Рішення

від 04.11.2019 по справі 915/866/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 915/866/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.

представника прокуратури: Бескровної І.І., посв.№035058 від 13.08.2015,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, пров.Костенка, буд.2) в інтересах держави в особі Прибузької сільської ради (56445, Миколаївська обл., Доманівський р-н, с.Прибужжя; ідент.код 04375041),

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Владіана»

(56401, Миколаївська обл., Доманівський р-н, смт.Доманівка, вул.Авторемонтників, буд.1; ідент.код 22434207) ,

про: зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку площею 49,8465 га ріллі (кадастровий номер 4822780300:14:000:0211) в розпорядження територіальної громади сіл в особі Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області,-

в с т а н о в и в:

10.08.2018 Заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Владіана» повернути у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 49,8 га для ведення селянського (фермерського) господарства вартістю 1255350,40 грн, розташовану в межах території Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №004325 від 30.05.1996.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що земельна ділянка площею 49,8 га була передана гр. ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серії І- НОМЕР_1 №004325 від 30.05.1996. У подальшому, гр. ОСОБА_1 28.06.1996 створив Селянське (фермерське) господарство «Владіана» . 24.02.2018 гр. ОСОБА_1 помер. Земельна ділянка площею 49,8 га на теперішній час продовжує використовуватись відповідачем безпідставно, без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим, на думку прокурора, підлягає поверненню державі.

Ухвалою суду від 15.08.2018 (головуючий суддя у справі Коваль Ю.М.) повернуто прокурору позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2018 скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2018 про повернення даної позовної заяви без розгляду і даний позов передано для розгляду Господарському суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 03.12.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.01.2018.

В зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді у даній справі Коваля Ю.М., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №47 від 21.01.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/866/18.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019, - справу №915/866/18 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою від 24.01.2019 головуючим суддею Мавродієвою М.В. прийнято справу №915/866/18 до свого провадження, розгляд справи почато спочатку. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.02.2019.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 08.01.2019 повідомило суд, що спірну земельну ділянку передано у комунальну власність Прибузької сільської ради, а тому управління Держгеокадастру не є тим органом, який на даний час розпоряджається нею.

За клопотанням прокурора від 13.02.2019 ухвалою суду від 19.02.2019 замінено позивача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на його процесуального правонаступника - Прибузьку сільську раду, та відкладено підготовче засідання на 19.03.2019.

15.03.2019 за вх.№4199/19 від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову, в якій прокурор просить суд зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Владіана» повернути у розпорядження територіальної громади сіл, в особі Прибузької сільської ради земельну ділянку площею 49,8465 га ріллі (кадастровий номер 4822780300:14:000:0211), розташовану у межах території Акмечетської сільської ради Доманівського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі Державного акту І-МК №004325 від 30.05.1996.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, прокурор скористався своїм правом змінити предмет позову, судом розглядаються позовні вимоги викладені в заяві прокурора за вх.№4199/19 від 15.03.2019.

Ухвалою від 19.03.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 10.04.2019.

Відповідач у відзиві за вх.№5585/19 від 08.04.2019 заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що право користування земельною ділянкою, отриманою фізичною особою для ведення фермерського господарства, фактично переходить до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а раніше видані державні акти, зокрема, на право постійного користування землею, залишаються чинними і підлягають зміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб, а тому право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення господарством, а зберігається за ним. Відповідач вказує, що від спірної земельної ділянки він не відмовлявся, продовжує нею безперервно користуватися та використовувати за цільовим призначенням з дотриманням норм чинного законодавства, з огляду на що, на думку відповідача, відсутні підстави для її повернення.

10.04.2019 судом відкладалось підготовче засідання на 23.04.2019 в зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою суду від 23.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.05.2019.

10.05.2019 судом відкладався розгляд справи на 05.06.2019 в зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою від 05.06.2019 судом зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду питання про повернення земельної ділянки в розпорядження держави у справі №587/430/16-ц.

У зв`язку з набранням законної сили та оприлюдненням повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц ухвалою від 16.10.2019 судом поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.11.2019.

Під час розгляду справи, прокурор підтримав висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Позивач та відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 04.11.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-МК №004325 від 30.05.1996 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №117), виданого на підставі рішення Доманівської районної Ради народних депутатів Доманівського району Миколаївської області №5 від 12.03.1996 (а.с.44, 45), ОСОБА_1 передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 49,8 га, яка розташована на території Акмечетської сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.50).

Прокурор у позові вказує, а відповідач у відзиві підтверджує, що 28.06.1996 гр. ОСОБА_1 створив Селянське (фермерське) господарство «Владіана» (далі за текстом - Фермерське господарство або СФГ Владіана ).

24.02.2018 гр. ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть №50 від 28.02.2018 (а.с.52).

Відповідач вказує, що з 07.08.2013 керівником Фермерського господарства був гр. ОСОБА_2 (син померлого ОСОБА_1 ).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.07.2018 керівником Фермерського господарства стала гр. ОСОБА_3 .

Факт користування Фермерським господарством спірною земельною ділянкою підтверджується листами Відділу у Доманівському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №641/112-18 від 24.05.2018 (а.с.54), в якому щодо спірної земельної ділянки зазначено, що наказів про припинення права постійного користування земельною ділянкою або її розпаювання між членами фермерського господарства не видавалося; до земель запасу державної власності земельна ділянка не поверталась; договір емфітевзису не укладалося; та №935/112-18 від 12.07.2018 (а.с.56), в якому зазначено, що за даними Державного земельного кадастру договорів оренди спірної земельної ділянки між гр. ОСОБА_1 або СФГ Владіана з іншими особами не зареєстровано; листом Прибузької сільради №330 від 25.06.2018 (а.с.57), в якому зазначено, що на даний час спірна земельна ділянка використовується СФГ Владіана , яке сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку; листом Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області №18/10/14-18-12 від 26.06.2018 (а.с.58), в якому зазначено, що СФГ Владіана має в постійному користуванні спірну земельну ділянку, Фермерське господарство є платником загальної системи оподаткування, земельна ділянка оподатковується в повному обсязі, податкові декларації з плати заземлю подаються своєчасно та податок сплачується згідно чинного законодавства; також, протоколом огляду місця події, проведеним прокурором Доманівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури 31.05.2018 у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150210000224 (а.с.67-69), в якому зазначено, що проведеним оглядом встановлено, що спірна земельна ділянка оброблена - засіяна соняшником та використовується СФГ Владіана .

До того ж, відповідачем у відзиві підтверджується здійснення СФГ Владіана діяльності на спірній земельній ділянці.

Прокурор зазначає, що у даному випадку встановлено факт безпідставного користування фермерським господарством спірною земельною ділянкою, оскільки право постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування, виданого гр. ОСОБА_1 , припинилось з моменту його смерті, тобто з 24.02.2018.

Також, прокуратурою зазначено, що спірна земельна ділянка продовжує використовуватись фермерським господарством без правовстановлюючих документів, при цьому сплачується лише земельний податок, що суперечить ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Прокурор вважає, що за відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку відповідач не міг її використовувати для власних цілей. У силу об`єктивних, явних даних про припинення прав на спірну земельну ділянку, у зв`язку зі смертю особи, якій вона надавалась у постійне користування, фермерському господарству було відомо про неможливість використання ділянки без оформлення та реєстрації прав на неї, що ставить його добросовісність під обґрунтований сумнів. Посилаючись на ст.13 Конституції України, ст.ст.92, 122 Земельного кодексу України та ст.ст.16, 1212 ЦК України прокурор зазначає, що фермерське господарство зобов`язане повернути спірну ділянку у розпорядження територіальної громади сіл, в особі Прибузької сільської ради.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом ст.2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно ч.5 цієї норми на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За змістом ст.7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частинами 1, 3 ст.23 Земельного кодексу України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

За змістом ст.9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

З 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 №973-ІV "Про фермерське господарство", за змістом ст.2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З 01.01.2002 набрав чинності новий Земельний кодекс України, ст.92 якого право постійного користування земельною ділянкою було визначено як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст.92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи. Громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. У редакції п.6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, 22.09.2005 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22.09.2005. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 1 січня 2002 року, можуть здійснювати таке переоформлення.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч.1 ст.125 цього Кодексу).

За змістом ст.31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення наведено у ст.12 Закону України "Про фермерське господарство".

Частиною 2 ст.31 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 -МК №004325 від 30.05.1996 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №117), виданого на підставі рішення Доманівської районної Ради народних депутатів Доманівського району Миколаївської області №5 від 12.03.1996, ОСОБА_1 передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 49,8 га, яка розташована на території Акмечетської сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства.

Доказів переоформлення спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що 24.02.2018 гр. ОСОБА_1 (особа, на ім`я якої видано Державний акт на право користування землею) помер.

Відповідно до ч.3 ст.407 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

При цьому, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини (аналогічну правову позицію Верховного Суду України, викладено у постановах від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц і від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16).

Суд зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Прокурор вказує, а відповідач не спростовує, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_1 на праві простійного користування та з СФГ Владіана договори оренди щодо цієї земельної ділянки не реєструвались.

Суд погоджується з позицією відповідача, що право користування земельною ділянкою, отриманою фізичною особою для ведення фермерського господарства, фактично переходить до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а раніше видані державні акти, зокрема, на право постійного користування землею, залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб, а тому право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення господарством, а зберігається за ним.

Однак, матеріали справи не містять доказів переоформлення фермерським господарством або гр. ОСОБА_1 за життя останнього права постійного користування спірною земельною ділянкою на право користування на умовах оренди або у власність, а також про отримання спірної земельної ділянки саме Селянським (фермерським) господарством «Владіана» до 1 січня 2002 року, тобто, СФГ «Владіана» не надало документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого правового титулу на користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини та встановлені обставини, суд вважає, що право користування спірною земельною ділянкою припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала - смертю гр. ОСОБА_1 , та свідчить про виключення можливості приналежності СФГ "Владіана" на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування саме гр. ОСОБА_1 у 1996 році на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №922/3312/17.

Наведене дає підстави вважати, що спірна земельна ділянка на даний час використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, тобто, без достатніх правових підстав. З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора, заявлені на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Владіана» (56401, Миколаївська обл., Доманівський р-н, смт.Доманівка, вул.Авторемонтників, буд.1; ідент.код 22434207) повернути земельну ділянку площею 49,8465 га ріллі (кадастровий номер 4822780300:14:000:0211) в розпорядження територіальної громади сіл в особі Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області (56445, Миколаївська обл., Доманівський р-н, с.Прибужжя; ідент.код 04375041).

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Владіана» (56401, Миколаївська обл., Доманівський р-н, смт.Доманівка, вул.Авторемонтників, буд.1; ідент.код 22434207) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, 28, код 02910048) 18831,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.

Суддя М.В.Мавродієва