Постанова

від 13.11.2019 по справі 914/269/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Справа №914/269/19

Західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.

Кордюк Г. Т.

при секретарі Михайлишин С.В.

за участю представників:

від позивача:- Шеремета М.М.

від відповідача: - Бухеник І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вих. № НЮ-1608 від 22.07.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2803/19 від 25.07.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2019 (повний текст складено 01.07.2019),

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 повний текст складено 15.07.2019),

у справі №914/269/19, суддя Кітаєва С.Б.,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд", м.Львів

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 445740,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" задоволено повністю. З Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" стягнуто 445740,19 грн - основного боргу та 6686,10 грн - судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 заяву (вх.№26033/19 від 24.06.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" про розподіл судових витрат задоволено. З Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30970,00 грн.

25 липня 2019 року на вказане рішення та додаткове рішення суду поступила апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вих. № НЮ-1608 від 22.07.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2803/19 від 25.07.2019) в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2019 у справі №914/269/19 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 у справі №914/269/19 і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що вказані судом доводи щодо відповідності товару вимогам щодо якості є безпідставними та суперечать пп. 2.1, 2.2, 6.3.2 Договору, вимогам Технічного регламенту і паспорту якості, а також листу ДП ОС "МАСМА-СЕПРО" від 18.12.2018р. №0550/ОС, що свідчитьпро порушення позивачем своїх договірних зобов`язань у цій частині та позбавляє його правових підстав вимагати оплати відповідачем вартості такого товару.

Апелянт стверджує, що умовами Договору передбачено, що поставка товару підтверджується виключно актом приймання-передачі товару, підписання сторонами якого є підставою для здійснення розрахунків.

Акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 26.09.2018р. не містить даних щодо договору, за яким здійснюється господарська операція, та на підставі якої заявки, не вказує суми матеріальних цінностей і не містить інформації щодо дійсної дати його складання, що, за твердженням, відповідача позбавляє позивача правових підстав стверджувати про те, що такий акт є актом приймання-передачі товару згідно із умовами Договору.

Відбір сторонами 26.09.2018р. зразків проб палива для проведення аналізу його якісних характеристик, а також зазначена у акті приймання-передачі матеріальних цінностей мета його складання - до вияснення обставин, свідчить про відсутність у діях сторін ознак поставки товару, та підтверджує зміст здійснення іншої господарської операції.

Таким чином, за твердженням апелянта, поставка товару на передбачених договором умовах фактично не відбулась, правових підстав для здійснення відповідачем оплати вартості такого товару немає, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 445740,19 гривень заборгованості є також безпідставними і суперечать пп. 5.4, 4.1 Договору.

Окрім того, апелянт зазначає, що факт не реєстрації позивачем податкової накладної у встановленому порядку та терміни свідчать про те, що позивач такою поведінкою підтвердив відсутність податкового зобов`язання з постачання товару та відповідно такої господарської операції, що є додатковою обставиною на підтвердження відсутності правових підстав для оплати вартості такого товару згідно із п.4.1 Договору.

У відзиві на дану апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому позивач зазначив,що на виконання умов договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018 р., на підставі заявки відповідача №НХЛьв-1/7218 від 24.09.2018р., здійснив поставку відповідачу у визначене Договором місце поставки 24,54 тони палива котельного (коксохімічного) вартістю 445740,19 гривень, в тому числі ПДВ. Факт поставки підтверджується товарно-транспортною накладною №РО4918 від 23.09.2018р. та актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 26.09.2018р. Зазначення в акті передачі-приймання матеріальних цінностей від 26.09.2018р., про те, що товар приймається до вияснення обставин, не спростовує факту прийняття товару відповідачем. Підписувати надану позивачем видаткову накладну на товар №71 від 24.09.2018р. відповідач відмовився.

Відповідно до пп. 2.1, 2.2 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р., постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам та умовам: Технічний регламент щодо вимог автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №927 від 01.08.2013 та ТУУ24.1-00190443-121-2001. Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: декларації про відповідність, паспорт якості.

Незважаючи на те, що постачальником покупцю разом із товаром було надано декларацію виробника про відповідність товару вищевказаним вимогам п.2.1 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. та паспорт якості від 23.09.2018р. на відповідну партію товару, у відповідача виникли необґрунтовані та невмотивовані застереження щодо якості поставленого товару.

З метою усунення будь-яких сумнів у сторін Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. щодо якості поставленого товару, сторонами спільно було замовлено випробування поставленої партії товару.

Здійсненими сертифікованою випробувальною лабораторією продукції нафтохімічної промисловості Державного підприємства "Органу з сертифікації нафтопродуктів та систем управління якістю "МАСМА-СЕПРО" дослідженнями (випробуваннями) зразка поставленої партії товару встановлено відповідність товару вимогам щодо якості визначеним пп. 2.1 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. Вищевказані обставини підтверджуються протоколами випробувань №231/П-18 від 16.11.2018р. та №234/П-18 від 19.11.2018р.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

В свою чергу, представник позивача, в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом першої інстанції 16.07.2018р., між позивачем та відповідачем був укладений Договір №Л/ДПРК-18691/НЮ на поставку позивачем відповідачу палива котельного (коксохімічного). Укладенню вищевказаного договору передувало проведення через електронну систему закупівель процедури закупівлі та визнання відповідачем позивача переможцем такої закупівлі.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем за електронною адресою: https://www.dzo.com.ua/tenders/2405737 була розміщена "Тендерна документація для учасників процедури закупівлі, щодо підготовки тендерних пропозицій для участі в процедурі відкритих торгів та закупівлю наступного: (паливо пічне побутове) код ДК 021:2015-09130000-9 (Нафта і дистиляти)" (копія додається до цієї відповіді на відзив). У Додатку №5 "Технічна специфікація (ТС)" до Тендерної документації зазначено що позивач має намір закупити котельне паливо (пічне побутове рідке) з масовою часткою сірки не більше 1,0%, яке за технічними характеристиками повинно відповідати вимогам Додатку №5 Технічного регламенту, щодо вимог автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013р. №927 або еквівалент. Усі показники еквіваленту мають бути не гіршими, ніж у товару зазначеному у цьому переліку.

Судами встановлено, що позивач пропонував відповідачу для закупівлі еквівалент палива котельного (пічного побутового рідкого) з вмістом сірки не більше 1% - паливо котельне (пічне коксохімічне) з вмістом сірки не більше 1%. Вказані обставини підтверджуються "Тендерною пропозицією" ТзОВ "Компанія Іва Трейд", складеною за формою визначеною Додатком №3 до Тендерної документації, довідкою про еквівалент ТзОВ "Компанія Іва Трейд", довідкою "Дані про товар", складеною за формою, визначеною Додатком №8 до Тендерної документації.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач у складі тендерної пропозиції надавав відповідачу декларацію про відповідність, складену виробником палива котельного коксохімічного ТзОВ "Альтер Групп", в якій зазначено, що виробник підтверджує, що паливо котельне коксохімічне виготовляється за ТУ У 24.1-00190443-121-2001 "Паливо котельне коксохімічне" та відповідає вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013р. №927 (надалі - Технічний регламент) та ТУ У 24.1-00190443-121-2001, Декларацію постачальника про відповідність від 18.05.2018р., Декларацію постачальника про відповідність (згідно з ІSO/IES17050-1) від 18.05.2018р., згідно з яким ТзОВ "Компанія Іва Трейд" підтвердило відповідність палива котельного коксохімічного вищевказаному Технічному регламенту та ТУ, а також паспорт якості виробника від 20.04.2018р.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що предметом поставки Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. є паливо котельне коксохімічне за своїми вимогами до характеристик повинно відповідати вимогам до характеристик, передбачених Технічним регламентом та ТУ У 24.1-00190443-121-2001.

Відповідно до п.1.1, Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток№1 до даного договору), а Покупець прийняти і оплатити такий товар.

Згідно пп. 1.2, 1.3, 1.4 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. та Специфікації №1 (Додаток №1 до договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р.), визначено, що найменуванням (номенклатура, асортимент) товару є: паливо пічне побутове код ДК021:2015-09130000-9 (нафта і дистиляти). Код УКТ ЗЕД2707999900. Паливо котельне коксохімічне. Кількість 140 тонн. Виробник товару, країна походження: ТОВ "АЛЬТЕР ГРУПП", Україна.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач придбав паливо котельне коксохімічне у кількості 24,54т у виробника - ТОВ "Альтер Групп", здійснив оплату вартості товару та транспортних послуг. Вказані обставини підтверджені укладеним 06.09.2018р. між ТзОВ "Альтер Групп" (Постачальник) та ТзОВ "Компанія Іва Трейд" (Покупець) договором поставки продукції №2018/06-09, видатковою накладною №525 від 26.09.2018р., актом надання послуг №524 від 26.09.2018р., платіжними дорученнями №161 від 18.09.2018р. та №177 від 27.09.2018р.

Відповідно до п.п. 5.1-5.4 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р., постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами "ІНКОТЕРМС-2010", за реквізитами, зазначеними в заявці покупця (виробничий структурний підрозділ "Локомотивне депо Львів-Захід" (ТЧ-1) регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"). Поставка проводиться на протязі не більше 15 днів з дати відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ "Служба матеріально-технічного забезпечення" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (електронна адреса покупця: nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника (електронна адреса: iva-trade@ukr.net). Місце поставки товару - 79025, м. Львів, вул. Таллінська,1 (ТЧ-1) Локомотивне депо Львів-Захід. Датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами акту приймання-передачі товару.

Позивач, на підставі заявки відповідача №НХЛьв-1/7218 від 24.09.2018р., здійснив поставку відповідачу у визначене п.5.3. Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018 р. місце поставки 24,54 тони палива котельного (коксохімічного) вартістю 445740,19 гривень, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 7.3 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р., у випадку постачання постачальником товару без письмової заявки покупця, товар приймається на відповідальне зберігання. У цьому випадку постачальник зобов`язаний укласти договір зберігання з покупцем та сплатити покупцеві вартість зберігання товару по пред`явленому рахунку.

Сторонами не надано ні доказів пропозиції укладення, ні відповідно доказів укладення між ними договору зберігання 24,54 тони палива котельного (коксохімічного). Тому суд прийшов до висновку, що господарська операція з поставки позивачем палива котельного (коксохімічного) відбулась на підставі заявки відповідача №НХЛьв-1/7218 від 24.09.2018р.

Факт поставки підтверджуються товарно-транспортною накладною №РО4918 від 23.09.2018р. підписаною представником вантажовідправника (ТОВ "Альтер Групп"), водієм/експедитором та представником відповідача, а також актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 26.09.2018р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення в акті передачі-приймання матеріальних цінностей від 26.09.2018р. того, що товар приймається до вияснення обставин, не спростовує факту прийняття товару відповідачем (переходу права власності на товар від позивача до відповідача).

Відповідач не підписав надану позивачем видаткову накладну на товар №71 від 24.09.2018р. Оформлення та надання позивачем відповідачу вищевказаного документа підтверджується складеним під час приймання-передачі товару співробітником управління СБУ у Львівській області Гедз Т.Б актом огляду від 26.09.2018р. При цьому, відповідачем не надано суду доказів наявності у нього станом на момент прийняття товару обґрунтованих підстав не підписання відповідної видаткової накладної на товар.

Так, пунктом 6.1.2 Договору зобов`язано покупця (відповідача) прийняти поставлений товар згідно акта приймання-передачі товару. Пунктом 5.5 договору сторони обумовили приймання продукції за якістю та кількістю здійснювати відповідно до: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю1965р. № П-6 (далі за текстом - Інструкція П-6); Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю1966р. № П-7, з наступними змінами та доповненнями при наявності товаросупроводжувальних документів.

Як встановлено судом та підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №РО4918 від 23.09.2018р. та актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 26.09.2018р., позивач здійснив поставку товару у вересні 2018р., натомість, станом на час розгляду справи у суді, тобто протягом більш як 8 місяців відповідач так і не підписав видаткової накладної, посилаючись на поставку товару неналежної якості та відсутності супроводжуючих документів.

Відповідно до пункту 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції, визначеними у пунктах 19, 20 цієї інструкції осіб, тобто представника покупця, і за необхідності представника постачальника, складається акт про фактичну якість та комплектацію продукції. Акт має бути складено в день завершення приймання продукції.

Пунктом 6 Інструкції П-7 визначено граничні строки, протягом яких продукція має бути перевірена за якісними показниками, та складено відповідний акт.

Слід зауважити, що системний аналіз положень Інструкції П-7 дає підстави для висновку про те, що саме на покупця покладено обов`язок здійснити прийомку товару та скласти відповідний акт. Представник постачальника залучається до складання акту у виключних, передбачених умовами договору чи інструкцією випадках (пункти 16-19 Інструкції П-7).

За приписами статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Також, обов`язок покупця прийняти поставлений йому товар обумовлено як нормами статей 655, 712 Цивільного кодексу України, так і умовами укладеного між сторонами договору.

У пп. 2.1, 2.2 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р., передбачено, що постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам та умовам: Технічний регламент щодо вимог автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №927 від 01.08.2013 та ТУУ24.1-00190443-121-2001. Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: декларації про відповідність, паспорт якості.

Судом встановлено, що постачальником надано покупцю разом із товаром декларацію виробника про відповідність товару вищевказаним вимогам п.2.1 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. та паспорт якості від 23.09.2018р. на відповідну партію товару.

Крім цього, як підтверджено матеріалами справи, сторонами спільно було відібрано проби та позивачем замовлено випробування поставленої партії товару, яке здійснене сертифікованою випробувальною лабораторією продукції нафтохімічної промисловості Державного підприємства "Органу з сертифікації нафтопродуктів та систем управління якістю "МАСМА-СЕПРО". Проведеним дослідженням (випробування) зразка поставленої партії товару не встановлено факту невідповідності товару вимогам щодо якості визначеним пп. 2.1 Договору № Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р., що підтверджується поданими суду позивачем протоколами випробувань №231/П-18 від 16.11.2018р. та №234/П-18 від 19.11.2018р.

На переконання, суду наданий відповідачем в обґрунтування своїх заперечень проти позову лист ДП "ОС "МАСМА-СЕПРО" №0550/ОС від 18.12.2018р. не є відповідно ст. ст. 76-78 ГПК України належним, допустимим та достовірним доказом поставки позивачем товару неналежної якості, оскільки, із змісту цього документа не вбачається, що його підписантом здійснювалось дослідження зразків (проб) поставленого товару.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, враховуючи характер правовідносин сторін, обов`язок покупця прийняти поставлений йому товар належної якості виникає з моменту поставки та у строки, визначені умовами договору, а не підписання відповідачем - покупцем товару видаткової накладної на товар не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений йому товар.

Слід також зазначити, що відповідно до пп. 2.7-2.9 Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р., при виявленні невідповідності кількості або якості товару, виклик представника постачальника для складання двостороннього акту обов`язковий. Якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти товару або його якість не буде відповідати умовам договору, постачальник за свій рахунок усуває недоліки або замінює невідповідний товар на якісний в 20-ти денний термін з моменту складання відповідного акту. У разі виявлення істотних порушень вимог щодо якості товару, покупець має право розірвати договір та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідачем не надано суду доказів, що з моменту отримання у власність 26.09.2018р. товару - 24,54 тони палива котельного (коксохімічного) до закінчення строку дії Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р. - 31.12.2018р., відповідач звертався до позивача з пропозицією складання двостороннього акту про виявлені недоліки щодо якості чи з вимогою усунути недоліки чи замінити товар, чи із пропозицією розірвання Договору №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р.

Також позивач вірно зазначив, про те, що неможливість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних обумовлена неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оформлення документів з приймання товару, а саме не підписання видаткової накладної на товар. Водночас, суд відхиляє доводи апелянта про те, що розрахунок за товар не може бути проведений без "наявності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних" , п.4.1 Договору, оскільки зобов`язання щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності можливості відшкодувати податковий кредит, не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки №Л/ДПРК-18691/НЮ від 16.07.2018р, а є за своєю правовою природою податковими зобов`язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються ДФС. Наявність у п.4.1 Договору наведеної умови не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин, які виникли між сторонами на підставі господарського договору.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 заяву (вх.№26033/19 від 24.06.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" про розподіл судових витрат задоволено. З Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30970,00 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд", та надання йому професійної правничої допомоги у цій справі здійснюється Адвокатським бюро "Галина Бідула та партнери" на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №02/01/19-100 від 14 січня 2019 року в особі адвоката Шеремета М.М., який діє на підставі ордеру (копія договору та оригінал ордеру наявні в матеріалах справи).

На виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, АБ "Галина Бідула та партнери" здійснено: вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства і практики його застосування, необхідних для підготовки позовної заяви; підготовку позовної заяви; оформлення матеріалів справи для подання в господарський суд; консультування, юридичний супровід справи №914/269/19 та вивчення додатково поданих відповідачем документів; підготовку відповіді на відзив; підготовку та подання заяв про відновлення строку на подання доказів та витребування доказів, заяв про відновлення строку на подання доказів та долучення додаткових доказів, клопотання про продовження строку підготовчого провадження; представництво інтересів позивача у господарському суді Львівської області у судових засіданнях: 20.03.2019 року, 03.04.2019 року, 18.04.2019 року, 14.05.2019 року, 20.05.2019 року, 12.06.2019 року, 19.06.2019 року.

Загальна вартість наданих ТзОВ "Компанія Іва Трейд" послуг у вигляді професійної правничої допомоги становить 30970,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №02/01/19-ЮО_1 від 22 квітня 2019 року, №02/01/19-ЮО_2 від 18 червня 2019 року та №02/01/19-ЮО_3 від 19 червня 2019 року та платіжними дорученнями про оплату ТзОВ "Компанія Іва Трейд" №72 від 23 січня 2019 року, №165 від 10 квітня 2019 року та №244 від 21 червня 2019 року.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно вимог ч. 5, 8, ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити , у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оцінивши в сукупності докази, які подані на підтвердження надання професійної правничої допомоги та витрат на правничу допомогу суд приходить до висновку, що позивачем, згідно з вимогами ст.74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому адвокатом Адвокатського бюро "Галина Бідула та партнери" Шеремета М.М. вказаних послуг в суді першої інстанції в заявленій до стягнення сумі.

Апелянт, в апеляційній скарзі зазначив, що:

- позивачем до заяви не надано рахунків №02/01/19-ЮО_1 від 14.01.2019 року та №02/01/19-ЮО_2 від 04.04.2019 року, на які є посилання у платіжних дорученнях, відтак підстав відносити такі платіжні доручення до належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі немає;

- представником позивача безпідставно завищено тривалість робіт (послуг);

- представником позивача безпідставно застосовано коефіцієнт складності до окремих видів послуг в межах однієї судової справи.

Стосовно посилання відповідача на відсутність рахунків, які зазначені у платіжних дорученнях №02/01/19-ЮО_1 від 14.01.2019 року та №02/01/19-ЮО_2 від 04.04.2019 року, згідно яких ТзОВ "Компанія Іва Трейд" перерахувало Адвокатському бюро "Галина Бідула та партнери" кошти за професійну правничу допомогу, необхідно врахувати наступне.

Перш за все слід зазначити, що рахунок на оплату не має ознак первинного документа, не фіксує господарської операції, а має лише інформаційний характер, оскільки передбачає виставлення замовнику відповідної суми до оплати за надані послуги чи попередньої оплати за послуги, які будуть надані.

Окрім того, з рахунків зазначених у платіжних квитанціях, вбачається, що позивачем при оплаті замість рахунку просто вказувався номер договору.

Оплата позивачем за надання професійної правничої допомоги здійснювалась на підставі та в порядку передбаченому розділом 2 договору про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2019 року №02/01/19-ЮО, який не передбачає обов`язкового оформлення виконавцем та виставлення замовнику рахунків.

Правова позиція про те, що за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги і що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, висловлена , зокрема у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/49/17.

Факт отримання Замовником (ТзОВ "Компанія Іва Трейд") та оплати загальної вартості наданих ТзОВ "Компанія Іва Трейд" послуг у вигляді професійної правничої допомоги на суму 30970,00 грн. підтверджується долученими до заяви про розподіл судових витрат від 24.06.2019 року актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №02/01/19-ЮО_1 від 22 квітня 2019 року, №02/01/19-ЮО_2 від 18 червня 2019 року та №02/01/19-ЮО_3 від 19 червня 2019 року та платіжними дорученнями про оплату ТзОВ "Компанія Іва Трейд" №72 від 23 січня 2019 року, №165 від 10 квітня 2019 року та №244 від 21 червня 2019 року, які повністю відповідають вимогам до первинних документів встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (із наступними змінами та доповненнями).

Як вбачається із змісту вищевказаних актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у них зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що відповідає умовам договору №02/01/19-ЮО від 14 січня 2019 про надання професійної правничої допомоги та вимогам, встановленим ст. 126 ГПК України.

Надходження відповідних сум на поточний рахунок Виконавця підтверджується виписками із банківського рахунку АБ "Галина Бідула та партнери".

Крім цього, оскільки між ТзОВ "Компанія Іва Трейд" та АБ "Галина Бідула та партнери" укладено лише один договір про надання професійної правничої допомоги, а саме договір від 14.01.2019 року №02/01/19-100, підстави вважати, що здійснені позивачем платежі могли б бути здійснені в рахунок оплати вартості надання професійної правничої допомоги за іншим договором, відсутні.

Щодо твердження відповідача про безпідставне завищення представником позивача - адвокатом тривалості робіт (послуг) слід зазначити наступне.

По-перше, таке твердження жодним чином не підтверджене, є лише припущенням представника відповідача;

По-друге, надана у клопотанні від 01.07.2019 року оцінка представником відповідача - адвокатом діям представника позивача - адвоката суперечить Правилам адвокатської етики та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

По-третє, загальна вартість надання професійної правничої допомоги - 30970,00 грн. є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, з урахуванням ціни позову - 445740,19 грн., є співмірною із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатських послуг: вивчення матеріалів та документів, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, цілої низки обгрунтованих клопотань, які задоволені судом, представництво інтересів позивача у 7-ми судових засіданнях та надання інших видів професійної правничої допомоги, пов`язаної із справою, детальний опис яких наведено у актах прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом з моменту укладення Договору №02/01/19-100 14.01.2019 року по дату ухвалення судом рішення у справі 19.06.2019 року, який також детально по кожному виду послуг відображено у актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому суд погоджується з доводами позивача ( з огляду на повідомлення останнім про те, що в акті №02/01/19-ЮО_3 від 19.06.2019 року допущено описку у графі тривалість надання послуги - зокрема, зазначено що представництво інтересів Замовника у господарському суді Львівської області у справі №914/269/19 за позовом ТзОВ "Компанія Іва Трейд" до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення заборгованості в розмірі 445740,19 грн. 19.06.2019 року здійснювалось 6 год. замість 2 год), що вказана описка жодним чином не вплинула на визначення вартості такої послуги, яка визначена у порядку передбаченому п.1.1 Договору з розрахунку тривалості судового засідання - 2 год. та відповідно складає 1870,00 грн. без ПДВ.

Окрім того, про що зазначено вище, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обгрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що обгрунтування того, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії не вимагається.

Щодо тверджень апелянта про безпідставне застосування представником позивача коефіцієнта складності до окремих видів послуг в межах однієї судової справи, слід зазначити наступне.

Застосування коефіцієнтів складності до окремих видів робіт (послуг) незалежно від складності справи передбачено тарифами адвокатського бюро "Галина Бідула та парнери" та, відповідно, укладеним адвокатським бюро договором про надання професійної правничої допомоги (п.п.1.1 договору №02/01/19-ЮО укладеного 14.01.2019 року із ТзОВ "Компанія Іва Трейд"). Крім цього, визначення у такий спосіб вартості професійної правничої допомоги жодним чином не суперечить ст. ст. 27, 30 Закону України "Про адвокату та адвокатську діяльність".

У разі недотримання вимог частини 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( частина 5 статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен грунтуватись на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною,- яка вказує на неспівмірність витрат,- доказів та обгрунтування невідповідності заявлених вимог цим критеріям. Таких доказів або обгрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Крім того, за змістом наведених вище законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Відповідно, понесені ТзОВ " Компанія Іва Трейд" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30970,00 грн. є підтвердженими.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило, що виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 у справі №922/1350/18.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладені обставини, заперечення апелянта визнаються судом необґрунтованими, а відтак не, приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вих. № НЮ-1608 від 22.07.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2803/19 від 25.07.2019) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2019 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.11.2019

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Кордюк Г. Т.