Рішення

від 05.11.2019 по справі 910/5340/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/5340/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БВС-Групп , Закарпатська область, м. Ужгород

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ

про стягнення 1 272 642,87 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Скрипчук М.Є. (адвокат за довіреністю від 02.07.2019 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" (позивач) надійшла позовна заява №19-04/2 від 19.04.2019 року про стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 1 272 642,87 грн, з урахуванням основної суми заборгованості суми 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем вимог Договору поставки №ВТ421-09/3 від 23.02.2018 року. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року у справі №910/5340/19 позовну заяву №19-04/2 від 19.04.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

10.05.2019 року позивачем до суду була подана заява про усунення недоліків позовної заяви 08-05/4 від 08.05.2019, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму заборгованості в розмірі 1 272 642,87 грн, з урахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2019.

06.06.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, він зазначає, що визнає позовні вимоги частково, а саме в розмірі основної заборгованості в розмірі 1 153 864,63 грн, оскільки відповідачем ще проводились сплати на загальну суму в розмірі 75 000,00 грн, які не враховані позивачем. Окрім того, відповідач заперечував проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат та витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" про постановлення ухвали про участь його представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції у Дзержинському районному суді м. Кривий Ріг у справі №910/5340/19.

В підготовчому засіданні 18.06.2019 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.07.2019.

29.07.2019 року відповідачем надіслано до суду клопотання про проведення подальшого розгляду справи без участі представника відповідача в судових засіданнях.

В підготовчому засіданні 30.07.2019 судом було оголошено перерву до 24.09.2019 року.

Ухвалою від 30.07.2019 року викликано відповідача у підготовче засідання, призначене на 24.09.2019 року.

16.08.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що він підтверджує сплату відповідачем частини боргу, проте зазначає, що сплата заборгованості лише частково впливає на розмір позовних вимог і розрахунок штрафних санкцій виконаний позивачем відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.

Ухвалою від 24.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2019 року.

В судовому засіданні 05.11.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі №910/5340/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БВС-Групп до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 1 272 642,87 грн в частині стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" основної суми заборгованості в розмірі 60 000,00 грн.

В судовому засіданні 05.11.2019 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 05.11.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №ВТ421-09/3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця підшипники кочення (надалі - товар) (код 44440000-6 вальниці відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.

У п. 2.1. Договору покупець зобов`язаний: на умовах, зазначених у п. 8.2. цього Договору, сплачувати за партію товару; прийняти кожну партію товару належним чином (або відмовитись від прийняття у випадку поставки неякісного товару) по кількості, якості і комплектності в порядку і на умовах, передбачених цим Договором і нормами чинного законодавства.

Згідно з п. 2.3. Договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку кожної партії товару в терміни, встановлені цим Договором.

Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: вул. Шевченка, б. 1, смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область (на умовах СРТ в розумінні термінів Правил ІНКОТЕРМС-2010). (п. 3.2. Договору).

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної). (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 7.1. та п. 7.2. Договору загальна суму Договору складає 9 472 128,00 грн, у тому числі 20% ПДВ - 1 578 688,00 грн, що відповідає загальній сумі всіх специфікацій. Ціна за одиницю товару визначена у специфікації. Ціна товару визначається в національній валюті України - гривні.

Оплата товару здійснюється у порядку відстрочення платежу на термін до 180 банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку. (п. 8.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору. (розділ 15 Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили Специфікацію, в якій зазначили найменування товару, характеристику, кількість та ціну.

Як вказує позивач, ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 368 864,63 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №73 від 26.02.2018 року на суму 34 944,00 грн;

- №78 від 28.02.2018 року на суму 280 581,10 грн;

- №92 від 13.03.2018 року на суму 87 710,64 грн;

- №101 від 15.03.2018 року на суму 2 587,20 грн;

- №102 від 16.03.2018 року на суму 31 524,00 грн;

- №106 від 22.03.2018 року на суму 24 240,00 грн;

- №109 від 23.03.2018 року на суму 69 888,00 грн;

- №119 від 04.04.2018 року на суму 86 275,15 грн;

- №120 від 05.04.2018 року на суму 98 434,76 грн;

- №123 від 06.04.2018 року на суму 103 353,19 грн;

- №124 від 06.04.2018 року на суму 212,40 грн;

- №125 від 10.04.2018 року на суму 67 688,52 грн;

- №130 від 06.04.2018 року на суму 187,20 грн;

- №134 від 20.04.2018 року на суму 324,00 грн;

- №138 від 25.04.2018 року на суму 39 862,08 грн;

- №161 від 17.05.2018 року на суму 6 312,00 грн;

- №167 від 02.05.2018 року на суму 34 944,00 грн;

- №190 від 01.06.2018 року на суму 275 043,23 грн;

- №191 від 01.06.2018 року на суму 205,18 грн;

- №192 від 04.06.2018 року на суму 123 968,40 грн;

- №229 від 26.06.2018 року на суму 579,58 грн.

В подальшому позивачем було виставлено відповідачу рахунки для оплати поставленого товару на вказану вище суму, а саме:

- №74 від 26.02.2018 року на суму 34 944,00 грн;

- №79 від 28.02.2018 року на суму 280 581,10 грн;

- №93 від 13.03.2018 року на суму 87 710,64 грн;

- №102 від 15.03.2018 року на суму 2 587,20 грн;

- №103 від 16.03.2018 року на суму 31 524,00 грн;

- №107 від 22.03.2018 року на суму 24 240,00 грн;

- №110 від 23.03.2018 року на суму 69 888,00 грн;

- №120 від 04.04.2018 року на суму 86 275,15 грн;

- №121 від 05.04.2018 року на суму 98 434,76 грн;

- №124 від 06.04.2018 року на суму 103 353,19 грн;

- №125 від 06.04.2018 року на суму 212,40 грн;

- №126 від 10.04.2018 року на суму 67 688,52 грн;

- №131 від 06.04.2018 року на суму 187,20 грн;

- №135 від 20.04.2018 року на суму 324,00 грн;

- №139 від 25.04.2018 року на суму 39 862,08 грн;

- №164 від 17.05.2018 року на суму 6 312,00 грн;

- №170 від 02.05.2018 року на суму 34 944,00 грн;

- №192 від 01.06.2018 року на суму 275 043,23 грн;

- №193 від 01.06.2018 року на суму 205,18 грн;

- №195 від 04.06.2018 року на суму 123 968,40 грн;

- №233 від 26.06.2018 року на суму 579,58 грн.

Товар, за вказаними видатковими накладними, як зазначає позивач, отримано відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на вказаних документах про отримання товару та відтиском печатки останнього.

Відповідачем було здійснено оплату на суму в розмірі 140 000,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.

Отже, як зазначає позивач та підтверджується доданими ним до матеріалів справи платіжними документами, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав частково.

З огляду на здійснення відповідачем лише часткової оплати вартості отриманого товару та пропущення відповідачем строків здійснення такої оплати, передбачених умовами п. 8.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу суму 3% річних в розмірі 11 424,79 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 32 353,45 грн, а також заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 1 228 864,63 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір поставки №ВТ421-09/3 від 23.02.2018 року належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт поставки позивачем товару на загальну суму 1 368 864,63 грн згідно зазначених вище видаткових накладних, який відповідачем не заперечується.

Як зазначалось вище, в п. 8.2. Договору сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється у порядку відстрочення платежу на термін до 180 банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем було здійснено оплату вартості поставленого позивачем товару на загальну суму в розмірі 215 000,00 грн, а саме:

- оплату в розмірі 140 000,00 грн, відповідачем було проведено (підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача) до звернення позивача до суду з даним позовом і оплату на вказану суму враховано позивачем в своєму розрахунку;

- оплату в розмірі 15 000,00 грн, відповідачем було проведено (підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №5835 від 11.04.2019 року на суму 5 000,00 грн, №6106 від 16.04.2019 року на суму 5 000,00 грн та №6198 від 18.04.2019 року на суму 5 000,00 грн - призначення платежу: оплата боргу за підшипники згідно рахунку №79), до звернення позивача до суду, проте вказану оплату не враховано позивачем в своєму розрахунку;

- оплату в розмірі 60 000,00 грн, відповідачем було проведено (підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №6676 від 26.04.2019 року на суму 10 000,00 грн, №7387 від 10.05.2019 року на суму 20 000,00 грн, №7689 від 14.05.2019 року на суму 20 000,00 грн, №7812 від 16.05.2019 року на суму 10 000,00 грн - призначення платежу: оплата боргу за підшипники згідно рахунку №79), після звернення позивача до суду, у зв`язку з чим, провадження в цій частині на підставі . 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України було закрито, про що винесено відповідну ухвалу від 05.11.2019 року.

Таким чином, станом на момент винесення рішення в справі за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1 153 864,63 грн (1 368 864,63 грн - 140 000,00 грн - 15 000,00 грн - 60 000,00 грн).

Факт наявності заборгованості відповідачем визнається, про що ним зазначено у своєму відзиві, долученому до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням умов Договору та положень чинного цивільного законодавства, оплата вартості товару, отриманого за зазначеними вище видатковими накладними відповідачем була здійснена з пропущенням, передбаченого п. 4.2. Договору, строку та не в повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, у зв`язку з встановленням факту поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1 368 864,63 грн і часткової оплати відповідачем товару лише на суму в розмірі 215 000,00 грн, то позовні вимоги в справі №910/5340/19 щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме на суму в розмірі 1 153 864,63 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 11 424,79 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 32 353,45 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, судом встановлено, що здійснене позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною №78 від 28.02.2018 року (рахунок на оплату №79 від 28.02.2018 року) є помилковим, оскільки в ньому не враховано проведену відповідачем оплату частини основної заборгованості в розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною №78 від 28.02.2018 року (рахунок на оплату №79 від 28.02.2018 року), судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача, за вказаною накладною, є сума 3% річних в розмірі 1 775,72 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 6 583,73 грн.

Окрім того, судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат щодо інших видаткових накладних та визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, за розрахунками суду та частковими розрахунками позивача, підлягають задоволенню в частині, а саме на суму 3% річних в розмірі 11 409,54 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 32 189,29 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 1 153 864,63 грн, сума 3% річних в розмірі 11 409,54 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 32 189,29 грн.

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

На підтвердження понесення позивачем заявлених витрат на правову допомогу на вказану вище суму, ним не подано до матеріалів справи належних доказів сплати адвокату вартості його послуг, а саме: платіжного доручення, квитанції, тощо.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження підстав понесення заявлених до покладення на відповідача 20 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Судовий збір позивача, у розмірі 18 861,95 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 60 000,00 грн, покладається на відповідача, а решта судового збору, у зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (ідентифікаційний код 36716128, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3) в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (місцезнаходження: 12110, Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БВС-Групп (ідентифікаційний код 40290140, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Романа Шухевича, буд. 31) основну суму заборгованості в розмірі 1 153 864,63 (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривни 63 копійки), суму 3% річних в розмірі 11 409,54 грн (одинадцять тисяч чотириста дев`ять гривень 54 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 32 189,29 грн (тридцять дві тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень 29 копійок) та суму судового збору в розмірі 18 861,95 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 95 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю БВС-Групп судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 227,69 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.11.2019 року.

Суддя С.М. Морозов