Рішення

від 30.10.2019 по справі 916/1664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1664/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу №916/1664/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсеть» (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 87, код ЄДРПОУ 40940532)

до Приватного підприємства «Кронос» (65082, м. Одеса, провулок Ляпунова, 8, кв. 5 код ЄДРПОУ 30646705)

про стягнення коштів у розмірі 613 114,07 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Новицька Н.В. ордер №452807 від 07.08.2019р.

Від відповідача: Сіхуралідзе Д.Г., ордер № 151225, дата видачі : 30.07.19

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопромсеть» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Кронос» про стягнення коштів у розмірі 613 114,07 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про компенсацію витрат №003 від 01.04.2017р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.2019р. було відкрито провадження по справі №916/1664/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2019р. строк підготовчого засідання був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2019р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

30.07.2019р. за вх. №15185/19 відповідач надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги не обґрунтованими безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

01 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергопромсеть (Отримувач) та Приватним підприємством Кронос (Платник) був укладений договір про компенсацію витрат №003, за умовами якого Платник приймає на себе зобов`язання здійснювати компенсацію витрат Отримувача з оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної та адміністративних витрат, які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за договором.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору передбачено, що компенсація витрат за спожиті послуги водопостачання/водовідведення проводиться Платником щомісяця відповідно до показників встановлених засобів обліку за актуальними тарифами на момент сплати. Компенсація інших витрат Отримувача, не зазначених у п.1.2 здійснюється Платником щомісяця на підставі виставлених Отримувача рахунків.

Отримувач зобов`язаний своєчасно виставляти Платнику рахунки на здійснення оплати за цим Договором (пп. 2.3.1 п.2.3 Договору), а платник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати Отримувачу, передбачені в розділі 1 договору (пп.2.1.1 п.2.1 Договору).

Позивач вказує, що на виконання п.2.3.1 вказаного Договору, ТОВ Енергопромсеть виставляло ПП Кронос рахунки на здійснення оплати за Договором №003 від 01 квітня 2017 року які були сплачені в повному обсязі включаючи серпень 2017 року.

Проте, починаючи з вересня 2017 року по вересень 2018 року виставлені рахунки ПП Кронос не були сплачені в повному обсязі, що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою.

Як вказує позивач, з листа №36 від 30 травня 2018 року, яке було направлено директором ПП Кронос на адресу ТОВ Енергопромсеть вбачається, що підставою для відмови сплати виставлених рахунків в повному обсязі є зазначення в них плати за надання комбінованих офісних адміністративних послуг , що начебто не передбачено договором.

Проте, за посиланнями позивача, як вже було зазначено, пункт 1.1 вказаного Договору №003 від 01.04.2017 року передбачає здійснення компенсації, зокрема, саме адміністративних витрат та згідно класу 82.11 КВЕД-2010 надання комбінованих офісних адміністративних послуг включає в себе надання комплексних щоденних комбінованих офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби одержування кореспонденції, фінансове планування, виставляння рахунків до сплати та ведення записів, послуги щодо персоналу та поштові послуги за винагороду або на основі контракту.

Підпунктом 2.5.1 Договору встановлено, що у разі необхідності узгодження порядку, вартості, термінів компенсації витрат на інші види послуг, такі як: утримання та обслуговування вузла електричної енергії (щитової), комунікацій і обладнання, їх обслуговування та ін., відшкодування витрат на сплату інших комунальних платежів та ін. - Сторони зобов`язуються погоджувати це окремо, про що будуть підписані відповідні додаткові угоди до цього Договору.

На виконання п.2.5.1 ТОВ Енергопромсеть було направлено ПП Кронос Договір про доповнення до Договору №003 від 01.04.2017 року, яким доповнено п. 1.1 договору №003 від 01 квітня 2017 року про компенсацію витрат та викладено даний пункт в наступній редакції: 1.1. Платник за даним Договором приймає на себе зобов`язання здійснювати компенсацію витрат Отримувача з оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної, та адміністративних витрат (надання комплексних щоденних комбінованих офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби приймання, фінансове планування, складання рахунків і ведення записів, послуги відносно персоналу і послуги кореспонденції тощо, які надаються на договірній основі або за винагороду), які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за цим Договором. .

Проте, як вказує позивач дане доповнення не було підписано ПП Кронос та у листі №36 від 30.05.2018 року було зазначено про необхідність в рахунках на оплату зазначати компенсація витрат по забезпеченню водозабезпечення та водовідведення або витрати по забезпеченню водопостачання та водовідведення , але це не відповідає виду діяльності ТОВ Енергопромсеть та свідчить про безпідставну відмову у повній сплаті виставлених рахунків, що є порушенням п.2.1.1 Договору, яким передбачено, що ПП Кронос своєчасно і в повному обсязі компенсує витрати ТОВ Енергопромсеть , передбачені в розділі 1 Договору.

На адресу ПП Кронос була направлена претензія №22/05 від 22.05.2018 року з вимогою відшкодувати основну заборгованість у розмірі 23 695, 21 грн. (згідно рахунків ЕПС 00000049 від 30.09.2017 року, ЕПС 00000060 від 31.10.2017 року, ЕПС 00000071 від 30.11.2017 року, ЕПС00000082 від 29.12.2017 року, ЕПС 00000004 від 31.01.2018 року, ЕПС 00000015 від 28.02.2018 року, ЕПС 00000027 від 31.03.2018 року, ЕПС 00000039 від 30.04.208 року) та пеню у розмірі 262 325, 67 грн., шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок ТОВ Енергопромсеть, але у її задоволенні відповідачем було відмовлено.

За посиланнями позивача, ТОВ Енергопромсеть звернулося до ГУ ДФС в Одеській області із запитом №8831/10/15-32 від 17.07.2018 року про надання роз`яснень щодо правильності відображення номенклатури послуг в актах надання послуг згідно укладених угод.

Згідно відповіді ГУ ДФС в Одеській області №11947/15-32-12-01-14 від 15.08.2018 року акти виконаних робіт належать до первинних документів та містять відомості про здійснення господарської операції та вимоги щодо складання первинних облікових документів встановлені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Одночасно первинні документи повинні відповідати умовам цивільно-правової угоди, у межах якого здійснюється господарська операція.

Отже, враховуючи те, що сторони при підписанні договору досягли згоди з усіх питань умов договору та на протязі більш п`яти місяців всі рахунки по ньому були сплачені без зауважень, Позивач вважає, що ухилення ПП Кронос від оплати рахунків в повному обсязі це є прямим порушенням умов Договору №003 від 01.04.2017 року.

Враховуючи це, 12.09.2018 року ТОВ Енергопромсеть було направлено на адресу ПП Кронос повідомлення про розірвання Договору №003 від 01.04.2017року у відповідності до пункту 2.4.1. Договору, яким передбачено, що при наявності істотних порушень умов цього Договору, ТОВ Енергопромсеть (Отримувач) має право направити платнику письмове повідомлення про розірвання Договору. При цьому, Договір вважається розірваним в день відправлення на адресу ПП Кронос (Платника) повідомлення про дострокове розірвання цього Договору. Стягнення заборгованості платника по платежах до таких випадках проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі прострочення Платником терміну оплати, передбаченого Договором, більш ніж на 10 (десять) календарних днів, Платник сплачує Отримувачу пеню у розмірі 10% від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

Платник відшкодовує всі збитки, понесені Отримувачем, в результаті неналежного виконання Платником своїх зобов`язань за Договором, в тому числі в результаті невчасної оплати Платником витрат за спожиті комунальні послуги. А також пред`явлені вимоги до Отримувача відповідними комунальними та міськими службами, в результаті такого невиконанні (п.4.4 Договору).

Отже позивачем за неналежне виконання ПП Кронос своїх зобов`язань за Договором, вимоги щодо стягнення основної заборгованості по Договору №003 від 01.04.2017 року у розмірі 37111,26 грн. (згідно рахунку ЕПС 00000049 від 30.09.2017 року, ЕПС 00000060 від 31.10.2017 року, ЕПС 00000071 від 30.11.2017 року, ЕПС 00000082 від 29.12.2017 року, ЕПС 00000004 від 31.01.2018 року, ЕПС 00000015 від 28.02.2018 року, ЕПС 00000027 від 31.03.2018 року, ЕПС 00000039 від 30.04.208 року, ЕПС 00000052 від 31.05.2018 року, ЕПС 00000064 від 30.06.2018 року, ЕПС 00000077 від 31.07.2018 року, ЕПС 00000088 від 31.08.2018 року, ЕПС 00000103 від 30.09.2018 року) нараховано пеню у розмірі 576 002, 81 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсеть» звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ця ж норма міститься у ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 01 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергопромсеть (Отримувач) та Приватним підприємством Кронос (Платник) був укладений договір про компенсацію витрат №003, за умовами якого Платник приймає на себе зобов`язання здійснювати компенсацію витрат Отримувача з оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної та адміністративних витрат, які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за договором.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору передбачено, що компенсація витрат за спожиті послуги водопостачання/водовідведення проводиться Платником щомісяця відповідно до показників встановлених засобів обліку за актуальними тарифами на момент сплати. Компенсація інших витрат Отримувача, не зазначених у п.1.2 здійснюється Платником щомісяця на підставі виставлених Отримувача рахунків.

З аналізу укладеного між сторонами по справі договору про компенсацію витрат №003 від 01.04.2017р., вбачається що зазначений договір за своєю правовою природою є договір про надання послуг.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивачем було складено та виставлено відповідачу Акти надання послуг №103 від 30.09.2018р. на суму 1 488,53, №89 від 31.08.2018р. на суму 3 240,55грн., №77 від 31.07.2018р. на суму 3.161,96грн., №65 від 30.06.2019р. на суму 3 130,90грн., №53 від 31.05.2018р. на суму 3 158,21грн., №41 від 30.04.2018р. на суму 3 264,52грн., №29 від 31.03.2018р. на суму 3 197,15грн., №17 від 28.02.2018р. на суму 3 166,68грн., №7 від 31.01.20118р. на суму 3 141,52грн., №82 від 29.12.2017р. на суму 3 953,84грн., №71 від 30.11.2017р. на суму 3 166,37грн., №60 від 31.10.2017р. на суму 3 188,77грн., №49 від 30.09.2017р, на суму 3 237,68грн.

Зазначені Акти були підписані відповідачем із зауваженням за виключенням пункту плата за надання комбінованих офісних адміністративних послуг .

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отримувач зобов`язаний своєчасно виставляти Платнику рахунки на здійснення оплати за цим Договором (пп. 2.3.1 п.2.3 Договору), а платник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати Отримувачу, передбачені в розділі 1 договору (пп.2.1.1 п.2.1 Договору).

На виконання умов договору відповідачем відповідні Акти були оплачені частково, за виключеннями пункту плата за надання комбінованих офісних адміністративних послуг , в зв`язку з чим позивачем на неоплачену частину рахунків було нараховано пеню в розмірі 576 002,81грн.

В той же час, з аналізу зазначених актів вбачається, що позивачем окрім витрат передбачених пунктом п.1.1 договору, а саме: оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної та адміністративних витрат , які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за договором, була включена інша послуга, а саме плата за надання комбінованих офісних адміністративних послуг.

Національним класифікатором України (Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010) затвердженого наказом Держспоживстандарту України (класу 821 Адміністративна та допоміжна офісна діяльність) передбачено, що ця група включає в себе надання комплексних щоденних офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби одержування кореспонденції, фінансове планування, виставляння рахунків до сплати та ведення записів, послуги щодо персоналу та поштові послуги за винагороду або на основі контракту тобто послуг з обслуговування офісу замовника таких послуг.

В той же час позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідна плата за відповідну послугу була передбачена умовами договору, взагалі відповідачем замовлялась, так саме не надано доказів у вигляді чого відповідна послуга надавалась, як то одержання кореспонденції на його адресу, фінансове планування його діяльності, виставляння рахунків від його імені та на його користь, послуги щодо його персоналу.

Більш того, факт того що відповідна послуга є іншою ніж та яка була передбачена умовами договору є факт направлення на адресу ПП Кронос Договору про доповнення до Договору №003 від 01.04.2017 року, яким доповнено п. 1.1 договору №003 від 01 квітня 2017 року про компенсацію витрат та викладено даний пункт в наступній редакції: 1.1. Платник за даним Договором приймає на себе зобов`язання здійснювати компенсацію витрат Отримувача з оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної, та адміністративних витрат (надання комплексних щоденних комбінованих офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби приймання, фінансове планування, складання рахунків і ведення записів, послуги відносно персоналу і послуги кореспонденції тощо, які надаються на договірній основі або за винагороду), які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за цим Договором. .

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже з урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту що відповідна послуга, а саме надання комбінованих офісних адміністративних послуг , була передбачені умовами укладеного між сторонами договору, факту того що відповідна послуга замовлялась відповідачем та була ним отримана, а тому включення плати за відповідну послугу в Акти наданих послуг було здійснено позивачем безпідставно, в зв`язку з чим вимога щодо стягнення залишків неоплачених Актів задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи встановлення судом безпідставність включення плати за надання комбінованих офісних адміністративних послуг в Акти наданих послуг, недоведеність факту їх отримання відповідачем (Акти підписані з зауваженнями), нарахування штрафних санкцій за відповідну послуги є необґрунтованим та таким що не відповідає умовам договору, оскілки, відповідно до положень п.4.1 договору, нарахування штрафних санкцій здійснюється за невиконання або неналежне виконання стороною зобов`язань за договору. Факту невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, щодо оплати отриманих по договору послуг, судом під час розгляду справи не встановлено.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсеть» в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсеть» (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 87, код ЄДРПОУ 40940532) до Приватного підприємства «Кронос» (65082, м. Одеса, провулок Ляпунова, 8, кв. 5 код ЄДРПОУ 30646705) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсеть» (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 87, код ЄДРПОУ 40940532).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна