Постанова

від 26.05.2020 по справі 916/1664/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1664/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання Іванов І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Н.В. Новицька

від відповідача: Ю.Г. Байда

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть"

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2019 (суддя Погребна К.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено 11.11.2019)

у справі № 916/1664/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть"

до відповідача : Приватного підприємства "Кронос"

про стягнення коштів у розмірі 613114,07 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" (далі також - ТОВ "Енергопромсеть", Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Кронос" (далі також - ПП "Кронос", Підприємство) про стягнення з відповідача коштів у розмірі 613114,07 грн., з яких 37111,26 грн. - основний борг, 576002,81 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про компенсацію витрат від 01.04.2017 №003.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як факту, що послуга з надання комбінованих офісних адміністративних послуг була передбачена умовами укладеного між сторонами договору, так і факту замовлення та отримання цієї послуги відповідачем, тому включення плати за відповідну послугу в акти наданих послуг було здійснено позивачем безпідставно, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення залишків неоплачених актів задоволенню не підлягає. Водночас факту невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманих за договором послуг господарським судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Енергопромсеть" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Так, скаржник вказав, що судом першої інстанції не надано жодної мотивованої оцінки аргументу Товариства стосовно того, що відповідачем з квітня по серпень 2017 року були оплачені в повному обсязі рахунки за вказаним договором, а в подальшому, починаючи з вересня 2017 року, ПП "Кронос" не оплачувало рахунки в повному обсязі, які містили однакові реквізити з тими рахунками, які були оплачені. Апелянт наполягає на тому, що договором чітко було передбачено те, що Підприємство повинно відшкодувати адміністративні витрати, які виникають в результаті здійснення діяльності ТОВ "Енергопромсеть", та відповідачем не надано доказів того, що Товариством не надавалися відповідні послуги. За твердженням позивача, пункт 1.1 вказаного договору №003 від 01.04.2017 передбачає здійснення компенсації, зокрема, саме адміністративних витрат та згідно з класом 82.11 КВЕД-2010 надання комбінованих офісних адміністративних послуг включає в себе надання комплексних щоденних комбінованих офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби одержування кореспонденції, фінансове планування, виставляння рахунків до сплати та ведення записів, послуги щодо персоналу та поштові послуги за винагороду або на основі контракту .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2019 у справі № 916/1664/19; встановлено відповідачу строк до 29.01.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 29.01.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити скаргу без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що комбіновані офісні адміністративні послуги, вартість яких позивач просить стягнути, підприємством не замовлялися і не отримувались.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.01.2020 розгляд справи №916/1664/16 призначено на 18.02.2020 о 10:00 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Л.В. Поліщук у відпустці з 18.02.2020 по 28.02.2020 відповідно до наказу в.о. голови суду Разюк Г.П. від 17.02.2020 №37-в ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.02.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2020 о 10:00 год.

У зв`язку із знаходженням на лікарняному судді-доповідача Л.В. Поліщук з 02.03.2020 по 13.03.2020 судове засідання, призначене на 10.03.2020 о 10:00 год., не відбулось та ухвалою від 16.03.2020 постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2019 у справі № 916/1664/19 у розумний строк; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.04.2020 об 11:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 повідомлено учасників справи №916/1664/19, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2019, призначений на 07.04.2020 об 11:30 год., не відбудеться; постановлено провести розгляд справи №916/1664/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2019 поза межами встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України строку - у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19", забезпечення прав учасників на участь їх представників в судових засіданнях апеляційного господарського суду; роз`яснено, що про дату та час розгляду справи №916/1664/19 буде повідомлено учасників справи додатково.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.05.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2019 у справі № 916/1664/19 призначено на 26.05.2020 о 12:00 год.

Судова колегія зазначає, що справа №916/1664/19 розглядається поза межами встановленого частиною 1 статті 273 ГПК України строку - у розумний строк, тривалість якого визначено з урахуванням існування в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Так, 04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.

Враховуючи викладене, прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19", колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної справи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.05.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваного рішення суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на позов, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 01 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" (Отримувач) та Приватним підприємством "Кронос" (Платник) укладено договір про компенсацію витрат №003 (далі - Договір), за умовами якого Платник приймає на себе зобов`язання здійснювати компенсацію витрат Отримувача з оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної та адміністративних витрат, які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з п. 1.2 Договору передбачено, що компенсація витрат за спожиті послуги водопостачання/водовідведення проводиться Платником щомісяця відповідно до показників встановлених засобів обліку за актуальними тарифами на момент сплати.

Відповідно до п. 1.3 Договору компенсація інших витрат Отримувача, не зазначених у п.1.2, здійснюється Платником щомісяця на підставі виставлених Отримувача рахунків.

Отримувач зобов`язаний своєчасно виставляти Платнику рахунки на здійснення оплати за цим Договором (пп. 2.3.1 п.2.3 Договору), а платник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати Отримувачу, передбачені в розділі 1 договору (пп.2.1.1 п.2.1 Договору).

Пунктом 2.4.1. Договору передбачено право Отримувача при наявності істотних порушень умов цього Договору направити платнику письмове повідомлення про розірвання Договору. При цьому Договір вважається розірваним в день відправлення на адресу ПП Кронос (Платника) повідомлення про дострокове розірвання цього Договору. Стягнення заборгованості платника по платежах у таких випадках проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Підпунктом 2.5.1 Договору встановлено, що у разі необхідності узгодження порядку, вартості, термінів компенсації витрат на інші види послуг, такі як: утримання та обслуговування вузла електричної енергії (щитової), комунікацій і обладнання, їх обслуговування та ін., відшкодування витрат на сплату інших комунальних платежів та ін. - Сторони зобов`язуються погоджувати це окремо, про що будуть підписані відповідні додаткові угоди до цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору Платник протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від Отримувача рахунку на компенсацію вартості спожитих комунальних послуг та витрат, що підлягають компенсації за даним договором, здійснює їх оплату в повному обсязі.

Згідно з п. 3.4 Договору Отримувач при виставленні рахунків направляє на адресу Платника акт прийому-передачі наданих послуг тощо.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі прострочення Платником терміну оплати, передбаченого Договором, більш ніж на 10 (десять) календарних днів, Платник сплачує Отримувачу пеню у розмірі 10% від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

У п.4.4 Договору сторони узгодили, що Платник відшкодовує всі збитки, понесені Отримувачем, в результаті неналежного виконання Платником своїх зобов`язань за Договором, в тому числі в результаті невчасної оплати Платником витрат за спожиті комунальні послуги. А також пред`явлені вимоги до Отримувача відповідними комунальними та міськими службами, в результаті такого невиконанні.

Цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01. квітня 2017 по 31 березня 2018 включно. У разі відсутності заяви однієї і сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п.п.7.1, 7.4 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ Енергопромсеть виставляло ПП Кронос рахунки на здійснення оплати за Договором, які оплачувались останнім в повному обсязі по серпень 2017 року.

З вересня 2017 року по вересень 2018 року виставлені рахунки Підприємством не були оплачені в повному обсязі, що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою.

Як вбачається з листа №36 від 30 травня 2018 року, який було направлено директором ПП Кронос на адресу ТОВ Енергопромсеть , підставою для відмови оплатити виставлені рахунки в повному обсязі стало безпідставне зазначення в них плати за надання комбінованих офісних адміністративних послуг , що не передбачено договором.

Як вказав позивач, на виконання п.2.5.1 ТОВ Енергопромсеть було направлено ПП Кронос договір про доповнення до Договору №003 від 01.04.2017, яким доповнено п. 1.1 Договору та викладено даний пункт в наступній редакції: 1.1. Платник за даним Договором приймає на себе зобов`язання здійснювати компенсацію витрат Отримувача з оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної, та адміністративних витрат (надання комплексних щоденних комбінованих офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби приймання, фінансове планування, складання рахунків і ведення записів, послуги відносно персоналу і послуги кореспонденції тощо, які надаються на договірній основі або за винагороду), які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за цим Договором. . Однак, дане доповнення не було підписано ПП Кронос , та у листі №36 від 30.05.2018 відповідач зазначив про необхідність в рахунках на оплату вказувати компенсація витрат по забезпеченню водозабезпечення та водовідведення або витрати по забезпеченню водопостачання та водовідведення , але це, на думку позивача, не відповідає виду діяльності ТОВ Енергопромсеть та свідчить про безпідставну відмову у повній сплаті виставлених рахунків відповідачем, що є порушенням п.2.1.1 Договору, яким передбачено, що ПП Кронос своєчасно і в повному обсязі компенсує витрати ТОВ Енергопромсеть , передбачені в розділі 1 Договору.

Товариство направило Підприємству претензію №22/05 від 22.05.2018 з вимогою відшкодувати основну заборгованість у розмірі 23695,21 грн. (згідно з рахунками ЕПС 00000049 від 30.09.2017, ЕПС 00000060 від 31.10.2017, ЕПС 00000071 від 30.11.2017, ЕПС00000082 від 29.12.2017, ЕПС 00000004 від 31.01.2018, ЕПС 00000015 від 28.02.2018, ЕПС 00000027 від 31.03.2018, ЕПС 00000039 від 30.04.2018) та пеню у розмірі 262325,67 грн. шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок ТОВ Енергопромсеть , але відповідач відмовив у її задоволенні.

У відповіді від 20.06.2018 № 40 на претензію Підприємство зазначило, що неодноразово зверталось до Товариства з проханням змінити формулювання відповідно до Договору, однак останнє відповідало відмовою. Як вказав відповідач, оплачувати Надання комбінованих офісних послуг ПП Кронос не може, тому що такі послуги йому не надавались, крім того, при плановій документальній перевірці органами ДФС це може бути кваліфіковано як фіктивна операція з відмивання грошей.

ТОВ Енергопромсеть звернулося до ГУ ДФС в Одеській області із запитом №8831/10/15-32 від 17.07.2018 про надання роз`яснень щодо правильності відображення номенклатури послуг в актах надання послуг згідно укладених угод.

Згідно з відповіддю ГУ ДФС в Одеській області №11947/15-32-12-01-14 від 15.08.2018 акти виконаних робіт належать до первинних документів та містять відомості про здійснення господарської операції та вимоги щодо складання первинних облікових документів встановлені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Одночасно первинні документи повинні відповідати умовам цивільно-правової угоди, у межах якої здійснюється господарська операція.

Враховуючи те, що сторони при підписанні договору досягли згоди з усіх питань умов договору та на протязі більш п`яти місяців всі рахунки по ньому були сплачені без зауважень, позивач вважає, що ухилення ПП Кронос від оплати рахунків у подальшому в повному обсязі є порушенням умов Договору. Відтак, через неналежне, на думку Товариства, виконання ПП Кронос своїх зобов`язань за Договором ТОВ Енергопромсеть звернулось до господарського суду з вказаним позовом щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором №003 від 01.04.2017 у розмірі 37111,26 грн. та нарахованої пені у розмірі 576002,81 грн. (п. 4.3 договору).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом часини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статі 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту укладеного між сторонами договору про компенсацію витрат від 01.04.2017 №003, даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справі, позивачем було складено та виставлено відповідачу акти надання послуг №103 від 30.09.2018 на суму 1488,53, №89 від 31.08.2018 на суму 3240,55грн., №77 від 31.07.2018 на суму 3161,96грн., №65 від 30.06.2019 на суму 3130,90грн., №53 від 31.05.2018 на суму 3158,21грн., №41 від 30.04.2018 на суму 3264,52грн., №29 від 31.03.2018 на суму 3197,15грн., №17 від 28.02.2018 на суму 3166,68грн., №7 від 31.01.2018 на суму 3141,52грн., №82 від 29.12.2017 на суму 3953,84грн., №71 від 30.11.2017 на суму 3166,37грн., №60 від 31.10.2017 на суму 3188,77грн., №49 від 30.09.2017 на суму 3237,68грн.

Дані акти були підписані відповідачем із зауваженням "за виключенням пункту плата за надання комбінованих офісних адміністративних послуг".

На виконання умов договору Підприємство оплатило ці акти частково, за виключеннями пункту "плата за надання комбінованих офісних адміністративних послуг", у зв`язку з чим позивачем на неоплачену частину рахунків було нараховано пеню в розмірі 576002,81грн.

Зі змісту вказаних актів вбачається, що позивачем, крім витрат, передбачених пунктом п.1.1 договору, а саме: оплати послуг за водопостачання та водовідведення, за водовідведення зливових стоків, витрат, понесених Отримувачем для забезпечення належної експлуатації, обслуговування мереж водопостачання, каналізаційних мереж та мереж водовідведення зливових стоків, утримання та обслуговування каналізаційної насосної та адміністративних витрат , які виникають в результаті здійснення діяльності Отримувачем та виконання ним зобов`язань за договором, була включена інша послуга, а саме плата за надання комбінованих офісних адміністративних послуг.

Згідно з КВЕД 2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010, група 82.1 Адміністративна та допоміжна офісна діяльність включає надання щоденних офісних адміністративних послуг, таких як фінансове планування, виставляння рахунків та ведення записів, розподілення персоналу та матеріальних засобів, логістики для інших суб`єктів за винагороду або на основі контракту. Ця група також включає допоміжні заходи для інших суб`єктів за винагороду або на основі контракту, які є поточними допоміжними роботами, такими, що підприємства й організації традиційно виконують самі для себе. Підрозділи, класифіковані у цій групі, не надають обслуговуючий персонал для здійснення повного спектру діяльності підприємства. Підрозділи, що здійснюють певний вид діяльності, класифікують відповідно до здійснюваного виду діяльності.

Ця група включає клас 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг , який включає в себе надання комплексних щоденних офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби одержування кореспонденції, фінансове планування, виставляння рахунків до сплати та ведення записів, послуги щодо персоналу та поштові послуги за винагороду або на основі контракту.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що плата за Надання комбінованих офісних адміністративних послуг була передбачена умовами договору, замовлялась відповідачем та надавалась йому.

Із матеріалів справи вбачається, що Підприємство неодноразово зверталось до Товариства щодо виправлення формулювання Надання комбінованих офісних адміністративних послуг у відповідних рахунках та актах виконаних робіт для приведення у відповідність з умовами договору про компенсацію витрат від 01.04.2017 №003 з огляду на те, що оплата виставлених рахунків в цій частині призведе до недостовірного бухгалтерського обліку відповідача, що може мати негативні наслідки у разі проведення перевірки діяльності Підприємства податковим органом. Проте ці звернення залишились без відповідного реагування.

Також судова колегія враховує, що надання комбінованих офісних адміністративних послуг (надання комплексних щоденних офісних адміністративних послуг, таких як послуги служби одержування кореспонденції, фінансове планування, виставляння рахунків до сплати та ведення записів, послуги щодо персоналу та поштові послуги за винагороду або на основі контракту) не відповідає змісту укладеного між сторонами Договору, а зміст первинних документів повинен відповідати умовам цивільно-правової угоди, у межах якої здійснюється господарська операція.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають із отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судова колегія зазначає, що всупереч вищенаведеним положенням Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано належних та допустимих доказів того, які саме адміністративні послуги були надані відповідачу, так само як і не надано первинних документів, на підставі яких здійснено розрахунок вартості таких послуг, заявленої до стягнення, а отже, ТОВ "Енергопромсеть" не доведено ті обставини, на які воно посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Доводи скаржника про оплату відповідачем в повному обсязі рахунків за вказаним договором з квітня по серпень 2017 року не доводять обґрунтованості виставлення таких рахунків у відповідній частині.

Посилання апелянта на те, що відповідачем не доведено ненадання Товариством комбінованих офісних адміністративних послуг, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки саме ТОВ "Енергопромсеть", як позивач, повинно довести надання таких послуг відповідно до ст. 74 ГПК України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, в т.ч. і в частині стягнення пені, оскільки вимоги про стягнення штрафних санкцій носять похідний характер від основної заборгованості.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсеть" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2019 у справі №916/1664/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.05.2020.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран