177,0 кв.м.: нежитлові приміщення на першому поверсі: площею 62,0 кв.м. (бокс з воротами зліва від входу в приміщення з малярною камерою), бокс площею 60,0 кв.м. (нижній бокс) з воротами; нежитлові приміщення на другому поверсі площею 55,0 кв.м., що знаходяться зліва від входу на другий поверх;

-позивачеві виділити у власність нежитлові приміщення загальною площею 151,0 кв.м.: нежитлове приміщення на першому поверсі: площею 123,0 кв.м., в якому розміщена малярна камера; нежитлові приміщення на другому поверсі: площею 11,0 кв.м., 12,0 кв.м., 5,0 кв.м. (кабінет, кімната відпочинку, санвузол), що знаходяться справа від входу на другий поверх.

Відповідно до умов інвестиційного договору відповідач зобов`язується здійснити капітальний ремонт та реконструкцію об`єкт інвестування, забезпечити його введення в експлуатацію і передати позивачеві відремонтований та реконструйований об`єкт інвестування на підставі акту приймання-передачі та виготовити документи на нежитлові приміщення.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, здійснивши оплату за будівельні матеріали та виконання робіт на загальну суму 516 738, 54 грн. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Тому, враховуючи невиконання зобов`язань відповідачем позивач звернувся з цим позовом до суду та просив його задовольнити.

Крім того, Кооператив Глибокий Яр звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання інвестиційного договору недійсним, справа № 757/14306/18-ц за позовом (т. 1 а.с. 202), провадження у якій ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Москаленко К.О. відкрито 23 квітня 2018 року та призначено підготовче судове засідання на 21 червня 2018 року (т. 2 а.с. 157). Ухвалою суду від 21 травня 2019 року об`єднано в одне провадження вказані цивільні справи.

Позовні вимоги Кооперативу Глибокий Яр про визнання інвестиційного договору недійсним мотивовані тим, що він підписаний не уповноваженою особою, що суперечить п. 10 ч. 2 ст. 15 Закону України Про кооперацію (в редакції на час укладення інвестиційного договору), відповідно до якого до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 16 цього Закону виконавчий орган кооперативу укладає угоди між кооперативом та іншими особами. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу (ч. 4 ст. 19 Закону). Разом з тим, Голова правління Кооперативу не мав повноважень самостійно, без погодження із Правлінням Кооперативу підписувати договори від імені Кооперативу.

Крім того, відповідачем Кооперативом Глибокий Яр зазначається, що укладений договір суперечить актам законодавства, оскільки Законом України Про кооперацію (в редакції на час укладення інвестиційного договору) та Статуту Кооперативу (1997 р.) Кооператив був створений з метою забезпечення членів Кооперативу гаражем-стоянкою для автомобілів і мотоциклів, а також для подальшої експлуатації і управління цим гаражем-стоянкою. Проте, укладений договір спрямований на передачу у власність позивача ОСОБА_1 частини нежитлових приміщень, тобто виходить за межі положень Статуту, яка спрямована на надання послуги не членам Кооперативу, а на одержання прибутку (у вигляді нерухомості) Інвестором (який в даних правовідносинах виступає не як член Кооперативу, а як підприємець). Також Кооператив вказує, що жоден дозвіл на виконання будівельних робіт не отримувався, що свідчить про порушення архітектурних норм і тягне за собою недійсність (нікчемність) Інвестиційного договору, заборона на укладення якого передбачена ч. 2 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору), ч. 1 ст. 29 Закону України Про планування і забудову територій (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору).

Третьою підставою для визнання договору недійсним представник Кооперативу вказує його фіктивність, оскільки за два місії до укладення оспорюваного Інвестиційного договору між сторонами було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 2012/08 від 20.12.2008 року (далі - Договір оренди). Обидва договори укладені щодо одного й того ж приміщення, передбачають факт проведення ремонту та реконструкції приміщень та ремонтні роботи, які могли виконуватись на Об`єкті інвестування, виконувались в межах Договору оренди, внаслідок чого ОСОБА_1 було зменшено орендну плату за орендовані приміщення, чим і компенсувалась вартість ремонтних робіт. Таким чином, Інвестиційний договір не створював жодних нових прав та обов`язків для сторін, жодних наслідків та повністю "поглинався" Договором оренди, який був укладений раніше. Як наслідок, Інвестиційний договір містить ознаки фіктивного правочину (ч. 1 ст. 234 ЦК України).

Ухвалою суду від 7.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 8.12.2017 року (т. 1 а.с. 49).

23.03.2018 року представником відповідача Зозуля Н.О. подано відзив на позов (т. 1 а.с. 81-93), відповідно до якого вказує на недійсність інвестиційного договору, пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.

8 травня 2018 року представником позивача ОСОБА_3 подано відповідь на відзив (т. 1 а.с.179-182), яка за своїм змістом аналогічна позовній заяві. Зазначила, що строк позовної давності за інвестиційним договором переривався, оскільки постійно підписувались акти виконаних робіт. Договір підписаний головою правління Кооперативу ОСОБА_2 . У статуті Кооперативу відсутні обмеження щодо укладення договорів, у тому числі і інвестиційного, у зв`язку з чим договір інвестування є дійсним та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

18 травня 2018 року представником відповідача Зозуля Н.О. подано заперечення на відповідь на відзив (т. 1 а.с. 213-217), аналогічні відзиву на позов.

На виконання п. 9 перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року у справі проведено підготовче засідання, під час якого представником відповідача Зозуля Н.О. подано заяву про зупинення провадження у справі (т. 1 а.с. 186-187), у задоволення якої ухвалою суду від 21 травня 2019 року відмовлено та об`єднано в одне провадження вказану цивільну справу зі справою № 757/14306/18-ц за позовом Кооперативу Глибокий Яр до ОСОБА_1 про визнання інвестиційного договору недійсним (т. 1 а.с. 202), провадження у якій ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Москаленко К.О. відкрито 23 квітня 2018 року та призначено підготовче судове засідання на 21 червня 2018 року (т. 2 а.с. 157).

18 червня 2018 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано відзив на позову заяву Кооперативу (т. 1 а.с. 227-229), відповідно до якої вказала на відсутність підстав для визнання договору недійсним.

2 липня 2018 року від представника відповідача Кооперативу Зозулі Н.О. подано відповідь на відзив на позов про визнання договору недійсним (т. 2 а.с. 179-182)

За клопотанням представника відповідача Зозулі Н.О. (т. 1 а.с. 223-224) ухвалою суду від 16 листопада 2018 року залучено у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 202).

6 лютого 2019 року у справі закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду на 15 квітня 2019 року (т. 2 а.с. 234).

11 лютого 2019 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 2-4), відповідно до яких підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 , просить їх задовольнити. Вказав, що на час укладення договору інвестування неможливо було зібрати загальні збори Кооперативу. Нежитлові приміщення перебували в аварійному сутані, у зв`язку з чим потребували ремонту та як наслідок був укладений договір інвестування.

18 березня 2019 року від представника відповідача Кооперативу Хомич Ю.В. надійшли пояснення на пояснення третьої особи (т. 3 а.с. 7-10), відповідно яких просила суд не брати їх до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечили щодо позовних вимог Кооперативу з підстав, наведених у позові ОСОБА_1 про стягнення коштів та у відзиві на позову Кооперативу.

Представник відповідача Хомич Ю.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, позовні вимоги Кооперативу підтримала повністю з підстав, наведених у відзиві на позов ОСОБА_1 , та позовній заяві Кооперативу про визнання інвестиційного договору недійсним.

Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився. Тому, суд розглянув справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встанови наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11 лютого 2009 року між сторонами ОСОБА_1 та Кооперативом Глибокий Яр укладено інвестиційний договір, за умовами якого позивач зобов`язався фінансувати проведення капітального ремонту та реконструкції групи нежитлових приміщень, загальною площею 328 кв.м., розміщених на території ГБК Глибокий Яр за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт інвестування), щоб в подальшому отримати у власність нежитлові приміщення. Інвестування коштів здійснювалося шляхом сплати робіт підрядних організацій та оплати матеріалів для капітального ремонту та реконструкції об`єкта інвестування, що відповідає умовам п. 2.1. договору (т. 1 а.с. 8-11).

За домовленістю з відповідачем досягнуто згоди розподілити реконструйований та відремонтований об`єкт інвестування наступним чином:

-відповідачеві виділити у власність відповідача нежитлові приміщення загальною площею 177,0 кв.м.: нежитлові приміщення на першому поверсі: площею 62,0 кв.м. (бокс з воротами зліва від входу в приміщення з малярною камерою), бокс площею 60,0 кв.м. (нижній бокс) з воротами; нежитлові приміщення на другому поверсі площею 55,0 кв.м., що знаходяться зліва від входу на другий поверх;

-позивачеві виділити у власність нежитлові приміщення загальною площею 151,0 кв.м.: нежитлове приміщення на першому поверсі: площею 123,0 кв.м., в якому розміщена малярна камера; нежитлові приміщення на другому поверсі: площею 11,0 кв.м., 12,0 кв.м., 5,0 кв.м. (кабінет, кімната відпочинку, санвузол), що знаходяться справа від входу на другий поверх.

Відповідно до умов інвестиційного договору відповідач зобов`язується здійснити капітальний ремонт та реконструкцію об`єкт інвестування, забезпечити його введення в експлуатацію і передати позивачеві відремонтований та реконструйований об`єкт інвестування на підставі акту приймання-передачі та виготовити документи на нежитлові приміщення.

Частини перша і третя ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Водночас, судом встановлено, що укладений інвестиційний договір підлягає визнанню недійсним з підстав того, що він підписаний не уповноваженою особою.

Так, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 15 Закону України Про кооперацію (в редакції на час укладення інвестиційного договору) до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 16 цього Закону виконавчий орган кооперативу укладає угоди між кооперативом та іншими особами.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу (ч. 4 ст. 19 Закону).

Отже, розпорядження майном Кооперативу згідно із Законом відноситься до повноважень Загальних зборів членів Кооперативу. Правління може укладати договори з цих питань лише після ухвалення відповідного рішення Загальними зборами членів Кооперативу.

Водночас, відповідні положення Закону відсутні в чинному на той момент Статуті Кооперативу (1997 р.) (т. 2 а.с. 66-75) були відсутні.

При цьому, Статутом надавались повноваження Правлінню Кооперативу на укладення з підприємствами, установами та організаціями договорів на будівництво (п. 15.3, п. 41.8).

Отже, що Голова правління Кооперативу не мав повноважень самостійно, без погодження із Правлінням Кооперативу підписувати договори від імені Кооперативу.

Тому, відсутність зазначеного положення в Статуті Кооперативу не є перешкодою для застосування положень Закону України Про кооперацію (в редакції на час укладення інвестиційного договору), оскільки Закон має вищу юридичну силу, ніж локальні нормативно-правові акти, які діють на підприємстві (Статут) та ч. 2 ст. 41 Закону України Про кооперацію встановлює обов`язки для кооперативів, які створені до набрання чинності цим Законом (тобто до 2003 року) привести свої статути у відповідність із цим Законом. Водночас до приведення статутів у відповідність до закону кооперативи можуть ними керуватись лише у частині, що не суперечить ньому Закону (ч. 3 ст. 41 Закону України Про кооперацію ).

Враховуючи, що ОСОБА_1 є членом Кооперативу, що не заперечується сторонами, а тому усвідомлений із його Статутом і повинен знати Закон України Про кооперацію , яким керується Кооператив у своїй діяльності, то суд погоджується з доводами Кооперативу, що ОСОБА_1 знав, що укладення такого договору одноосібно Головою правління є незаконним, що питання розпорядження майном Кооперативу (про що і йшлось в оспорюваному договорі) відноситься до повноважень Загальних зборів членів Кооперативу та що подібні договори повинні були бути укладені Правлінням Кооперативу (або хоча б відповідне рішення про укладення такого договору повинно було бути прийняте на засіданні Правління).

Як наслідок, оспорюваний договір було укладено з перевищенням повноважень, про що знав ОСОБА_1 , який був стороною за договором, але все одно уклав оспорюваний договір.

Крім того, подальшого схвалення інвестиційного договору не відбулось, оскільки згідно з доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Закону України Про кооперацію (в редакції на час укладення інвестиційного договору) акти (т. 1 а.с. 12-14, 20, 21) після укладення інвестиційного договору були підписані тим самим не уповноваженим на це колишнім Головою правління Кооперативу.

Тому, з урахуванням наведеного, відсутність рішення Загальних зборів членів Кооперативу (про розпорядження майном Кооперативу) щодо укладення інвестиційного договору з ОСОБА_1 , за яким частина майна повинна відходити у його власність, суд дійшов висновку про задоволення позову Кооперативу про визнання недійсним інвестиційного договору з підстав підписання не уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про кооперацію (в редакції на час укладення інвестиційного договору) кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Згідно з п. 1 Статуту Кооперативу (1997 р.) Кооператив був створений з метою забезпечення членів Кооперативу гаражем-стоянкою для автомобілів і мотоциклів, а також для подальшої експлуатації і управління цим гаражем-стоянкою.

Відповідно до п. 15.2 Кооператив має право провадити будівництво і встановлювати гаражні бокси та інші споруди підрядним та господарським методом. Тобто Кооператив створюється на принципах самоврядності, з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (ч. 1 ст. 3 Закону України Про кооперацію (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору).

Відповідно до п. 1.1 інвестиційного договору предметом договору є інвестиційна діяльність на основі фінансування Інвестором капітального ремонту та реконструкції групи нежитлових приміщень, які були призначені для обслуговування та забезпечення потреб членів кооперативу у ремонті автотранспорту.

Укладення цього договору спрямоване на передачу Інвестору безоплатно частини нежитлових приміщень Кооперативу, тобто виходить за межі положень Статуту, яка спрямована на надання послуги не членам Кооперативу, а на одержання прибутку (у вигляді нерухомості) Інвестором (який в даних правовідносинах виступає не як член Кооперативу, а як підприємець).

При цьому, сам порядок отримання нерухомості у користування визначений Статутом Кооперативу (1997 р.) та може здійснюватись шляхом продажу чи передачі гаражних боксів, будівель, споруд в оренду (п. 15.4 Статуту), шляхом обміну гаражними боксами (п. 15.7), шляхом вступу громадян в члени та передачу їм в користування боксів, які звільнились за період експлуатації (п. 15.8).

Отже, укладення інвестиційного договору суперечить статутним цілям діяльності Кооперативу, а також ст. 2, 8 Закону України Про кооперацію .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору) об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Предметом Інвестиційного договору є інвестиційна діяльність на основі фінансування Інвестором капітального ремонту та реконструкції групи нежитлових приміщень (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України Про планування і забудову територій (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору) для виконання зазначених робіт необхідно було отримати відповідний дозвіл. Дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Зазначені дозволи надавались інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Цією ж статтею передбачалося, що здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і утягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 11 Статуту Кооперативу (1997р.) кооператив і його члени за свій рахунок здійснюють будівництво гаражних боксів підрядним або господарським методом за типовими чи індивідуальними проектами, які затверджені в установленому порядку, після одержання дозволу на будівництво.

Судом встановлено, що жоден дозвіл на виконання будівельних робіт не отримувався, що свідчить про порушення архітектурних норм. Таке порушення є недопустимим і тягне за собою недійсність (нікчемність) Інвестиційного договору, заборона на укладення якого чітко передбачена ч. 2 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору) з підстав того, що оспорюваний Договір суперечить актам законодавства.

Судом також встановлено, що крім оспорюваного Інвестиційного договору між сторонами був укладений Договір оренди нежитлових приміщень № 2012/08 від 20.12.2008 року (далі - Договір оренди) (т. 2 а.с. 34-40).

При цьому, Інвестиційний договір укладено через два місяці після Договору оренди.

Обидва договори укладені щодо одного й того ж приміщення, передбачають факт проведення ремонту та реконструкції приміщень.

Відповідно до умов договору оренди (п. 3.2 договору) орендна плата становить 5 400 грн. Орендодавець компенсує орендарю повну вартість ремонтних робіт, що визначені додатком № 2 за рахунок орендної плати кожного місяця до повного розрахунку. До моменту повної компенсації орендодавцем орендарю вартості ремонтних робіт розмір орендної плати зменшується до 1 000 грн. щомісяця (розділ 3 договору).

Умови договору оренди виконувались сторонами, ОСОБА_1 сплачувалась орендна плата (т. 1 а.с. 150-163).

Тому, доводи ОСОБА_1 щодо здійснення оплати ремонту нежитлових приміщень за інвестиційним договором, на підтвердження якого надає рахунки-фактури, договір № 364/3-SP від 30.06.2009 р, акти про виконання інвестиційних зобов`язань від 29.01.2010 р., 15.01.2013 р., 22.01.2015 р.. (т. 1 а.с. 29-45) суд відхиляє, оскільки судом встановлено, що вказані ремонтні роботи проводились у виконання зобов`язань за раніше укладеним договором оренди, у зв`язку з чим зменшувалась орендна плата за користування нежилими приміщеннями Кооперативу Глибокий Яр .

Тому, суд дійшов висновку, що ремонтні роботи, які могли виконуватись на Об`єкті інвестування, виконувались в межах Договору оренди (т. 2 а.с. 93-109).

Отже, Інвестиційний договір не створював жодних нових прав та обов`язків для сторін, жодних наслідків та повністю поглинався Договором оренди, який був укладений раніше. Як наслідок, Інвестиційний договір містить ознаки фіктивного правочину (ч. 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У межах Інвестиційного договору сторонами не було вчинено жодних дій: приміщення були передані в користування задовго до його укладення в межах Договору оренди (про що є підписаний акт), ремонтні роботи також виконувались в межах договору оренди задовго до укладення Інвестиційного договору. Отже, зазначене свідчить про фіктивність цього договору.

Крім того, з фактичних обставин справи вбачається домовленість між ОСОБА_1 та колишнім Головою правління Кооперативу ОСОБА_2, яка спрямована на завдання шкоди майну Кооперативу, оскільки протягом зайняття останнім посади Голови Правління ОСОБА_1 жодного разу не заявлялись вимоги про стягнення коштів за договором інвестування. Лише після обрання Головою Правління ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду. Крім того, акти виконаних робіт за договором інвестування в обґрунтування позовних вимог про стягнення коштів завжди підписувались в останні місця закінчення строків позовної давності з метою їх перервати.

Також відповідно до оспорюваного Інвестиційного договору після ремонту ОСОБА_1 в користування повинні були відійти нежитлові приміщення загальною площею 177 кв.м. Натомість до цього часу ними користується ОСОБА_1 на підставі Договору оренди.

Зазначені обставини свідчать про наявність умислу в колишнього Голови правління ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на укладення саме фіктивного договору та небажанням настання реальних наслідків за Інвестиційним договором, положення якого за своїм змістом дублюють Договір оренди.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про визнання інвестиційного договору недійсним з підстав його укладення з перевищенням повноважень, його фіктивності, а також в зв`язку з тим, що його укладення суперечить законодавству України.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів з Кооперативу у розмірі 516 738, 54 грн., задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням інвестиційного договору, а не як наслідок укладення недійсного правочину із застосуванням ст. 216 ЦК України.

Суд також погоджується, що Кооперативом не пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання інвестиційного договору недійсним, оскільки при зміні керівництва Кооперативу не були передані всі документи від одного керівника до іншого.

Вказане стверджується заявами членів Правління Кооперативу, діючих на момент вчинення спірних правовідносин (т. 2 а.с. 6-63), у яких підтверджується факт неповідомлення їх про Інвестиційний договір та що про нього вони дізнались лиш нещодавно.

Крім того, відповідно до Акта вскрытия помещения правления від 24.03.2015 р. новообране правління ГБК Глибокий яр при обстеженні приміщення правління не виявило Інвестиційного договору (т. 2 а.с. 64).

Тому, суд погоджується з доводами представника відповідача Кооперативу, що датою, коли нове керівництво Кооперативу дізналось про Інвестиційний договір є дата отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення коштів за інвестиційним договором - 29 грудня 2017 року (т. 1 а.с. 61).

Враховуючи наведене, а також те, що позов про визнання інвестиційного договору недійсним подано до суду 22 березня 2018 року (т. 2 а.с. 5), суд дійшов висновку, що Кооперативом не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вказаним позовом, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_1 не заявлено відповідно до положень ч. 3 ст. 267 ЦК України про відмову у задоволенні позовних вимог Кооперативу з підстав пропуску позовної давності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Кооперативу про визнання договору інвестування, укладеного сторонами недійсним та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, сплачених за договором інвестування.

Суд зазначає про неможливість застосування положень ст. 216 ЦК України, оскільки судом встановлено, що ремонтні роботи нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 виконувались ОСОБА_1 у виконання договору оренди, у зв`язку з чим зменшувалась орендна плата до повного розрахунку.

При цьому, доводи відповідача Кооперативу про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки акти виконаних робіт підписувались ОСОБА_1 та колишнім Головою Правління Кооперативу ОСОБА_2 штучно з наданням можливості ОСОБА_1 в подальшому заявити позов про стягнення коштів, суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх не доведеністю позивачем по суті, то підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності немає, оскільки це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір позивачу не відшкодовується, судовий збір у розмірі 1 762 грн. (т. 2 а.с. 3), сплачений відповідачем Кооперативом підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Кооперативу.

Керуючись Законом України Про кооперацію (в редакції станом на 11 лютого 2009 року), Закону України Про інвестиційну діяльність (в редакції станом на 11 лютого 2009 року), Закону України Про планування і забудову територій , ст. 203, 215, 234 ЦК України та ст. 12, 13, 16, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян про стягнення коштів - відмовити.

Позов Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання інвестиційного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 11 лютого 2009 року, укладений між Кооперативом Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян 1 762 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідач: Кооператив Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян: 01103, м. Київ, вул. Чорногірська, 36, код ЄДРПОУ 23540897.

третя особа: ОСОБА_2 : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.В.Батрин