Постанова

від 06.11.2019 по справі 346/4667/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/4667/17

Провадження № 22-ц/4808/1230/19

Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

Головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.

секретаря Капущак С. В.

з участю: представників апелянта - Колесника В. Л. та Яковенка В.М., позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу молоді і спорту Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з апеляційною скаргою начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року, ухвалене суддею П`ятковським В.І.,

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення, поновити на посаді директора "Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи" (далі також Комплексна ДЮСШ) та стягнути з Відділу молоді і спорту Коломийської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2017 року до дня поновлення на роботі та поновити строк звернення до суду, оскільки такий пропущений з поважних причин.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом № 40-К від 29 серпня 2017 року начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради його звільнено з посади директора Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 з 30 серпня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Вважає такі дії відповідача незаконними, а звільнення з посади - необгрунтованим та проведеним з порушенням вимог трудового законодавства, з тих підстав, що відповідач при звільненні допустив порушення норм трудового законодавства, якими встановлено обов`язок роботодавця запропонувати вивільнюваному працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, установі чи організації та порушив переважне право позивача залишитись на роботі.

У порушення ч.3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з врученням попоредження про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відділ молоді і спорту Коломийської міської ради не запропропонував йому іншу роботу відповідно до кваліфікації та спеціальності та усі інші вакантні посади, які міг обіймати.

На підтвердження обставин порушення своїх трудових прав позивачем долучені до матеріалів справи повідомлення, що не містять пропозицій іншої роботи та на свідоцтво про підвищення кваліфікації, грамоти, внесені до трудової книжки відомості про нагородження та заохочення.

Просив поновити пропущений строк звернення до суду, мотивуючи тим, що пропустив такий через несвоєчасне ознайомлення з наказом про звільнення та звернувся до суду з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства у зв`язку з чим вважав, що вже звернувся до суду за захистом своїх прав, що підтверджується копію ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в справі № 346/4428/17 від 02 жовтня 2017 року про відмову у відкритті провадження з підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, яку отримав 10. 10. 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року постановлено поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 40-К від 29 серпня 2017 року начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 30 серпня 2017 року згідно пункту 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора "Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи м. Коломиї".

Стягнуто з відділу молоді та спорту Коломийської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2017 року по 04 січня 2018 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час попередження про заплановане вивільнення позивачу, всупереч вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, не запропоновано іншу роботу. Пропозицію посади підсобного робітника, з врахуванням стажу роботи та кваліфікації позивача, не можна розцінювати як таку. Також суд вважав, що, відповідно до ст. 42 КЗпП України, позивач користувався переважним правом на залишення на посаді у зв`язку з його високою кваліфікацією та тривалим безперервним стажем роботи в Коломийській ДЮСШ № 1, однак відповідач не надав жодного доказу стосовно застосування переважного права на залишення на роботі під час реорганізації ДЮСШ, а також не надав доказів стосовно кваліфікації та продуктивності праці працівника, який на даний час обіймає цю посаду. Тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача було здійснене з порушенням трудового законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі начальник відділу молоді та спорту Коломийської міської ради, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що посада директора в Комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі м.Коломия, ДЮСШ №3, станом на дату повідомлення позивача про звільнення була зайнятою і не була вакантною, у відповідача не могло бути обов`язку згідно із законодавством забезпечити реалізацію права позивача на переважне залишення на роботі на посаді, яка не була вакантною станом на дату повідомлення позивача про звільнення. Тому апелянт вважає не аргументованим та протиправним твердження суду про те, що відповідач не надав жодного доказу стосовно застосування переважного права на залишення на роботі під час реорганізації ДЮСШ, а також не надав доказів щодо кваліфікації та продуктивності праці працівника, який на даний час обіймає посаду. Апелянт стверджує, що прийняття позивача на посаду директора Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи м.Коломия, ДЮСШ №3, могло бути здійснено виключно у випадку звільнення з цієї посади іншого працівника, що, через відсутність підстав для такого звільнення, призвело б до порушення трудових прав такого працівника.

Апелянт також зазначає, що вакантними на дату повідомлення позивача про звільнення, були лише посада підсобного робітника, а також інші посади, які не відповідають кваліфікації позивача (тренер з гандболу, баскетболу та інші), тому відповідачем з метою дотримання вимог законодавства було запропоновано позивачу посаду, яка на дату повідомлення позивача про звільнення була єдина як вакантна.

Апелянт просить звернути увагу на колективне звернення працівників КДЮСШ, в якому наведений рішучий протест працівників проти призначення позивача на посаду директора, а також дає уявлення про особисті якості позивача, зокрема, відсутність порядності та професійної етики.

Також апелянт зазначає, що діючий директор ОСОБА_3 характеризується високою кваліфікацією та продуктивністю праці, що підтверджується різноманітними грамотами, крім того, він є батьком 5 дітей, серед яких двоє неповнолітніх, одна - малолітня.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 01 квітня 2001 року був призначений на посаду директора ДЮСШ № 1, що підтверджується записами у трудовій книжці за № 9 (а.с.185, т.1).

Рішенням Коломийської міської ради № 1510-21/2017 від 25 травня 2017 року Коломийська ДЮСШ № 1 та Коломийська ДЮСШ № 2 реорганізовані шляхом приєднання до Коломийської ДЮСШ № 3, а остання перейменована в Комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу м. Коломия, яка є правонаступником вищенаведених позашкільних навчальних закладів (а.с.177).

29 травня 2017 року ОСОБА_1 вручено попередження, у якому, зокрема, зазначено, що, у зв`язку з реорганізацією, посада, яку він займає, підлягає скороченню та після 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, позивач підлягає звільненню з роботи згідно ч.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом (а.с.7, т.1).

17 серпня 2017 року проведена державна реєстрація припинення Коломийської ДЮСШ № 1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37-39, т.1).

17 серпня 2017 року наказом начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради затверджено штатний розпис Комплексної ДЮСШ та введено його в дію з 18 серпня 2017 року (а.с.91,92, т.1).

До дня звільнення позивачу запропоновано посаду підсобного працівника в Комплексній ДЮСШ м. Коломия в порядку переведення, від чого він відмовився. Факт відмови зафіксовано актом комісії новоствореної юридичної особи в складі директора та працівників 28 серпня 2017 року (а.с.41, т.1).

Наказом начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради № 40-К від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 з 30 серпня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з змінами в організації виробництва і праці (а.с.6, т.1).

Підставою вказаного наказу зазначено: рішення міської ради від 25.05.2017 р. №1510-21/2017 Про реорганізацію дитячо-спортивних шкіл м.Коломиї , наказів відділу молоді та спорту міської ради від 26.05.2017 р. №69-0 Про деякі питання роботи Коломийських дитячо-спортивних шкіл , від 17.08.2017 р. №95-О Про затвердження штатного розпису Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи м.Коломиї , персонального попередження про вивільнення від 29.05.2017 р., акту відмови від підпису в повідомленні про згоду/відмову переведення на іншу посаду від 28.08.2017 р.

На момент припинення діяльності школи 17 серпня 2017 року, ОСОБА_1 перебував на лікарняному, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с.40), а тому його звільнено 30 серпня 2017 року, після виходу на роботу.

Як і в Коломийській ДЮСШ №1 так і в Коломийській ДЮСШ №3 на момент реорганізації посади директорів були зайняті. Зокрема, ОСОБА_3 , 23.05.2017 року, був призначений на посаду директора ДЮСШ №3 згідно наказу начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради від 20.05.2017 р. (а.с.98, т.2), яка після реорганізації перейменована у Комплексну ДЮСШ м.Коломия, а позивач до дня звільнення був директором ДЮСШ №1.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до відділу молоді і спорту Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без розгляду за заявою позивача (а.с.52, т.1). Однак вказану ухвалу за апеляційною скаргою позивача було апеляційний суд скасував і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції(а.с.76-77, т.1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши представників апелянта, які доводи апеляційної скарги підтримали, позивача та його представника, які вимоги скарги заперечили, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Застосування зазначених норм підтверджено постановою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №367/6753/16-ц.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання ДЮСШ №1 та №2 до Комплексної ДЮСШ м.Коломиї, утвореної на базі Коломийської ДЮСШ №3, що підтверджено рішенням сесії Коломийської міської ради від 25.05.2017 року(а.с.36, т.1). Цю обставину позивач не заперечував.

Однак суд першої інстанції дійшов висновку, що під час попередження про заплановане вивільнення позивачу, всупереч вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, не запропоновано іншу роботу. Пропозицію посади підсобного робітника, з врахуванням стажу роботи та кваліфікації позивача, не можна розцінювати як таку.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У висновку, викладеному в постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КзпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 року № справі №800/538/17 не вбачала підстав для відступлення від зазначеного висновку.

Таким чином, до уваги мають братися не всі посади, які існують на підприємстві, а лише ті, які на дату повідомлення працівника про звільнення і до дня звільнення, є вакантними.

Станом на дату прийняття рішення Коломийською міською радою про реорганізацію, державної реєстрації припинення юридичної особи Коломийської ДЮСШ №1, в якій позивач займав посаду директора, на дату повідомлення позивача про звільнення з посади директора Коломийської ДЮСШ №1 та видачі наказу про звільнення позивача, вакантної посади директора в Комплексній ДЮСШ м.Коломия, на яку претендував позивач, не було. Таку посаду з 23.05.2017 року згідно наказу начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради від 20.05.2017 р. займав ОСОБА_3 .

До 18.08.2017 р. позивачу вакантні посади у новоствореній Комплексній ДЮСШ пропонуватись не могли, оскільки такий штатний розпис затверджений начальником відділу молоді та спорту відповідно до наказу від 17.08.2017 року тільки з 18 серпня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 з 17.08.2017 року по 23.08.2017 року включно перебував на лікарняному, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується копією листка непрацездатності (а.с.40).

Наказом директора Комплексної ДЮСШ від 21.08.2017 року на підставі заяв 33 осіб у порядку переведення на різні посади прийнято працівників до Комплексної ДЮСШ

Відповідно до акту від 28.08.2017 року позивачу запропоновано вакантну посаду, від якої він відмовився.

До апеляційного суду представником апелянта - начальником відділу молоді та спорту подано тарифікаційний список, затверджений наказом від 23.08.2017 року №39/2-К відділу молоді та спорту Коломийської міської ради, у якому відображена кожна вакантна посада, який перевірено судом та встановлено, що крім посади підсобного працівника, яка була запропонована позивачу, були вакантними також інші посади, зокрема тренер з гандболу, тренер з баскетболу, тренер з боксу, тренер з дзюдо та інші, однак вони не відповідають кваліфікації позивача, який є заслуженим тренером з боротьби вільної. Вакантної посади тренера з вільної боротьби не було.

Верховний Суд висловив правовий висновок, згідно якого роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника (постанова 09 серпня 2017 року у справі №6-1264цс17).

Тому відповідач не зобов`язаний був пропонувати позивачу вакантні посади, які не відповідали кваліфікації позивача.

Таким чином, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, суд першої інстанцїі дійшов помилкового висновку, що всупереч вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, позивачу не запропоновано іншупосаду яка була вільною, а пропозицію посади підсобного робітника, з врахуванням стажу роботи та кваліфікації позивача, не можна розцінювати як пропозицію вільної посади.

У засіданні апеляційного суду позивач пояснив та підтвердив, що при попередженні на зборах працівників було роз`яснено, що згідно поданих заяв працівники реорганізованих шкіл будуть переведені до комплексної школи. Вважає, що йому як директору з вищою кваліфікацією повинна була пропонуватись посада директора у новій школі і саме на цю посаду він міг погодитись, а також на посаду заступника директора з навчальної роботи, інші посади його не цікавили, на них не претендував і тому звернувся з позовом саме до відділу молоді та спорту Коломийської міської ради, а не до новоствореної Комплексної ДЮСШ.

Також встановлено, що відповідно до штатного розпису Комплексної ДЮСШ з 18.08.2017 року введена посада заступника директора навчально-тренувальної роботи, на яку, як пояснює позивач, міг би претендувати і яка дійсно, на думку суду, відповідає його кваліфікації, оскільки згідно з свідоцтвом про підвищення кваліфікації він у 2005 році підвищував кваліфікацію за категоріями: директор заступник директора, методист, культ-організатор позашкільної установи (а.с.197, т.1). Однак встановлено, що наказом від 12.09.2016 р. на посаду завуча Коломийської ДЮСШ №3 та тренера викладача відділення тенісу з тижневим навантаженням 12 годин з 13.09.2016 року прийнятий ОСОБА_4 , який залишився на цій посаді і після перейменування Коломийської ДЮСШ №3 у Комплексну ДЮСШ м.Коломиї, що підтверджується записом у трудовій книжці працівника. Тому ця посада позивачу також не пропонувалась як зайнята.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що відповідач порушив переважне право позивача залишитись на роботі колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Стаття 42 КЗпП передбачає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема, ч.1 вказаної статті передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Із змісту вказаної статті випливає висновок про те, що переважне право на залишення на роботі може бути реалізоване лише тими працівниками, які звільняються в один період згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, а також щодо посади, яка є вакантною в цей же період на підприємстві.

Посада директора в ДЮСШ №3, а потім у Комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі м.Коломия, на дату повідомлення позивача про звільнення та до моменту звільнення була зайнятою і не була вакантною, дану посаду з 23.05.2017 року займав ОСОБА_3 , тобто ще до прийняття рішення Коломийською міською радою тому у відповідача не могло бути обов`язку згідно із законодавством забезпечити реалізацію права позивача на переважне залишення на роботі на посаді, яка не була вакантною.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.19 постанови №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

З огляду на це, висновок суду про те, що відповідач не надав жодного доказу стосовно застосування переважного права на залишення на роботі під час реорганізації ДЮСШ, а також не надав доказів щодо кваліфікації та продуктивності праці працівника, який на даний час обіймає посаду, є помилковим, зробленим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, у тому числі положень статті 49-2 КЗпП України, та його прав при вивільненні гарантовано законодавством порушено не було.

Зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, який дійшов помилкового висновку, що звільнення позивача було здійснене з порушенням трудового законодавства, тому оскаржене судове рішення необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу молоді і спорту Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2019 року.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: В.А. Девляшевський

І.О. Максюта