Постанова

від 10.02.2020 по справі 914/269/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/269/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 . 11.2019 (колегія суддів у складі: Плотніцький Б.Д. головуючий, Кравчук Н.М., Кордюк Г .Т.) на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2019 (суддя Кітаєва С.Б.) та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 (суддя Кітаєва С.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі-відповідач), згідно якого просило стягнути з відповідача 445 740,19 грн. заборгованості.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки у частині здійснення оплати поставленого товару .

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19 .0 6.2019, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 04.07.2019, залишеними без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019, позов задоволено повністю, а також стягнуто з відповідача 30 970,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач встановлений договором обов`язок з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого наявна у відповідача заборгованість підлягає стягненню, а також витрати на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: сторонами не складався акт про приймання продукції за якістю, а акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 26.09.2018, який відповідачем не підписаний та товаро-транспортна накладна від 23.09.2018 не доводять приймання відповідачем товару на суму, яка заявлена до стягнення; у відповідача були відсутні підстави для прийняття палива, оскільки воно не відповідало якісним характеристикам, які визначені умовами договору і технічним регламентом, що підтверджується листом ДП "ОС "МАСМА-СЕПРО" від 18.12.2018 № 0550/ОС; відсутність у платіжних дорученнях позивача прив`язки до актів приймання-передачі виконаних робіт, виключають підстави для стягнення витрат за надання правничої допомоги.

4. Мотивувальна частина

4.1. Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що 16 . 07.2018 між сторонами зі справи був укладений договір поставки № Л/ДПРК-18691/НЮ, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання у певний строк та обумовлене місце, за заявкою відповідача, поставити йому товар, найменування якого зазначено у відповідній специфікації, а відповідач зобов`язався прийняти його і оплатити.

4.2. Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що позивач повинен поставити відповідачу товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам: Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 та ТУ У 24.1-00190443-121-2001. Підтвердженням якості товару з боку позивача є наступні документи: декларація про відповідність, паспорт якості.

4.3. Пунктами 2.7-2.9 договору визначено, що при виявленні невідповідності якості товару, виклик представника позивача для складання двостороннього акту обов`язковий. Якщо його якість не буде відповідати умовам договору, позивач за свій рахунок усуває недоліки або замінює невідповідний товар на якісний в 20-ти денний термін з моменту складання відповідного акту. У разі виявлення істотних порушень вимог щодо якості товару, відповідач має право розірвати договір та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

4 . 4. На виконання умов договору, позивач, згідно заявки відповідача, у вересні 2018 року здійснив йому поставку товару у визначене договором місце, у кількості 24,54 тони палива котельного (коксохімічного), вартістю 445 740,19 грн., у тому числі ПДВ.

4.5. На виконання договору позивачем надано видаткову накладну, товаро-транспортну накладну, акт приймання-передачі матеріальних цінностей, а також декларацію виробника про відповідність та паспорт якості, але в порушення умов договору відповідач не підписав видаткову накладну, оплату не здійснив, посилаючись на поставку позивачем товару неналежної якості та відсутності супроводжуючих документів.

4.6. При цьому суди встановили, що сторонами зі справи було спільно відібрані проби зразків поставленого товару та позивачем замовлено їх випробування, яке було здійснено сертифікованим підприємством, за результатами проведеного дослідження (випробування) не встановлено їх невідповідності вимогам, які визначені пунктом 2.1 договору, що підтверджується відповідними протоколами випробувань.

4.7. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

4 . 9 . Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.10. Згідно статті 610 наведеного Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.11. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.12 . За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України), правовим наслідком вчинення сторонами договору купівлі-продажу є перехід права власності на майно до покупця, іншим правовим наслідком вчинення договору купівлі-продажу - є отримання продавцем визначеної цим договором винагороди.

4.13. Частиною першою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

4.14. Приписами статті 689 вказаного Кодексу унормовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1). Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.2).

4.15. Згідно статті 692 наведеного Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2).

4.16. Встановивши, що відповідач прийнявши партію поставленого позивачем товару, який обумовлений договором, не виконав взятих на себе обов`язків щодо його оплати, з урахуванням того, що якість товару була підтверджена відповідними дослідженнями, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

4.17. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з наведеними висновками судів, оскільки із встановлених ними обставин вбачається, що відповідач не звертався до позивача з пропозицією скласти акт про виявлені недоліки щодо якості товару чи його заміни, або розірвати договір, як це визначено умовами пунктів 2.7-2.9 договору, що спростовує твердження відповідача у касаційній скарзі про поставку позивачем неякісного товару.

4.18. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, є законними та обґрунтованими.

4.19. Заявник касаційної скарги цих висновків не спростував.

4.20. Доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі? зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

4.21. Колегія суддів перевірила доводи, викладені у касаційній скарзі, на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

4.22. У касаційній скарзі відповідач також не погоджується зі стягненням з нього на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених останнім під час розгляду справи у суді першої інстанції.

4.23. У розгляді питання щодо компенсації витрат позивача на надання правової допомоги місцевим господарським судом встановлено, що факт її надання підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2019 № 02/01/19-ЮО, укладеним позивачем та Адвокатським бюро "Галина Бідула та партнери", за яким надавалася допомога відповідним адвокатом, а також актами приймання-передачі наданої правової допомоги зі справи № 914/269/19. Фактична оплата наданих послуг підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Наведене у своїй сукупності з урахуванням результатів розгляду справи є підставою для відшкодування таких витрат відповідачем на користь позивача відповідно до вимог статей 126, 129 ГПК України.

4.24. З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 30970,00грн. є правомірними та обґрунтованими.

4 . 25. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень.

4 . 26. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

4 . 27. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4 . 28 . За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 . 11.2019 у справі Господарського суду Львівської області № 914/269/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов