Постанова

від 12.11.2019 по справі 640/4953/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4953/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% від сум його грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 86% від сум грошового забезпечення згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року №900-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей , ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262- XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції , починаючи з 01 січня 2016 року з врахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення виплати різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести невідкладно та одним платежем виплату різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, перерахованої згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року №900-VІІІ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей , ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведенні перерахунку належної позивачу пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно зменшено основний розмір пенсії позивача з 86% до 70% від його грошового забезпечення. Крім того, у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були відсутні підстави для застосування під час перерахунку належної позивачу пенсії положень п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб , оскільки таке застосування порушує право позивача на своєчасне отримання пенсії. На думку позивача, наведені положення Постанови №103 суперечать вимогам ч. 3 ст. 52 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в частині строків виплати належної позивачу пенсії та за умови виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% від сум його грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 86% від сум грошового забезпечення згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року №900-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей , ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262- XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції , починаючи з 01 січня 2016 року з врахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в цій частині та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Обґрунтування апеляційне скарги аналогічне доводам адміністративного позову.

Крім того, апеляційну скаргу подано відповідачем, де він просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Однак, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було повернуто відповідачу у зв`язку з не усуненням її недоліків.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб . Наведене підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 .

Листом від 06 березня 2019 року №47591/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника позивача про те, що виплата різниці пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року буде проведено у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб . Доплату різниці пенсії за січень-квітень 2018 року виплачено ОСОБА_1 у квітні 2018 року.

Крім того, у даному листі управлінням зазначено, що з 01 травня 2014 року ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначено, що загальний (з 29.04.2006 - максимальний) розмір пенсії за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

На підставі викладеного, при проведенні з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 розмір пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70% сум грошового забезпечення за його посадою, відповідно до редакції Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , чинної на дату з якої проводився розрахунок.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон №2262).

Відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, яка діяла станом на момент призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт б статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей (пункт в статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Пунктом 23 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , згідно яких цифри 80 замінено цифрами 70 . Згідно з пунктом 2 розділу ІV Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" пункт 23 розділу ІІ вказаного Закону набрав чинності з 1 травня 2014 року. Таким чином, обмеження максимального розміру пенсії на рівні 70% застосовуються до пенсій, які призначаються з 1 травня 2014 року.

Стаття 13 Закону №2262 застосовується при призначенні пенсій. Натомість перерахунок пенсій врегульовано статтею 63 Закону №2262.

Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.

Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 45).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб , якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103) постановлено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Відтак, стаття 63 Закону України №2262-ХІІ визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №704, якою з 01 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.

Відповідно до ч.4 статті 63 Закону України №2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 01 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 01 січня 2018 року.

Стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону України №2262-ХІІ ні Законом України №3668-VI, ні Законом України №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом України №3668-VІ та Законом України №1166-VII зміни до статті 13 Закону України №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону України №3668-VІ та Закону України №1166-VII не зазнала.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 статті 13 Закону України №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.

З огляду на те, що дана справа є типовою в цій частині позовних вимог та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі №240/5401/18, як у зразковій справі, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду такої зразкової справи.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку з 86% на 70%, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення виплати різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести невідкладно та одним платежем виплату різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, перерахованої згідно із Законом України №900-VІІІ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей , ст. 63 Закону України №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , постановою Кабінету Міністрів України №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в м. Києві.

Відповідно до абз. 2 п.3 Постанови №102 виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

На думку колегії суддів, п. 3 Постанови № 103 не відповідає акту вищої юридичної сили, а саме - ст.ст. 51, 52 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Відповідно до ч.3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Зазначені норми права чітко встановлюють строк для проведення перерахунку пенсії та передбачають, що він здійснюється саме з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. У разі порушення такого строку з вини певних органів, перерахунок пенсії провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, стаття 51 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , визначивши строк для проведення перерахунку пенсії, встановила також додаткові гарантії, спрямовані на дотримання такого строку.

Згідно ч.1-2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі Міллер проти Австрії , де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні Гайгузус проти Австрії від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на вимоги статті 63 Закону № 2262- ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 103 в частині наявності у відповідача права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії з наступних підстав.

Згідно ч.3 статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Вказана норма права встановлює обов`язок виплачувати пенсію в загальному розмірі не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відповідно, починаючи з січня 2018 року позивач має право на отримання пенсії у повному розмірі, який був визначений за результатами проведеного перерахунку.

Натомість порядок виплати пенсії, який встановлений Постановою № 103, суперечить зазначеним нормам Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Згідно ч.2 статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував поняття строки перерахунку пенсії , строки виплати пенсії та порядок перерахунку пенсії .

Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним праву встановлювати строки перерахунку пенсії , строки виплати пенсії .

Положення п.3 Постанови № 103 хоч і встановлюють обов`язок здійснити перерахунок пенсії та виплачувати її з 01 січня 2018 року, проте запроваджений ними порядок фактичної виплати коштів призводить до того, що пенсіонер буде отримувати пенсію у належному розмірі лише з 01 січня 2020 року, тобто через майже через два роки після виникнення у нього відповідного права.

Протягом січня - грудня 2019 року пенсіонеру буде виплачуватися лише частина суми пенсії, на яку він має право. Така частина буде складатися із пенсії у розмірі, що існував до 01 січня 2018 року та коштів, що становить 50% від суми, на яку підвищено розмір пенсії після здійснення її перерахунку.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що постанова № 103 не передбачає виплату у майбутньому різниці між розміром пенсії, визначеним за результатами перерахунку з 01 січня 2018 року та розміром пенсії, який фактично виплачується протягом січня 2019 року - грудня 2019 року.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Таким чином, в силу приписів статті 63 Закону України № 2262-XII, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому, КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.

Як вбачається зі змісту пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.

У зв`язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".

З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом №2262- XII, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності".

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення виплати різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та зобов`язання його провести невідкладно та одним платежем виплату різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, перерахованої згідно із Законом України №900-VІІІ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей , ст. 63 Закону України №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , постановою Кабінету Міністрів України №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в м. Києві.

ОСОБА_1 має право на виплату пенсії у повному розмірі з дня проведення її перерахунку, без відтермінування, передбаченого п. 3 Постанови № 103.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування в частині відмови в задоволенні позову.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 18 лютого 2019 року, акт прийому-передачі надання правничої допомоги від 19 березня 2019 року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №0000055, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу віл 22 березня 2019 року та ордер на надання правової допомоги серії КВ №426590. Проте, апелянтом не надано суду відповідного документа, що свідчить про оплату витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, внаслідок чого у суду немає підстав вважати, що така допомога була оплачена, відповідно, у зв`язку з цим неможливо розподілити витрати позивача на правничу допомогу адвоката. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні наголосив на цьому, проте, апелянт дане твердження проігнорував, наполягаючи у скарзі на наявності в матеріалах справи копії банківської квитанції про оплату послуг за надання правової допомоги за відповідним договором на суму 15000 грн. Колегія суддів критично ставиться до даного твердження, оскільки воно спростовується наявними у справі матеріалами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази та обставини справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи

За правилами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову - скасувати .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення виплати різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести невідкладно та одним платежем виплату різниці пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, перерахованої згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року №900-VІІІ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей , ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в м. Києві.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку