Рішення

від 04.11.2019 по справі 904/2581/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2019м. ДніпроСправа № 904/2581/19 За позовом Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

до Криворізької міської ради

про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки №140 від 29.12.07р.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Лісовий Д. О. дог. № 1 від 14.01.19р., Штефан В. О . свідоцтво серії В00 № 340838 від 02.09.04р.

Відповідача - Скляр Н.М. дов. №17/26/4308 від 28.12.18р., Чабарай К.В. дов. № 17/26/4298 від 28.12.18р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив розтлумачити умови договору оренди земельної ділянки №140 від 29.12.07р., зареєстрованому в Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.08р. за № 040810800140.

Позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просить розтлумачити пункти 6,11,19 договору оренди земельної ділянки №140 від 29.12.2007р., який зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.08р. за № 040810800140. Врахувати ст. 5 ГПК України, викладене клопотання та в разі необхідності вийти за межі позовних вимог та визначити у своєму рішенні інший спосіб захисту прав, який не буде суперечити закону та відповідатиме інтересам Позивача.

Від Позивача надійшло клопотання щодо описки у п.3 позовних вимог уточненої позовної заяви, у якому позивач просить: пункт 3 прохальної частини уточненого позову розглядати у наступній редакції: розтлумачити пункти 6,12,21договору оренди земельної ділянки №140 від 29.12.2007р., який зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.08р. за № 040810800140. інші вимоги прохальної частини залишаються без змін.

У позові йдеться, що у сторін Договору відсутнє однакове розуміння його змісту, існує невизначеність і незрозумілість певних частин та пунктів договору, які суперечать один одному, не узгоджуються із положеннями законодавства, що свідчить про наявність спору між сторонами, у зв`язку з чим Позивач, з урахуванням уточненої позовної зави, просить розтлумачити п.6, 12, 21 Договору.

Зокрема, у пункті 12 Договору встановлено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії цього Договору у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішення міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у т.ч. внаслідок індексації;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим Договором.

Згідно Академічного тлумачного словника української мови слово "переглядати" (переглянути) може використовуватися у різних інтерпретаціях та із різним смисловим змістом, смисловим навантаженням та зокрема може означати: розглядати, обговорювати що-небудь з метою вирішити, оцінити по-новому або змінити його; розглядати, оглядати щось або все, багато чого-небудь ще раз, повторно; робити огляд чого-небудь з метою усунення помилок, недоречностей, несправностей і т.ін.

В свою чергу, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов Договору чи продовження його дії.

Лише така форма (розрахунок розміру орендної плати за землю) передбачає спільне погодження розміру орендної плати за землю, яка переглядається, що також вбачається із попереднього розрахунку розміру орендної плати за землю. Тобто, автоматична зміна розміру орендної плати не можлива без попереднього письмового погодження.

З п.12 Договору, вбачається лише перегляд розмірів річної орендної плати без внесення змін до цього Договору, але такий перегляд повинен відбуватися з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724 "Деякі питання оренди земель" та додатків №1, №2 до цієї постанови, щодо розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена/проведена.

Лише така форма (розрахунок розміру орендної плати за землю) передбачає спільне погодження розміру орендної плати за землю, яка переглядається, що також вбачається із попереднього розрахунку розміру орендної плати за землю. Тобто, автоматична зміна розміру орендної плати не можлива без попереднього письмового погодження сторін.

В свою чергу, п.36 Договору встановлено, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі, за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку.

Разом із цим, слід враховувати, що діючим законодавством України передбачено два можливих шляхи зміни умов Договору оренди в частині змінення чи погодження розміру орендної плати, а саме:

А) при підписанні Договору, на підставі затверджених постановою Кабінету Міністрів України положень щодо визначення розміру оренди (постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі").

Б) використовуючи надане законом право участі у громадських слуханнях щодо обговорення проекту рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки міста шляхом надання відповідних розрахунків, економічної обґрунтованості орендної плати за своїм видом підприємницької діяльності, надаючи свої пропозиції та зауваження, що прямо передбачено Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Перший шлях змін умов договору можливий з дотриманням ст. 14, 30 Закону України "Про оренду землі", постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", ст. 179 ГК України, ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України, ст. 203 ЦК України. Тобто, умови Договору оренди землі, зокрема, викладені у п.12 Договору, в частині встановлення порядку перегляду розміру орендної плати за землю без внесення змін до Договорів, не можуть застосовуватися як такі, що суперечать імперативним приписам ст. 179 ГК України, ст. 14, 30 Закону України "Про оренду землі", п. 36 типового договору оренди землі, відповідно до яких, зміна мов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується у судовому порядку. При цьому, сторони не мають право змінювати порядок внесення змін до договору оренди землі передбачений, як типовим договором оренди землі, так і ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

Щодо другого шляху, то Позивач вважає, що такого права, як землекористувача міста, його позбавили, що встановлено у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.11р. у справі №2а-423/10/0408.

Позивач вважає, що за таких обставин, слід розтлумачити п.12 Договору щодо розміру орендної плати, її зміни, порядку перегляду такого розміру орендної плати та в якому саме розмірі зобов`язався сплачувати орендну плату Позивач. Також, доцільно розтлумачити саме слово "переглядається" з урахуванням положень законодавства щодо зміни розміру орендної плати за землю.

У позовній заяві Позивач, звертає увагу й на те, що рішення Відповідача №3884 від 14.05.2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" є не чинним, про що зазначено у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.11р. у справі №2а-423/10/0408.

Також необхідне тлумачення п. 21 Договору щодо можливості зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку після закінчення строку дії Договору, з урахуванням того, що 23.04.10р. Сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою його поновлено на три роки.

Позивач вважає, що після закінчення строку дії Договору жодних змін, (навіть) автоматичних щодо збільшення розміру орендної плати у зв`язку із затвердженням нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, чи зміни ставок, тощо, до припиненого Договору не може бути внесено. У Договір, який закінчив свою дію неможливо внести зміни щодо розміру орендної плати.

Тобто, за умови використання земельної ділянки після закінчення строку дії Договору можливе нарахування заборгованості з орендної плати лише у розмірі, який був визначений та погоджений сторонами на час укладання цього Договору.

За таких обставин, Позивач вважає, що сторони Договору по різному розуміють обсяг обов`язків Позивача щодо розміру орендної плати після закінчення строку дії Договору, відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині, тому п. 21 Договору також підлягає тлумаченню.

Відповідно до п.6 Договору річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності Орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів.

При цьому, у прикінцевих положеннях Договору, сторони узгодили, що невід`ємною частиною Договору є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Тобто невід`ємною частиною Договору, з урахуванням пролонгації договору оренди є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №276 від 13.04.10р.

Однак, як вбачається із позову міської ради до ФОП ОСОБА_5 про стягнення боргу за 2016 рік (справа №904/5897/18) нарахування орендної плати здійснюється міською радою на підставі витягу 2016 року, який не є частиною даного Договору.

Зазначене, в свою чергу, також свідчить, що у сторін існують розбіжності у розумінні на підставі якого саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю.

Відповідач позов заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов та відзиві на уточнену позовну заяву, мотивуючи тим, що підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між його сторонами щодо змісту правочину, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Проте, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди. Тобто, на вимогу однієї або двох сторін договору, суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. Метою тлумачення правочину, який складає права та обов`язки сторін, є з`ясування змісту його окремих частин, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, а тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, а не після його тривалого виконання сторонами. Так, на підставі рішення Криворізької міської ради від 28.11.2007 №2007 сторонами 29.12.2007 укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно Договору, Відповідачеві надано в оренду строком на 2 роки земельну ділянку площею 0,3962 га. Додатковою угодою від 23.04.10р. строк дії договору продовжено. Таким чином, з грудня 2007 року сторонами розпочато виконання узгоджених зобов`язань за Договором, зміст яких був відомий та зрозумілий Позивачу на час укладення й підписання правочину. Зокрема, на виконання договірних зобов`язань, Орендодавець передав у користування Орендарю земельну ділянку, а Орендар сплачував Орендодавцю орендну плату. Однак, майже через 12 років від початку виконання договору та, після закінчення його дії 05.03.2013, Позивач звернувся до суду за роз`ясненням порядку виконання договору, який тривалий час виконувався сторонами й зобов`язання за яким, а саме - щодо сплати орендної плати до повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі Орендодавцю, підлягають виконанню і на сьогоднішній день. В той час, як тлумачення умов Договору після початку його виконання суперечить ст.213 ЦК України. Разом з тим, після закінчення дії договору й до повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі безумовному виконанню Позивачем підлягають зобов`язання, визначені пунктом 21 Договору, щодо сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Необхідність виконання Позивачем вказаного обов`язку за договором оренди земельної ділянки підтверджується й нормами чинного законодавства. Зокрема, за приписами ч.7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Статтею 286 ГК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі. А якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України). Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, однією з підстав для припинення зобов`язання є його виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України). Цивільний кодекс України містить вичерпний перелік підстав для припинення зобов`язань, з огляду на ст. 599-609 цього кодексу, серед яких така підстава, як закінчення дії договору, відсутня. Отже, визначальним для встановлення обов`язку особи сплачувати орендну плату за земельну ділянку є факт перебування такої земельної ділянки у користуванні вказаної особи. В силу п.33 договору, Позивач зобов`язався по закінченні терміну оренди, припиненні чи розірванні договору оренди звільнити земельну ділянку, привести її в належний стан та повернути її Криворізькій міській раді з оформленням акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 05.03.2013. Рішенням Криворізької міської ради від 24.04.13р. №1926 Позивачеві відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.18р. №040810800140 з додатковою угодою від 14.05.10р. №041010800396, зобов`язано припинити комерційне використання земельної ділянки та повернути її міській раді за актом приймання-передачі (повернення). Проте, Позивач, в порушення вимог чинного законодавства та взятих на себе договірних зобов`язань, не повернув земельну ділянку комунальної власності територіальній громаді міста Кривого рогу та продовжує її неправомірне використання. Згідно зі ст. 759, 762 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди) і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Так, у відповідності до означених правових норм, пунктами 10,12 договору чітко визначено, що розмір та сума орендної плати переглядається, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться, без внесення змін до договору, що свідчить про відсутність у тексті правочину формулювань, які б ускладнювали виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань, зміст яких був відомий та зрозумілий йому на час укладення й підписання договору та додаткової угоди. У Позивача на час укладення правочинів не виникло необхідності у тлумаченні поняття "переглядається", котре містить пункт 12 договору, що свідчить про безсумнівне однозначне розуміння ним змісту такого слова у його єдиній інтерпретації. Разом з тим, за згодою сторін правочину, при неухильному дотриманні положень ст.188, 627, 628, 759, 762 ЦК України, ст. 179,180 ГК України, у п. 12 договору визначено порядок і спосіб перегляду розміру та суми орендної плати у конкретно визначених випадках - без внесення змін у договір оренди земельної ділянки, що в свою чергу й розкриває дійсний зміст слова "переглядається". Погоджуючись саме з такою редакцією п. 12 Договору, шляхом його власноручного підписання, орендар таким своїм волевиявленням виразив свій намір виконувати орендні зобов`язання саме в такий порядок і спосіб. Відтак, звернення з вимогою про тлумачення означеного пункту договору оренди земельної ділянки через майже 12 років після початку виконання його умов є черговим намаганням Позивача уникнути виконання взятих на себе зобов`язань за таким договором. Підтвердженням спроби Позивача ухилитися від виконання умов Договору та Додаткової угоди є постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.14р. у справі №904/3615/14. Необґрунтованими також є доводи Позивача щодо необхідності тлумачення п. 6 договору, з огляду на існування між сторонами розбіжностей у розумінні, на підставі якого саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю. Такі твердження Позивача, перш за все, спростовуються самим змістом п. 6 договору, в якому міститься лише загальна назва документу, на підставі якого обраховується річний розмір орендної плати, без вказівки конкретного й визначеного індивідуальними ознаками (дата та номер) витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.08.2007 №1573 та від 13.04.2010 №276, що є невід`ємними частинами договору та додаткової угоди, та на які посилається Позивач, відображають вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025, розташованої на вул. Електрозаводській біля будинку АДРЕСА_1, що була актуальною на дату укладення вказаних правочинів. Натомість, при розрахунку заборгованості Позивача з орендної плати за землю за 2016 рік, за стягнення якої Криворізька міська рада звернулася до суду, було враховано реальну вартість земельної ділянки станом на 2016 рік, визначеної у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.07.2016 №18-404-99.0-5655/2-16. А відтак, твердження Позивача щодо необхідності застосування при вирахуванні заборгованості з орендної плати за землю за 2016 рік витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.04.2010 №276, з огляду на пролонгацію договору оренди земельної ділянки, є такими, що не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного законодавства. По-перше, рішенням Криворізької міської ради від 24.04.2013 №1926 Позивачеві відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.08р. №040810800140 з додатковою угодою від 14.05.2010 №041010800396, що виключає можливість пролонгації вказаного договору оренди та спростовує посилання Позивача в цій частині. По-друге, використання при розрахунку заборгованості з орендної плати за землю за 2016 рік вартості земельної ділянки станом на 2010 рік є прямим порушенням закону, що полягатиме у використанні недостовірної та неактуальної інформації при обрахуванні розміру податкового зобов`язання Позивача. Крім того, як передбачено ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Разом з тим, позовну заяву про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007 (державна реєстрація від 05.03.2008 №040810800140) з додатковою угодою від 23.04.2010 (державна реєстрація від 14.05.2010 №041010800396) подано Позивачем після спливу позовної давності, оскільки тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, тобто до грудня 2007 року. Тим більше, Позивачеві на час укладення й підписання договору оренди земельної ділянки були відомі умови договору, і у разі наявності підстав для тлумачення правочину, вважаючи свої права порушеними, він мав право звернутися до суду з відповідним позовом до грудня 2007 року.

У відповіді на відзив та поясненнях, Позивач зазначив, що у п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 роках від 11.04.2005р. № 01-8/344", Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно до якої тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину. Звернення Відповідача у грудні 2018 р. до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості із орендної плати за 2016 рік (справа №904/5897/18) якраз і свідчить про те, що сторони договору по різному розуміють обсяг обов`язків Позивача, щодо розміру орендної плати після закінчення строку дії договору, відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині, а тому, пункти договору, які мають відношення до визначення розміру орендної плати підлягають тлумаченню судом. Зокрема, відповідно до п. 6 договору, річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі незалежно від результатів діяльності Орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, у прикінцевих положеннях договору оренди сторони узгодили, що є невід`ємною частиною договору є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Продовжуючи договір оренди шляхом укладання відповідної додаткової угоди сторони знову ж таки узгодили, що невід`ємною частиною додаткової угоди є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Станом на день укладання договору оренди від 29.12.2007 невід`ємною частиною договору був витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1573 від 27.08.2007 станом на сьогоднішній день, невід`ємною частиною договору, з урахуванням пролонгації договору оренди, є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №276 від 13.04.2010р. На підставі зазначених витягів сторонами в окремому документі (розрахунок розміру орендної плати) узгодили відповідний розмір орендної плати, який сплачувався Позивачем в тому числі і у 2016 році. Таким чином, слід дійти висновку, що розрахунок орендної плати має здійснюватися сторонами лише на підставі витягу, який є частиною даного договору оренди. Однак, як вбачається із позову міської ради про стягнення заборгованості за 2016 рік (справа №904/5897/18) нарахування орендної плати здійснюється міською радою на підставі витягу 2016 року, який не являється частиною даного договору оренди. Згідно останнього погодженого розрахунку розміру орендної плати сторони узгодили, що річний розмір орендної плати становить 21613,50 грн. та у відповідності до п. 12 договору вбачається лише перегляд розмірів річної орендної плати без внесення змін до цього договору, але такий перегляд повинен відбуватися з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724 "Деякі питання оренди земель" та додатків №1,№2 до цієї постанови. Тобто, автоматична заміна розміру орендної плати не можлива без попереднього письмового погодження сторін. Доводи Відповідача, викладені у відзиві, не спростовують тих висновків, що умови договору оренди землі відносно встановлення порядку перегляду розміру орендної плати за землю без внесення змін до договорів, не можуть застосовуватися як такі, що суперечать імперативним приписам ст. 179 ГК України, ст. 14, 30 Закону України "Про оренду землі", п. 36 типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004р., відповідно до яких зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому, сторони не мають право змінювати порядок внесення змін до договору оренди землі передбачений як типовим договором оренди землі, так й ст. 30 Закону України "Про оренду землі". Разом з цим, слід враховувати, що пункти 6,12 Договору безпосередньо впливають на пункт 21 договору, оскільки в ньому передбачено, що неповернення земельної ділянки не звільняє Орендаря (позивача) від сплати орендної плати, яка вноситься у розмірах визначених розділом "Орендна плата", який і включає в собі пункти 6,12 договору, які необхідно розтлумачити. Щодо закінчення строку дії договору оренди саме 05.03.13р. то наразі дане питання остаточно ще не вирішене, з огляду на те, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/8122/17 про продовження строку дії договору оренди, яка наразі переглядається в апеляційному порядку. Щодо посилання Відповідача на справу №904/3615/14 то, Позивач вважає таке посилання некоректним та безпідставним, з огляду на те, що справа стосується виконання умов договору у різний період часу його дії та взагалі у справі №904/3615/14 та даній справі різний предмет спору. Так само, некоректним та безпідставним є посилання Відповідача на справу №904/5896/18, оскільки питання підсудності у даній справі не вирішується. Отже, наявність спору, який розглядається у судовому порядку свідчить про те, що сторони по різному розуміють зміст договору та його виконання, адже у 2016 році Відповідач отримував орендну плату у розмірі 1300,00 грн., щомісячно та жодних заперечень, зауважень, тощо від нього не надходило, що свідчить про сталість відносин та на перший погляд розуміння того, в якому розмірі має сплачуватися орендна плата при неузгодженні її розміру. Однак, у листопаді 2018 року Відповідач вперше звернувся із письмовою претензією щодо сплати заборгованості із орендної плати та згодом із відповідним позовом до суду мотивуючи це тим, що орендна плата має сплачуватися в іншому розмірі але жодних пропозицій щодо узгодження саме розміру орендної плати на рівні 11 099,71 грн. від нього не надходило, що свідчить про різне розуміння виконання умов договору. Більш того, дані обставини свідчать, що перебіг (відлік) часу щодо різного розуміння умов договору та строків давності починається саме з 13.11.18р., тобто з дати письмової претензії в якій Відповідач виклав зміст свого розуміння умов договору оренди щодо розміру орендної плати. відносно доводів Відповідача в частині того, що Позивач виконував договір, а тому, необхідність у тлумаченні нібито відсутня, то Позивач зазначає, що даний договір оренди не є разовим (оренда на 1 місяць, тощо), а згідно п. 8 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Також, ми не просимо роз`яснити (розтлумачити) чи у належному розмірі у 2016 році Позивач сплачував орендну плату чи роз`яснити порядок виконання умов договору. Тобто, ми лише говоримо про те, що сторони повинні розуміти в якому розмірі має сплачуватися щомісячна орендна плата після його закінчення, враховуючи ту обставину, що положеннями договору не визначено чіткої фінансової суми щомісячної орендної плати. Стосовно доводів Відповідача в частині того, що договір повністю відповідає положенням законодавства, договір був зареєстрований, а тому, необхідність у тлумаченні нібито відсутня, Позивач пояснює, що звертаючись із даним позовом Позивач не просить визнати договір недійсним і не намагається оспорити окремі пункти договору, як вважає Відповідач, оскільки визнання договору не чинним (недійсним) чи його окремих положень здійснюється на підставі інших норм законодавства та регулюється §2 Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону - ст. 215-236 ЦК України. Звертаючись з даним позовом, Позивач просить роз`яснити умови договору, які стосуються визначення розміру орендної плати після його закінчення.

У запереченнях, Відповідач зазначив, що Позивачем не доведено порушення його права та існування між ним та Відповідачем спору, а всі викладені ним обставини й доводи зводяться до оспорювання окремих пунктів правочину, що не є достатніми підставами для застосування ст. 213 ЦК України. Що стосується посилань Позивача на необхідність тлумачення п.21 Договору, Відповідач наполягає на їх безпідставності, оскільки даний пункт не має двоякого розуміння, а містить конкретне зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою до моменту повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі. Більш того, чіткість і однозначність п. 21 договору підтверджена й позицією Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 06.08.19р. у справі №904/5896/18, якою встановлено, що земельна ділянка за актом приймання-передачі не повернута, а факт закінчення дії договору не свідчить про припинення у ФОП ОСОБА_6 . обов`язку сплати орендної плати. Наведені обставини, в сукупності, виключають необхідність тлумачення змісту договору та спростовують твердження Позивача щодо наявності між сторонами суперечностей у його розумінні, невизначеності й незрозумілості певних його пунктів. Крім того, в силу ст. 203 ЦК України, під час підписання договору, сторони, виявляють власне волевиявлення та вільну внутрішню волю щодо розуміння умов договору в тій редакції, в якій вони були викладені, про що свідчать підписи сторін у договорі. А відтак, очевидним є те, що зміст договору (п. 6, 12, 21) був відомий і зрозумілий Позивачеві на час його укладення, й саме погодження правочину та його підписанням Позивачем підтвердив ясність й однозначність намірів орендодавця і орендаря, чіткість змісту правочину, волевиявлення сторін, обсяг їх прав і обов`язків.

Суд, керується ч. 3 ст. 2 ГПК України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…

З урахуванням клопотань Позивача, розгляд справи проводився у розумні строки для даної справи.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.07р. сторонами укладено Договір №140 оренди земельної ділянки (далі Договір), за п.1. якого Орендодавець (Відповідач) на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 №2007 надає, а Орендар (Позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тюнінг-центру та автостоянки, яка знаходиться на вул. Електрозаводській біля будинку АДРЕСА_1 .

Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рахунок Управління держказначейства у Жовтневому районі м. Кривого Рогу №332 168 157 00022, код ЄДРПОУ 24237505, у банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012 (п. 6 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 23.04.10р.).

Зміна банківських реквізитів отримувача не зміною умов договору оренди тому може здійснюватись "Орендодавцем" в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до договору. Про зміну цих реквізитів "Орендодавець повідомляє "Орендаря" у місячний термін через місцеві засоби масової інформації (п.7 Договору).

У п. 10 Договору сторони погодили, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. "Орендар" самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований у засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

У п.12. Договору сторони погодили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього Договору у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м. земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим Договором .

Орендар (крім громадян) самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місцями (п.14 Договору).

Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (повернення) (п.19. Договору).

Неповернення земельної ділянки у зазначений термін не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього Договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки (п.21 Договору).

Відповідно до підпункту "а" п.30 Договору Орендодавець має право:

- в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку. Це право орендодавця підтверджується у відповідності до ч.4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", якщо орендна плата на земельну ділянку буде менша за розмір земельного податку.

Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку (п.36 Договору).

У Додатковій угоді про продовження терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800140 та внесення змін до нього від 23.04.10р., сторони домовилися внести зміни в п.5 розділу "Строк дії договору" на підставі рішення Криворізької міської ради 27.01.2010 №3714 продовживши термін дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800140 на 3 роки на тих самих умовах.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.14р. у справі №904/3615/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.15р. з урахуванням п. 6, 10 Договору, якими визначено випадки зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексації і обчислення суми орендної плати без внесення змін до Договору, та рішення Криворізької міської ради 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", стягнуто з Позивача 112 399,58 грн. боргу з орендної плати. У наведеній справі вирішувався спір щодо боргу Позивача з орендної плати за землю за період з 01.01.11р. по 14.05.13р. з відмінним розміром орендної плати від визначеного у Договорі, з внесеними до нього змінами.

У наведених постановах судів апеляційної і касаційної інстанцій не зазначено про наявність у змісті Договору будь-яких формулювань, які б були незрозумілими і ускладнювали б виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань, не зазначено і про такі заяви Позивача при вирішенні спору. Тобто станом на 2014р. Позивач розумів умови Договору й не мав потреби у його тлумаченні.

Крім того, у наведеній постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін Договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися зі зміною розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Невнесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов`язку їх виконання, оскільки відповідно до положень ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування. При цьому, при вирішенні спору у справі №904/3615/14 рішення судів усіх інстанцій, приймалися з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі №2а-423/10/0408.

Позивач наполягає, що у сторін Договору відсутнє однакове розуміння його змісту, існує невизначеність і незрозумілість певних частин та пунктів договору, які суперечать один одному, не узгоджуються із положеннями законодавства, що свідчить про наявність спору між сторонами, у зв`язку з чим Позивач, з урахуванням уточненої позовної зави, просить розтлумачити п.6, 12, 21 Договору.

Позивач зазначає, що відповідно до п.6 Договору річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності Орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів.

При цьому, у прикінцевих положеннях Договору, сторони узгодили, що невід`ємною частиною Договору є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Тобто невід`ємною частиною Договору, з урахуванням пролонгації договору оренди. Є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №276 від 13.04.10р.

Однак, як вбачається із позову Відповідача про стягнення боргу за 2016 рік (справа №904/5897/18) нарахування орендної плати здійснюється Відповідачем на підставі витягу 2016 року, який не є частиною даного Договору.

Зазначене в свою чергу, також свідчить, що у сторін існують розбіжності у розумінні на підставі якого саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" типова форма договору оренди землі затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 36 Типового договору оренди землі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України у разі, якщо зміст договору визначається на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншими органами державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору але мають право конкретизувати його умови.

Частинами 2,4 ст. 188 ГК України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ст. 213 ЦК України тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту договору або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст договору або його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що свої вимоги про конкретне тлумачення умов Договору Позивач виклав не у прохальній частині позовної заяви, а у основній (описовій і мотивувальній) частині позову.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд не приймає позицію Позивача, а погоджується з Відповідачем.

Так, оскільки п. 21 Договору передбачає існування певних відносин і певних зобов`язань сторін після припинення дії Договору, то суд вважає, що Позивач мав право звернення з позовом про тлумачення умов договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору, враховуючи тривале виконання сторонами Договору, суд вважає, що Позивач не довів, що при укладанні не усвідомлював змісту Договору і, що його укладено не на основі вільного волевиявлення сторін.

Проаналізувавши умови, викладені у ряді пунктів Договору, таких як: 6, 7, 10, 12, 14, 30, порівнявши їх зміст, можна дійти висновку, що сторони визнали відсутність необхідності внесення змін та доповнень до Договору за настання певних умов і погодили автоматичне застосування у відносинах тих обставин (подій), які виникають при зміні : банківських реквізитів отримувача орендної плати; нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексації; умов господарювання, передбачених договором; розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 м 2 земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря; а також - обов`язком Орендаря самостійного обчислення суми орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подання відповідному органу державної податкової служби податкової декларації на поточний рік…; правом Орендодавця в односторонньому порядку збільшувати розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку, це право Орендодавця підтверджується у відповідності до ч.4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", якщо орендна плата за земельну ділянку буде менша за розмір земельного податку.

З посилання Позивача на умови договору, чинне законодавство, визначення у тлумачному словнику поняття "переглядає" можна зробити висновки, що Позивач розуміє, що "перегляд" певних умов є як двосторонньою (багатосторонньою) дією певних осіб, так і односторонньою дією особи.

Щодо підстав тлумачення п. 21 Договору, то у ньому відсутні незрозумілі слова, неоднозначні поняття й терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні Договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до ст. 213 ЦК України. Цей пункт Договору, за настання певних умов, зобов`язує сторін керуватися умовами розділу Договору - "Орендна плата".

Стосовно п. 36 Договору, то його положення застосовуються до інших змін умов Договору, відмінних від тих, у яких визначено відсутність необхідності внесення змін та доповнень до Договору і, на думку суду, це не суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства, оскільки Договір підписано і тривалий час виконувався сторонами. Тобто, саме у такий спосіб сторони погодили порядок змін умов Договору.

Опосередкованим підтвердженням того, що Позивачеві були зрозумілі умови Договору і, відповідно, відсутня необхідність тлумачення його окремих положень, може служити й та обставина, що у процесуальних документах (постановах) судів апеляційної і касаційної інстанцій не зазначено, що Позивач заявляв про незрозумілість і необхідність тлумачення умов Договору під час вирішення спору у справі №904/3615/14.

Оцінюючи позовну заяву, надані Позивачем докази, його пояснення, доводи Відповідача, суд доходить висновку, що Позивач розумів і розуміє умови Договору, однак на даний час не згоден з ними і при подачі позову підміняє поняття "тлумачення договору" і " внесення зміни до умов договору".

Щодо незгоди Позивача з розміром стягуваної Відповідачем плати за користування земельною ділянкою за період після припинення дії Договору в інших судових справах, то це не є предметом спору у даній справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності при вирішенні спору.

Однак, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог через недоведеність Позивачем необхідності тлумачення умов Договору, заява Відповідача про застосування позовної давності судом не розглядається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р ІШ И В:

У позові Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича до Криворізької міської ради про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки №140 від 29.12.07р. - відмовити.

Витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14.11.2019

Суддя С.Г.Юзіков