Постанова

від 11.11.2019 по справі 925/626/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 925/626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні навігаційні системи

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 (у складі колегії суддів: Принцевська Н. М. (головуючий),

Колоколов С. І., Ярош А. І.)

у справі № 925/626/18

за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тальнівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні навігаційні системи

про стягнення 313 051, 99 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Тальнівської міської ради (далі - Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні навігаційні системи (далі - відповідач, ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи ) про стягнення на користь Ради 313 051,99 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи , набувши 20.03.2015 право власності на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: Черкаська обл., м. Тальне, вул. Зої Космодем 'янської (вул. Чумацька), 51-А (далі - нерухоме майно), які розташовані на земельній ділянці комунальної власності площею 1,3264 га (кадастровий номер 7124010100:02:001:2578) (далі - спірна земельна ділянка), належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на спірну земельну ділянку, внаслідок чого зберегло в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 313 051, 99 грн орендної плати (нараховані за період з 01.06.2015 по 01.06.2018), які підлягають поверненню власникові спірної земельної ділянки (Раді) відповідно до ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.06.2018 матеріали справи №925/626/18 передано за підсудністю Господарському суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що заявлена прокурором позовна вимога в інтересах держави в особі Ради про стягнення несплачених коштів (орендної плати) за використання спірної земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів є намаганням відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди відповідно до ст. 22 ЦК України та ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), тому до даних правовідносин положення ст. 1212, 1214 ЦК України не застосовуються.

Окрім того, суд першої інстанції вказав, що ураховуючи приписи ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) знаходження нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці не можна вважати безпідставним.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2018 скасовано.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Ради задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь Ради 313 051, 99 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Стягнуто з відповідача на користь Прокуратури Черкаської області 4 695, 78 грн судового збору за подання позовної заяви та 7 043, 67 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи використання відповідачем спірної земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 1212, 1214 ЦК України, а не ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, для яких доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Окрім того, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 313 051, 99 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, суд апеляційної інстанції визнав його обґрунтованим та вірним.

Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, у березні 2019 року ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2018 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що після набуття ним права власності на нерухоме майно до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщене це нерухоме майно відповідно до ст. 120 ЗК України, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 1212, 1214 ЦК України; оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження площі земельної ділянки, яка фактично перебуває у користуванні відповідача, вимоги про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 313 051, 99 грн є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі №925/626/18 та ухвалено здійснити перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

06.05.2019 прокурор подав відзив на касаційну скаргу, у якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2019 зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 поновлено провадження у справі №925/626/18. Ухвалено здійснити перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2013 між Радою (орендодавець) та ТОВ Актів-Транском (орендар) було укладено договір оренди землі № 2138786 строком дії з 30.04.2013 по 29.04.2062, відповідно до якого в оренду було передано земельні ділянки загальною площею 13264 м2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На земельній ділянці знаходиться комплекс нежитлових будівель. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1 036 451, 00 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що становить 6 % від нормативної грошової оцінки землі і складає 62 187, 06 грн на рік (п. п. 3, 4, 6, 9, 10).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) власником спірної земельної ділянки є Рада.

Відповідно до інформації з Державного реєстру від 16.05.2018 власником нерухомого майна, що розміщене на спірній земельній ділянці з 20.03.2015 є ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи .

Рішенням Ради від 30.04.2015 № 63/6-1 Про земельні питання , зокрема, було вилучено спірну земельну ділянку з користування ТОВ Актів-Транском та зараховано її до земель запасу Ради, припинено договір оренди землі від 30.04.2013 № 2138786 з 29.04.2015 (п. 3 рішення). Спірну земельну ділянку площею 1,3264 га передано ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи в користування на умовах оренди терміном з 30.04.2015 по 29.04.2064 (п. 3.1 рішення). Пунктом 15 рішення передбачено, що громадянам, підприємствам, установам, організаціям, яким передано в оренду земельні ділянки, в 20-денний термін укласти договори оренди землі з Радою.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявний договір оренди землі від 30.04.2015, за умовами якого Рада (орендодавець) надає, а ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи (орендар) приймає у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1 493 791, 68 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що становить 6 % від нормативної грошової оцінки землі і складає 89 627, 50 грн на рік. Строк дії договору з 30.04.2015 по 29.04.2064.

Також в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі спірної земельної ділянки ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи .

Договір оренди землі від 30.04.2015 та акт прийому-передачі спірної земельної ділянки містять лише підпис орендодавця - Ради та не підписані відповідачем.

28.03.2016 та 01.06.2016 Рада зверталась до ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи з листами №393/01-10 та №803/01-11, в яких зазначала, що на виконання рішення Ради від 30.04.2015 №63/6-1 було виготовлено договір оренди землі, однак ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи вказаний договір не підписало, що призводить до втрат надходжень за оренду землі до міського бюджету, а також інформувала про необхідність підписання договору оренди землі.

16.03.2017 Рада надіслала ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи претензію №441/01-11 про відшкодування збитків, в якій зазначила, що внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки комунальної власності без належним чином оформлених правовстановлюючих документів Раді заподіяні збитки у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди).

Використання ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи спірної земельної ділянки комунальної власності без укладання договору оренди землі або іншого правовстановлюючого документу стало підставою для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Ради до господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Ради, суд першої інстанції у своєму рішенні від 30.10.2018 зазначив, що позовна вимога про стягнення несплачених коштів (орендної плати) за використання спірної земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів є намаганням відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди відповідно до ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, тому до даних правовідносин не застосовуються положення ст. 1212, 1214 ЦК України; вказав, що з огляду на приписи ст. 120 ЗК України знаходження нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці не можна вважати безпідставним.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції від 30.10.2018 в апеляційному порядку, не погодився з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача 313 051,99 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна відповідно до ст. 1212, 1214 ЦК, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, для яких доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції від 04.02.2019 у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваної постанови, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до чч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом розгляду у даній справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Ради, про стягнення з власника (ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи ) нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав спірною земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. е ч.1 ст. 141 ЗК України).

За змістом гл. 15 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Згідно із ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч.2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій установили, що за ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи 20.03.2015 оформлено право власності на нерухоме майно, яке належало ТОВ Актів-Транском , та розміщене на спірній земельній ділянці.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи .

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

А відтак в даному випадку немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене вище, ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника (Ради) цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику (Раді) спірної земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19).

Отже, апеляційний господарський суд, встановивши факт використання відповідачем спірної земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів ст. 1212, 1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведеним вище спростовуються доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 1212, 1214 ЦК України.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 313 051,99 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, визнав його обґрунтованим та вірним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо невірного розрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, з огляду на те, що відповідач використовує меншу площу земельної ділянки, ніж вказано при розрахунку суми до стягнення, спростовуються рішенням Ради від 30.04.2015 № 63/6-1, яким відповідачеві передано в користування 1,3264 га земельної ділянки саме за заявою ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи від 08.04.2015 № 02 про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 13264 м2 на 49 років, витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015, 2018 р.р. з вихідними даними щодо площі земельної ділянки у розмірі 13264 м2, право оренди якої не оформлено за відповідачем.

При цьому обставин використання відповідачем меншої за площею земельної ділянки, ніж вказано у рішенні Ради від 30.04.2015 №63/6-1 та витягах з із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено.

Окрім того, посилання відповідача, що він є належним користувачем частини спірної земельної ділянки, оскільки відповідно ст.120 ЗК України після набуття ним права власності на нерухоме майно до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщені придбані об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ТОВ Актів-Транском ), не спростовує висновків суду апеляційної інстанції про те, що відповідач користується земельною ділянкою площею 1,3264 га (кадастровий номер 7124010100:02:001:2578), що розташована за адресою: Черкаська обл., м. Тальне, вул. Зої Космодем'янської (вул. Чумацька), 51-А, без оформлення нового договору оренди землі з Радою та без державної реєстрації права оренди, та у зв'язку з цим про безпідставне збереження відповідачем суми орендної плати, яку відповідач мав би сплатити Раді в разі укладення договору оренди землі.

Вирішення судом питання наявності у прокурора повноважень для звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Ради у цій справі не суперечить правовим висновкам у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження №14-104цс19) та від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс-19).

В силу положень ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п.1 ч.1 ст.308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ Інтелектуальні навігаційні системи про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд вважає, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №925/626/18 прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні навігаційні системи залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №925/626/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий