Постанова

від 04.11.2020 по справі 346/4667/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 346/4667/17

провадження № 61-22294 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - відділ молоді і спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо відділу молоді і спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу .

Позовна заява мотивована тим, що наказом начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 29 серпня 2017 року № 40-к його звільнено з посади директора Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 з 30 серпня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважав такі дії відповідача незаконними, а звільнення з посади необґрунтованим та проведеним з порушенням вимог трудового законодавства, з тих підстав, що відповідач при звільненні допустив порушення норм трудового законодавства, якими встановлено обов`язок роботодавця запропонувати вивільнюваному працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, установі чи організації та порушив його переважне право залишитись на роботі.

Зазначав, що у порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно з врученням попередження про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відділ молоді і спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області не запропонував йому іншу роботу відповідно до кваліфікації та спеціальності та усі інші вакантні посади, які міг обіймати.

Просив поновити пропущений строк звернення до суду, мотивуючи тим, що пропустив такий через несвоєчасне ознайомлення з наказом про звільнення та звернувся до суду з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства у зв`язку з чим вважав, що вже звернувся до суду за захистом своїх прав, що підтверджується копією ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 року у справі № 346/4428/17 про відмову у відкритті провадження з підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, яку отримав 10 жовтня 2017 року.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді директора Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи (далі - Комплексна ДЮСШ; стягнути з відділу молоді і спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 серпня 2017 року до дня поновлення на роботі та поновити строк звернення до суду, оскільки такий пропущений з поважних причин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року у складі судді П`ятковського В. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав. Визнано незаконним та скасовано наказ від 29 серпня 2017 року № 40-к начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області Про звільнення ОСОБА_1 , яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 30 серпня 2017 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комплексної ДЮСШ м. Коломиї. Стягнуто з відділу молоді та спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 серпня 2017 року по 04 січня 2018 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час попередження про заплановане вивільнення позивачу усупереч вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України не запропоновано іншу роботу, а пропозицію посади підсобного робітника, з врахуванням стажу роботи та кваліфікації позивача, не можна розцінювати як пропозицію вакантної посади. Також суд вважав, що відповідно до статті 42 КЗпП України позивач користувався переважним правом на залишення на посаді у зв`язку з його високою кваліфікацією та тривалим безперервним стажем роботи в Коломийській ДЮСШ № 1, однак відповідач не надав жодного доказу стосовно застосування переважного права на залишення на роботі під час реорганізації ДЮСШ, а також не надав доказів стосовно кваліфікації та продуктивності праці працівника, який на даний час обіймає цю посаду. Тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача було здійснене з порушенням трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що посада директора в ДЮСШ № 3, а потім у Комплексній ДЮСШ м. Коломия, на дату повідомлення позивача про звільнення та до моменту звільнення була зайнятою і не була вакантною, дану посаду з 23 травня 2017 року займав ОСОБА_3 , тому у відповідача не могло бути обов`язку згідно із законодавством забезпечити реалізацію права позивача на переважне залишення на роботі на посаді, яка не була вакантною. До 18 серпня 2017 року позивачу вакантні посади у новоствореній Комплексній ДЮСШ пропонуватись не могли, оскільки такий штатний розпис затверджений начальником відділу молоді та спорту відповідно до наказу від 17 серпня 2017 року тільки з 18 серпня 2017 року. Крім посади підсобного працівника, яка була запропонована позивачу, були вакантними також інші посади, зокрема тренер з гандболу, тренер з баскетболу, тренер з боксу, тренер з дзюдо та інші, однак вони не відповідають кваліфікації позивача, який є заслуженим тренером з вільної боротьби. Вакантної посади тренера з вільної боротьби не було.

Тому відповідач не був зобов`язаний пропонувати позивачу вакантні посади, які не відповідали його кваліфікації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу , в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 346/4667/17 із Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звільнення він займав посаду директора Коломийської ДЮСШ № 1, посади директора Коломийській ДЮСШ № 2 та Коломийській ДЮСШ № 3 займав ОСОБА_3 .

Отже, протягом року дві дитячо-юнацькі спортивні школи були поділені за видами спорту на три школи, а через 10 місяців, а саме після його поновлення у судовому порядку, об`єднали три школи в одну з метою його повторного звільнення. Такі дії вважав свідомо спланованими з метою його повторного незаконного звільнення, а запропоновану йому посаду підсобного робітника - приниженням честі та гідності.

Свій позов обґрунтовував порушенням трудових прав під час звільнення, а саме норм статей 42 та 49-2 КЗпП України - порушення переважного права на залишення на роботі та порядку пропонування інших вакансій при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Вважав, що порушення переважного права на залишення на роботі полягає в тому, що під час визначення працівника, який буде вивільнюватись з посади директора, відділ молоді та спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області неправильно визначив порядок застосування переважного права на залишення на роботі та не застосував дану норму взагалі, оскільки не провів порівняння кваліфікації та продуктивності праці між ним та ОСОБА_3 .

Порушення порядку пропонування інших посад під час звільнення полягало в тому, що йому, за наявності освіти в сфері спорту, не запропоновано всі вакантні посади, які були у КДЮСШ з моменту попередження про вивільнення і до моменту звільнення.

Вважав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що він, маючи освіту в галузі спорту та будучи заслуженим тренером України з вільної боротьби, не відповідає посадам тренера з гандболу, тренера з баскетболу, тренера з боксу, тренера з дзюдо, хоча згідно кваліфікаційних вимог щодо освіти він міг би займати будь-яку з цих посад.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року відділу молоді і спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 01 квітня 2001 року був призначений на посаду директора ДЮСШ № 1, що підтверджується записами у трудовій книжці за № 9 (а.с. 185, т. 1).

Рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року № 1510-21/2017 Коломийська ДЮСШ № 1 та Коломийська ДЮСШ № 2 реорганізовані шляхом приєднання до Коломийської ДЮСШ № 3, а остання перейменована в Комплексну ДЮСШ м. Коломия, яка є правонаступником наведених позашкільних навчальних закладів (а.с. 177, т. 1).

29 травня 2017 року ОСОБА_1 вручено попередження, в якому, зокрема, зазначено, що у зв`язку з реорганізацією посада, яку він займає, підлягає скороченню та після 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, позивач підлягає звільненню з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом (а.с. 7, т. 1).

17 серпня 2017 року була проведена державна реєстрація припинення Коломийської ДЮСШ № 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 37-39, т. 1).

17 серпня 2017 року наказом начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради затверджено штатний розпис Комплексної ДЮСШ та введено його в дію з 18 серпня 2017 року (а.с.91,92, т.1).

До дня звільнення позивачу запропоновано посаду підсобного працівника в Комплексній ДЮСШ м. Коломия в порядку переведення, від чого він відмовився. Факт відмови зафіксовано актом комісії новоствореної юридичної особи в складі директора та працівників 28 серпня 2017 року (а.с. 41, т. 1).

Наказом начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 29 серпня 2017 року № 40-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Коломийської ДЮСШ № 1 з 30 серпня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з змінами в організації виробництва і праці (а.с. 6, т. 1).

Підставою вказаного наказу зазначено: рішення міської ради від 25 травня 2017 року № 1510-21/2017 Про реорганізацію дитячо-спортивних шкіл м. Коломиї , наказів відділу молоді та спорту міської ради від 26 травня 2017 року № 69-0 Про деякі питання роботи Коломийських дитячо-спортивних шкіл , від 17 серпня 2017 року № 95-О Про затвердження штатного розпису Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи м. Коломиї , персонального попередження про вивільнення від 29 травня 2017 року, акту відмови від підпису в повідомленні про згоду/відмову переведення на іншу посаду від 28 серпня 2017 року.

На момент припинення діяльності школи 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с. 40, т. 1), а тому його звільнено 30 серпня 2017 року, після виходу на роботу.

Як і в Коломийській ДЮСШ № 1, так і в Коломийській ДЮСШ № 3 на момент реорганізації посади директорів були зайняті. Зокрема, ОСОБА_3 23 травня 2017 року був призначений на посаду директора ДЮСШ № 3 згідно з наказом начальника відділу молоді та спорту Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 20 травня 2017 року (а.с. 98, т. 2), яка після реорганізації перейменована у Комплексну ДЮСШ м. Коломия, а позивач до дня звільнення був директором ДЮСШ № 1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом пункту 1 частини першої, частиною другою статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, переоцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивача було звільнено відповідно до вимог трудового законодавства.

Роботодавцем виконано покладенні на нього частиною другою статті 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України обов`язки під час звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Як встановлено судами, 29 травня 2017 року ОСОБА_1 вручено попередження, в якому, зокрема, зазначено, що, у зв`язку з реорганізацією, посада, яку він займає, підлягає скороченню та після 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, позивач підлягає звільненню з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом.

При вирішенні спору апеляційним судом встановлено, що до дня звільнення позивачу запропоновано посаду підсобного працівника в Комплексній ДЮСШ м. Коломия в порядку переведення, від чого він відмовився. Факт відмови зафіксовано 28 серпня 2017 року актом комісії новоствореної юридичної особи в складі директора та працівників (а.с. 41, т. 1).

Крім посади підсобного працівника, яка була запропонована позивачу, були вакантними також інші посади, зокрема тренер з гандболу, тренер з баскетболу, тренер з боксу, тренер з дзюдо та інші, однак вони не відповідають кваліфікації позивача, який є заслуженим тренером з вільної боротьби. Тому відповідач не був зобов`язаний пропонувати позивачу вакантні посади, які не відповідали його кваліфікації.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про те, що йому не були запропоновані усі наявні вакантні посади визнані апеляційним судом необґрунтованими.

Частиною першою статті 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Судами встановлено, що у роботодавця мало місце скорочення посади позивача у зв`язку з реорганізацією, яка була єдиною на підприємстві - директора ДЮСШ № 1, а тому доводи позивача про те, що він має переважене право на залишення на роботі є безпідставними, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується у разі скорочення однорідних посад. Посада директора Комплексної ДЮСШ м. Коломия на час звільнення ОСОБА_1 не була вакантною.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович