Постанова

від 11.11.2019 по справі 484/2047/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.11.19

22-ц/812/1438/19

Справа №484/2047/17 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П.

Провадження 22-ц/812/1438/19

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

його представника - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, яке ухвалене 30 травня 2019 року о 10 годині 47 хвилин, в приміщенні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області під головуванням судді Закревського В.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання заповіту недійсним ,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2017 року ОСОБА_1 пред`явив до ОСОБА_3 та Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської областівищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

Відповідно до свідоцтві про його народження, ОСОБА_5 є його матір`ю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла.

Він є єдиним спадкоємцем за законом належного їй за життя на праві власності майна, зокрема: будинку, земельної ділянки та іншого рухомого майна.

За два роки до своєї смерті, мати хотіла скласти заповіт на його користь, але через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів не змогла цього здійснити.

Проте, як він дізнався пізніше, 25 серпня 2009 року вона, начебто, склала заповіт, на ім`я відповідача - ОСОБА_3 , яка для їх сім`ї є сторонньою особою.

Ознайомившись із заповітом, він з упевненістю може стверджувати, що він підписаний не матір`ю, а іншою особою. Крім того, заповіт складений з порушенням ст. ст. 1233, 1234, 1247, 1257 ЦК України, п.п. 8, 9, 157 Інструкції про здійснення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року. Зокрема, без зазначення місця його складання, без виявлення дійсної її волі та без роз`яснення прав та обов`язків спадкодавця, з порушеннями правил оформлення.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 25 серпня 2009 року секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2019 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення судом норм матеріального права просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів своїм твердженням про наявність підстав для визнання заповіту недійсним, хоча за процесуальним законом, то є його обов`язком, а тому його вимоги не підлягають задоволенню .

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в повній мірі погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими та законноими.

За Конституцією України, ст. 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржене судове рішення ухвалено у повній відповідності з виписаним.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Стаття 1235 ЦК України, визначає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Згідно ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років в с. Ново-Андріївка Первомайського району Миколаївської області, про що 02 березня 2015 року виконавчим комітетом Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області складено відповідний актовий запис № 01, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_5 , що підтверджується копією рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2016 року у справі № 404/8476/15-ц (а.с. 9).

За своє життя ОСОБА_5 склала заповіт від 25 серпня 2009 року, посвідчений секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за № 34, яким заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що вона буде мати право за законом на день своєї смерті, своїй колишній свасі - ОСОБА_3 (а.с. 7), яка останнім часом -здійснювала догляд за нею.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 19 жовтня 2013 року реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, до майна, що належало померлій ОСОБА_5 , відноситься лише земельна ділянка, площею 5,7169 га, кадастровий номер: 4825485500:04:000:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 8).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до проведеної експертизи, експертом надано висновок № 18-1023/1024/1025 від 15 квітня 2019 року, з якого вбачається, що підпис в графі "Підпис" в оригіналі заповіту, посвідченого 25 серпня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 34, ймовірно виконаний самою ОСОБА_5 , а не іншою особою. Підписи в графі "Підпис" напроти прізвища " ОСОБА_6 Ильивна" (виділено зеленим кольором) в оригіналах відомостей по фермерському господарству "Сатурн" у відомості на видачу пшениці згідно договору оренди за 2010 рік, відомості на видачу сояшника за 2007 рік, відомості на видачу ячменю згідно договору оренди за 2010 рік, виконано не самою ОСОБА_5 , а іншою особою. Підписи в графі "Підпис" напроти прізвища " ОСОБА_6 Ильивна" (виділено зеленим кольором) в оригіналах відомостей по фермерському господарству "Сатурн" у відомість на видачу пшениці згідно договору оренди за 2007 рік, виконано не самою ОСОБА_5 , а іншою особою. Підписи в графі "Підпис" напроти прізвища " ОСОБА_6 Ильивна" (виділено зеленим кольором) в оригіналах відомостей по фермерському господарству "Сатурн" у відомість на видачу цукру згідно договору оренди за 2010 рік, ймовірно виконаний самою ОСОБА_5 , а не іншою особою (а.с. 106-117).

Таким чином, експерт своїм висновком не заперечив факту вчинення підпису в заповіті заповідачем, що давало суду 1 інстанції, за відсутності інших, достовірно вільно виконаних матір`ю позивача підписів на наданих документах, обґрунтовані підстави для відмови у визнанні його недійсним.

Надання стороною позивача підбірки документів за 2011 рік, з начебто вільними підписами ОСОБА_7 , не є документами, які б спростовували наведене вище, оскільки стосуються 2011 року, в той час, як заповіт складено в 2009 році, і за зовнішнім оформленням підбірки цих документів, стану матеріалів з яких вони виготовлені, та чіткості підписів на них - свідчить про складання не заповідачкою.

Про це ж свідчать і пояснення колишньої невістки ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.19,23 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для кваліфікації правочину за ст.233 ЦК України необхідна наявність двох умов, а саме доказуванню підлягає наявність причинно-наслідкового зв`язку між існуючою тяжкою обставиною та вчиненням на вкрай невигідних умовах правочином.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заповіт складений в порушення ст. 1257 ЦК України є безпідставними, оскільки зводяться до власного вибіркового тлумачення цих пояснень з застосуванням цитат із рішень по спорам між цими сторонами, і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції вважав недоведеними обставини на які посилалася позивач у позові для визнання заповіту недійсним.

Крім того, більшості з тверджень позивача, судовими інстанціями вже була дана оцінка при розгляді попереднього позову ОСОБА_1 про визнання цього ж заповіту нікчемним, в задоволені якого рішеннямПервомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 липня 2016 року позивачу було відмовлено в позовів і воно набрало законної сили (а.с. - 23-24).

Більше того, оскаржуване рішення відповідає і судовій практиці Європейського суду з прав людини.

Так, названий суд вказав, що п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та регулюючий їх закон, внаслідок чого ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування, з урахуванням предмету спору, та доводів апеляційної скарги - немає.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду 1 інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: П.П. Лисенко

Судді : О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.