Постанова

від 16.12.2020 по справі 462/1696/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 462/1696/15-ц

провадження № 61-22447св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство Український Страховий Дім , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 жовтня 2015 року у складі судді: Ліуша А. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ Український Страховий Дім , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 03 грудня 2014 року о 12:00 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки IVEСO, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Львові на перехресті вул. Д. Апостола-Курмановича, під час руху не виконав вимог дорожнього знаку, не пропустив автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_2 . Майнова шкода внаслідок пошкодження її автомобіля становить 10 247,58 грн. Оскільки відповідальність ОСОБА_2 застраховано у АТ Український Страховий Дім , позивач звернулася до даного товариства, однак відшкодування не отримала. Вартість проведення автотоварознавчої експертизи становить 800,00 грн. Крім того, їй заподіяно моральну шкоду у зв`язку з пошкодженням автомобіля, яку оцінює в 1000,00 грн.

ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із АТ Український Страховий Дім , ОСОБА_2 солідарно 11 047,58 грн майнової шкоди та 1 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 047,58 майнової шкоди, 300,00 грн моральної шкоди.

У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з АТ Український Страховий Дім майнової та моральної шкоди відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2014 року 03 грудня 2014 року о 12:00 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки IVEСO, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Львові на перехресті вул. Д. Апостола-Курмановича, під час руху не виконав вимог дорожнього знаку, не пропустив автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Audi-A6, державний номерний знак НОМЕР_2 . Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення із АТ Український Страховий Дім майнової і моральної шкоди, слід відмовити, оскільки зі змісту статті 3 ЦПК України випливає, що кожна особа має право звернутися до суду лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та потреба в такому захисті виникає тоді, коли зазначені права порушені, не визнаються чи оспорюються іншими особами, натомість позивачем чи її представниками не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що позивачу ОСОБА_1 було, у будь-якій формі відмовлено у відшкодуванні такої шкоди АТ Український Страховий Дім . Позивачу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях позивача через порушення нормальних життєвих зв`язків, порушенням установленого способу життя, нормальних умов життя у зв`язку з відсутністю автомобіля та необхідністю його ремонту, а тому позовну вимогу щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди слід задовольнити частково в сумі 300 грн, так як завдана відповідачем моральна шкода за характером та тривалістю відповідає такому розміру.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 жовтня 2015 року залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що згідно матеріалів справи відповідачу тричі направлялись належні виклики у судове засідання із повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2015 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передбачений статтею 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язок письмово у триденний термін повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник ОСОБА_2 не виконав. Враховуючи те, що факт настання страхового випадку, сама подія ДТП та розмір майнової шкоди та моральної шкоди ніким не оспорюється, то висновок суду першої інстанції з приводу зазначених обставин є обгрунтованим, ніким не спростованим, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційної інстанції не правильно встановив обставини справи, та найважливіше неправильно застосував норми матеріального права до даних правовідносин. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. 05 грудня 2014 року ОСОБА_2 повідомив страховика ПАТ Український страховий дім про настання страхового випадку. Суд першої інстанції не правильно застосував норму матеріального права, про те на час розгляду справи в суді першої інстанції була різна судова практика, яка не була єдиною, що і фактично призвело до ухвалення не правильного по суті рішення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року: вказано, що рішення касаційного суду за наслідками перегляду судових рішень у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 ; клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 жовтня 2015 року задоволено. Зупинено виконання заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 жовтня 2015 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 03 грудня 2014 року о 12.00 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки IVEСO, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Львові на перехресті вул. Д. Апостола-Курмановича, під час руху не виконав вимог дорожнього знаку, не пропустив автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Audi-A6, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , як власника автомобіля марки IVEСO, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у АТ Український Страховий Дім , що підтверджується копією полісу № АІ/1591364 від 30 травня 2014 року.

Згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 78/14 від 26 грудня 2014 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Audi-A6, державний номерний знак НОМЕР_2 на момент проведення дослідження становить 10 247,58 грн.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України Про страхування ).

У пункті 22.1. статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено, що: відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування .

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Втім, відповідна позовна вимога позивача до АТ Український Страховий Дім судами розглянута не була.

Висновки апеляційного суду про те, що позивач згідно вимог статті 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не повідомив страховика про ДТП не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, колегія суддів вважає необгрунтованими.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2019 року у справі № 501/212/17 (провадження № 61-30734св18) вказано, що: потерпілий, в силу норм Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування, так як цей обов`язок покладено саме на водія забезпеченого транспортного засобу. У справі, що переглядається, обов`язок повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - ОСОБА_3. Неповідомлення ОСОБА_2 про страховий випадок не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказані дії не призвели до неможливості страховиком встановити вищевказані обставини. На підставі викладеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що зібраними по справі доказами встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, а також розмір заподіяної шкоди .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зроблено висновок, що: у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру .

Таким чином, суди позовні вимоги до АТ Український Страховий Дім по суті не розглянули та не встановили чи виник у страховика обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, то відсутні підстави для поновлення його виконання.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 жовтня 2015 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасувати.

Передати справу № 462/1696/15-ц на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 жовтня 2015 року та постанова Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов