Ухвала

від 28.10.2019 по справі 759/18540/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2-з/759/176/19

ун. № 759/18540/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Трайдент-Юг , Приватний нотаріус КМНО Черниш Марина Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації-

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду м.Києва 08.10.2019 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Трайдент-Юг Приватний нотаріус КМНО Черниш Марина Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.

08.10.2019 р. до суду подано заяву про забезпечення вказаного позову шляхом заборони усім державним реєстаторам та суб`єктам державної реєстрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам, як спеціальним суб`єктам, на які покладаються функції державних реєстраторів, усім осадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти ( здійснювати) будь-які реєстраційні дії щодо 50% частки у статутному капіталі ТОВ ТРАЙДЕНТ-ЮГ яка була відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦК України об`єкти цивільній прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно вимог ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Розглядаючи вказані вимоги в межах поданої заяви про забезпечення позову у відповідності до вимог ст.ст..11, 152, 153 ЦПК України суддя вважає за необхідне зазначити, забезпечення позову у визначений позивачем спосіб неможливе без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення поданого в подальшому ним позову, а невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення або єфективний захист.

Як встановлено у цій справі, предметом спору в даній справі є укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу від 21 січня 2019 р. частки в розмірі 50% в стауному капіталі ТОВ ТРАЙДЕНТ-ЮГ .

Однак, на час розгляду даної заяви позивачем не надано доказів щодо набуття майна, яке як вказує позивач має статус спільного майна подружжя набутого під час проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю.

Згідно роз`яснень,викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені. Відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства України суд може вжити заходи забезпечення позову і на стадії виконання рішення, оскільки виконання рішення суду є стадією цивільного процесу. Разом з тим, норми цивільно-процесуального законодавства не допускають забезпечення шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Так, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст.150 ЦПК України), що має місце в даному випадку, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеної заяви про вжиття заходів забезпечення до подання цивільного позову в повному обсязі.

Разом із тим, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропоновим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача адвоката Горової О.В. - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський раонний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: П`ятничук І.В.