Постанова

від 12.11.2019 по справі 462/1696/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/1696/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/1538/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2015 року в складі судді Ліуш А.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства Український Страховий Дім , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановила:

У березні 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПрАТ Український Страховий Дім , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 03 грудня 2014 року о 12.00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки IVEСO, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Львові на перехресті вул. Д. Апостола-Курмановича, під час руху не виконав вимог дорожнього знаку, не пропустив автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Audi-A6, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вартість матеріальних збитків, завданих її автомобілю становить 10247,58 грн. Оскільки відповідальність ОСОБА_1 застраховано у ПрАТ Український Страховий Дім , звернулася до даного товариства, однак відшкодування не отримала. Вартість проведення автотоварознавчої експертизи становить 800,00 грн. Крім того, їй заподіяно моральну шкоду у зв`язку з пошкодженням автомобіля, яку оцінює в 1000,00 грн. Відтак просила стягнути на її користь із відповідачів солідарно 11047,58 грн. матеріальної шкоди та моральну шкоду.

Оскаржуваним заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11047,58 матеріальної шкоди, 300,00 грн. моральної шкоди.

У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства Український Страховий Дім матеріальної та моральної шкоди відмовлено за її безпідставністю.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Український Страховий Дім , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , подавши 22.04.2019 року апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Покликаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 04.07.2018 року, справа № 755/18006/15, зазначає, що матеріальна шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП має відшкодовуватися страховиком відповідача, в межах ліміту відповідальності за полісом, а в разі недостатності страхової виплати, винуватцем ДТП.

Таким чином, позивач повинна звертатися із заявою про страхове відшкодування до страховика відповідача ПрАТ Український Страховий Дім , а до заподіювача шкоди лише із вимогою про стягнення витрат, які не покриті страховим відшкодуванням.

Зазначає, що 05.12.2015 року повідомив страховика ПрАТ Український Страховий Дім про настання страхового випадку, тобто виконав вимоги ст. 33 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Враховуючи наведене, вимоги до відповідача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки відповідальність повинен нести страховик.

Просить скасувати заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення матеріальної та моральної шкоди, сумарний розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо надання страховику ОСОБА_1 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду взагалі, а не лише у строк, передбачений ст. 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , при цьому позивачкою не надано доказів про те, що їй у будь якій формі відмовлено у відшкодуванні шкоди ПрАТ Український Страховий Дім .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції стягнув витрати за надання експертних послуг при складенні висновку експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 800,00 грн.

Також, суд дійшов висновку про те, що позивачу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях позивача через порушення нормальних життєвих зв`язків, порушенням установленого способу життя, нормальних умов життя у зв`язку з відсутністю автомобіля та необхідністю його ремонту, тому позовну вимогу щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди задовольнив частково в сумі 300,00 грн., стягнувши її із винної особи.

Судом встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.

03 грудня 2014 року о 12.00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки IVEСO, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Львові на перехресті вул. Д. Апостола-Курмановича, під час руху не виконав вимог дорожнього знаку, не пропустив автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Audi-A6, державний номерний знак НОМЕР_2 . (а.с. 39) .

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та оштрафовано його на 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (триста сорок гривень) в дохід держави.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 грудня 2014 року, а також вина відповідача ОСОБА_1 у цій дорожньо-транспортній пригоді, визначені у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2014 року, відтак в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , як власника автомобіля марки IVEСO, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ Український Страховий Дім , що підтверджується копією полісу № АІ/1591364 від 30 травня 2014 року (а.с. 40).

Разом з тим, до сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до вимог статті 21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Згідно із статтею 6 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 78/14 від 26 грудня 2014 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Audi-A6, державний номерний знак НОМЕР_2 на момент проведення дослідження становить 10247,58 грн. (а.с. 10-15).

Звертаючись з позовними вимогами ОСОБА_2 , як потерпіла особа, якій ДТП завдано шкоду просила стягнути таку із винної особи та страховика солідарно.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідач ОСОБА_1 свої доводи фактично зводить до того, що відповідальність у спірних правовідносинах лежить на ПрАТ Український Страховий Дім , оскільки він виконав свій обов`язок в частині повідомлення страховика про ДТП.

Так, стаття 33 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначає дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином, наведені правові норми встановлюють обов`язок особи, як водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Метою такого обов`язку є надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди і запобігти необґрунтованим виплатам.

Колегія суддів констатує те, що у заяві про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2015 року та в апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_1 чітко зазначає про те, що повідомив відповідача ПрАТ Український Страховий Дім про страховий випадок (ДТП) 05.12.2015 року, тобто більше ніж через рік після вчинення ДТП, оскільки, як вже зазначалось, дорожньо-транспортна пригода мала місце 03.12.2014 року.

Більше того, як зазначив суд першої інстанції в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду і 05.12.2015 року.

Наведене дає підстави для висновку про те, що передбачений статтею 33 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язок письмово у триденний термін повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник ОСОБА_1 не виконав.

Враховуючи те, що факт настання страхового випадку, сама подія ДТП та розмір матеріального збитку та моральної шкоди ніким не оспорюється, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції з приводу зазначених обставин є обгрунтованим, ніким не спростованим, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

В свою чергу, відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, при цьому, відповідач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів, не скористався.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підставами для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не є.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст постанови складений 12 листопада 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк