Ухвала

від 22.03.2010 по справі 2-85-10

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

   

         Справа N 2-85

         2010

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

„22” березня 2010 року                             м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області  у складі головуючого судді Кучеренко В.В.

При секретарі – Мазуріній О.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2

розглянувши клопотання ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання дійсним договору купівлі продажу квартири і визнання права власності на Ѕ частину квартири та розподіл майна

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір дарування квартири № 28 по бульвару 30-річчя Перемоги, 42 в м. Мелітополі від 31 серпня 2000 року, укладений між ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 - недійсним, визнати дійсним правочин купівлі – продажу квартири № 28 по бульвару 30-річчя Перемоги, 42 в м. Мелітополі Запорізької області від 31 серпня 2000 року. Також просив визнати договір дарування квартири № 28 по бульвару 30-річчя Перемоги, 42 в м. Мелітополі від 25 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ ОСОБА_8 та ОСОБА_5 – недійсним та визнати за собою право власності на Ѕ частину квартири № 28 по бульвару 30-річчя Перемоги, 42 в м. Мелітополі. Окрім того, просив розділити нажите за час шлюбу майно, стягнувши на його користь грошову компенсацію в розмірі 5 585 гривень.    

Разом з подачею позову, позивач просить поновити процесуальний строк для подання позовної заяви щодо вимог про визнання недійсним договору дарування квартири від 31 серпня 2000 року, визнання дійсним договору купівлі – продажу квартири та визнання права власності на Ѕ частину квартири.

В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, наводили ті доводи, що ОСОБА_3 стало відомо про те, що квартира № 28 по бульвару 30-річчя Перемоги, 42 в м. Мелітополі придбана за договором дарування лише після розірвання шлюбу у 2007 році.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви, пояснили що ОСОБА_3 ще в 2000 році було відомо про те, що квартира була подарована його на той час дружині – ОСОБА_9

Відповідачка ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заяви.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_10 в судове засідання не з’явились, будучі неодноразово повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили, тому суд визнає їх неявку неповажною, та, заслухавши думку учасників судового розгляду, вважає за можливе розглянути заяву про поновлення пропущеного процесуального строку за їх відсутності.

Треті особи – приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12 в судове засідання не з’явились, направили на адресу суду заяви з проханням розгляд справи проводити за їх відсутності та незгодою з позовом.

У відпоідності до вимог ч.1 ст.73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Ч.4 встанволює, що з питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.

Заслухавши доводи сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_3 в задволенні клопотання про поноволення пропущеного процесуального строку у звязку з наступним.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як зазначив позивач, та що не заперечується стороною відповідачки, 24 липня 1998 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4, якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_3.

Згідно наданої копії договору дарування, що був посвідчений 31 серпня 2000 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 подарували належну їм квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1 – ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ О.Д.  

Згідно наданої копії свідоцтва серії 1-ЖС № 046705, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 розірваний, про що зроблений актовий запис № 57 від 06 лютого 2008 року.

Свідок ОСОБА_13, будучі допитаною в ході судового слідства пояснила, що знайома зі сторонами по справі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_4 знає приблизно з 1994 року, а ОСОБА_3 з 1997 року, коли він почав зустрічатись з ОСОБА_4. Через рік вони уклали шлюб, проживали в однокімнатній квартирі. Десь у 2000 році, що їй запам’яталось через те, що у чоловіка був ювілей, ОСОБА_4 прийшла на роботу та повідомила що їй подарували квартиру, а на обід прийшов ОСОБА_3 та сказав, що його дружині подарували квартиру, та запропонував це обмити. Потім неодноразово казав, що це квартира ОСОБА_4, тому вона має самостійно робити в ній ремонт, оскільки квартира була в жахливому стані. Хто подарував ОСОБА_4 квартиру, їй невідомо.

 Свідок ОСОБА_14, будучі допитаною в ході судового слідства пояснила, що працює разом зі сторонами, добре знає ОСОБА_4, ще з 1984 року, а ОСОБА_3 узнала пізніше – з 1998 року. На початку осені 2000 року у неї був ювілей, на який вона їх запросила, тому дуже добре цей час запам’ятала. Всі казали, що ОСОБА_4 подарували квартиру, трикімнатну. ОСОБА_3 завжди акцентував увагу на тому, що це квартира ОСОБА_4, йому було добре відомо що квартира подарована, в присутності усіх він це стверджував.

Свідок ОСОБА_15, будучі допитаною в ході судового слідства пояснила,  що знайома зі сторонами тривалий час, десь біля 10 років. Їй відомо, що ОСОБА_4 подарували квартиру, оскільки коли це сталося, ОСОБА_4 їй зателефонувала та повідомила, що вони тепер мають власну оселю. Вона добре це запам’ятала, оскільки у ОСОБА_4 12 жовтня день народження, і її запрошували. Взагалі вона періодично бувала в гостях у сім’ї ОСОБА_3, і ОСОБА_3 завжди казав, що це квартира ОСОБА_4, і щоб вона в ній сама робила ремонт. Ті обставини, що квартира відійшла до ОСОБА_4 згідно договору дарування, було відомо всім. Хто саме подарував ОСОБА_4 квартиру, їй невідомою.

Свідок ОСОБА_16, будучі допитаним в ході судового слідства пояснив, що ОСОБА_4 його двоюрідна сестра, а ОСОБА_3 також знає давно. Приблизно в серпні – вересні 2000 року ОСОБА_4 запросила їх у гості приводу того, що їй подарували квартиру, під час гостин вона розглядали договір дарування. ОСОБА_3 було добре відомо про те, що квартира подарована. Хто саме подарував квартиру, їм невідомо.

Свідок ОСОБА_17, будучі допитаним в ході судового слідства, пояснив що йому відомо про те, що квартиру у вересні 2000 року подарували ОСОБА_4. Олена працювала в столовій, він побачив поварів, та спитав що за привід радіти, а ОСОБА_4 показала йому договір дарування, і його покликала святкувати. Діма підійшов пізніше, при цьому сам договір дарування з рук в руки переходив. Діма також казав, що це Оленина квартира.

Свідок ОСОБА_18, будучі допитаною в ході судового слідства, пояснила що їй відомо про те, що квартира була подарована у 2000 році ОСОБА_4, оскільки десь у вересні або серпні були запрошені в гості. Всі були раді, і вона особисто бачила договір дарування, при чому були присутні багато гостей. Діма був при цьому присутній, йому було достовірно відомо, що квартира подарована.

Свідок ОСОБА_19, будучі допитаною в ході судового слідства, пояснила, що знайома з ОСОБА_3 з 1989 року, а ОСОБА_4 знає з 1998 року. У вересні 2000 року вони всі були дуже здивовані, адже ОСОБА_4 подарували квартиру. Завжди всі знали що квартира саме подарована, однак хто подарував квартиру їй невідомо.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з вимогами п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року  № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під  час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають  інше юридичне  значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Під час слухання справи позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску ним встановленого законом процесуального строку для звернення до суду з вимогою про визнання укладеного 31 серпня 2000 року договору дарування недійсним, та визнання укладеним договору купівлі – продажу.

Більш того, допитані свідки пояснили що ОСОБА_3 було достовірно відомо про те, що квартира була саме подарована його дружині, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання позовної заяви про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання дійсним договору купівлі продажу квартири і визнання права власності на Ѕ частину квартири та розподіл майна, в частині позову про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання дійсним договору купівлі продажу квартири і визнання права власності на Ѕ частину квартири.

Окрім того, у відповідності з вимогами ч.2 ст.126 ЦПК України, залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз’єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Оскільки в рамках заявленого ОСОБА_3 позову, він ставить питання щодо розподілу нажитого під час шлюбу майна, та стягнення з відповідачки грошової компенсації в розмірі 5 585 гривень, суд вважає за доцільне роз’єднати позовну вимогу ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна, нажитого у шлюбі в самостійне провадження.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року  № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», ст.ст. 10,11,15,57-63,73,107,126 208-210,212-215 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання дійсним договору купівлі продажу квартири і визнання права власності на Ѕ частину квартири та розподіл майна, в частині позову про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання дійсним договору купівлі продажу квартири і визнання права власності на Ѕ частину квартири відмовити.

Роз’єднати позовну вимогу ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна, нажитого у шлюбі в самостійне провадження.  

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя: