Постанова

від 01.07.2020 по справі 757/65641/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/65641/17-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/3639/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Коцюрби О.П., Нежури В.А., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, про стягнення коштів та за позовом кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання інвестиційного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, де просив стягнути з кооперативу Глибокий Яр на його користь грошові кошти в розмірі 516 738,54 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 лютого 2009 року між сторонами укладено інвестиційний договір, за умовами якого позивач зобов`язався фінансувати проведення капітального ремонту та реконструкції групи нежитлових приміщень, загальною площею 328 кв.м., розміщених на території кооперативу Глибокий Яр за адресою: АДРЕСА_1 , щоб в подальшому отримати у власність нежитлові приміщення.

Відповідно до умов інвестиційного договору відповідач зобов`язується здійснити капітальний ремонт та реконструкцію об`єкта інвестування, забезпечити його введення в експлуатацію і передати позивачеві відремонтований та реконструйований об`єкт інвестування на підставі акту приймання-передачі та виготовити документи на нежитлові приміщення.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, здійснивши оплату за будівельні матеріали та виконання робіт на загальну суму 516 738,54 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Разом з тим, 22 березня 2018 року кооператив Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, в свою чергу звернувся до суду із позовом, де просив визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 11 лютого 2009 року між сторонами.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що зазначений договір підписаний не уповноваженою особою, що суперечить п. 10 ч. 2 ст. 15 Закону України Про кооперацію ( в редакції на час укладення інвестиційного договору ), відповідно до якого до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 16 цього Закону виконавчий орган кооперативу укладає угоди між кооперативом та іншими особами.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу ( ч. 4 ст. 19 Закону ).

Разом з тим, голова правління кооперативу не мав повноважень самостійно, без погодження із правлінням кооперативу, підписувати договори від імені кооперативу.

Крім того, укладений договір суперечить актам законодавства, оскільки Законом України Про кооперацію ( в редакції на час укладення інвестиційного договору ) та статуту кооперативу ( 1997 рік ) кооператив був створений з метою забезпечення його членів гаражем-стоянкою для автомобілів і мотоциклів, а також для подальшої експлуатації і управління цим гаражем-стоянкою.

Проте, укладений договір спрямований на передачу у власність ОСОБА_1 частини нежитлових приміщень, тобто виходить за межі положень статуту, на надання послуги не членам кооперативу, а на одержання прибутку ( у вигляді нерухомості ) інвестором ( який в даних правовідносинах виступає не як член кооперативу, а як підприємець ).

Також кооператив вказує на те, що жоден дозвіл на виконання будівельних робіт не отримувався, що свідчить про порушення архітектурних норм і тягне за собою недійсність ( нікчемність ) інвестиційного договору, заборона на укладення якого передбачена ч. 2 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність ( в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору ), ч. 1 ст. 29 Закону України Про планування і забудову територій ( в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору ).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року від 21 травня 2019 року вказані позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а позов кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, задоволено.

Визнано недійсним інвестиційний договір, укладений 11 лютого 2009 року між кооперативом Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, 1 762 грн. судового збору.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що суд дійшов висновку про задоволення позову кооперативу про визнання недійсним інвестиційного договору з підстав підписання не уповноваженою особою.

Також, укладення інвестиційного договору суперечить статутним цілям діяльності кооперативу, а також ст. 2, 8 Закону України Про кооперацію .

Судом встановлено, що жоден дозвіл на виконання будівельних робіт не отримувався, що свідчить про порушення архітектурних норм.

Таке порушення є недопустимим і тягне за собою недійсність ( нікчемність ) інвестиційного договору, заборона на укладення якого чітко передбачена ч. 2 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність ( в редакції, чинній на час укладення інвестиційного договору ) з підстав того, що оспорюваний договір суперечить актам законодавства.

Судом також встановлено, що крім оспорюваного інвестиційного договору між сторонами був укладений договір оренди нежитлових приміщень №2012/08 від 20 грудня 2008 року.

Обидва договори укладені щодо одного й того ж приміщення, передбачають факт проведення ремонту та реконструкції приміщень.

Тому, суд дійшов висновку, що ремонтні роботи, які могли виконуватись на об`єкті інвестування, виконувались в межах договору оренди.

Отже, інвестиційний договір не створював жодних нових прав та обов`язків для сторін, жодних наслідків та повністю поглинався договором оренди, який був укладений раніше.

Як наслідок, інвестиційний договір містить ознаки фіктивного правочину.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів з кооперативу у розмірі 516 738,54 грн., задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням інвестиційного договору, а не як наслідок укладення недійсного правочину із застосуванням ст. 216 ЦК України.

Не погоджуючись із ухваленими судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а позовні вимоги кооперативу залишити без задоволення.

Разом з тим, кооператив подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 11 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та кооперативом укладено інвестиційний договір, за умовами якого позивач зобов`язався фінансувати проведення капітального ремонту та реконструкції групи нежитлових приміщень, загальною площею 328 кв.м., розміщених за адресою: АДРЕСА_1 ( далі - об`єкт інвестування) , щоб в подальшому отримати у власність нежитлові приміщення.

Інвестування коштів здійснювалося шляхом сплати робіт підрядних організацій та оплати матеріалів для капітального ремонту та реконструкції об`єкта інвестування, що відповідає умовам п. 2.1. договору ( а.с. 8-11 т. 1 ).

За домовленістю з відповідачем, досягнуто згоди розподілити реконструйований та відремонтований об`єкт інвестування наступним чином:

- відповідачеві виділити у власність нежитлові приміщення, загальною площею 177,0 кв.м.: нежитлові приміщення на першому поверсі: площею 62,0 кв.м. ( бокс з воротами зліва від входу в приміщення з малярною камерою), бокс, площею 60,0 кв.м., ( нижній бокс ) з воротами; нежитлові приміщення на другому поверсі, площею 55,0 кв.м., що знаходяться зліва від входу на другий поверх;

- позивачеві виділити у власність нежитлові приміщення, загальною площею 151,0 кв.м.: нежитлове приміщення на першому поверсі, площею 123,0 кв.м., в якому розміщена малярна камера, нежитлові приміщення на другому поверсі: площею 11,0 кв.м., 12,0 кв.м., 5,0 кв.м. ( кабінет, кімната відпочинку, санвузол ), що знаходяться справа від входу на другий поверх.

Відповідно до умов інвестиційного договору відповідач зобов`язується здійснити капітальний ремонт та реконструкцію об`єкта інвестування, забезпечити його введення в експлуатацію і передати позивачеві відремонтований та реконструйований об`єкт інвестування на підставі акту приймання-передачі і виготовити документи на нежитлові приміщення.

Від імені кооперативу правочин підписав його голова - ОСОБА_2 , в порушення статуту та вимог чинного законодавства, зокрема, Закону Про кооперацію , в редакції на період укладення договору.

03 листопада 2017 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з названим позовом. ( а.с. 4-7 т. 1 ).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 757/65641/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян про стягнення коштів та цивільну справу №757/14306/18-ц за позовом кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян до ОСОБА_1 про визнання інвестиційного договору недійсним ( а.с. 202 т. 1, а.с. 161 т. 2 ).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов Кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян задоволено.

На переконання апеляційного суду, місцевий суд вірно прийшов до висновку про визнання договору недійсним з підстав його укладення головою кооперативу з перевищенням наданих статутом повноважень, його фіктивності, а також у зв`язку з тим, що його умови суперечать законодавству України та статуту кооперативу.

Відтак, стягнення коштів на користь ОСОБА_1 за вказаним правочином та у відповідності до положень ст. 13 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції, є неможливим.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України, ст.ст. 8, 15, 16, 41 Закону України Про кооперацію , ст.ст. 5, 10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення та задоволення позовних вимог кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян,

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів у встановлених законом порядку та підставах.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норма матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 15, 16 Закону України Про кооперацію , ст.ст. 92, 203, 241 ЦК України, ст. 81, 263 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Посилання апелянта на те, що судом не враховано, що мало місце схвалення правочину кооперативом, яке відбулося у формі мовчазної згоди, саме під час підписання актів про виконання інвестиційних зобов`язань, з точки зору суду другої інстанції, не є належною правовою підставою для задоволення апеляційних вимог, оскільки у відповідності до статуту кооперативу та Закону України Про кооперацію питання, пов`язані з розпорядження майном кооперативу вирішуються, виключно на загальних зборах членів кооперативу.

Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що інвестиційний договір було укладено з ініціативи кооперативу, не встановлення судом дати передачі нежитлових приміщень за договором оренди, недослідження судом об`єму та переліку ремонтних робіт, недослідження і ненадання судом оцінки щодо того, що предметом вказаних договорів є одне і те саме нежитлове приміщення, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України .

При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України , порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5,10-13 , 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, про стягнення коштів та за позовом кооперативу Глибокий Яр по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання інвестиційного договору недійсним - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

В.А. Нежура